Найкращий гравець жовтня в Першій лізі Амбросій Чачуа: «Карпати не особливо дивляться на 12-очковий відрив»

Карпати стрімкими кроками наближаються до Чемпіонської групи – вони достроково собі забезпечили вихід у елітну компанію, яка буде навесні боротися за медалі та підвищення в класі, йдуть без поразок у чемпіонаті та мають відрив у 12 очок (!) від найближчого переслідувача. 

Чачуа зробив великий вклад у ці успіхи львів’ян під керівництвом Мирона Маркевича: конкретно за жовтень місяць записав на свій актив один гол і два асисти в матчах, які Карпати виграли «всуху» й у двох із трьох випадках з мінімальним рахунком, а загалом Амбросій – основний і стилеутворюючий гравець своєї команди, який 15 із 16-ти матчів відіграв повністю, забив чотири м’ячі в чемпіонаті та віддав три гольові передачі. 

Зважаючи на це, жюрі «УФ» і ПФЛ визнало Чачуа найкращим гравцем жовтня місяця в Першій лізі 2023/24. Амбросій Чачуа розповів сайту «Український футбол» про: 

• найбільш важливий із своїх голів
• суперників, які стараються грати комбінаційно
• спільну роботу з легендарним Маркевичем

«Найбільш пам’ятний мій гол – переможний у матчі з найближчим на той час переслідувачем»

‒ Карпати станом на жовтень ‒ єдина команда в чемпіонаті, яка все ще не програвала. За рахунок чого насамперед вдалося досягнути такого результату?

– Це спільна робота усього колективу – тренерів, футболістів, персоналу. Усі роблять свою роботу якісно, тому є відповідний результат. Насправді у нас чудовий колектив однодумців і ми йдемо до поставленої цілі.

‒ У жовтні ви забили два м’ячі і віддали результативну передачу. Напевно, один із найбільш продуктивних місяців для вас?

– Можливо і так. Але головне, що він продуктивний для усієї команди. І тут не важливо, хто забиває. Головне перемагає команда.

Фото: ФК Карпати

‒ Можете загадати свої голи? Отримали естетичне задоволення від них?

– Їх не так багато мені вдалося забити:) Мабуть, найбільш пам’ятний м’яч, забитий у ворота Ниви з Бузової. Це була для нас важлива гра – проти найближчого на той час переслідувача, і мій гол виявився переможним. Була гарна та швидка комбінація і я радий, що забив переможний гол. Ми спрацювали дуже злагоджено, як вимагали тренери.

‒ Відчуваєте, що по ходу сезону додали у позиційному футболі, адже проти вас всі суперники обороняються низьким блоком?

– Дійсно, що практично усі команди проти нас грають від оборони, тому приходиться важко. Тому доводиться грати у певних моментах нестандартно, швидко. Відзначив би Епіцентр та Агробізнес, які грали більш відкрито та намагалися атакувати.

‒ Який матч у жовтні для вашої команди був найскладнішим, а від якого отримали найбільше задоволення з огляду на якість гри?

– Важкий однозначно був в Бучі проти Ниви (Бузова). Це наш був прямий конкурент у турнірній таблиці. Ми не змогли їх обіграти у Львові, тому у психологічному плані гра була не простою. Але ми зуміли виконати усі настанови тренерського штабу і провели матч впевнено і здобули потрібні нам три очки. У наступній грі проти Металіста нам вдалося провести багато хороших атак і можна сказати, що отримали задоволення від гри. Забили три м’ячі і зберегли ворота на замку.

«12 очок відриву від конкурентів? Якщо відверто, ми не особливо дивимось на той відрив»

‒ Наскільки складно шукати мотивацію, адже відрив від головних переслідувачів вже надто великий?

– Якщо відверто, то ми не особливо дивимось на той відрив. Тому мотивація завжди є – це перемагати у кожній грі і радувати наших уболівальників.

‒ Відчуваєте, що під керівництвом Мирона Маркевича прогресуєте особисто? У чому насамперед додали?

– Мені важко говорити щодо особистого прогресу. Це можуть оцінити тренери. У чому додав? Мабуть, у впевненості на полі. Але тут відзначу усю команду.

‒ Наскільки сучасний тренувальний процес у найбільш статусного зараз тренера в ПФЛ? На чому Мирон Богданович насамперед акцентує увагу?

– Мирон Маркевич – один з найдосвідченіших тренерів не лише в ПФЛ, але в українському футболу в цілому. Він постійно тримає руку на пульсі і в курсі усього новітнього. Тому всі тренування досить цікаві і різноманітні. Головний тренер постійно акцентує увагу, щоб ми грали нестандартно в атаці і не боялися приймати рішення. Багато уваги приділяється пресингу.

Мирон Маркевич. Фото: ФК Карпати

‒ Які перспективи у цих Карпат? Напевно, не підвищення у класі за підсумками сезону вважатиметься невдачею?

– Перспективи одні – підвищення у класі. Іншого навіть не розглядаємо.

‒ Які завдання ставить перед вами тренерський штаб на кінець 2023 року? 

– Завдання – перемагати у кожній грі і набрати максимум очок. У нас попереду ще декілька важких матчів. Поблажки чи слабини собі ніхто не дає.

‒ Як оціните інфраструктуру клуба? Наскільки задоволені новою базою?

– Інфраструктура клубу дуже хороша. Усе на найвищому рівні. Гравцям комфортно тренуватися. Щодо бази, то без перебільшення можу сказати, що вона, мабуть, найкраща не лише в Україні.

«Тлумак запрошував мене і до Волині, і до Карпат»

‒ Пригадайте свої перші кроки у футболі. Де і як долучилися до гри?

– Розпочинав у Рівному, де моїм першим тренером був Володимир Кобець. У 15 років переїхав до Львова і займався в Львівському училищі фізкультури, де моїм наставником став заслужений тренер України Ярослав Дмитрасевич. Саме він і навчав мене усім тонкощам у футболі.

‒ Ви чимало грали у юнацьких збірній, а також у молодіжній збірній. Який найбільш пам’ятний матч для вас? З ким із сучасних зірок грали?

– Мабуть матч проти «молодіжки» Франції, де тоді грали Ляпорт, Коман… На жаль, ми у цій грі поступилися.

‒ Пригадайте свої виступи у Казахстані та Грузії. Наскільки там рівень футболу відрізняється від українського? Що найбільше запам’яталося з того періоду та чи змогли розкрити свій потенціал?

– Футбол у цих країнах досить різний. І на відміну від українського футболу там значно мені швидкості. Я не довго пограв у Казахстані та Грузії. По півроку пограв за Акжаїк та Торпедо. Але враження залишилися непогані.

‒ Які емоції вас переповнювали після перемоги в Суперкубку Грузії?

– Емоції переповнювали, адже це був мій перший серйозний успіх у професійному футболі і перший здобутий трофей.

‒ З якими із відомих футболістів довелося пограти за ФК Акжаїк та Торпедо (Кутаїсі)?

– Це, в основному, українці. В Казахстані моїми партнерами були Ігор Худоб’як, Євген Боровик, Андрій Ткачук та Сергій Басов, який зараз є гравцем запорізького Металурга. А в Кутаїсі відзначу Олександра Азацького.

‒ За луцьку Волинь ви зіграли 47 матчів. Один із найбільш продуктивних періодів кар’єри для вас? 

– Після виступів за Торпедо (Кутаїсі) до луцької Волині мене запросив Андрій Тлумак. Вважаю, це був хороший період в моїй кар’єрі. Підбір гравців був хороший, була чудова атмосфера, цікаві тренування. Тоді і рівень Першої ліги був пристойним, зібралися добротні команди з хорошими виконавцями. Шкода, що не зуміли виконати поставлене завдання та повернутися до елітного українського дивізіону.

«Коли Карпати запропонували перепідписати контракт, навіть не задумувався»

‒ У Карпатах ви пограли з Гуцуляком та Шведом. Вже тоді бачили у цих футболістах потенціал? Які у них були якості, що дозволили вийти на топ-рівень?

– Звичайно, що у них був хороший потенціал, тому їх і запросили в команду. Щодо якостей, то вони добре грали один в один. Все робили швидко. Навіть сьогодні ми бачимо, що Гуцуляк є одним з лідерів Дніпра-1, забиває голи, віддає націлені передачі. Так само і Швед є на провідних ролях в Шахтарі.

Олексій Гуцуляк. Фото: СК Дніпро-1

‒ Запрошення до Карпат стало для вас несподіванкою? Напевно, довго не замислювалися над пропозицією?

– Пропозицію прийняв відразу. Мене запросив тренер, який мене добре знав, тому вдячний Андрію Тлумаку.

‒ Що особисто для вас означає капітанська пов’язка? З якими емоціями її одягаєте кожен раз?

– Велика відповідальність: як на полі так і поза ним. Це і відповідальність за клуб, емблему. Емоції завжди переповнюють.

‒ Ви виходили у старті на кожен матч команди у цьому сезоні. Така довіра з боку тренерського штабу надихає?

– Звичайно. Виходити в першій одиннадцятці – це вже довіра тренерів, і впевненість у своїх діях.

‒ Ви недавно продовжили контракт з клубом до 2026 року. Зізнайтеся, можливо були якісь пропозиції з інших клубів?

– Коли мені запропонували перепідписати контракт, то навіть не задумувався. Відразу дав згоду. Про інші пропозиції навіть не говоримо, бо я гравець Карпат.

Бліц 

• Я народився в місті Рівне
• Пройшов школу футболу УФК-Карпати (Львів)
• Мій найперший тренер ‒ Володимир Кобець
• Окрім Карпат і збірної України, вболіваю в міжнародному футболі за Манчестер Сіті (Англія)
• Моя мета у футболі ‒ перемагати у кожній грі і щоб на стадіоні «Україна» пролунав гімн Ліги Чемпіонів.