«Не застав виступи Шевченка, передивлявся його голи», – талановитий тезка президента УАФ Ярослав з Кривбасу

Автор: Ігор Дмитрієнко

18-річний півзахисник Кривбасу Ярослав Шевченко в минулому році яскраво увірвався у дорослий футбол. Його дебют в еліті у стартовому складі команди проти Оболоні став фартовим: одразу асист та важка перемога криворіжців. Всього ж на його рахунку наразі 7 офіційних матчів за червоно-білих у всіх турнірах. На жаль, нещодавно з’явилася інформація, що талановитий гравець достроково завершив виступи в сезоні через травму. 

В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» ми розпитали Ярослава Шевченка:

• як вболівав маленьким за рідний Кремінь?
• як отримав запрошення до Кривого Рогу?
• що значить для Шевченка довіра від Вернидуба?
• кого з однолітків в УПЛ вважає топовими гравцями прямо зараз?
• чому думки про рідний Кремінь навівають сум
• його футбольну мрію
• найсильнішого опонента в матчах УПЛ

«В дитинстві мама наполягала, щоб я займався не футболом, а спортивними танцями»

– Ярославе, розкажи про себе. Коли ти почав грати у футбол?

– Я почав грати, коли мені було шість років. Батько відвів мене на перше тренування в ФК Кремінь. Пам’ятаю, одразу полюбив цей вид спорту. Вразило відношення тренерів до мене та атмосфера, яка панувала на полі. Щоправда, мама хотіла, аби я займався спортивними танцями, проте мені це у підсумку не сподобалось.

– Інші члени твоєї родини якось пов’язані з футболом?

– Ніхто. Можу сказати тільки те, що мій батько десять років грав у баскетбол. А молодший брат також пішов стопами батька і розпочав спортивну кар’єру баскетболіста. Щодо мого рідного міста, то знаю, що там також народились всім відомі в УПЛ гравці Назар Волошин і Андрій Бацула, наприклад, але особисто я з ними поки не знайомий.

– Що дали тобі твої перші тренери Янковський і Зозуля?

– Олександр Янковський і Олександр Зозуля – це моя футбольна школа. Вони заклали фундамент та певні психологічні настанови. Дякуючи їм, я зацікавився футболом та продовжив цей спортивний шлях. Наразі ми підтримуємо зв’язок. Під час відпустки я зустрічався з Янковським, Зозулею. Також з Артемом Прошенком, це також мій тренер з УФК-Кривбас Дніпро. Дуже приємно було побачити кожного з них, провести час та отримати цінні настанови. 

Ярослав Шевченко. Фото: ФК Кривбас

«Сумно, що зараз команда мого рідного міста, Кремінь, переживає скрутні часи»

– Чи вболівав в дитинстві за рідний Кремінь?

– Так, звісно. Ми малечею палко вболівали за Кремінь, особливо коли команда грала у Першій лізі. Пам’ятаю повний стадіон «Кремінь-Арена» імені Олега Бабаєва, шалені емоції та футбольний дух, який нас переповнював. Це були класні часи, які назавжди закарбувалися в моїй пам’яті. Сумно, що зараз команда переживає скрутні часи.

– Ти – вихованець дніпровського УФК. Тепер це УФК-Кривбас. Як сприйняв новину про підписання угоди про співпрацю з Кривбасом?

– Я вважаю, що це об’єднання стало прогресом, як і для УФК, так і для ФА Кривбас. Адже ми отримали додаткову Академію, яка вирощує гравців для ФК Кривбас та їх подальшого розвитку у цьому клубі. Перед УФК-Кривбас тепер відкриваються нові можливості і перспективи.

– Згадай, як тебе запросили до Кривбасу у 2023 році? Як це було?

– На той час я грав у Польщі. Мені зателефонував мій тренер Артем Олександрович Прошенко і повідомив про можливість доєднатися до Кривбасу. Я з радістю погодився на цю пропозицію. Повернувся з Польщі та приєднався до Кривбасу U-19.

«До мене в кімнату на базі зайшов Прилепов та сказав, що Вернидуб запрошує футболістів з молодіжки на тренування»

– Кривбас U-19. Перший рік в команді ти багато пропустив. Розкажи, що сталось?

– Перше півріччя я пропустив через неприємну травму. Чесно кажучи, це був нелегкий період не тільки фізично, але і психологічно. Проте я вдячний тренерам, товаришам по команді за їх підтримку та клубу, який допоміг відновитись. Після цього я повноцінно почав працювати з U-19. 

– І зараз у тебе травма. Бажаємо якомога швидшого відновлення! Щодо твоєї роботи з юнацьким складом. У Кривому Розі ти працював у молодіжці зі Станіславом Упілковим та Олексієм Прилеповим. Чим вони схожі?

– З Упілковим я встиг попрацювати лише три тижні, після чого вже опинився в лазареті, тому я не можу багато чого сказати. Щодо Прилепова, я вважаю, що це дуже кваліфікований тренер, який має успішне майбутнє. Хочу побажати йому тільки успіхів та перемог з U-19.

– Твоє перше тренування з головною командою. Пам’ятаєш, як це було?

– До мене в кімнату на базі зайшов Прилепов та сказав, що Юрій Миколайович Вернидуб запрошує футболістів з молодіжки на тренування з головною командою. Звісно, трохи нервував. Перше заняття, пам’ятаю, далось дуже складно, адже це зовсім різні швидкості та навантаження. Проте, з часом я звик до цього інтенсивного ритму, зумів непогано себе зарекомендувати, тому зараз все чудово. 

«Радий працювати під керівництвом Вернидуба. Це великий досвід для мене»

– Робота з таким авторитетним тренером, як Юрій Вернидуб. Що це значить для тебе?

– Дійсно, Юрій Миколайович – надзвичайно кваліфікований тренер, з великим досвідом роботи. Він знає як працювати з молодими та досвідченими футболістами. Я прислуховуюсь до кожної його підказки, поради та виконую всі поставленні задачі. Це крутий спеціаліст для нашого Клубу, і я дуже радий працювати під його керівництвом. Неймовірний досвід для мене.

– Що значить для гравця твого віку дебют в УПЛ?

– Це вже велике досягнення для мене, адже з самого дитинства це було моєю мрією та ціллю. Проте, я вважаю, що це тільки початок, тому рухаємось далі. 

– Хто найскладніший опонент для тебе в матчах УПЛ, в яких ти встиг зіграти?

– Було непросто грати проти Богдана Лєднєва, коли протистояли Поліссю, адже це дуже мобільний та швидкий гравець. 

Ярослав Шевченко та Юрій Вернидуб. Фото: ФК Кривбас

«Не застав часи Шевченка, а вже пізніше передивлявся його круті голи»

– Шевченко – доволі відоме прізвище в усьому світі. Андрій Шевченко був твоїм кумиром в дитинстві?

– Дійсно, Андрій Шевченко – футбольний кумир кожного українця. Проте, я не застав його гру, а вже пізніше тільки передивлявся матчі з ним і його круті голи. З українських футболістів мені завжди імпонувала гра Євгена Коноплянки. Щодо світових гравців, мій кумир – Ліонель Мессі.

– Хто є найкращим гравцем твого амплуа у світі, як вважаєш?

– Моя суб’єктивна точка зору – це Кевін Де Брюйне, Джуд Беллінгем та Федеріко Вальверде. 

– За молодими талановитими гравцями в УПЛ завжди пильно слідкують. Кого б ще відзначив серед своїх однолітків на топ-рівні?

– Багато українських команд підключають молодих гравців з U-19 до головних команд. Якщо обирати, то це, певно, Артем Гусол з Колосу, Артур Шах з Карпат та Олександр Пшеничнюк з Чорноморця. 

«Згадуючи своє перше інтерв’ю, не можу сказати, що воно було гарне»

– А хто для тебе є найбільшим авторитетом у Кривбасі?

– Якщо брати в цілому, звісно, Юрій Миколайович Вернидуб – мій авторитет. Серед гравців мене надихають футболісти, які мають неабиякий досвід – Дмитро Хомченовський та Юрій Вакулко. Також Хрвоє Іліч. Для мене дуже цікаво і цінно слідкувати за їх грою на полі, я багато чого беру нового для себе і використовую це у своїй грі. 

– Кредит довіри від Юрія Вернидуба відчуваєш?

– Звісно, і це дуже приємно. Надихає працювати ще більше, прогресувати. Ми постійно з ним спілкуємось на тему футболу та моєї подальшої кар’єри в Кривбасі. Я дуже вдячний йому за довіру та підтримку. 

– Яка найближча ціль та мрія Ярослава Шевченка?

– Я дуже хочу принести користь Кривбасу та в майбутньому грати в Європі в топ-лігах. Бундесліга, Ліга 1 – ці чемпіонаті дуже імпонують мені. 

Ярослав Шевченко. Фото: ФК Кривбас

– Де ти так добре і грамотно навчився давати інтерв’ю?

– Все приходить з досвідом. Згадуючи своє перше інтерв’ю, не можу сказати, що воно було гарне. Я просто дуже часто давав інтерв’ю, граючи за U-19, і з часом, підходячи до журналіста, розумів, як мені краще відповідати. До того ж, мій рівень української дозволяє вільно розмовляти зі ЗМІ.