Олександр СЛОБОДЯН: «Дуже складно в дебютний рік стати призером»

— Олександре В’ячесла­во­вичу, «Оболонь-Бровар» є чи не найзаможнішим колективом другої ліги, однак результати залишають бажати кращого. По весні команда в трьох матчах здобула лише одну перемогу, розмістившись на дев’ятій сходинці. У чому причина настільки невиразних результатів?

— Команда забезпечена практично всім необхідним для розвит­ку: є стадіон, тренувальні поля, база, автобуси тощо. Як для другої ліги, мені здається, маємо нормальний бюджет. До того ж, окрім першої команди, в нас ще є колектив юнаків 1996-го року народ­ження, що виступає на першість Київської області. Тобто і в плані розвитку дитячо-юнацького футболу працюємо, в нас займається майже 700 дітей. Власне кажучи, це те, на чому базується наш клуб, і ми завжди відкриті для вихованців вітчизняного футболу, для молодих, перспективних футболістів. Це наша філософія, якої ми завжди дотримувалися, й змінювати її не збираємося. Що стосується тренера, то Сергій Солдатов щойно прийшов із юнацького футболу. Для нього цей сезон — дебютний на тренерському містку професійного клубу. Другий тренер Олег Мазуренко — колишній наш футболіст. На мій погляд, наразі в тренерському штабі працюють молоді хлопці, котрі мають певний потенціал. Перед початком весняної частини ми поповнилися п’ятьма польовими гравцями та одним воротарем. Мене завірили, що маємо один із найкращих складів, навіть — найкращий в усій першості. Однак чому так натужно стартувала команда після зимової паузи, мені складно сказати. Можливо, проблеми криються в незіграності колективу, хоча знову ж таки «Оболонь» провела достатню кількість товариських матчів, узагалі мала все для нормального тренувального процесу. На жаль, через відомі проблеми нам не вдалося провести збори в Криму, довелося готуватися в Києві. Але, як на мене, це якихось суттєвих проб­лем не додало. Відтак, гадаю, наші проблеми пов’язані, насамперед, із недостатнім досвідом тренерського складу та в незіграності команди.

— До речі, взимку у вашому колективі справді відбулися масштабні перетворення. Стан «пивоварів» чимало виконавців залишило, чимало й прийшло. Ураховуючи торішні показники, чи варто було робити такі кадрові пертурбації?

— Усі прекрасно знають, що раніше ми відмовилися від співпраці з нечесними людьми, функціонерами футбольного клубу громадської організації, які нечесно вчинили щодо мене — президента «Оболоні», людини, котра вкладала гроші у цей колектив упродовж 15 років. Вони вирішили продати деяких гравців, при цьому ні з ким це питання не узгодивши. Зрозуміло, що ці кошти оминули бюджет клубу. Відтак було вирішено припинити спів­працю з такими нечистими на руку функціонерами. А оскільки вони не хотіли по-хорошому йти з клубу, довелося все розпочинати з нуля. Ми перестали фінансувати громадську організацію ФК «Оболонь» і зас­нували ТОВ ФК «Оболонь-Бровар», де єдиним засновником стало ПАТ «Оболонь». Ми розпочали з нуля, за основу взявши випускників футбольної школи «Зміна» 1996 року народження. Доповнили її колишніми футболістами «Оболоні» Андрієм Корнєвим і Валерієм Іващенком і ще чотирма-п’ятьма гравцями, котрі мали досвід виступів у другій лізі. Відтак, погравши півроку в турнірі аматорських колективів, ми дійшли висновку, що із цими хлопцями далеко не підеш. Одним бракувало досвіду, інші ж нам просто не підій­шли. Єдиним, хто справді став лідером колективу, його взірцем, є ветеран Андрій Корнєв. Напередодні старту в другій лізі ми практично повністю оновили склад. Уже в процесі турніру стало зрозуміло, з ким продовжимо співпрацю, а з ким доведеться прощатися. Тому під час зимового міжсезоння відбувся цілком нормальний процес міграції футболістів. Хтось од нас пішов, хтось залишився, проте нам удалося підписати всіх тих гравців, кого хотів бачити в команді головний тренер. А зараз уже питання більше до тренерського штабу, чому нові виконавці не демонструють того результату, який від них вимагають.

— Андрій Корнєв наразі не тільки лідер «Оболоні-Бровара», а й найдосвідченіший футболіст, адже йому вже за 35. У майбутньому можна очікувати появи ветерана у тренерському штабі «пивоварів»? Можливо, він навіть очолить колектив?

— Звісно, ми притримуємося традицій. Раніше В’ячеслав Нивинський і Сергій Конюшенко вже пройшли шлях од гравця до тренера. Вони починали з низин — із виховання в нашій спортивній школі й до виступів у вищій українській лізі. Свого часу я казав, що такі люди для «Оболоні» є недоторканими, адже вони — фактично жива історія нашого колективу, легенди. І з кого молоді брати приклад, як не з них? Тому в мене була домовленість із наставниками, котрі працювали в той час, що вони обов’язково увійдуть до їхнього штабу й надалі допомагатимуть команді. Таким чином, Конюшенко в останній рік перебування «біло-зелених» в УПЛ і зайняв тренерський місток. Є в нас і Валерій Іващенко, Сергій Солдатов, Олег Мазуренко, бо ми дотримуємося традицій і намагаємося залишити у себе тих, хто присвятив значну частину життя нашому колективу. Певна річ, у подальшому будемо раді співпрацювати з Корнєвим.

— Чому не вдалося втримати Олександра Іващенка?

— По-перше, це було вже третє його перебування в нашому клубі, якщо рахувати з історією ще попереднього колективу. І він дебютував у вищій лізі саме в «Оболоні». У нас із ним була домовленість, що Сашко нам допомагає, однак якщо в нього з’явиться краща пропозиція, ми його тримати не будемо. Ви ж повинні розуміти, що «пивовари» утримуються винятково на балансі виробничої структури, відтак якихось значних коштів ми витрачати не можемо. Тим більше, коли податки постійно підвищують. І вже, наприклад, із першого травня на 42,5 відсотків підвищать акцизи. Також підняли тарифи на воду й на все інше. Насправді, на сьогодні утримувати футбольні клуби чи виробничі структури дуже складно. Тому роботу клубу вибудували таким чином, щоби мінімізувати його витрати. У такій ситуації ми націлені більше на преміальні, а не на зарплатні. Із іншого боку, всі наші спортивні споруди повинні працювати й приносити дохід футбольному клубу. Тому, насамперед, ми націлені саме на самоокупність «Оболоні-Бровара».

— Тож наскільки «Оболонь-Арена» є прибутковою?

— Зрозумійте правильно, сьогодні ми навіть не продаємо квитки на домашні поєдинки, адже потрібно заохочувати місцеве населення приходити на трибуни й підтримувати хлопців. Гадаю, футболісти це розуміють, відтак оцінять відданість своїх уболівальників.

— Після невдалого весняного старту завдання потрапити до першої ліги ще актуальне?

— Ми не оголошували таке зав­дання, бо розуміли, що на становлення боєздатного колективу потрібен час. Навіть у деяких прем’єр-лігових командах, коли з них йдуть три футболісти, й на їхнє місце приходить така ж кількість, тренери починають розповідати, що їм потрібен час для зіграності складу тощо. То що вже казати про нас, коли ми постійно змінюємо півскладу? Якщо відверто, дуже складно в дебютний рік стати призером. Наприклад, до зими я поставив зав­дання бути в п’ятірці найкращих команд ліги. На жаль, його не виконали. І коли на старті другого кола ми зазнаємо двох поразок поспіль, а лідери відриваються від нас на солідну відстань, мабуть, дістатися прохідного четвертого місця нам буде дуже складно, практично нереально.

Роман КИРІЄНКО.