Олексій ХАХЛЬОВ: «Верес» не є клубом бізнесмена, політика, Федерації. Цей футбольний клуб належить всім мешканцям Рівненської області»

ПРИКЛАД «БАРСЕЛОНИ» І «АТЛЕТИКА»

— Олексію Володимировичу,
розкажіть, як взагалі виникла ідея відродження рівненського «Вереса»?

— Є такий відомий менеджер Джек Уелч, колишній генеральний директор компанії General Electric, який своїм колегам говорив: «Не важливо, звідки беруться ідеї — вони вам сняться, ви їх десь крадете чи придумуєте. Голов­не — ви їх маєте принести у правильний час і у правильне місце». Саме тому, мені здається, зараз на Рівненщині склалась саме та ситуація, коли у правильний час, у правильному місці ми почали розвивати ідею зі створення народної футбольної команди. Ця ідея сама по собі є унікальною, адже ми взяли як український досвід (а ви знаєте, що у свій час пробували створювати народну команду «Карпати» Львів), так і міжнародний — «Барселони», «Атлетика» (Більбао). Проаналізувавши увесь досвід і адаптувавши його на сьогоднішню українську законодавчо-нормативну базу, проаналізувавши стан футбольного господарства України, ми вийшли на контекст створення народної футбольної команди — ФК «Верес» у форматі громадської спілки. Нині футбольний клуб існує саме у такому форматі. Можу сказати, що ми, по суті, народилися другого липня цього року у формі отримання атестату Федерації футболу України про відповідність критеріям професіонального футбольного клубу і можливості участі у сезоні-2015/2016 у другій лізі.

— Упевнений, для Рівного це величезне свято.

— Безумовно! І це не просто свято для Федерації футболу чи людей із певними прізвищами, це свято міста Рівне і всієї області. Рівненщина була такою собі темною плямою на футбольній мапі України з ознаками провінційності. Пан Кварцяний свого часу назвав нас «пустелею Гобі». Сьогодні ж ми маємо такий новий порив, який стався завдяки об’єднанню дуже багатьох людей. Це мінімум півтори тисячі людей, які виявили готовність і вступили у ФК «Верес», у громадську спілку шляхом покупки за 100 гривень сертифікату членства. Ось це є певним алгоритмом вступу. Згуртувавшись сьогодні навколо футболу, навколо цієї ініціативи, люди вперше в Україні об’єднались «за щось». І це не просто висловити свою позицію, а зробити конкретну дію — віддати свої 100 гривень. Живучи у сьогоднішньому світі, ми прекрасно розуміємо, що для когось ці гроші мають невелику ціну, а для когось складають велику цінність. Тому це є елементом демократичного об’єднання і рівністю прав для кожного члена футбольного клубу «Верес».

— Ви, як голова Рівненської обласної Федерації футболу, можете сказати, що Федерація є таким собі «батьком» футбольного клубу «Верес»?

— Громадська спілка «Футбольний клуб «Верес» заснована двома юридичними особами. Юридичні особи — це спортивні громадські організації — Рівненська обласна Федерація футболу і Рівненська міська Федерація футболу. На чому я би хотів окремо наголосити: ФК «Верес» не є клубом бізнесмена, політика, Федерації. Це футбольний клуб, який належить всім мешканцям Рівненської області. Зараз частина із них вже вступила до клубу, подолавши в Україні голов­ну проб­лему — проблему недовіри. Як ми знає­мо, українці не довіряють нікому і нічому, в тому числі і банкам, і політичним партіям… Сьогодні рівень довіри до соціальних інституцій мінімальний. Тому ми запропонували інший формат, і я щиро вдячний тим людям, які сьогодні вже вступили до громадської спілки ФК «Верес». Це люди — піонери, які є лідерами громадської думки. Особисто я вважаю, що цей проект є сам по собі вже успішним. Переконаний, що це буде першим прикладом в Україні, коли професіональний спорт, футбольне господарство буде розвиватись у подібному з Рівненщиною форматі — створення народних футбольних команд.

Коли я прийшов у лютому на посаду голови Федерації, то проаналізував три команди Західної України за одним параметром — відвідуваність вболівальниками домашніх матчів. І я жахнувся, що команди прем’єр-ліги з Ужгорода, Луцька і Львова мають таку невеличку кількість уболівальників на стадіоні. Тому зараз найголовніше — повернути глядача на стадіон. Розумієте, коли на «Волинь» ходять 500–700 глядачів, на «Карпати» — 1500, я розумію, що щось у футбольному менеджменті не так. І навіть у нашому сьогоднішньому не взірцевому стані футбольної інфраструктури (наш стадіон готовий приймати лише 4300 глядачів), ми хочемо добитись стовідсоткової наповненості трибун. Адже футбол існує заради вболівальника, а не для спонсорів, телевізійних каналів чи ще когось. А вболівальники — це наші жителі, які здійснили дві революції, які вже півтора року живуть у стані війни. Футбол несе у собі масу місій. Хочеться, аби вболівальник, який прийшов на стадіон, залишив там увесь негатив, який у нього накопичився, і прийшов додому адекватним сім’янином, просто цивілізованим членом суспільства. Ось за це ми і боремося.

ЧОМУ ДАЛИ АТЕСТАТ

— Ви згадали про отримання «Вересом» атестату для участі у другій лізі. Скажіть, які були основні вимоги до клубу від ПФЛ при отриманні цього документу?

— Найголовніший момент, через який ми пройшли, — одностайне рішення Виконкому — у футбольного клубу «Верес» не було забезпечено спортивного принципу. Про що йдеться: для того, щоби брати участь у професіональних змаганнях, пот­рібно було мати досвід участі в аматорських турнірах. Але, зважаючи на те, що ФК «Верес» не народжений сьогодні, сьогодні він просто відроджений і має історію із 1957 року, я вважав за можливе звернутись до членів Виконкому Федерації футболу України із тезою, що навіть без участі ФК у першості аматорів, ми би хотіли отримати можливість атестації. Простіше кажучи, я просто озвучую бажання рівнян, які скучили за футболом, які об’єднались заради нього. Зрештою, це приклад для всієї України, що у нашій державі можливе об’єднання за щось. Це принцип Євросоюзу — добровільне об’єднання громади за щось, аби їхній голос був почутим.

Це був єдиний суперечливий момент, і я дуже вдячний усім членам Виконкому (ми отримали одностайну підтримку), що «Вересу» дозволили піти по такій особливій процедурі. Я сподіваюся, що це не стане прецедентом попрання закону. Виконком встановлює регламент, і він же дозволяє встановлювати певні винятки, які ще раз підтверджують правила. За всіма іншими критеріями — правовому, інфраструктурному та іншим — ми всі ці моменти пройшли і отримали позитивне рішення щодо атестації на атестаційному комітеті Федерації футболу, який очолює виконавчий директор ФФУ Володимир Генінсон. Хотів би висловити йому окрему подяку.

— Окремо хочу зупинитися на питанні інфраструктури, а точніше — на домашній арені «Вереса». Знаю, що певна кількість трибун перебуває в досить поганому стані — немає навіть лавок. Як збираєтесь вирішувати це питання?

— У нас сьогодні є 4300 місць із пластиковими сидіннями, які відповідають усім нормам і вимогам. Наше завдання — побудувати систему безпеки, над чим ми працюємо разом із місцевою владою. Ми працюємо із міською владою, у нас є порозуміння із обласною владою, обласною адміністрацією. Розумієте, ми сьогодні навколо «Вереса» об’єднали людей, які мають різні політичні уподобання, різні соціальні статуси, але голов­на теза, яка є унікальною, на мою думку, це те, що футбол об’єднує. У нас немає іншого популярного суспільного явища, нав­коло якого можна об’єднати громаду. Потрібен просто правильний менеджмент проекту, і у нас усе вийде.

Окремо хотів би підкреслити, що на сьогоднішній день це вже не слова. На мене, на нас, на нашу ініціативну групу, яка бажала народити цей проект, спочатку дивилися скептично. Сьогодні ж ми вийшли вже у формат не просто слів, ми рухаємось у цьому процесі. Ми маємо хорошу комунікацію зі спонсорами, гарних інформаційних партнерів, тренерів і футболістів, у яких просто горять очі. Сьогодні це комунікація в громаді, ці хлопці будуть жити в соціальному форматі.

ДЖЕНТЛЬМЕНСЬКА УГОДА З ЛУЖНИМ

— До речі, про склад команди. Зараз для «Вереса» буде дуже важливо сформувати ту команду, яка гідно виступатиме у другій лізі. Власне, за рахунок чого можна запросити хороших виконавців до команди?

— Спробую вам відповісти таким чином: кожне обмеження у рамках проекту «Верес», я бачу тільки як можливість. Всі ці «перегріті» бюд­жети, невиплата заробітної плати, поневіряння команд прем’єр-ліги, першої ліги — ми це використовуємо як можливість. Ми сьогодні вже сформували боєздатний колектив на чолі з Олегом Лутковим — тренером, який має досвід роботи у прем’єр-лізі. Нині команда проводить низку товариських зустрічей і готується до того, аби достойно почати виступи у другій лізі і виконати поставлене завдання перед тренерським штабом — вихід до першої ліги за результатами сезону-2015/2016.

— Навіть так, одразу в першу лігу…

— У «Вереса» є амбіції. Розуміючи усю міру відповідальності, будучи піонерами у спортивному менеджменті, ми готові забезпечити максимально лояльні і сприятливі умови для виконання цього завдання.

— До слова, зустрічав раніше інформацію, що команду міг очолити Олег Лужний. Можете розповісти, чому Олег Романович не став на пост керманича «Вереса»?

— У нас була з паном Лужним та рівненською громадою джентльменська домовленість. Ми планували, що зберемо 20 тисяч учасників — членів футбольного клубу «Верес», і тоді Олег Лужний очолить команду. На жаль чи на щастя, ми не можемо сьогодні де-факто сказати, що у нас є 20 тисяч реальних членів громадської спілки. Але потенційних членів у нас — більше мільйона жителів Рівненської області. Я вважаю, що думаюча людина готова сьогодні увійти через футбол у єдину громаду. Тому в нас комунікація з паном Лужним продовжується. Нині Олег Романович консультує тренерський штаб і планує бути на першому офіційному матчі цього сезону — зустрічі Кубка України зі столичним «Арсеналом».

— Чого побажаєте «Вересу» в майбутньому сезоні? Що хочете побачити від команди в дебютному сезоні у другій лізі?

— «Верес», почавши виступи у цьому сезоні, має жити поза межа­ми мого фізичного життя. Ось така у мене амбіція. Розпочавши цю історію, хочеться, щоб клуб зробив такий фундамент, який би не залежав ні від результатів виборів, ні від економічних показників в Україні, а жив би своїм окремим унікальним життям і був прикладом для інших у нашій державі.

Володимир БОБИР.