Олексій ШЛЯКОТИН: «За рік-два у вищій польській лізі всі клуби матимуть сучасні спортивні арени»

Вихованець школи київського «Динамо» грає в польській першості, відтак знає всі залаштунки тамтешнього футболу. «УФ» вирішив звернутися до Олексія, щоби з перших уст дізнатися, наскільки легко українському гравцеві адаптуватися до тамтешніх реалій та зробити кар’єру за кордоном.

— Пане Олексію, ви вже не перший рік граєте в Польщі. Як сталося, що вихованець столичного «Динамо» опинився не в Україні, а в чемпіонаті сусідньої країни?

— Так доля склалася. Після недовгого перебування в дублі «Чорноморця» з’явився варіант переїхати в Польщу. Я цим скористався, й ось уже четвертий рік виступаю за місцеві колективи. Маю сказати, тут я чудово почуваюся.

— За ці чотири роки ви як свій у польському футболі?

— Безперечно. І в побутовому плані, й у футбольному адаптувався доволі легко. Узагалі себе тут чужим не відчуваю. Тим паче, мовний бар’єр відсутній, адже я добре володію польською. Так що ніяких проблем у цьому сенсі немає.

— Мову знали до переїзду чи вивчили на місці?

— Уже коли переїхав. Насправді, польську дуже легко вивчити, вона легко сприймається.

— Можете порівняти, наскільки польський футбол відрізняється від українського?

— Гадаю, в плані висвітлення на телебаченні, культури вболівання польський футбол цікавіший. Звісно, в індивідуальній майстерності футболістів, потужності найкращих команд України Польща помітно поступається. Наприклад, «Металіст», «Дніпро» та інші будуть значно вище рівнем за представників екстракласи (мається на увазі місцевий чемпіонат. — Р. К.). Фактично польська ліга — це УПЛ без п’яти перших команд. Інші ж колективи в Україні за класом співставні.

— Певне, в питаннях інфраструктури Польща випереджає Україну?

— Точно сказати не можу, адже всього українського футбольного господарства я не бачив. Наприк­лад, у нашому клубі «Корона» є чудовий стадіон на шістнадцять тисяч місць. Без бігових доріжок, критий, трибуни розташовані поряд із газоном, відтак постійно відчуваєш підтримку, «живу» атмосферу. А коли відчуваєш, як стадіон дихає грою, це — фантастично! І таких стадіонів у Польщі достатньо. У «Краковії» арена схожа на нашу, заможніші колективи, на кшталт «Легії» та «Леха», мають стадіони з більшою місткістю та комфортабельніші. Також ті команди, котрі мали застарілі стадіони, наразі шаленими темпами модернізують свою інфраструктуру, граючи фактично на будівельному майданчику. Гадаю, за рік-два у вищій польській лізі всі клуби матимуть сучасні спортивні арени.

— Разом із вами в «Короні» виступають ще два українці — Сергій Пилипчук і Кирило Петров. Освоїтися землякам допомагаєте?

— Звісно, допомагаю. Хто ж їм іще допоможе? Коли я приходив до команди, мені нікому було допомогти, тому дуже добре знаю, наскільки самому тяжко адаптуватися в іншій країні, не знаючи ні мови, ні місцевого колориту. Насправді, в Польщі не особливо сприяють у побутових питаннях, скажімо, в пошуку квартири й інших подібних моментах. Відтак доводиться цим займатися особисто, тож якась допомога зі сторони тут зайвою точно не буде. Тому я й Сергію сприяв адаптуватися, зараз Кирило приїхав, будемо його з місцевими реаліями знайомити. Наприклад, мене така допомога не обтяжує, адже кожен може опинитися в подіб­ній ситуації.

— Кирило лише цього міжсезоння поповнив лави «Корони». Щось про кризу в українському футболі, часом, не розповідав?

— Говорив, що залишився незадоволений ситуацією, котра склалася в «Арсеналі». Коли ж він переходив до стану «канонірів», навіть не уявляв, що може все так закінчитися. Також у нього були різні пропозиції від представників УПЛ, однак вирішив спробувати сили в зарубіжному чемпіонаті. Щойно отримав запрошення від «Корони», зразу погодився на перехід. Бачу, не жалкує про свій вибір, а далі подивимося, як воно складеться.

— Подейкують, зарплатні відомості польської екстракласи значно нижчі, ніж в українській прем’єр-лізі. Це правда, що в Польщі футболісти заробляють менше?

— Певна річ, у Польщі розмах зарплат значно менший. Хоча, знову ж таки, якщо не брати нашу першу п’ятірку клубів, де гравці отримують захмарні оклади, порівнюючи з рештою українських команд, гроші тут сплачують майже однакові. Окрім того, заробітну платню в Польщі видають вчасно, без затримок, і тут упевнено можна щось планувати, не хвилюватися за завтрашній день. Наскільки мені відомо, в Україні в плані фінансування ситуація не настільки веселкова.

— Якщо не секрет, скільки у середньому отримує футболіст у польському чемпіонаті?

— Це складне запитання. Знаю, скільки мені платять, а іншим гравцям у кишеню не заглядаю. Кожен футболіст має свій контракт, підписаний на певних умовах, і скільки хто отримує, тут ніхто таких питань не обговорює.

— Про «Корону» українські вболівальники знають небагато. Чи можете розповісти, що це за клуб, які цілі перед ним стоять?

— Мета цього сезону — потрапити до першої вісімки, адже регламент проведення чемпіонату цьогоріч був дещо змінений. Після тридцятого туру першість ділиться на дві частини: перша вісімка боротиметься за чемпіонство й місця в єврокубках, а інша — визначатиме тих, хто залишить еліту. Тому потрібно потрапити до числа першої вісімки, щоби остаточно уникнути боротьби за виживання. Од восьмої сходинки нас відділяє всього три пункти, тож маємо всі шанси виконати поставлене завдання.

— Зрештою, запитаю, із чим пов’язані щорічні провали польських клубів на міжнародній арені?

— У мене є своя думка щодо цього, проте озвучувати її я би не хотів.

Роман КИРІЄНКО.