Петраков бачив Крушинського у збірній, сам Борис міг закінчити з футболом: Дулуб – про виклик хавбека Полісся

Універсал житомирського Полісся Борис Крушинський 16 березня отримав дебютний виклик до лав збірної України. Однак мало хто знає, що вихованець ФК Львів міг опинитися у національній команді ще чотири роки тому, коли її очолював Олександр Петраков. 

Оглядач сайту «Український футбол» Владислав Лютостанський про історію становлення Крушинського, думку Петракова щодо Бориса та ігрові чесноти представника Полісся поговорив з головним тренером Ниви (Тернопіль) Олегом Дулубом, який працював з новачком синьо-жовтих у ФК Львів.

«Петраков у 2022 році сказав мені: «Нехай Крушинський зіграє декілька матчів за ФК Львів і я викличу його в збірну»

– Олеже Анатолійовичу, які ваші враження від того, що ваш колишній підопічний Борис Крушинський отримав виклик до національної збірної?

– Я вам так скажу: пригадую зиму 2022 року, десь січень-лютий, якраз перед початком повномасштабної війни. Тодішній головний тренер збірної України Олександр Васильович Петраков приїжджав на нашу гру, коли ФК Львів зустрічався з чемпіоном Грузії, батумським Динамо (1:0). Він подивився на Крушинського і сказав мені: «Якщо цей гравець зіграє хоча б п'ять-шість матчів за клуб в основі, я викличу його до національної збірної».

Олександр Петраков, фото: УАФ

Щиро кажучи, моя особиста думка – зараз Борис ще не дотягує до того рівня, який він демонстрував у 2022 році.

– З чим це пов'язано?

– Думаю, здебільшого це пов'язано з його позицією на футбольному полі. На мій погляд, його використовують не зовсім ефективно. Він дуже відповідальна людина, і йому, напевно, вкрай складно грати крайнього захисника в Поліссі. Але в клубі є тренер, який вирішив використовувати його саме на цій позиції, і це його право.

– Ви кажете, що Крушинський найкраще себе проявляє в центрі півзахисту, але на Transfermarkt вказано, що у Львові під вашим керівництвом він діяв і в центрі оборони, і на фланзі.

– Це окрема історія. Коли ми прийшли в команду, він взагалі просто бігав по колу. Під час знайомства з гравцями я звернув увагу на позицію лівого центрального захисника. Лікар на початку тренування сказав, що Бориса можна поставити «нейтральним». Ми грали на невеликих клаптиках поля, і він не зробив жодної помилки! Я підійшов до нього і запитав про його рідну позицію. Він відповів: «Я завжди грав опорника. Але через те, що я шульга і маю високу швидкість, мене вирішили зробити центральним захисником».

– Тобто Борису грати оборонця було вкрай складно.

– Так ось, я запитав, як йому там грається, і він зізнався: «Це зовсім не моя позиція. Я дуже відповідальний, і мені там психологічно важко». Я тоді чітко зрозумів, що його місце – опорна зона або трохи вище, на позиції інсайда, «вісімки» чи «десятки». У нього просто феноменальна стартова швидкість і чудова ліва нога.

От навіть той момент, який у нього був, здається, в останньому турі УПЛ, коли він зайшов у штрафний майданчик і його збили на лінії. У 2022 році, на передсезонці, це було майже в кожній грі. Такі проходи були постійно. Тоді, пам'ятаю, був Льоша Довгий, який надійно закривав йому спину. Він казав: «Давай, Борю, вмикайся!». А сам Олексій перемикався і ставав на позицію опорного півзахисника суто оборонного плану. У них була дуже хороша зв’язка.

Борис Крушинський, фото: ФК Полісся

– Петраков теж бачив Крушинського саме в центрі поля?

– Так. У тому спарингу з батумським Динамо Крушинський грав опорного і виглядав дуже потужно. Ми стояли з Петраковим, і він каже: «Ух ти, який цікавий хлопчина!». Олександр Васильович тоді видав про нього всю інформацію: якого року народження, де грав – у нього взагалі феноменальна, енциклопедична пам'ять на футболістів.

Повторюся: я досі вважаю, що Крушинський зразка початку 2022 року був сильнішим. Не знаю, з чим це пов'язано. Можливо, вплинула війна чи інші фактори, але коли чемпіонат відновився, він став дещо іншим, зокрема ця зміна позиції…

«Крушинський та Бражко – абсолютно різні гравці. У Бориса є всі дані, аби грати у топовому чемпіонаті Європи»

– Зараз у збірній травмувалися троє лівоногих центральних захисників: Матвієнко, Батагов, Михавко. Чи зможе Крушинський, за потреби, закрити цю позицію поруч із Забарним?

– За результат завжди відповідає головний тренер. Якщо Сергій Ребров ухвалить таке рішення – це його право. Але, на моє переконання, футболістів потрібно використовувати там, де вони приносять найбільшу користь. А найбільшу користь Крушинський здатний принести в центрі поля.

Позиція будь-якого захисника вимагає максимальної відповідальності. Борис переживає кожну свою помилку дуже глибоко, і саме це може заважати йому грати на 100% своїх можливостей у захисті.

– Якщо порівнювати Бориса з іншим талановитим опорником, Володимиром Бражком – у чому їхня схожість і різниця?

– Це абсолютно різні за профайлом гравці. Бражко більше працює з глибини, має чудовий дальній удар, але не володіє такою швидкістю, як Крушинський. Борис – вибуховий гравець. У нього є все для сучасного футболу: ліва нога, антропометрія, гра головою, дистанційна та стартова швидкість.

Погоджуюся, що у медійній площині Крушинський поки програє Бражку, але потенціал у нього величезний. Переконаний, що він має всі дані, аби в майбутньому грати в одному з топових європейських чемпіонатів.

Володимир Бражко, фото: ФК Динамо (Київ)

– Ми з вами свого часу спілкувалися про ще одного вашого експідопічного Тараса Михавка, який теж викликався до збірної і навіть дебютував у її складі. Коли ви працювали у ФК Львів, у кому з них двох – Борисі чи Тарасі – ви бачили більший потенціал і вищу «стелю» зростання?

– З Тарасом ми працювали менше. У нас було лише декілька тренувань, адже в офіційних матчах він тоді не брав участі через певні негаразди з руками. Поки ми не вирішили цю проблему, було дуже складно. А з Борею ми працювали і в чемпіонаті, і щодня на тренувальному полі.

Але, на мій погляд, вони зовсім різні гравці. Тарас – це дуже класний пас із глибини, чудова швидкість, антропометрія, зараз він уже наливається силою. Він молодший за Борю, тому таке порівняння, як на мене, дещо некоректне.

«Крушинський плакав після матчу з Вересом і сказав, що більше не гратиме у футбол, але на наступний день…»

– А який Борис як людина? Як він поводив себе в колективі всередині тренувального процесу: був компанійським чи тримався сам по собі?

– У нас тоді підібралася така команда, де всі трималися разом. У хлопців були дуже непогані людські якості. Борис завжди спілкувався з Іллею Ольховим. До речі, на мій погляд, це один із найбільш недооцінених воротарів зараз, який виступає за тернопільську Ниву. Думаю, вони з Борисом й зараз тісно спілкуються.

– Ольховий та Крушинський, мабуть, і жили в одному номері.

– У ФК Львів була така історія: приїжджі гравці спочатку жили в спеціальних вагончиках, такому собі мініготелі. І от Михавко, Крушинський та Ольховий вийшли саме звідти. Не можна не відзначити, що тоді ми наполягли перед керівництвом, зокрема, віцепрезидентом Романом Михайлівим, щоб їх переселили в нормальний готель і забезпечили повноцінним харчуванням. Ми почали з ними активно працювати. 

Той же Ольховий вже переріс рівень Першої ліги, і, наскільки я знаю, були розмови про його перехід у Металіст 1925. А Боря з ним тоді товаришував дуже близько, вони ледь не за руку вдвох ходили. У колективі Борю взагалі всі дуже любили.

– Ви якось згадували про епізод після матчу з Вересом (1:3) сезону 2022/23, коли Крушинський дуже близько до серця сприйняв свою помилку...

– Так, це історія, яка чудово демонструє його відповідальність. Ми тоді поставили його лівим центральним захисником, і саме з-під нього нам забили гол. Після матчу він сидів у роздягальні і плакав: «Я більше не буду грати, це не моє, я тут помилився, і тут…». Я тоді вперше зіткнувся з таким, що гравець каже: «Міняйте мене, я не можу», і навіть не одразу знав, як правильно реагувати.

Олег Дулуб, фото: ПФК Львів

– І що ви тоді зробили?

– Наступного дня я попросив керівництво клубу організувати візит у військовий госпіталь до важкопоранених бійців. Я хотів, щоб гравці побачили, що у світі є інші, справді серйозні речі, що життя не обмежується лише клаптиком зеленого газону. Ми прийшли туди, і я сам був вражений, але ще більше спостерігав за реакцією команди.

Я сказав їм: «Подивіться, це такі ж хлопці, як і ви. 24 лютого вони пішли добровольцями, хтось втратив кінцівки. Ваше найбільше щастя в тому, що ви можете грати у футбол».

Після цього Борис підійшов до мене. Я запитав його: «Ну що тепер, Борю?». А він відповідає: «Все, я буду грати у футбол». Ця історія стала для нього переломною.

«Крушинський точно може бути помічником для збірної України»

– Зараз Крушинський у збірній України. Хто його головні конкуренти в центрі поля?

– Тут потрібно розуміти специфіку: є Маліновський, Судаков, Шапаренко, Піхальонок. Головний плюс цієї лінії півзахисту в тому, що вони всі абсолютно різні за ігровим профайлом. У Реброва є чудовий вибір залежно від тактичних завдань.

Чому, наприклад, свого часу виникла потреба в Івані Калюжному? Бо збірній не вистачало гравця, який би просто стояв перед центральними захисниками, вигризав м'ячі і віддавав їх більш креативним партнерам. Тому різноманітність півзахисників – це величезна перевага для команди. Крушинський точно може бути помічником для цієї збірної.

– Щодо кадрової ситуації перед найближчими матчами: багато травмованих, дискваліфіковані Конопля та Маліновський. Ваші очікування від гри зі Швецією?

– Буде дуже важка гра, це однозначно. Але величезним плюсом для збірної я вважаю появу Матвія Пономаренка. На такому високому рівні величезну роль відіграє фактор фарту. Коли зустрічаються рівні команди, саме ці 5% удачі вирішують долю матчу. А Пономаренко зараз забиває майже в кожній грі. Він має це «вікно можливостей» і витискає максимум зі своїх моментів.

Матвій Пономаренко, фото: ФК Динамо (Київ)

– Тренер юнацької збірної Дмитро Михайленко в інтерв’ю «УФ» порівнював Матвія з Євгеном Селезньовим, зазначаючи його націленість на ворота. Можете погодитися?

– Так, за профайлом він дійсно схожий на Селезньова. Але за стилем вривання в дорослий футбол він мені чимось нагадує самого Сергія Реброва, коли той тільки починав у київському Динамо і виходив на заміни, одразу забиваючи. Звісно, антропометрія у них різна, але відчуття моменту та голу дуже схоже.

– Матч зі Швецією може бути навіть складнішим, ніж потенційний фінал проти переможця пари Польща – Албанія?

– Ця ситуація дуже нагадує попередній відбір на мундіаль, коли Україна грала з Шотландією та Уельсом. Профайли команд (Швеція, Польща, Албанія) багато в чому схожі. Відсутність Маліновського в півфіналі – це проблема, але якщо збірна пройде далі, і свіжий Руслан з'явиться у фіналі – це буде вже зовсім інша історія. 

Головне зараз – не лише здобути результат зі шведами, а й зберегти емоційні та фізичні сили на вирішальний матч, зігравши на класі, а не лише на голих емоціях.