«Підписуйтесь на мій канал про риболовлю»: чому ексгравець Шахтаря та Дніпра замість футболу займається блогерством
259 
Вихованець ФК Маріуполь Сергій Горбунов встиг пограти за молодіжні команди Дніпра та Шахтаря епохи розквіту УПЛ. У дорослому футболі він розкрився все в тому ж Маріуполі, з яким виходив в єврокубки. Далі були Металіст і Дніпро-1 з невеликою перервою на Карпати.
Після зникнення Дніпра-1 з мапи українського футболу влітку 2024 року Горбунов знаходиться в пошуках нового клубу. Цей пошук трохи затягнувся і Сергій вирішив зайнятися іншою улюбленою справою – риболовлею. Створив свій блог на YouTube та TikTok, куди транслює свої досягнення в цьому хобі. Про це та багато іншого Сергій Горбунов розповів в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол».
«Якщо я не на тренуванні, то на риболовлі»
‒ Сергію, де ви і як зараз? Чим займаєтесь?
‒ Зараз перебуваю в Києві, тренуюся та готуюсь до нових викликів. Запустив YouTube-канал про риболовлю, адже це моє улюблене заняття. Отже, мій розклад такий: якщо не на тренуванні, то на риболовлі (сміється, – прим. І.Л.).
‒ Ви пройшли молодіжну школу Іллічівця, а підписали контракт з Дніпром. Чому так?
‒ Це довга історія, але якщо коротко: Дмитро Михайленко більше хотів бачити мене у своїй команді, ніж Іллічівець.
Сергій Горбунов. Фото: Дніпро
‒ Думаю ви точно пам’ятаєте свій дебют за декілька днів до фіналу Ліги Європи – перемога другим складом над Шахтарем із рахунком 3:2. Які спогади у вас з того матчу?
‒ Так, це був особливий день для мене – дебют проти гранда українського футболу, ще й перемога! Емоції неможливо передати словами.
‒ За іронією долі потім ви перейшли саме до Шахтаря. Топклуби України бажали вас підписати, але не підпускали до основного складу. Чому так?
‒ Після того дебютного матчу за Дніпро, я перейшов у Шахтар, але закріпитися в основному складі не вдалося – скоріше, шансів просто не давали. Після одного сезону в дублі було прийнято рішення – піти в оренду в ФК Маріуполь.
«Контракт з новою командою мав уже на руках, але…»
‒ Період в Маріуполі – найкращий відрізок вашої кар’єри? Команда в той час виходила навіть в єврокубки. Що скажете про той колектив, тренера Бабича та атмосферу в команді?
‒ Напевно, це один із найкращих періодів у моїй кар'єрі. Колектив був дуже хороший, і ми демонстрували непогану гру. Починали з Першої ліги, але дійшли до єврокубків – вважаю, це гарний результат.
Про Олександра Бабича можу сказати лише теплі слова: чудовий тренер із великим досвідом.
‒ Як працювалося під керівництвом Кучера та Краснікова? У вас були спільні періоди спочатку в Металісті, а потім в Дніпрі-1.
‒ У мене завжди були гарні стосунки з усіма. Євген Олексійович запросив мене в команду, і я з радістю прийняв цей виклик. Там я познайомився з Олександром Кучером. У роботі між нами не було жодних проблем, можу лише подякувати.
‒ Що можете сказати про минулий сезон для Дніпра-1?
‒ Ми грали, намагалися перемагати в кожному турі, але ніхто й подумати не міг, що все так сумно закінчиться для Дніпра-1.
‒ Як розійшлися з Дніпром-1, що можете згадати про останні тижні команди? Скільки у грошах та місяцях клуб залишився вам винним?
‒ Усі новини передавали телефоном, писали в командний чат. Залишилося 5 місяців заборгованості перед футболістами, в тому числі й переді мною.
‒ Чи були перемовини з клубами влітку і якщо так, то чому зірвалися?
‒ Так, пропозиції були, і контракт з новою командою мав вже на руках. Але в мене була невелика травма, яку отримав ще минулого сезону. Я не хотів підвести клуб і чесно розповів про ситуацію. Вони вирішили не підписувати контракт (мова, скоріш за все, йде про Металіст 1925, куди за чутками мав перейти Горбунов, – прим. І.Л.) Зараз я вже здоровий.
«Дуже сумую за містом Маріуполем»
‒ Про сумне. Ви народилися у Маріуполі. Коли були там востаннє і чи залишився у вас хтось з рідних або друзів з ким тримаєте зв’язок?
‒ Дуже сумую за містом Маріуполем. Перед війною місто почало швидко розвиватися: будувалися парки, майданчики, хокейний стадіон і багато іншого. Дуже боляче бачити, що з ним сталося. З рідних там нікого не залишилось і зв’язку з містом теж.
‒ Найбільша кількість проведених матчів у вас разом з трійкою Дмитро Мишньов, Сергій Чоботенко та Едуард Сарапій. Можете згадати якісь веселі історії, пов’язані з ними?
‒ Складно назвати всіх хлопців з нашої команди, але зі всіма підтримую зв'язок. Найбільше спілкуюся з Мішньовим – можна сказати, ми разом з дитинства.
‒ Ви були ще зовсім молодим футболістом за часів Рамоса та Маркевича. Пробитися в основу при Рамосі та легіонерах було майже неможливо, а при Маркевичі? Чи правда, що він не довіряє молодим? Чи бачили його часто на матчах дубля?
‒ Так, ви праві, за часів Рамоса це було неможливо, але я тренувався з першою командою. Для мене це був великий досвід.
Маркевич часто переглядав дубль і запрошував молодих футболістів на тренування, щоб оцінити їхній потенціал.
Мирон Маркевич. Фото: Карпати
‒ Коли Маріуполь тренував Севідов, ви майже не грали. З чим це пов’язано?
‒ Я тоді прийшов в оренду, але працював із цим тренером недовго – 4–6 матчів, а потім його звільнили. Це сталося перед виходом в УПЛ.
‒ Чули щось про договірні матчі в той час? Володимир Барилко прямо натякав про це під час спільної роботи з Севидовим.
‒ Ні, про подібне нічого не чув.
«Мої плани – знайти команду взимку»
‒ Ви забивали Андрію П’ятову у жовтні 2020 року. Що це за відчуття?
‒ Пам’ятаю той гол. Тоді Мішньов віддав мені передачу, і я забив. Відчуття були неймовірні, хоча ми програли, здається, 4:1.
‒ Які спогади у вас з молодіжки Ковальця?
‒ У молодіжній збірній завжди була чудова атмосфера. Ковалець вмів створити сильну, якісну команду.
‒ Які подальші плани? Знаємо, ви створили блог з рибалки. Але останнє слово у футболі точно ще не сказали?
‒ Мої плани – знайти команду взимку. Дуже скучив за футболом, не думав, що буде так важко. Треба трохи потерпіти, сподіваюся, знайду якийсь варіант і поїду на збори.
Так, веду YouTube і TikTok, тому запрошую всіх на канал 😊
