«Після Актобе вже нічого не страшно»: легенда Шахтаря виграв Кубок Казахстану, але покинув клуб. Леонов пояснив, чому
458 
Учора стало відомо, що український фахівець Ігор Леонов, відомий за роботою в Україні з такими командами, як ФК Маріуполь, ФК Минай, Арсенал та вінницька Нива, подав у відставку з посади головного тренера казахстанського Актобе.
Що цікаво, команда, яку наставник прийняв на початку вересня минулого року, зуміла вперше за багато років виграти Кубок Казахстану і посісти третє місце в чемпіонаті. Та й у новому сезоні КПЛ червоно-білі йшли в лідируючій групі.
Що сталося? Про це оглядач Сергій Дем’янчук запитав безпосередньо в самого Ігоря Івановича. Леонов дав відверте ексклюзивне інтерв’ю сайту «Український футбол».
«Було багато причин, але будемо дотримуватися офіційної версії»
– Цьому рішенню була низка причин, – сказав Леонов. – Але будемо дотримуватися офіційної версії – за сімейними обставинами. Я сам подав у відставку.
– Ще раніше, у зимове міжсезоння, Актобе залишила ваша права рука – колишній телевізійний журналіст Авраам Кампомар...
– Він теж, як це не дивно, пішов через сімейні обставини😊. У нього народилася дитина, потрібно було їхати до дружини, а туди-сюди мотатися – це не вихід із ситуації.
Без нього мені стало набагато складніше. Він робив великий обсяг роботи у команді і для мене зокрема. Авраам знає чотири мови, тому він був, можна сказати, сполучною ланкою між головним тренером і командою, оскільки в нас було 12 легіонерів.
Авраам Кампомар, фото: ФК Актобе
– Ви спілкувалися з керівництвом клубу з приводу вашої відставки?
– Звичайно. І це було не керівництво Актобе, а акім Актюбінської області (в Україні це як голова обласної державної адміністрації). У нас з Асхатом Шахаровим склалися дуже хороші стосунки. Я завжди міг до нього звернутися по допомогу. Тим більше, що в минулому він був спортсменом, тож робив усе можливе для розвитку спорту та футболу, зокрема, в регіоні.
Ми обговорили моє рішення. Асхат Берлешевич увійшов у моє становище. Тож ми й розлучилися друзями.
«В Актобе місто живе футболом»
– Як у команді відреагували на ваш відхід?
– Якщо я правильно прочитав по обличчях багатьох футболістів, для них це був шок. Ми поспілкувалися, і я сказав їм, що таке футбольне життя, особливо тренерське. Адже можна пропрацювати і 10 років, а можна всього два місяці. Я побажав команді удачі, щоб вони дивилися тільки вгору турнірної таблиці чемпіонату Казахстану.
У мене з усім колективом був контакт, ми були майже як сім'я.
– Яке завдання ставили перед командою на 2025 рік?
– Разом з акімом області ми поставили мету – виграти чемпіонат і вийти в груповий раунд єврокубків.
А я ще хотів знову виграти Кубок Казахстану. Шкода, що поразка від Женіса припала якраз на той період, коли у нас у команді було багато травмованих, зокрема, два основні центральні захисники, а молодь не витримала цього іспиту.
Я по життю максималіст, тому завжди ставлю перед своїми командами високі завдання. Особливо тут, в Актобе, де місто живе футболом, а вболівальники завжди підтримують команду, але водночас і вимогливі до результатів.
«Я зміг би привести Актобе до золотих медалей, але...»
– Як ви взагалі оціните свій період роботи в Актобе?
– Тільки позитивно. Я прийняв команду на початку вересня минулого року, і за цей час вдалося виграти Кубок Казахстану, а також завоювати бронзові медалі чемпіонату. В 11-ти матчах чемпіонату ми програли лише тричі, причому – двічі Тоболу, і це засмутило.
– Прикро зупинятися, можна сказати, на півдорозі?
– Безумовно. Якби не різного роду обставини, пов'язані з моєю відставкою, ми ще пошуміли би в КПЛ😊. Усе було в моїх руках, але... Мені потрібно було подати у відставку. Знову ж таки, акім мене підтримував, але я таки вирішив піти.
Ігор Леонов, фото: ФК Актобе
Можу сказати, якби в клубі всі були єдині й працювали, як Асхат Шахаров, то я, думаю, зміг би привести Актобе до завоювання золотих медалей чемпіонату.
– Виконувачем обов'язків головного тренера буде ваш колишній помічник В'ячеслав Левчук. Йому до снаги з Актобе нав'язати боротьбу за перше місце, насамперед Кайрату й Астані?
– Важко сказати. Як піде, як його прийме колектив, яка ситуація буде з травмованими гравцями. Дай Бог, щоб усе пішло нормально. Я, принаймні, всім серцем переживатиму за Актобе, оскільки частинка моєї душі залишилася в цій команді.
«Скрізь знайдуться недоброзичливці»
– Які ваші подальші плани?
– Хочеться працювати, я не втомився😊. Після Актобе мені вже нічого не страшно. Звичайно, мою роботу в Казахстані нехай розбирають фахівці, але зі свого боку можу сказати, що я повністю віддавався роботі. У мене совість чиста. Просто завжди знайдуться недоброзичливці, які захочуть підлити масла у вогонь.
Я залишив команду не серед аутсайдерів, а на четвертому місці, впритул до лідерів. В активі Актобе в цьому сезоні – три перемоги, нічия й одна поразка.
– Ви будете розглядати будь-які варіанти?
– Чому ні? Наставнику потрібна практика і я готовий втілити в життя своє бачення футболу.
– А якщо через деякий час вас знову покличуть до Казахстану?
– Нічого поганого в цьому не бачу. Я пораджуся з Асхатом Шахаровим😊. Я вже знаю специфіку місцевого футболу, тому мені не знадобиться час на, так би мовити, акліматизацію.