«Полісся захоче повернути борг»: талант Ворскли Павлюк – про римейк півфіналу Кубка України в Житомирі

Переглядів 959
Олександр Карпенко Олександр Карпенко
5 голосів
«Полісся захоче повернути борг»: талант Ворскли Павлюк – про римейк півфіналу Кубка України в Житомирі
Євген Павлюк. Фото: Ворскла
Центральний захисник полтавської Ворскли Євген Павлюк поспілкувався з «УФ» напередодні заключного поєдинку 26-го туру УПЛ проти житомирського Полісся.

Ворскла після тріумфального вояжу до Житомира на півфінал Кубка України сподівається на очки і в поєдинку чемпіонату в матчі з Поліссям. Полтавці сповнені бажанням реабілітуватися за поразку від Колоса (0:2) на очах власних фанів.

Герой нашого сьогоднішнього інтерв'ю у свої 21 рік виборов місце в основі Ворскли та почав отримувати запрошення до молодіжної збірної України Павлюк – один із молодих талантів Ворскли, які прагнуть написати нову сторінку в історії клубу.

Євген Павлюк в ексклюзивному інтерв'ю сайту «Український футбол» розповів про:

  • Як володар Кубка УЄФА плинув на його кар'єру
  • Чому до 16 років не грав за Ворсклу.
  • Та ін.

«Ворскла не живе фіналом, ніхто не «забив» на чемпіонат»

– Ворскла знову приїхала в гості до Полісся. Спогади про кубок ще гріють серце?

– Готуємось до важкої гри. Емоції позитивні, адже кубкова гра була не так давно. Зараз думаємо тільки про чемпіонат.

– Фінал 2020 року ви пропускали. Хлопці, які грали у двох попередніх, діляться досвідом з молоддю?

– У 2020 році Юрій Вільйович Максимов не включив мене до заявки, оскільки я був дуже юним в той час, хоча й мене брали на півфінал з Маріуполем. Наш тренер Сергій Миколайович Долганський багато корисного розповідає про той унікальний досвід. Вова Чеснаков за плечима має два фінали.

– Ворскла через чемпіонат готується до фіналу Кубка України з Шахтарем?

– Ні-ні. Команда рухається від матчу до матчу. Ніхто не «забиває» на чемпіонат.

– Але Ворскла не може виграти в трьох останніх матчах…

– Це сукупність певних обставин. З Кривбасом грали після півфіналу – третя гра за тиждень одним складом. З «Шахтою» багато часу грали в більшості, але до гола не дійшло. З Колосом і я в одному з голів був причетний. Це ніяк не пов'язано з Кубком.

Тренерський штаб постійно налаштовує нас на хорошу гру, перемагати в кожному матчі. Ми живемо не фіналом, а наступною грою.

Євген Павлюк (ліворуч) у матчі проти Руху. Фото: УПЛ

– Повертаючись до гри з Колосом, здалося, що суперник вийшов більш зарядженим на гру в Полтаві, адже команда давно не перемагала...

– Перед грою тренер говорив, що Колос буде вбиватися. Ми були готові, що доведеться бігати, пресингувати. Також хотіли перемогти, але брак концентрації дався взнаки.

Пропустивши перший м’яч, почали в кінці розкриватися і нас зловили на контратаці. Але якби зрівняли рахунок, гра могла піти за іншим сценарієм.

– Полісся теж не може похизуватися стабільністю. Сьогоднішня гра буде відрізнятися від півфіналу Кубка України?

– Мені здається, що вони захочуть віддати нам борг за Кубок. Коли граєш на кубок, розумієш, шо все вирішує одна гра, тож ми менше ризикували. У чемпіонаті гра може піти за іншим сценарієм. Думаю, буде цікаво.

– Як змінилася Ворскла з відходом Скрипника та розширенням повноважень Долганського?

– Гра у нас стала зовсім інша. Кожен тренер має своє бачення. Проте важливо: що тоді була гра і результат, що зараз. Під керівництвом Сергія Миколайовича дуже приємно працювати. Єдине, чого не вистачає – побільше перемог. Працюємо над цим.

– У Ворсклі ви застали вже трьох наставників. Що вдалося взяти для себе від кожного?

– Не в кожного футболіста така можливість. Я сподіваюсь, що в майбутньому це зробить мене сильним гравцем.

– Ваш найближчий суперник – Полісся – після зміни тренера сильно змінилося в плані гри?

– Полісся зараз старається в більш комбінаційний футбол. Це проглядається в кожному матчі. Може, щось не виходило в перших іграх, а починають набирати тільки зараз.

«Коли вперше побачив Фесюна у Ворсклі – офігів від його гри»

– Женя, давайте розкриємо деякі факти вашої біографії. Як так сталося, що у Ворсклу ви потрапили у 17 років, хоча робили перші кроки в ДЮСШ Молодь?

– Я сам народився в селі Коростенського р-ну на Житомирщині. З батьками переїхали до Полтави у 7 років. Змалку я починав у Молоді. Ворскла тоді взагалі не цікавилася мною. Далі надійшло запрошення від Мункача грати у Вищій лізі ДЮФЛ. Поїхали ми з трьома хлопцями на Закарпаття.

За рекомендацією тренера Мункача, я отримав запрошення на перегляд у Ворсклу U-19, яку тренував Сан Санич Чижов (володар Кубка УЄФА 2009 в складі Шахтаря, – прим. «УФ»). Після двох тижнів оглядин він сказав, що з мене можна щось ліпити. Так все дуже швидко закрутилися.

Через два місяці мене перевели в дубль, а потім Максимов під час коронавірусу взяв на збори з першою командою. Ці 1,5 роки на Закарпатті дуже сильно мені допомогли у плані футболу.

– В вашій родині були футболісти, крім вас?

– Двоюрідний брат Вадим був дуже сильним на рівні області. Колись він мені подарував в дитинстві футболу Челсі з сімкою Шевченка.

– З вами хто починав шлях у футболі і зміг пробитися?

– В U-19 Ворскли – Валера Дубко (Оболонь), Кирило Фесон (Колос), який дуже сильний сезон нині проводить. Ми з ним в один день проходили перегляд у Ворсклі. Я просто офігів від його рівня гри ногами його як воротаря, коли вперше побачив! Радіокеровані паси роздавав вліво-вправо, пласери. Як гравець і людина, Кирило дуже сильний.

– Фесюн готовий скласти конкуренцію іншому екс-ворсклянину Дмитру Різнику, якщо зростеться з Шахтарем?

– Він реально заслуговує на інтерес. Якщо брати цей сезон, Фесюн багато сухих матчів провів. Дуже сильно виручає. Не дав і нам забити у ворота Колоса.

Кирило Фесюн. Фото: Колос

– За профайлом ви можете зіграти на кількох позиціях. Ким починали?

– У Мукачеві грав опорника, але Сан Санич Чижов на перегляді у Ворсклі сказав, що бачить в мені центрального захисника. Скрипник того сезону мене поставив опорником проти Дніпра-1. З цього моменту я провів 15-20 матчів. Потім вже опустився в центр захисту. Сергій Миколайович Долганський використовує на обох позиціях.

Був період при Скрипнику, коли я 10-12 турів не грав. Постійно сидів і тренувався. Але я через конкуренцію отримав свій новий шанс. Це вкотре доводить, що футбол завжди винагородить за твою працю.

– Рольова модель якого гравця є прикладом.

– Дуже подобається Антоніо Рюдігер (Реал). Неймовірно чіпкий гравець. Єдине, що йому травми заважають. Для нього нема різниці, з яким нападником грати. Вірджил ван Дейк (Ліверпуль) – стільки сезонів тримає рівень. Йошко Гвардіол (Ман Сіті) – у нього класна перша передача.

«В УПЛ грати стало цікавіше»

– Ворскла розгубила багато очок по ходу чемпіонату. Все через травмопад?

– Десь психологія мала місце, травми підкосили добряче. Хочеться кінцівку чемпіонату провести достойно.

– Ви один з молодих гравців Ворскли, які про себе заявили в ранньому віці. За майже три роки в дорослому футболі ви повністю обжилися на високому рівні?

– Хочеться віддячити керівництву клубу, яке довірилося молодим. Показати себе, щось виграти для команди.

– Поруч з вами ваша друга половинка. Можете про неї розповісти докладніше?

– Таміла до знайомства зі мною була поза футбольним контекстом.

– Про офсайд вже знає?

– Ну так:) Я хочу сказати, що вона дуже сильно допомагає перемкнутися з футболу, коли ти постійно в ігровому і тренувальному процесі. Більш відповідальним я став. Я радий, що вона з'явилася в моєму житті.

– Молодому футболісту на старті доводиться проходити через помилки та критику. Як справляєтесь з цим?

– Допомагає дуже сильна підтримка від тренерів і партнерів, щоб наступного разу не повторювалося. Коли це трапляється, стараюсь конвертувати це в плюс, а не заганятися на цей рахунок.

– Є захоплення поза футболом?

– Відеоігри. Граю у Fortnite. За час повномасштабної війни більше подорожуємо Україною, багато класних місць для себе відкрив. Ще раз пересвідчився, яка в нас класна країна.

– Поки Ворскла деякий час грала в Ужгороді, знайомили одноклубників з крутими локаціями Закарпаття?

– Так! За 1,5 роки в Мукачеві добре вивчив місцевість. 100-150 кілометрів на авто – і ти на Карпатах.

– Сезон наближається до завершення. Чим запам'ятається кампанія 2023/24?

– Модою на тренерські команди. Десь може не бути результату, але грати стало цікавіше. З усіма командами було важко і цікаво грати. Хоч ми й «влетіли» Динамо (1:5), але там у них все залітало, а ми своє не забили. З Чорноморцем (1:0) в Одесі все було на тоненького. Дуже сильний суперник.

Через два тури буде гра з Минаєм. Вони дуже сильно проводять цей відрізок. Я багатьох хлопців знаю у складі минайців, зараз вони реально отримують задоволення від футболу, який ставить Любенович.

«У молодіжку Ротаня пробитися було нереально»

– Вас почали регулярно запрошувати до молодіжної збірної України саме за часів Унаї Мельгоси. Не було шансів пробитися у Руслана Ротаня?

– Я не знаю. Досить мало шансів було потрапити в ту команду, де в центрі поля грали Бондаренко, Криськів Судаков, а в обороні плеяда Забарного, Таловєрова. Може, не підходив під футбол Ротаня.

Руслан Ротань. Фото: УАФ

– Унаї Мельгоса кілька разів вас викликав, але в офіційних матчах ви грали небагато. Яким аспектам гри приділяє увагу новий штаб молодіжки?

– В Унаї все має працювати, як годинник. Кожен знає, що робити, де знаходитись. За 10 днів ми мало часу щось награти, тому більше робочої тактики. Команда сильно проводить відбір на Євро-2025. Відрядження в збірну додають мені впевненості. Приємно перебувати поруч із найкращими гравцями свого віку

– В свій 21 рік у вас є топ найпам'ятніших матчів?

– Я не буду розставляти їх: Полісся (1:0) на Кубок, «домашка» з Шахтарем (2:1) минулого сезону, коли я Пятову забив в ближній кут, а також півфінал Кубка з Маріуполем (1:1, 7:6 по пенальті), коли в 17 років Максимов мене взяв з першою клубною командою. Це для мене на той час була неймовірно важлива подія та поштовх у розвитку.