«Працюю, щоб потрапити в збірну України»: лідер Кривбасу Єгор Твердохліб відверте розказав про гольову серію та Вернидуба
227 
Єгор Твердохліб перейшов з Минаю до Кривбасу рік тому. Перспективному півзахиснику знадобилось пів року на адаптацію в Кривому Розі, а вже цього сезону він став одним із лідерів Кривбасу. За п’ять останніх матчів на його рахунку сім голів. Єгора визнали кращим гравцем листопаду не тільки в Кривбасі, а й загалом в УПЛ.
У листопаді його було визнано гравцем місяця за опитуванням УПЛ, зараз Твердохліб претендує на це звання й у грудні. Багато фахівців включають його до символічних збірних першої половини сезону, але сам Єгор тримається скромно та ознак «зіркової хвороби» не демонструє. Кореспондент сайту «Український футбол» Ігор Лисенко взяв у Єгора Твердохліба ексклюзивне інтерв’ю та обговорив з ним такі теми:
- Адаптація Єгора у Кривому Розі, відмінність між Шараном та Вернидубом;
- Дебютні єврокубки для Твердохліба та рівень суперників у них;
- Причини по яким Єгор обрав саме Кривбас, хоча його кликали до себе і інші претенденти на єврокубки;
- Останні виступи Кривбаса та самого Єгора, перший хет-трик та гольова серія Твердохліба;
- Про завдання Кривбаса на цей сезон та особисті цілі півзахисника;
- Про потенційний виклик Твердохліба до збірної України, чи розмовляв з ним Ребров?
«Те, що гравці Полісся зупинилися – це їх проблема»
‒ Єгоре, після перерви на збірні криворіжцям вдалося здобути чотири перемоги поспіль. Який із цих матчів запам'ятався вам найбільше?
‒ Напевно, матч із Поліссям. Для мене це особливий момент, адже вдалося відзначитися хет-триком. Але найголовніше — ми змогли набрати максимальну кількість залікових балів у цих чотирьох матчах. Це те, що дійсно важливо.
‒ А який із матчів, можливо, був для вас найважчим у плані здобуття позитивного результату?
‒ Чесно кажучи, кожен матч був непростим. У нас немає прохідних ігор, де можна було б просто вийти на поле і легко обіграти суперника. Навіть важко виділити якийсь конкретний. Можливо, матч з Оболонню був трохи складнішим — важкувато було увійти в гру. Але загалом не хочу виокремлювати якусь одну гру як найтяжчу.
‒ Ви згадали матч із Поліссям. Якраз другий м'яч у ворота суперника був дещо суперечливим. Крушинський впав, гравці Полісся зупинилися, а Кривбас продовжив атаку і забив гол. Яка ваша думка з цього приводу?
‒ У цьому моменті, на мою думку, все було чисто. Те, що гравці Полісся зупинилися, — це їх проблема. В матчі присутній ВАР, тому потрібно грати до кінця, а вже потім апелювати до суддів. Вважаю, що там не було фолу. Гравець впав, але дотику до обличчя не було, це очевидно. Ми забили чистий гол. Гравцям Полісся варто було догравати епізод, а не зупинятися.
Єгор Твердохліб. Фото: ФК Кривбас
«Хотілося б, щоб вдала серія продовжувалась»
‒ Як провели паузу на збірній? Що змінилося в команді після цієї перерви? Адже одразу після неї розпочалася переможна серія.
‒ Кардинальних змін не було. Ми просто працювали над тим, що хоче бачити тренер у нашій грі. Головне — діяли згуртовано. І результат, який ми змогли показати, — це найголовніше.
‒ Можливо, під час тренувань більше уваги приділяли певним моментам або відбулися інші зміни?
‒ Особливих змін не було, працювали у звичному режимі, відпрацьовуючи тактичні завдання від тренерського штабу. Напевно, згуртованість і командна робота стали ключовими факторами нашого успіху.
‒ У вас чудова гольова серія: п'ять матчів – сім голів. У чому секрет успіху? Що стало поштовхом до такої результативності?
‒ Я думаю, що секрет простий — це праця. Щоденна важка праця на тренуваннях і поза ними. Окрім основного тренувального процесу, я залишаюся після занять, щоб додатково відпрацьовувати удари, працювати в тренажерній залі. Впевнений, що праця рано чи пізно приносить свої плоди.
Певно, зараз настав мій час. Бог віддячив за те, що я віддаю всього себе. Мені приємно бачити, що мої зусилля дають результат, і я можу допомагати команді. Все це — не випадковість, і я дуже задоволений таким періодом у своїй кар'єрі.
‒ Жалкуєте, що саме під час переможної серії клубу та вашої особистої гольової форми потрібно йти на перерву?
‒ Хочеться, звісно, і у відпустку, щоб відпочити, набратися сил. Але з іншого боку, ви маєте рацію: хотілося б зіграти ще кілька матчів, поки триває ця вдала серія, щоб вона продовжувалася.
Проте я не зациклююсь на цьому. У нас є достатньо часу, щоб відпочити й добре підготуватися на зборах та навесні демонструвати ту ж гру. Я налаштовуюсь на друге коло чемпіонату й буду старатися утримати цю планку. Як буде далі – побачимо.
«Одна-дві невдалі гри – і про тебе можуть забути»
‒ У матчі з Поліссям ви оформили перший хет-трик у своїй кар'єрі. Що відчували, і як вас вітали в команді?
‒ Так, це дійсно мій перший хет-трик. Мене привітало керівництво, тренерський штаб, усі хлопці в команді. Це було дуже приємно. Такі моменти надихають працювати ще більше й доводити самому собі та всім, що я здатний грати на найвищому рівні. Це дуже мотивує.
‒ Вас також визнали найкращим футболістом листопада як у Кривбасі, так і в УПЛ загалом. Що для вас означають ці нагороди? Чи слідкуєте за такими відзнаками?
‒ Так, я слідкую за цим. Мені дуже приємно, що мене визнали найкращим гравцем листопада в УПЛ. Це важко передати словами, але такі моменти потрібно прожити, щоб відчути всю їхню цінність. Проте я не хочу зациклюватися на цьому. У футболі все швидко змінюється: одна-дві невдалі гри — і про тебе можуть забути. Тому я стараюся залишатися спокійним, не піддаватися емоціям і продовжувати працювати так, ніби нічого не сталося.
‒ Тобто поки що симптомів “зіркової хвороби” у Єгора Твердохліба не спостерігається?
‒ Ні, і я сподіваюся, що так буде й надалі. Я впевнений, що залишуся таким, як є. Не вважаю себе людиною, схильною до зарозумілості. Стараюся зберігати спокій і зосередженість на роботі.
‒ Продовжуючи тему хет-трика. Ви його присвятили захисникам України. 10 листопада Кривбас провів благодійний матч із вболівальниками на підтримку ЗСУ. Розкажіть ваші враження від цього заходу?
‒ Так, я був присутній на цьому матчі. Я вважаю, що це чудова ініціатива від ФК Кривбас та від усіх, хто брав у ньому участь. Відзначу, що наш клуб вже не вперше проводить подібні заходи. Кривбас постійно допомагає та буде допомагати нашим ЗСУ в боротьбі проти рашистів. Щодо цього матчу, то, в першу чергу, це можливість хоча б на якийсь час відволіктися від буденності й від усього того негативу, який зараз є. І водночас це чудовий спосіб зібрати певну суму для допомоги та підтримки наших Збройних Сил. Це справді класна ініціатива для наших захисників.
«Найсильніша сторона Вернидуба – що він здатен витиснути максимум із футболістів»
‒ А як вам працювати під керівництвом Юрія Миколайовича Вернидуба? Чи має він якісь особливості у тренувальному процесі? Які його найсильніші сторони як тренера?
‒ Його найсильніша сторона, на мою думку, полягає в тому, що він здатен витиснути максимум із футболістів. Він сам по собі максималіст у житті, тому завжди прагне перемагати й бути першим. Думаю, він передає нам цей свій настрій та свої відчуття. І те, що Кривбас зараз непогано виступає, багато в чому заслуга саме тренерського штабу та особисто Юрія Миколайовича Вернидуба. Він дуже амбіційний тренер, який завжди прагне до максимуму і завжди налаштовується на перемогу.
‒ Що після Минаю для вас змінилося? Може, якийсь підхід чи тренування стали іншими?
‒ У кожного тренера свій підхід, і я вважаю, що тут не можна сказати, що правильно, а що неправильно. У кожного своя методика. Якщо порівнювати з минулим тренером, я скажу, що стиль гри та підхід Володимира Богдановича Шарана трішки відрізняються від підходу Юрія Миколайовича Вернидуба. Коли я тільки прийшов у команду мені було непросто перелаштуватися під вимоги Вернидуба. Але з часом я звик. Я провів літні збори добре й тепер почуваюся комфортно.
‒ А в чому саме була складність?
‒ Складність була в тому, що тут грають більше один в один. Є багато моментів інтенсивної гри. А в Минаї ми більше перекривали зони, не грали по гравцю, а кожен відповідав за свою зону. А тут більше граєш один в один і більше такий силовий футбол. Тому в цьому плані, я думаю, є відмінність.
‒ Наступне питання якраз стосується відмінностей між Юрієм Вернидубом та Володимиром Шараном. Обох ви називали найкращими українськими тренерами після Лобановського. А якщо трохи більше сказати про Володимира Шарана?
‒ Дійсно дуже вдячний Володимиру Богдановичу за те, що він свого часу повірив у мене і дав карт-бланш довіри в Минаї. Я дуже вдячний за те, що зміг дебютувати у Вищій лізі саме під його керівництвом. Він допоміг мені багато чому навчитися, і цей період кар'єри дуже позначився на моєму розвитку. Тому я щиро вдячний йому за це.
Юрій Вернидуб. Фото: ФК Кривбас
«У Кривбасі справжня червоно-біла родина»
‒ У Кривбасі грає багато легіонерів. Чи немає між українцями та іноземцями мовного бар'єра?
‒ Та ні, мовного бар'єра немає. Ми використовуємо прості фрази, щоб зрозуміти одне одного. Якщо щось конкретно потрібно перекласти, у нас є гравці, які добре володіють англійською мовою й можуть донести інформацію, яку хоче тренер чи футболіст. Тому взагалі немає проблем у спілкуванні. У Кривбасі справжня червоно-біла родина, і всі один одному допомагають.
‒ А легіонери якось окремо тримаються, чи плюс-мінус разом? Розподілу на легіонерів та українців в команді немає?
‒ Зрозуміло, що в кожного свої інтереси, і умовно вони між собою більше спілкуються, ніж з нами. Я вважаю, це нормально. Так і має бути. Але так, щоб якщо якась допомога потрібна від нас, щось там допомогти їм, то, звісно, ми завжди з радістю допоможемо. Ми все їм покажемо і розкажемо, як і що. Тому що в нас нема такого, як конфлікти чи бар'єри між легіонерами та українцями. У нас дуже дружній колектив, і я вважаю, що це також один із тих аспектів, чому ми на тому місці, де ми зараз є.
‒ А ось які вони у звичайному спілкуванні? Як реагують на буденність українського життя в умовах війни? На блекаути та вибухи?
‒ Тут вже не залежить, легіонер чи українець. Всі хвилюються, всі переживають за свої сім'ї, за себе. Тому я думаю, що їм, напевно, ще складніше це переживати. Але вже всі звикли до цього. І хоч це важко, до цього звикнути, але всі вже не так сприймають, як умовно це було на початку. Коли лунають тривоги чи ще щось – проводимо цей час в безпечному місці. Одразу спускаємось в укриття — у нас воно є. Тому ми не жартуємо з цим.
«Період у Кривбасі за цей рік оцінюю позитивно»
‒ Поділіться, будь ласка, вашими враженнями від дебютних матчів у єврокубках. Як вам рівень команд суперників?
‒ Це зовсім інший рівень, я вважаю. Єврокубки — там всі команди більш серйозні, і рівень відрізняється. Враження від дебюту в єврокубках позитивні. Це нам дало такий неоціненний досвід. Адже що клуб, що самі гравці вперше грали на такому рівні. І, в принципі, вважаю, що ми могли виступити краще. Але вже маємо те, що маємо. Тому класно, що у нас цей період був. Я не жалкую про те, що було. У Кривбасу все ще попереду.
‒ Ви в Кривбасі вже майже рік, вже можна підвести проміжні підсумки. Що вдалося за цей рік в Кривому Розі, а що ні?
‒ Відчуваю в першу чергу власний прогрес за цей рік. Більше впевненості, більше правильних тактичних дій з мого боку. Це те, що хоче бачити від мене тренер.
Якщо порівнювати мене зараз з тим, що був рік тому, то дійсно я відчуваю цей прогрес, який відбувся. І в принципі, тільки позитивно оцінюю цей період. Так, були тяжкі періоди за цей рік, де менше грав, але це все робочі моменти. Думаю, що в кожного футболіста є моменти, де він чимось незадоволений, особливо коли немає постійної ігрової практики.
‒ Що робити футболісту, щоб довести тренеру, що у складі маєте грати саме він?
‒ Потрібно більше працювати й доказувати собі та тренеру, що ти готовий грати в основному складі. Тренер не буде робити собі гірше та ставити умовно слабшого, на його думку, гравця у склад, а сильнішого залишати в запасі. В першу чергу це вже питання до футболістів. Можливо, вони не допрацьовують, можливо, не те роблять, що тренер просить. Потрібно підлаштовуватись під вимоги, працювати та доказувати, що ти здатен грати та показувати результат.
«Була зацікавленість зі сторони Кривбасу і Руху щодо мене»
‒ Повернемось у період зими 2023 року. Лунала інформація, що окрім Кривбасу вам цікавились інші українські клуби, зокрема я особисто чув про Дніпро-1 та Рух. Чи були у вас конкретні пропозиції й чому ви обрали на той час саме Кривбас?
‒ Конкретики від Дніпра-1 не було. Була зацікавленість зі сторони Кривбасу і Руху щодо мене. Зупинився на команді з Кривого Рогу, тому що це більш підходящий клуб під мій стиль гри.
Сподіваюсь, що тут я зможу себе більше розкрити й реалізуватись як футболіст. До того ж рік тому Кривбас добре відіграв перше коло і була можливість зіграти в єврокубках. Я завжди хотів там зіграти, і тому, сукупність цих факторів зіграли важливу роль. Ну і плюс те, що говорив з тренером до переходу, і він казав, що хоче бачити мене в команді, що є довіра, тому й обрав Кривбас.
‒ Чи слідкуєте за Минаєм, за який грали? Як там ситуація? Кажуть, що закарпатський клуб може припинити існування.
‒ Так, у мене там залишились друзі, з якими я грав разом в Ужгороді. Дивлюсь деякі ігри, які вони грали в Першій лізі. Тому слідкую, але не володію інформацією про припинення існування. Сподіваюсь, що все буде добре, президент продовжить утримувати клуб і Минай буде існувати.
‒ А з якими труднощами ви зіштовхнулися, коли потрапили до Кривбасу? Ви вже згадували, що на перших тренуваннях було трохи незвично. Можливо, були побутові труднощі?
‒ Якщо чесно, то вже через тиждень почувався, як вдома. Наче я в команді вже перебуваю впродовж значного часу. Колектив у Кривбасі справді класний. Щодо побуту – не було жодних проблем або труднощів в адаптації. Швидко знайшов спільну мову з усіма, і ми наче з хлопцями були дуже давно знайомі. Єдине, що було дещо незвично – це аспект футболу. Мені потрібно було трохи перелаштуватися, але після літніх зборів я остаточно зрозумів, що хоче від мене тренер. Зараз усе добре, жодних проблем.
«Наше завдання – перемагати у кожній грі та намагатися потрапити в єврокубки»
‒ Чи вже запланували відпустку на зимову перерву?
‒ Відпустку я проведу вдома, з сім'єю та дівчиною. Особливих планів немає. Найголовніше – відновитися та набратися позитивних емоцій, щоб добре розпочати відновлення чемпіонату, показати хороший результат та гру. Головне – емоційно відпочити та набратися сил для нових викликів.
‒ А взагалі відчуваєте певну втому, бо для Кривбасу дуже рано стартував сезон, грали на три фронти?
‒ Втома була, коли ми грали в єврокубках. Цей період тривав близько місяця. Тоді дійсно було важко, адже ми часто не встигали відновитися: зіграли гру й одразу сідали в автобус. Наступного дня вже їхали в інше місто, щоб грати в єврокубках або ж поверталися, щоб грати в чемпіонаті. Той період був дуже насиченим і складним, але ми всі його пройшли разом. Можливо, результат був не таким, як ми на нього розраховували, але ми вийшли з цієї ситуації разом і, я вважаю, після цього провели дуже хороший відрізок у чемпіонаті.
‒ Після останньої переможної серії вже можна говорити й про серйозні завдання для Кривбасу. Це вже озвучувалося в клубі: тренерським штабом і керівництвом?
‒ Наше завдання — це перемагати у кожній грі та намагатися потрапити в єврокубки.
‒ Ось, наприклад, Юрій Миколайович Вернидуб казав, що не так важко зайняти третє місце, як його відстояти. Яка ваша думка з цього приводу?
‒ Повністю з ним погоджуюсь. Це сто відсотків так. Зайняти третє місце – одне, а от відстояти його – зовсім інше. Кожен суперник вже налаштовується проти тебе по-іншому, і всі хочуть довести, що вони не гірші, а кращі. Тому саме в цьому і полягає основна складність.
«Працюю для того, щоб одного дня потрапити до збірної України»
‒ Про завдання Кривбасу зрозуміло. А щодо ваших особистих цілей, чи ставите перед собою певну кількість голів чи гольових передач на сезон?
‒ Ні, у мене немає такої задачі, не ставлю собі за мету забити конкретну кількість голів. Моя головна мета – це допомогти команді вигравати в кожному матчі. Звісно, хочеться забивати в кожній грі, але це ж футбол. Добре, що зараз вдалося забивати, але ніхто не знає, що буде далі. Я буду старатись, грати на команду, забивати, а що буде далі – побачимо.
‒ Чи телефонував вам Ребров або хтось зі збірної щодо потенційного запрошення?
‒ Ні, не телефонував і взагалі не люблю на такі теми говорити. Я зіграв тільки п'ять ігор, більш-менш стабільно, одразу після цього брати людину в збірну – це трохи неправильно. Потрібно, щоб була стабільність у футболіста. Але я працюю для того, щоб одного дня потрапити до збірної України. Хоча наразі зарано про це говорити.
