«Премію віддали кросівками з гуманітарки»: Бушняк – про борги та чотири місяці трешу в ФК Ужгород

Молодий воротар Гліб Бушняк узимку цього року покинув Епіцентр і міг опинитися у Європі, але в підсумку прийняв пропозицію ФК Ужгород, який уже влітку оголосив про зняття з розіграшу Другої ліги-2026/27.

В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» 20-річний голкіпер розповів, що за чотири місяці перебування в клубі зіткнувся з організаційними проблемами, боргами та іншими неприємностями. Однак головною проблемою, за його словами, стало бажання Ужгорода отримати за футболіста значну фінансову компенсацію, що ускладнило його перехід в іншу команду. 

«Пропонував коротший контракт, відповідь така: «А яка різниця, якщо до 23 років все одно «відкріпні» треба?»

– Глібе, підемо послідовно. Розкажіть для людей, де ви взагалі зараз і що? У якому статусі перебуваєте?

– Я зараз у Колосі (Полонне). Це команда з Хмельницької області, яка грає серед аматорів в Україні.

– Після відходу з Епіцентру взимку 2026 року другу частину минулого сезону ви відіграли у ФК Ужгород. Як ви там опинилися? Хто запросив? Хто подзвонив?

– Сидів вдома у Києві. Мав їхати в команду в Іспанії, але мені зателефонував тодішній спортивний директор Ужгорода Сергій Анатолійович Білан й запропонував: «Нумо, можливо, до нас». Взяв час на роздуми, поспілкувався зі своїм оточенням й буквально через два дні погодився. Приїхав туди. Днів п’ять-сім був на перегляді й потім підписав контракт.

Гліб Бушняк, фото: ФК Ужгород

– Чим цей варіант вас зацікавив тоді? Що казали? Що обіцяли?

– Сказали, що буду основним воротарем і це хороший шанс, щоб мене потім продали через пів року (після того, як Бушняк почав виступати за Ужгород, він провів дев’ять з 11 матчів команди до кінця сезону в Другій лізі, у яких пропустив 11 голів й тричі відіграв «на нуль», – прим. «УФ»).

Коли підписували контракт, то вони взагалі там, ну, божевільний термін угоди давали – три роки. Дуже маленька зарплата була. Й такі угоди пропонували всім. Якщо ти пропонував укласти коротший контракт, то відповідь лунала така: «А яка різниця, якщо до 23 років все одно «відкріпні» треба?». Мовляв, безплатно звідси не підеш. 

– То на чому у підсумку зійшлися?

– Я наполягав на коротшому контракті. Вони запропонували угоду тривалістю два роки й дев’ять місяців. Мені це було непотрібно. Попросив на два роки й три місяці, бо я там був вже на початку березня. У такий період навряд чи знайдеш клуб, а так хоча б до літа собі прописав. Вони нібито погодилися.

Коли почали давати контракт, то там взагалі вони дуже багато чого викреслили. Замість червня або липня до травня… Я підписав угоду 2 числа, а вони зареєстрували її спеціально десь 10-го. Дуже все так було…

– А яка мотивація в клубу пізніше реєструвати контракт?

– Вони хотіли максимально зекономити гроші. Я приїхав туди у середині десь лютого, і з контрактом дуже-дуже довго усе затягували, аби якомога довше не платити зарплату.

– Тобто не хотіли на зарплату вас ставити?

– Так-так.

– Чи не було у вас на той момент думок, що, мабуть, підписувати цей контракт непотрібно?

– Хотів грати дуже сильно. І мені сподобалися тренери та колектив. Я вирішив, що залишуся заради них.

«Написали повідомлення, що премія кросівками буде з гуманітарки»

– Що відбувалося в клубі вже по ходу сезону? Наскільки усе було стабільно в плані фінансів, забезпечення та організації?

– Коли я приїхав, то в пацанів вже була затримка по зарплаті у два місяці. Потім повністю усе виплатили. Може якісь премії не віддали.

Гліб Бушняк, фото: ФК Ужгород

Далі сезон почався, і першу зарплату ми отримали на десять чи може 15 днів пізніше. За квітень нам теж заплатили, а перші дві премії ми отримали нормально. На цьому все. Більше нічого не дали.

Було таке: якщо ти президента [Рудольфа Балажинця] особисто попросиш, то він тобі може зарплату видати. Типу це мені люди з клубу казали: «Іди попроси в нього зарплату, і він дасть». Відповів: «Я не буду підходити й не збираюся ні в кого просити свої гроші. Мають усім платити, а не так, що підійшов – дали, не підійшов – не дали».

– Якісь питання з цього приводу намагалися ставити?

– Казали: «Зараз-зараз. У наступному місяці заплатимо вам за два». Потім вже й премію почали нам не платити.

Коли вдруге виграли в Буковини-2 (4:2), а потім перемогли Ниву-Самбір (3:1), у групу написали повідомлення, що премія кросівками буде з гуманітарки, яку відправляють з Америки. Ну, ми типу посміялися. Думали, жарт. А виявилося, що ні. Нам реально премію кросівками вирішили дати. Може, тижні через півтора-два.

У президента є свій благодійний фонд. Туди йому з Америки надсилають усе на склад, і він премії роздає. Він брав деяких пацанів, щоб вони допомагали йому на складі з гуманітаркою. Вони йшли туди не з власної волі, а з надією, що за це дадуть з/п, бо так він казав. У підсумку отримували МакДональдз замість грошей.

– По парі кросівок дали, чи як?

– Так-так. Не смійтеся. Дали по парі кросівок. У когось є дружина, дитина. Мені також гроші потрібні. Я ж не буду за кросівки їсти. Президент каже: «Не подобається? Продавайте». А кому вони потрібні? Зараз усі виставлять на OLX по 12–15 однакових пар.

– Ще щось цікаве відбувалося?

– Так, звичайно, було. Президент нам з повною серйозністю казав, що футболісти мають писати коментарі, робити репости у сторіс й піарити ФК Ужгород у соцмережах. Типу, якщо такого не робити, то клубу буде погано й усі спонсори підуть. Тільки гравці цим мають займатися.

Гліб Бушняк, фото: ФК Ужгород

Посеред тижневого циклу перед Вільхівцями у середу або четвер була зйомка о 6:00 в центрі міста, щось із сакурами пов’язане. І ми просто три години у дощ знімали.

– Як з Вільхівцями зіграли у підсумку?

– 0:1 програли.

«Президент мені сказав: «Тільки за 300 тисяч гривень тебе відпускаємо»

– У який момент стало зрозуміло, що майбутнє команди на новий сезон під загрозою?

– Дзвіночком стало, коли нам ось це дали кросівки з гуманітарки. Потім ситуація з Дмитром Антошиним, коли його ТЦК забрало в місті й ніхто не відмазував (на початку червня 2026 року, за інформацією ЗМІ, 28-річний футболіст, повертаючись додому, потрапив до представників ТЦК та був мобілізований, – прим. «УФ»).

Після останнього туру я підійшов до президента поспілкуватися. Чи все в силі? Які в нас завдання? Чи треба шукати варіанти? А варіанти були. Спитав: «За скільки ви мене продасте?». Він заявив: «За 25 тисяч євро». Я сказав: «Я у вас побув чотири місяці, ви мені заплатили півтори зарплати й ще дві винні, і як після цього можна просити 25 тисяч євро?». У відповідь почув: «Ну, ти розумієш, ми – твій перший клуб й маємо щось заробити на тобі». Подумав: «Ну, ок, тоді буду в Ужгороді».

Потім влітку почали говорити про Першу лігу, завдання, підсилення і казали, що все буде... Буквально через два дні мені особисто сказав агент, що клуб розпадається й можна шукати варіанти. А йому сказав Білан.

– Як оголосили, що команда на новий сезон все ж не вийде?

– Написали повідомлення в групу. Президент записав нам кружечок у телеграмі, сказав: «Дякую усім, шукайте варіанти. Щодо сум ваших відкріпних пишіть в ЛС спортивному директору».

– І як проходили пошуки?

– Достатньо важко. Наскільки я знаю, за всю історію тільки у випадку з Волинню, коли клуб припинив існування, просили «відкріпні». Ми почали шукати варіанти, бо, коли клуб припиняє існування, ти стаєш вільним й просто переходиш в іншу команду. Якщо зарплати їм пробачив, то все. А тут президент мені сказав: «Тільки за 300 тисяч гривень тебе відпускаємо». Вони мені ні зарплати не дали, нічого. Наприкінці останнього матчу сезону я отримав травму й лікувався повністю за свої гроші.

Гліб Бушняк, фото: ФК Ужгород

Я повідомив, що не буду підписувати ніяке розірвання контракту й мені має капати зарплата. Вони типу почали шантажувати й казати: «Нумо, треба-треба це все зробити, треба підписати на розірвання».

Спочатку вони говорили: «Ми тобі кинемо документ на «Нову Пошту» й буде нормальне розірвання, гроші потім тобі виплатять». На це я був згоден. Проте надіслали папери, де в мене немає жодних фінансових претензій. І за відпустку я маю пробачити зарплату, і за все. Сказав: «Я це підписувати не буду».

– Як далі розгорталися події?

– Ця ситуація тривала десь, я не знаю, може, місяць. Щоб подати апеляцію в суд, треба було чекати вересня. А без футболу трошки так, важкувато. А коли ти професійно вже не можеш грати… Бо я не дуже хотів, щоб вони від когось отримали за мене гроші. Взагалі не хотів.

З’явився варіант з Колосом. Я думав, що можна грати в аматорах без розриву контракту з попереднім клубом, якщо той припинив існування. З’ясувалося, що так не можна. Я мав розірвати контракт, аби грати за іншу команду. У цих обставинах треба було розірвати угоду.

Потім уже ніхто не відповідав ні на дзвінки, ні на СМС. Дуже багато усього… І це типу не тільки в мене. Там за пацанів дуже багато просять. Дехто сам виплачує «відкріпні».

«Вони мені винні, але за документами вже – ні»

– То як у підсумку усе вирішилося чи вирішується?

– Розірвав контракт. Бо вони вже почали так шантажувати й казати… Треба було це зробити, аби просто грати у футбол. Вони мені винні, але за документами вже – ні. А щоб грати професійно, я маю віддати їм 300 тисяч.

– Що думаєте робити?

– Не знаю, чесно, взагалі. Поки у Колосі. А так інших думок немає.

Гліб Бушняк, фото: Instagram

– Гарно ви в Ужгород заїхали.

– Так. Ті, хто з президентом були у нормальних відносинах, нормально вирішили. А ті, хто з ним не дружив, умовно кажучи, не підлизував, мають проблеми.

***

Від редакції. Редакція сайту «Український футбол» дотримується принципів об’єктивності та балансу думок. Тому ми готові надати представникам ФК Ужгород можливість висловитися та озвучити свою позицію щодо подій, описаних у цьому інтерв’ю.