Родич Цитаїшвілі та агента Ордеця опинився в росії. Про нього говорять: «Мріяв потрапити в збірну України»
1964 
Мурза вважався одним з найталановитіших півзахисників у Першій лізі. З початком великої війни грав за кордоном у Каззахстані (Кизилжар, Аксу), Латвії (Валмієра) та Австрії (Клафенберг), однак вибір наступного клубу викликав багато запитань.
Сам футболіст не став заперечувати, що планує укласти контракт з Хімками. За словами головного тренера Хімок Андрєя Талалаєва, Мурза, який народився у Волновасі (Донецька область), має російський паспорт.
Якщо глибоко копнути, вибір футболіста виглядає логічним через родинні зв'язки з агентом Едуардом Мурзою, який веде справи екс-гравця збірної України Івана Ордеця, а його двоюрідна сестра Софія минулого року зіграла весілля з Гіо Цитаїшвілі.
Сайт «Український футбол» звернувся за коментарями до клубів, в яких Мурза пограв в Україні. На наше прохання відгукнулися:
- Гендиректор Оболоні Олександр Різниченко
- Екс-тренер Волині Альберт Шахов
- Колишній наставник Гірника-Спорт Ігор Жабченко
«Мурзу запрошували назад, але він не захотів повертатися в Україну»
– Ніхто не ставить під сумнів футбольний талант Артура, а як він ладнав з хлопцями поза полем?
Олександр Різниченко: Я взагалі першим від вас почув про цю інформацію. Артур залишив Оболонь в 2021 році і перейшов в Металіст. Коли він ішов з клубу, я по сімейних справах не був при команді. Цей процес проходив без мене.
Відповідаючи на ваше запитання, Артур завжди був незадоволений тим, коли його не ставили в стартовий склад. Вважав, що він найкращий – такий момент був. Я неодноразово з ним спілкувався, доносив, що не він один вирішує все на полі. Йому пояснювали, що є бачення тренера, інтереси клубу повинні бути на першому місці.
Артур Мурза. Фото: Google
Альберт Шахов: Непоганий пацан. Технічній, розумний півзахисник. Я з ним небагато часу працював. Вони вдвох з Ванею Головкіним приїхали розтреновані. Попросилися з нами потренуватися, щоб набрати форму. Вони не були в тій формі, щоб вимагати для себе преференцій на полі.
Ігор Жабченко: Артур був світлою плямою в Гірнику-Спорт. У нас була досить молода команда. Прийшло багато молодих пацанів і він був там лідером, чим звернув увагу Павла Яковенка, який запросив його в Оболонь.
Минулого літа я запрошував його в Ниву (Бузова), але він не захотів повертатися в Україну. Я стежив за ним в Казахстані. В нього не дуже хороший період пішов. Так само у Валмієрі. Такий талановитий хлопець: техніка, швидкість. Не тупоголовий, з хитринкою.
«Такі люди не заслуговують, щоб про них багато говорили»
– За ним не було помічено якихось антиукраїнських поглядів?
Олександр Різниченко: Ніколи таких моментів не було.
Альберт Шахов: Як футболіст і людина, мав непогані якості. Такого точно не було.
Ігор Жабченко: Це точно не про Артура. Я з ним говорив. Він мріяв потрапити збірну України. Мені він дуже імпонує як гравець і за людськими якостями. Що його могло наштовхнути на це рішення? Я думаю, що це вплив оточення. Мені шкода, якщо він обере хімкі. Він міг би підсилити не одну команду УПЛ. Ту саму Оболонь, Верес та бути корисним українському футболу.
– Ваше ставлення до його переходу?
Олександр Різниченко: На першому плані в основної частини футболістів – це гроші. Як не засуджувати такі вчинки? Ти народився на цій землі, вона дала тобі освіту, шанс стати футболісту.
Зрадити батьківщину – зрадити своїх батьків, родину. Тим більше в такий час, коли в нас люди гинуть від країни агресора, а ти пішов заробляти криваві гроші. В футбол можна грати будь-де, але йти допомагати країні-агресору не є добре для нормальної людини.
Вони [футболісти] думають, що гроші в цьому житті вирішують все, але це не так. Повинна бути людська гідність, совість і повага. Такі люди не заслуговують, щоб про них багато говорили.
Альберт Шахов: Я засуджую цей вчинок. Неможливо уявити в такий час. Це така зрада, причому серйозна. Ніяких виправдань цьому бути не може. Для мене це дико.
Ігор Жабченко: Мені неприємно, що наші пацани обирають рашку. Не думають про наслідки, як це на них вплине в майбутньому. Закопують себе безперспективністю. Можливо, через публічність він змінить своє рішення.
