Роман БОЛЬШАКОВ: «Авангард» може зіграти ще цього сезону»

«Якщо нас не включать до другої ліги, потрібно зберегти команду принаймні на аматорському рівні»

— Романе Олександровичу, як нині проходить життєдіяльність клубу? Днями стало відомо, що «Авангард» призупинив участь у змаганнях, хоча Краматорськ звільнили українські військові…

— Щиро кажучи, говорити про життєдіяльність клубу, як таку, не доводиться. Так, ми стежимо за нашими футболістами. Тим паче, що декому навіть допомогли працевлаштуватися в інших клубах, отож хвилюватимемося за їхні подальші виступи.

Нині, зважаючи на останні події в нашому регіоні та в Краматорську зокрема, чекаємо нашого другого спонсора, котрий раніше нам допомагав. Лише у четвер, 10 липня, він приїде в місто, відтак зустрінемось із ним і проведемо переговори щодо подальшої співпраці (розмова відбулася у вівторок, 8 липня. — Є. Д.).
Якщо інвестор погодиться виділити кошти, то «Авангард» уже цього чемпіонату готовий взяти участь.

— Отож існує ймовірність, що в кінці липня разом із іншими ФК під егідою ПФЛ виступатимуть «машинобудівники»?

— Так, цілком можливо. Перша ліга вже сформована, та якщо нас не включать до другої, то потрібно зберегти команду принаймні на аматорському рівні. Ще не відомо, як воно складеться. А вже з наступного сезону, сподіваюся, що нас повернуть до першого дивізіону. Проте поки це лише розмірковування.

Треба розуміти, що місто визволили, втім, економіка Краматорська ще не відновилась. Для цього потрібно не один день, і навіть не місяць, аби повернутися на той рівень, що був до останнього часу. Додає проблем, що завод, який фінансово допомагав клубу, отримував електроенергію (майже 200 мВт) із миколаївської ТЕС. Як відомо, її підірвали, тож завод звідти вже не отримуватиме необхідні ресурси. Зрозуміло, що в них тепер будуть свої проблеми. У цій площині також тяжко передбачити майбутній сценарій.

У Краматорськ я ще не повернувся. Знаю, що в місті ще досі немає води. Хоча зараз займаються відновленням повноцінного життя. Сказали, що кинуть усі сили, щоби повернути все до звичного вигляду, проте, коли це буде, не зрозуміло. Планують цього тижня, але…

— Чи можуть на хвилі тотальної підтримки владні структури допомогти ФК?

— Думаю, що ні. Найперша причина: наш клуб ніколи не фінансувався за рахунком бюджетних засобів. Як це відбувається, приміром, у Тернополі, Херсоні та колись у Хмельницькому. Ми не просили мерів і губернаторів допомогти, а вони, у свою чергу, не проявляли ініціативи. Хоча на дитячо-юнацькому рівні вони, здається, підтримували проекти. Ну а професіональний клуб — це зовсім інші витрати, тому ніхто би не знайшов статті в бюджеті, щоби асигнувати кошти «Авангарду». Хіба виділяли нам певні об’єкти, особовий склад правоохоронних органів або комунальних служб. Тобто те, що не потребує капіталовкладень.

Загалом, усі ми розуміємо, що зараз інші потреби в місті. Місцеві мешканці хочуть лише одного — щоби все повернулося на круги своя: відновити громадський транспорт і все, що зруйнували, та запустити те, що закрили. Коротше кажучи, ми не чекаємо порятунку від влади.

«Із нашого стадіону Національна гвардія забрала залишені автобуси та БМБ сепаратистів»

— Пригадую, раніше говорили, що клубні рахунки «заморозили». Чи можете вже ними користуватись?

— На сьогодні банки ще не працюють. Наскільки знаю, свою роботу вони відновлюють у п’ятницю, 11 числа. Гадаю, що вони ще перечікують. Насправді люди, котрі тут не мешкали та не були, а лише бачили та оцінюють ситуацію по телебаченню, не до кінця розуміють, що тут відбулось. Є багато людей, котрі хочуть повернутися до рідного дому, проте витримують паузу. Повірте, ейфорії немає. «О, місто звільнили, потрібно якнайшвидше повертатися», — такого не зустрічав.

Усі бачили, що в бойовиків налаштування серйозне, тому не можна бути впевненим, що вони не захочуть повернути свої позиції, зосередивши тут всі свої сили. Лише коли життя набуватиме рис нормального існування, тоді почнуть повертатися люди, котрі досі хочуть тут жити або не знайшли свого місця в інших областях чи країнах. Припускаю, що для цього потрібно, як мінімум, три тижні. У підсумку, Краматорськ хоча би наблизитися до колишнього рівня зможе не швидше першого серпня.

— Судячи з побачених фото, в місті чимало пошкоджених будівель. Чи не постраждала інфраструктура клубу?

— Одразу скажу, що від артобстрілів клуб не постраждав. Єдине, що останньої ночі, коли бойовики залишали місто, вони розбили на базі вікно, відтак залізли всередину: пили чай та, зрештою, переночували. Те ж саме відбулося на стадіоні. Більше того, зважаючи на те, що наша арена розташована в парку, вони завезли туди свої БТР, БМБ і танки. Зранку бойовики поїхали, проте взяли з собою не всю техніку. Наскільки знаю, з нашої території Національна гвардія забрала залишені автобуси та БМБ сепаратистів. Причому, останній стояв із повним бойовим комплектом.

— Із якими емоціями взагалі сприйняли визволення Краматорська?

— Чесно, мої емоції, як і більшості людей: це — день перемоги зі сльозами на очах. Я реально оцінюю ситуацію (не можу говорити за всіх), але про перехід до іншої країни мови бути не могло. Україна — самостійна держава, тому потрібно займатися своїм благоустроєм. Усі ми стомились, адже нормального життя до останнього часу тут не було.

Увесь час по місту встановлювали барикади, магістралями снували незрозумілі автобуси, громадський транспорт йшов лише двома маршрутами, щоденно бачили до зубів озброєних людей, чули перестрілки, а на вулицях ставали свідками боїв. Найстрашніше — це пересувні міномети, котрі пересувалися по всьому Краматорську, а особливо — в жилих масивах. Коли бойовики заїжджали до тебе на подвір’я та «працювали» з мінометів, залишалося лише молитись Богу, щоби з іншого боку не відповіли по їхніх позиціях.

Зрозуміло, що всі підприємства закрились, отож про зарплатню, пенсії та стипендії навіть думати не доводилося. Складалося враження, що колись 200-тисячне місто перетворилось у 20-тисячне. Містом їхали лише три-чотири машини, та й то — «копійки» чи «жигулі». Позаяк у кого була нормальна машина-іномарка, просто боявся нею користуватись, бо її могли безпроблемно забрати під дулом автомата.

«Спробуємо до п’ятниці чи до кінця тижня розставити всі крапки над «і»

— Чи готові функціонери клубу, попри все, й далі займатися футболом? Вочевидь, для населення це буде єдиною розрадою після останніх подій.

— Звичайно, адже наш клуб — соціальна складова Краматорська. Розумієте, наш ФК — це не забаганка й не чиїсь особисті амбіції. Усе робилося для того, щоби місцеві мешканці мали розважальний захід у вигляді футболу. Наша ідея та прагнення залишаються, й нікуди не зникнуть. Тільки багато чого залежить од того, якими темпами розвиватиметься наше місто та взагалі приходитиме до тями.

— Знаю, що з колишніх гравців багато хто не знайшов нову команду. Чи тримаєте з ними зв’язок? Тим паче, що існує ймовірність виступів у прийдешньому чемпіонаті.

— Так, якраз учора ми всім телефонували та ставили до відома, що можливий такий розвиток подій. У принципі, всі, хто ще не працевлаштувалися, готові повернутись у Краматорськ будь-якої миті. Усі ж пішли не через те, що аж надто хотілося перейти в інший клуб, просто так склались обставини. За їхніми словами, їх усе влаштувало в «Авангарді», тому ми розраховуємо на них. Багато з них самі телефонували мені та запитували, що їм робити далі? Поставте себе на їхнє місце: ти працюєш, а якоїсь миті тобі говорять: «До побачення!». Приємно, що в нашому колективі немає, як я їх називаю, «їздців», які півроку грають у одній команді, а згодом шукають інші, вигідніші, варіанти. У нас переважна більшість виконавців, які грали, максимум, за два клуби. Відтак розумію, чому вони хочуть продовжувати виступи саме в нас.

— Чи не порушувалося тренерське питання? Чи готовий Яків Кріпак продовжити свою тренерську кар’єру з «жовто-зеленими»?

— Звичайно, що готовий. У нас навіть протилежних думок не було.

— До слова, намагався поспілкуватись із Яковом Вікторовичем, але він порадив перенести нашу розмову. Чи пов’язано це з тим, що досі немає чіткої визначеності з майбутнім?

— Як уже казав, поки вищенаведене — на рівні думок. Як тільки щось стане відомо, ми самі оповістимо про це.

— Чи знають функціонери ліги, що існує таке бажання з боку краматорського ФК?

— Так. Учора спілкувались із новопризначеним президентом ПФЛ паном Макаровим. Отож вони про це знають, і також очікують прояснення у цій ситуації. Од нашої відповіді залежатиме участь у професіональних змаганнях, якщо ми таки зберемося грати.

— Першість не за горами. Скажіть, коли настане час щодо вирішення питання вашої участі у чемпіонаті?

— Наш партнер, як уже казав, повинен повернутись у Краматорськ у четвер, тому спробуємо до п’ятниці чи до кінця тижня розставити всі крапки над «і».

— Насамкінець, яким бачите майбутнє клубу «машинобудівників»?

— Якщо все складеться для нас успішно, майбутнє «Авангарду» бачу серед лідерів першої ліги.

Євген ДЕМЯН.