Сергій ЛУКАШ: «Призначати нового тренера на два місяці немає сенсу»

— Сергію Митрофановичу, скажіть, чи задоволені підготовкою команди в зимове міжсезоння?

— Більш-менш задоволений. Не обійшлося, звісно, без нюансів, але нічого, підготовці це не завадило. У нас фактично одна молодь виступає. Наприклад, проти Дніп­родзержинська вийшли троє футболістів 1997-го року народження, троє 1996-го, двоє 1995-го… Тому самі розумієте, в такій ситуації розраховувати на щось суттєве дуже складно. Хоча, попри молодий вік наших футболістів, на стадіоні в Дніпродзержинську були присутні скаути інших команд, яких я особисто знаю, тож вони всерйоз зацікавилися деякими нашими вихованцями. Відтак, мабуть, є в нас перспективи, якщо нашою молоддю цікавляться.

— До речі, що стало причиною настільки кардинальних кадрових змін у команді? Адже взимку з «Карлівки» пішли практично всі основні футболісти. Натомість на заміну їм прийшла молодь із ФК «Полтава»?

— Таке рішення було пов’язане ось із чим: якщо ми не виконуємо поставлених завдань, то вирішили працювати на перспективу. Отож узяли наших доморощених футболістів, аби вони набували досвіду, дорослішали. Практично всі хлопці, хто пішов од нас, знайшли собі нові клуби, без роботи ніхто не залишився. Тепер умовними ветеранами в нас є футболісти 1991-го та 1992-го років народження. Одверто кажучи, ми на диво зі «Сталлю» не очікували, все — об’єктивно. Гадаю, в наступних матчах карлівчани продемонструють якісніший, а головне, мужній футбол, і зможуть збагатити нашу залікову скарбничку.

— Отже, 1:6 від «Сталі» можна вважати таким собі суворим уроком для ваших гравців?

— Певна річ, такий результат неприємний. Але потрібно реально дивитися на речі, більшість наших футболістів не мають досвіду виступів на такому рівні. Дехто з них пограв на першість області, але ж це зовсім не те. А тут вони вийшли під Гімн України, й безліч уболівальників на стадіоні побачили. Тому ніжки десь і затремтіли. Якщо розглянути гру в загальному, то вона вийшла більш-менш бойо­вою. Пропустили м’яч на початку другого тайму, відтак команда посипалася.

— У якому психологічному стані перебував колектив після такого «вльоту»?

— Звісно, хлопці розкисли, носи повісили. Але я разом із своїм тренерським штабом їх заспокоїв, помилки разом розібрали, тож намагаємося не допустити, щоби хтось із них опинився в психологічній ямі. Зараз запланували кілка товариських поєдинків, відтак футболістам і засмучуватися ніколи.

— Наступний поєдинок «Карлівка» проведе аж 13 квітня. Як збираєтеся заповнювати вимушену паузу?

— Ми вже домовилися в неділю провести спаринг із командою, кот­ра виступає на першість області. Ще з кількома колективами ведемо перемовини. Можливо, проти дубля «Ворскли» вдасться зіграти. На сьогодні маємо ось такі плани. Упевнений, без ігрової практики команда не залишиться, намагатимемося саме через контрольні поєдинки готуватися до матчу з «Гірником».

— Востаннє, коли з вами спілкувалися (а було це в лютому), ви говорили, що активно шукаєте головного тренера. Якісь зрушення у цьому напрямі є?

— Зрушення є, але поки що не хочу афішувати результати роботи у цьому напрямі. Зрозумійте правильно — призначати нового тренера на два місяці немає сенсу. Та й не кожен кваліфікований фахівець візьметься за команду на півдорозі. Наставнику для вирішення серйозних завдань потрібен час, аби набрати гравців під своє бачення гри. А що зараз? Візьме він команду, потренує її, а влітку доведеться розпочати все з нуля. Тому зайвих рухів робити не стали, вирішили розпочати все з літа. Думаю, наші вболівальники поставилися до цього з розумінням.

— Тобто ви вже визначилися з людиною, котра в майбутньому очолить «Карлівку»?

— Одверто кажучи, ще ні. Досі шукаємо оптимальну кандидатуру.

Роман КИРІЄНКО.