Сергій СОЛДАТОВ: «Брова, якщо заб’єш, я тобі зроблю презент»

— Сергію Вікторовичу, попри крупну перемогу над «Макіїввугіллям» минулого туру, скажіть, чи справді вашій команді так легко далася ця перемога?

— Ні, зовсім ні. Я вже раніше казав, що всі команди цього розіграшу майже однакового рівня. Усі, як кажуть, б’ються в кожній грі за кожен м’яч. Природно, що всі хочуть заробити залікові пункти. «Макіїввугілля» — не виняток. За змістом гри вони мені сподобалися, найперше, за контролем м’яча. Звичайно, це була тяжка перемога, зважаючи на погодні умови, бо грати в таку зливу досить складно. У другому таймі нам довелося трохи спростити нашу гру. Ми просто були зобов’язані брати три очки.

— Саме хотів вас запитати, наскільки важливо було виграти після поразки минулого туру «Кристалу»?

— Важливо було виграти, насамперед, психологічно для самих футболістів. Адже перед нам стоїть конкретна задача (напевне, мається на увазі вихід до першої ліги. 
— В. Б.). Я вважаю, що ми не мали програвати в тій грі у Херсоні, бо навіть за моментами повністю переграли господарів. Так, ми допустили кілька помилок, тому й програли. Завжди так буває, коли відкриваєшся й починаєш грати розкуто попереду, то в захисті завжди буде момент у суперника. Повторюся, дуже важливо нам було виграти у цьому матчі. Не забувайте також, що з тренера вимагають результат.

— Ви згадали психологію. Як нині з настроєм у хлопців у команді?

— У нас колектив веселий, а тому настрій завжди хороший. Звичайно, що всім приємно тренуватись і готуватися до наступної гри після перемоги, ніж після поразки. У цьому плані все нормально — ми із хлопцями спокійно виходимо й граємо. Такого якогось сильного розчарування в нас немає, звичайно, що всі переживають за результат, але всі є справжніми професіоналами, тож розуміють, що потрібно ретельно готуватись і працювати над наступними матчами — дивитись уперед.

— Чи задоволені, що нарешті вдалося відзначитися дебютним голом Юрію Бровченку?

— Звичайно, я його привітав із цим голом. Чесно кажучи, я його кожну гру прошу забивати. Кажу йому: «Брова, якщо заб’єш, я тобі зроблю презент». Усе ніяк не забивав, а ось учора, нарешті, вдало поцілив у ворота суперника.

— І який тепер презент на нього чекає?

— Вибачте, але це вже між нами особисто.

— Чи розкриєте іншу таємницю: чому в останніх матчах за команду у воротах не грає Олександр Мусієнко?

— Можливо, знаєте, в нас у розпорядженні троє голкіперів, один із яких доволі молодий, і ми плануємо, що він у майбутньому буде першим номером. А Мусієнко поки програє Дяченку конкуренцію. Знаєте, як це буває — два однопланових голкіпери, сильні й стабільні воротарі, але я надаю перевагу Дяченку. Одверто кажучи, не знаю, чому саме. Можливо, тому що він не допускає таких очевидних помилок. У Сашка був шанс, але на зборах він допустив кілька помилок, напевне, це й вплинуло на моє рішення стосовно Дяченка як першого голкіпера на сьогодні. Бо воротарська позиція — це гра до першої помилки, а там можуть і замінити. Скажу одне: Мусієнку потрібно лише працювати на тренуваннях і не опускати руки.

— Наступного туру зустрічаєтесь із «Шахтарем-3». Для вас це також незручний суперник, зважаючи на молоде покоління «гірників»?

— Звичайно, всі команди дуже особливі. Більше того, молодь завж­ди амбіційна. Вона завжди мчить уперед, і від хлопців можна чекати чого завгодно. Але, скажу вам чесно, ми поки що не думає­мо про «Шахтар-3». Головне зараз — найближча гра проти донець­кого «Шахтаря» на Кубок України. Нам потрібно думати, як обіграти команду Мірчі Луческу. Можу вас запевнити точно, що легко їм у двобої з нами не буде.

Володимир БОБИР.