Станіслав КУЛІШ: «Чому б і не сподіватися на додатковий фінансовий бонус»

Переглядів 219
автор UkrFootball.ua UkrFootball.ua
0 голосів
Форвард «Сталі» розкрив секрет свого бомбардирського таланту, оцінив шанси на перемогу в першості та розповів про причини поразки в матчі зі «Славутичем»

— Нинішньої першості «Сталь» виступає дуже впевнено, впродовж тривалого часу лідируючи. За рахунок чого вдається демонструвати такі високі результати?

— Гадаю, цього році в нас підібрався дуже сильний колектив, котрому справді до снаги вирішувати серйозні завдання. Ми вже котрий рік намагаємося потрапити до першої ліги, проте весь час нам чогось не вистачає. Тепер же, враховуючи підбір футболістів, хорошу команду гру, ми повинні, нарешті, вирішити поставлене перед нами завдання, й підвищитися в класі.

— Улітку дніпродзержинців очолив Володимир Мазяр, який виокремлюється імпульсивністю та підвищеною емоційністю. Наскільки легко вдається з наставником знаходити спільну мову?

— Так, Володимир Іванович справді імпульсивна людина, але це нормально, всі все розуміють, сприймають його таким, який він є. Іноді це навіть допомагає, адже в деяких випадках його шалений емоційний заряд передається всім футболістам, відтак команда додає, й нерідко нам удавалося саме так переломити хід матчу на свою користь.

— У суботу ви поступилися в принциповому поєдинку «Славутичу». Чого забракло, щоби зачепитися бодай за нічию?

— Знаєте, вийшла доволі рівна гра з абсолютно рівними шансами на перемогу. Упродовж матчу на футбольному полі були такі собі гойдалки, де успішнішим був «Славутич». Насправді, у Черкасах грати дуже непросто, наскільки знаю, черкащани мали затяжну невдалу серію, відтак їх влаштовувала тільки перемога. Не хочу сказати, що вона нам не була потрібна, однак було помітно, що на гру вони налаштувалися дуже серйозно, борючись за м’яч у кожному ігровому епізоді. Зрештою, їм удалося спіймати нас на контратаці, й забити вирішальний м’яч. Прикро, звісно, програвати, але будь-яку поразку потрібно сприймати із честю, намагаючись реабілітуватися вже в наступному матчі.

— Наскільки зрозумів з ваших слів, керівництво сталеварів поставило чітке завдання — потрапити до першої ліги. Можливо, за досягнення мети вам вже оголосили суму преміальних?

— Так, очільники нашого клубу справді поставили перед нами завдання будь-що потрапити до першого дивізіону. Однак про преміальні досі не йшлося. Гадаю, якщо все буде гаразд, коли досягнемо поставленої мети, керівництво футболістів не образить. Справа в тому, що в грошовому плані затримок по заробітній платні та преміальних у нас немає, тому, власне, чому б і не сподіватися на додатковий фінансовий бонус по закінченні сезону. Але це, ще раз повторюся, лише за умови підвищення в класі.

— Якому супернику нинішнього сезону було найскладніше протистояти?

— Дуже складно довелося протистояти «Гірнику-Спорту». Команда ця — солідна, хороші футболісти та й гра в них поставлена на рівні. Мені, наприклад, як футболісту, було непросто втекти від їхніх захисників. Отож саме комсомольці мені найбільше сподобалися. Бо й у турнірній таблиці вони весь час дихають нам у спину.

— Упродовж нинішнього сезону вам удалося відзначитися 24-ма влучними пострілами. Більше за вас забив тільки Ігор Кирієнко з «Гірника-Спорту». Судячи з усього, з голевим відчуттям у вас проблем немає?

— Навіть не знаю, що вам на це запитання відповісти. Безперечно, в кожного форварда є голеве відчуття, в когось воно більше розвинене, у когось менше. Певне, з урахуванням моєї результативності, в мене воно розвинене непогано. Але якщо серйозно, то без допомоги партнерів я би не забив жодного м’яча. У нас є команда, відтак м’ячі забиваю не я, не хтось інший, а саме команда. У футболі все взаємопов’язано, якщо доб­ре грає клуб, відповідно, й гравці в ньому виступають успішно. Тому своїми персональними досягненнями я насамперед зобов’язаний партнерам і тренеру.

— Якщо порівняти «Сталь» торішнього зразка й нинішню, яка команда, на вашу думку, сильніша?

— Раз уже ми йдемо на першому місці, значить цьогоріч «Сталь» сильніша. Торік у нас також був непоганий склад, але результати мали гірші.

— До кінця чемпіонату залишилося зіграти лише кілька матчів. Чи вистачить міцності, щоби закінчити першість на першій сходинці?

— Ну, наразі ми перші, проте на якій саме позиції закінчимо чемпіонат, точно вам не скажу. У нас сильні конкуренти, тож боротьба триватиме до останнього туру. Якщо не на першому місці, то в трійці точно фінішуємо.

Роман КИРІЄНКО.