Светр проти Путіна, спільні кричалки й 0:3: репортаж із Трнави після поразки України від Північної Ірландії

На домашні матчі збірної України тепер доводиться їхати за кордон. Цього разу команда Андреа Мальдери приймає суперників у словацькій Трнаві. До Трнави я приїхала як кореспондентка сайту «Український футбол». Мій маршрут з Одеси виявився довгим: спочатку дорога до Кишинева, звідти — прямий рейс до Братислави, а вже зі столиці Словаччини — ще приблизно 30–40 хвилин потягом або автомобілем до місця призначення.

Зупинитися я вирішила в Братиславі. У цьому місті вже бувала, та й для цієї поїздки такий варіант був зручнішим. Тож перші три дні у Словаччині я проведу саме тут.

Прилетіла 2 жовтня, у день першого з двох домашніх матчів, уже після обіду. Часу на прогулянки цього разу не залишилося: залишила речі в готелі й одразу вирушила до Трнави, де вже збиралися українські вболівальники.

Светр, який допоміг познайомитися з північноірландцями

Цю компанію я знаю давно. Українські фанати регулярно приїжджають на матчі збірної з Англії, до них долучається наша діаспора. Вони активно підтримують команду, а їхні перформанси на стадіонах заслуговують на окрему розповідь.

Перед грою ми зібралися у великому пабі просто неба. До української компанії приєдналася й група вболівальників Північної Ірландії. Усі співали, спілкувалися, жартували — атмосфера була дружньою.

Я вдягнула светр із написом «Fuck you Putin». Як з’ясувалося, він став чи не головним приводом для знайомств того вечора. Фотографуватися зі мною підходили і українці, і північноірландці. Чесно кажучи, такої уваги до светра я зовсім не очікувала.

Крістіна Пастухова. Фото: Крістіна Пастухова

Настрій у наших уболівальників був піднесений. Люди приїхали підтримати Україну й сподівалися побачити перемогу збірної. Менше ніж за годину я забрала свою акредитацію і вирушила на стадіон.

Арена за рогом від бару

Стадіон у Трнаві цікавий уже своїм розташуванням: він фактично вбудований у великий торговельно-розважальний комплекс. Поруч магазини, кафе, готель, а до самої арени — кілька хвилин пішки. Ми, наприклад, сиділи в барі буквально за рогом від стадіону.

Це нагадало мені Леверкузен, де я також побувала на матчі збірної. Там готель розташований безпосередньо при стадіоні. У Трнаві готелю при арені немає, зате поруч — цілий торговельно-розважальний комплекс. Усе за кілька кроків, тому перед матчем або після нього не потрібно витрачати багато часу на дорогу.

Арена імені Антона Малатинського є домашнім стадіоном місцевого Спартака. У 2013–2015 роках її масштабно реконструювали, а оновлений стадіон відкрили 22 серпня 2015 року. Після перебудови він вміщував 19 200 глядачів.

Саме тоді навколо стадіону й з’явився сучасний комплекс City Arena, який помітно змінив цю частину міста.

City Arena. Фото: Крістіна Пастухова

Відкриття оновленої арени відзначили міжнародним матчем: Спартак приймав бразильський Атлетіко Паранаенсе. Щоправда, святковий вечір завершився для господарів поразкою 0:2.

Мелащенко, Коноплянка та Циганков: українські спогади Трнави

Збірна України грає в цьому місті не вперше. У 2002 році синьо-жовті зустрілися тут зі Словаччиною. Матч завершився внічию — 1:1, а наш гол забив Олександр Мелащенко, який згодом працював у тренерському штабі молодіжної збірної України.

У 2018-му команди знову зіграли в Трнаві, цього разу в Лізі націй. Тоді українці поступилися 1:4, а єдиний м’яч у нашому складі забив Євген Коноплянка.

Є й приємніші спогади. 19 червня 2023 року Україна приймала тут Мальту у відборі на Євро-2024. Перемогу 1:0 приніс пенальті Віктора Циганкова. На трибунах того вечора були 7543 глядачі.

Тепер, у жовтні 2026-го, Трнава знову стала домашнім майданчиком нашої команди. УАФ, оголошуючи місце проведення матчів, також нагадувала, що стадіон уже знайомий збірній України.

«Малий Рим» за 50 кілометрів від Братислави

Трнаву називають «Малим Римом» — Little Rome. Причина — численні церкви та історична роль міста як важливого католицького центру.

У 1543 році через османську загрозу сюди з Естергома переїхали архієпископ і церковна капітула. Трнава стала одним із головних духовних та культурних центрів Угорського королівства.

Це відносно невелике місто з історією, відомою з XIII століття, середньовічними мурами та університетом XVII століття. Сучасна футбольна арена розташована поруч з історичним центром.

Водночас Трнава зручна для проведення матчів: до Братислави звідси приблизно 50 кілометрів, а від столичного аеропорту до стадіону — близько 46. На останню обставину УАФ окремо звертала увагу, коли оголошувала місце проведення домашніх поєдинків України.

7080 глядачів, «Save Oleshky» та пам’ять про добровольця

Цього вечора на трибунах зібралися 7080 глядачів. Стадіон був заповнений трохи більше ніж на третину, але український сектор намагався створити відчуття, ніби людей тут значно більше.

Ще перед матчем наші вболівальники розгорнули великий банер із зображеннями пожежника, медикині та електрика на тлі зруйнованих будівель. Так подякували людям, які продовжують працювати й рятувати інших під час війни.

Банер українських уболівальників. Фото: Крістіна Пастухова

Окремим полотном із написом «Save Oleshky» фанати нагадали про гуманітарну ситуацію в окупованих Олешках.

Під час матчу українські вболівальники розгорнули банер у пам’ять про Лі «Джанті» Джонстона — добровольця з Північного Белфаста, який загинув, захищаючи Україну. За повідомленням The Irish News, його вважали першим вихідцем із Північної Ірландії, який загинув у боях в Україні. «Герой ніколи не вмирає», — йшлося на банері. Для мене це був особливо сильний момент: на матчі проти Північної Ірландії українські фанати вшановували людину з країни суперника, яка стала на наш захист.

Лі «Джанті» Джонстон. Фото: Крістіна Пастухова

Того вечора на трибунах говорили й про те, що відбувається далеко від футбольного поля. Підтримка України звучала не лише у звичних кричалках на адресу збірної.

Три голи Північної Ірландії та жодного у відповідь

На полі передматчеві сподівання українців почали руйнуватися вже на дев’ятій хвилині. Після подачі кутового м’яч опинився у воротарському майданчику, де захисник Північної Ірландії Браун проштовхнув його у ворота Дмитра Різника. Епізод перевірили за допомогою VAR, але гол зарахували — 0:1.

Збірна ПІ забила перший гол. Фото: Крістіна Пастухова

Україна спробувала швидко відповісти, однак на 22-й хвилині пропустила вдруге. Кіран Моррісон навісив, а Айзек Прайс головою переправив м’яч у ворота — 0:2.

Збірна ПІ забила другий гол. Фото: Крістіна Пастухова

До перерви наша команда мала свої моменти. Після передачі Миколи Матвієнка Роман Яремчук знайшов Георгія Судакова, але його удар парирував Пірс Чарльз. Небезпечно пробивав і Едуард Сарапій — голкіпер гостей знову врятував свою команду.

У другому таймі замість Володимира Бражка вийшов Єгор Назарина. Україна намагалася змінити перебіг гри, проте на 61-й хвилині отримала третій м’яч. Чарльз вибив його далеко вперед, Браун головою спрямував у бік наших воріт, а м’яч пройшов поміж ніг Різника. 0:3. Захисник Північної Ірландії оформив дубль.

Збірна ПІ забила третій гол. Фото: Крістіна Пастухова

На поле також вийшли Матвій Пономаренко, Данило Сікан, Олександр Зубков та Олександр Назаренко. Але змінити рахунок заміни не допомогли. Українці продовжували атакувати, проте до небезпечного завершення справа доходила рідко. Наша команда виконала сім кутових проти одного у суперника та завдала 11 ударів проти десяти, але так і не забила. Гості використали свої нагоди значно ефективніше.

Україна – Північна Ірландія. Фото: Крістіна Пастухова

Наприкінці зустрічі додалося й попереджень. На 88-й хвилині жовті картки отримали Данило Сікан та Матвій Пономаренко. Ще раніше арбітр попередив Миколу Матвієнка.

Фінальний свисток зафіксував 0:3 — три голи Північної Ірландії та жодного у відповідь. Для Андреа Мальдери це була перша поразка на чолі нашої збірної, а для України — найбільша домашня поразка в офіційних матчах. Українські вболівальники в Трнаві точно хотіли б запам’ятати цей вечір зовсім іншим.

Гравці збірної України. Фото: Крістіна Пастухова

Українці та північноірландці скандували разом

Після фінального свистка був розпач. Але навіть за такого рахунку збірна не залишилася без підтримки. Вона не зникла ні після перших пропущених м’ячів, ні після прикрої помилки Різника. Наш сектор продовжував скандувати. Не було відчуття, що вболівальники відвернулися від команди в найскладніший момент.

Північноірландців у гостьовому секторі було небагато, проте чути їх було добре. Свою збірну вони підтримували активно, а до українських уболівальників ставилися з помітною повагою.

Вболівальники. Фото: Крістіна Пастухова

Коли наш сектор заводив кричалки українською, північноірландці аплодували й намагалися підхоплювати їх. А коли над стадіоном пролунало «Путін — хуйло», тут уже переклад нікому не знадобився — гості скандували разом з українцями та плескали. На кілька хвилин футбольне суперництво відійшло на другий план. Обидва сектори підтримували Україну.

Своїм уболівальникам Північна Ірландія дала й суто футбольний привід для радості: три забиті м’ячі, сухі ворота та перемогу 3:0. Для гостей вечір у Трнаві склався вдало.

Вболівальники. Фото: Крістіна Пастухова

Сарапій вийшов до журналістів, Бондар попросив підтримати Різника

Після фінального свистка я, чесно кажучи, була майже впевнена, що ніхто з наших футболістів уже не вийде до журналістів. Поразка 0:3, розчарування, емоції — здавалося, що гравці захочуть якнайшвидше пройти до автобуса. Утім, мікстзона на стадіоні в Трнаві організована дещо інакше. Футболісти не просто проходять повз пресу — їх окремо виводить медіаслужба команди.

Поспілкуватися вдалося з Едуардом Сарапієм. Для нього це був лише п’ятий матч за національну збірну. Саме захисник мав один із найнебезпечніших моментів України: його удар у верхній кут у першому таймі Чарльз перевів на кутовий.

Потім вийшов Валерій Бондар. Він насамперед говорив про партнера по команді — Дмитра Різника. Бондар попросив підтримати голкіпера після помилки під час третього гола. Наголосив, що Різник — один із найкращих воротарів України, та звернувся до вболівальників і експертів із проханням не влаштовувати йому цькування в інтернеті.

Валерій Бондар. Фото: Крістіна Пастухова

За словами захисника, команда, тренер і трибуни вже підтримали Дмитра. Важливо, щоб так само до нього поставилися й у мережі.

Мальдера пояснював поразку помилками, а не ротацією

На післяматчевій пресконференції Андреа Мальдера теж говорив насамперед про помилки. Тренер не став пояснювати результат масштабною ротацією складу. На його думку, Україна непогано грала, коли володіла м’ячем, але в окремих епізодах потрібно було діяти уважніше. Саме прості помилки й визначили долю зустрічі.

Особливо Мальдера виділив перший пропущений гол після кутового: він дозволив Північній Ірландії перейти до зручнішого для себе сценарію. Згодом суперник скористався ще одним епізодом і забив у контратаці.

Окремо після гри тренер зауважив, що йому не сподобалися останні 8–10 хвилин, коли команда грала з опущеними головами. На його думку, такого на полі бути не повинно.

Андреа Мальдера (по центру). Фото: Крістіна Пастухова

Автографи після розгрому та наступна зустріч у Трнаві

Після стадіону була ще одна зупинка — готель збірної. Я приїхала, коли останні футболісти ще виходили давати автографи. Попри поразку, людей біля готелю було багато. Хотіли сфотографуватися, взяти автограф, сказати гравцям кілька слів.

Чесно кажучи, особливого хейту на адресу збірної біля готелю я не помітила. Критика після 0:3, звичайно, була, але люди все одно чекали футболістів, просили автографи, фотографувалися й говорили слова підтримки.

Тепер у команди кілька днів, щоб відійти від цієї поразки. Уже 5 жовтня Україна знову зіграє у Трнаві — цього разу проти Угорщини. Якщо ви зараз у Словаччині чи неподалік і маєте можливість приїхати — приїжджайте. Після цього матчу я ще раз переконалася: підтримку з трибун футболісти справді чують.

Крістіна Пастухова, із Трнави