«Те, що було стелею, за Максимова стане мінімалкою»: екс-гравець Звягеля Павленко ‒ про оновлення клубу та свій відхід звідти

29-річний опорний півзахисник ще на дитячому рівні отримував призи «Найкращому гравцю» та «Глядацьких симпатій». Павленко пройшов через дубль Таврії та у 2013 році заграв у основі сімферопольського клубу. З 2012 по 2014 відіграв 11 матчів та забив два голи за національні збірні U-19 та U-21. А після анексії Криму виступав за Говерлу, узбецькі Навбахор та Машал. Весну 2023 року провів у Другій лізі за Звягель.

Як це ‒ втратити підвищення зарплати в п'ять разів через анексію Криму, відновлювати будинок батьків після пожежі, прийти непідготовленим на збори з Максимовим, спати під канонаду та відмовитися від російського паспорта – в ексклюзивному інтерв'ю для сайту «Український футбол» розповів Владислав Павленко.

«Вже навесні ходила чутка, що Полісся візьме другу команду»

- Владиславе, ви вже покинули ФК Звягель?

- Прийшов новий головний тренер ‒ Юрій Максимов, провели міні-збори. І за обопільною згодою розірвали контракт, потиснули руки, посміхнулися один одному, і я поїхав. Максимов сказав, що розраховує на молодь.

- Мабуть, було трохи сумно?

- Звичайно, але життя продовжується. Якби набрав найкращі кондиції, то ще показав би себе. Але ні на кого не скривджений, ні в якому разі. Я вже не такий молодий. Загалом усе нормально.

- На міні-зборах були не в найкращій формі?

- Чесно кажучи, так. Та й таки клуб налаштований на молодь.

• Читайте також: Президент ПФК Звягель Костюк: «З Максимовим спершу говорили про перехід гравців Полісся. А першим «трансфером» виявився він сам»

- Ви ‒ досвідчений гравець. Чи є пропозиції для вас від команд, перегляди?

- Все ОК, була пара-трійка пропозицій. Вибрав поки що вінницьку Ниву, Друга ліга, вже більше тижня тут перебуваю. 12 липня грали із Чорноморцем (1:2). І є ще один-два запасні варіанти, мало що. Без команди не залишусь.

- У Ниви є серйозні завдання наступного сезону?

- Так, піднятися до Першої ліги.

- Гратимете опорного півзахисника?

- Так, це моя позиція. Оборона, розпочинати атаки. На жаль, грати вище, десятку, наприклад, немає таких навичок. Наче не моє. Не вмієш грати на скрипці, грай на барабані:-)

- Коли ви зрозуміли, що Звягель змінюватиметься?

- Вже навесні по ходу другого кола ходила чутка, що, типу, Полісся візьме другу команду. Ішли після чемпіонату у відпустку ‒ і не були впевнені, що команда взагалі буде. Але раптом все швидко вирішилось. Пишуть: все, через тиждень збори у Щасливому (база у Київській області – прим. А.Т.), тренер – Максимов.

Юрій Максимов, фото: ПФК Звягель

- Звягель тепер орієнтується на молодь із певного регіону?

- Ні, з різних. Гравців вісім перейшло з того Полісся, яке грало в Першій лізі. Дуже хлопці відрізнялися від нас за швидкістю - всі різкі, швидкі. Плюс від колишнього складу Звягеля залишилося 8-10 людей. І приїжджають новачки на перегляди.

- Вік – 19-20 років?

- Є й досвідченіші, 23-25 років.

«У Максимова все інтенсивно, на швидкостях, на позитиві, без смутку»

- Які будуть турнірні завдання у Звягеля?

- Я думаю, що з таким тренером та керівниками команда виконає завдання підвищення у класі. І зарплати хороші, і преміальні. З такими умовами, що у тренувальному процесі, що у зарплатному, гадаю, вони повинні виходити вище.

- Зарплати високі?

- Ну, не як у Поліссі. Але, думаю, що будуть у 2-3 рази вищими, ніж колишні. Напевно, 30-40-50 тис грн на місяць буде по-любому. А, може, й вище. При мені минулого сезону зарплати були від 10 до максимум - 17-20 тис грн, це стеля. Ця стеля тепер, гадаю, у клубі буде мінімалкою. Я думаю, Максимов, досвідчений тренер, попрацював в УПЛ, він би не пішов у команду, яка виживає, знаєте, немає грошей. Такі люди просто так не приходять.

- А вам було б цікаво з ним працювати?

- Так. Я попрацював із сильними тренерами, наприклад, у Таврії (Нікола Костов) та у Говерлі (В'ячеслав Грозний). Максимов може і напхати, і пожартувати. Відчувається рівень та професіоналізм. Тренування – все інтенсивно і на швидкостях. І все на позитиві, знаєте, весело, без смутку.

- Максимов, добрий тренер для молоді, вони прогресуватимуть?

- Легко. Він і навчить і підкаже. І з колективом добрий контакт. 10 хвилин тому дзвонив хлопцям, вони кажуть, що спілкувалися з Максимовим щойно, все ОК. Ми у Звягелі в принципі на атмосфері в колективі трималися минулого сезону, не на зарплатах.

«Три рази на день канонада, прильоти, але батьківський будинок згорів тому, що електрика коротнула»

- Владиславе, поговоримо про сумне? У вас у квітні згорів будинок у Нікополі?

- Була така погана справа. Я сам із Нікополя. Там через море, ну, тобто, через Каховське водосховище, за 5 кілометрів уже Енергодар, окупована територія. Часто стріляють. Обстріли, уламки прилітали. Але будинок згорів не через це. У будинку живуть мої батьки, вони від'їхали до магазину, а коротнула електрика, сталася пожежа. Горів дах і кухня. Приїхали пожежники та залили взагалі все, навіть те, що не горіло. А згодом і сильний дощ пішов. Це також погіршило ситуацію. Стіни трохи просіли. Можливо, наново доведеться будинок будувати.

- Вам же допомогла команда та клуб?

- Так, велике їм спасибі, хлопцям, тренерам та керівництву. На жаль, без їхньої допомоги було б дуже важко. Найголовніше ‒ дах зробили, і будинок точно не розвалиться. Батьки поки що живуть у «врем’янці» і потихеньку ремонтують далі. Їм є куди переїхати, але не хочуть. Це, кажуть, наш будинок рідний ‒ «мій собака, мій город». І бомблять поряд, стріляють, але ніхто не хоче нікуди їхати. І страшно за них, але їх не зрушити. Я там був нещодавно: канонада о третій ночі, сьомій ранку, другій годині дня, і так доба за добою. Але люди не їдуть.

«Перший рік - сім тисяч доларів на місяць, другий - десять, третій - п'ятнадцять»

- Ви ж застали ще початок усіх подій, адже у 2011-14 роках виступали за сімферопольську Таврію? Чи були в Криму, коли росія розпочала анексію?

- Був. У мене окремий зуб на росіян за те, що зруйнували мені плани на кар'єру. Я вже другий рік як був в основі, до цього – два роки у дублі.

Взимку 2014 року два місяці були на зборах у Туреччині. Генеральний директор (Олександр Бойцан) викликав і каже: «Тепер ти гравець основи. Називай тепер сам умови, які ти хочеш».

Владислав Павленко, фото: ФК Таврія

- Могли, напевно, претендувати тисяч на десять доларів на місяць?

- Вже тоді я отримував троячка, а переписував на перший рік – 7 тисяч, другий – 10, третій – 15. А мені було років 20-21. Тільки домовилися, я вже машину почав оглядати, а за тиждень починається окупація, приїжджають росіяни, танки та все інше. А у нас легіонери, аргентинці, бразильці, кажуть, ні, ми їдемо, боїмося цього.

Були збори, нам дали дві зарплати і сказали, дограватимемо навесні 2014 друге коло, всі ігри виїзні. Хто хоче – залишайтесь, хто не хоче – ваше рішення. Я залишився. Базувалися, як і раніше, у Сімферополі, але на всі ігри приїжджали до суперників. Російські тварюки залетіли, все забрали, віджали. Я на них зліший подвійно-потрійно. Крим віджали, і зараз що витворяють.

- Пропонували російський паспорт?

- Так, але я відмовився. Я українець. І поїхав після сезону на материк. Тільки домовився на хороші гроші, як приїхали погані люди. У Криму залишилися лише місцеві. Прийняли громадянство, кажуть: «У нас і вибору особливо не було».

- За чотири роки у Криму ви чули, щоб місцеві сильно хотіли до росії?

- Взагалі такого нічого не було, ні чуток, ні розмов, щоб хтось на щось чекав. Все несподівано, як 24 лютого 2022 року. Ми ходимо по центру Сімферополя, а там танки. Військові забирають місцеву Верховну Раду. Наші, українці, намагалися щось зробити, але ті ж із автоматами.

- Спілкуєтеся з колишніми одноклубниками?

- Буває. З тими, з ким і в дублі та у першій команді грав. Всі вони проти війни, кажуть погані слова про росію, але зробити нічого не можуть. Грають у чемпіонаті Криму.

- Після УПЛ – на рівень чемпіонату області?

- Приблизно так. Тепер це їхній футбол.