«У Металіст запросив Кобін. Радий працювати з Диканем і Рибкою»: Костик про Ярославського та найкращі пів року

Переглядів 12473
Дмитро Вєнков
Дмитро Вєнков
2 голоси
«У Металіст запросив Кобін. Радий працювати з Диканем і Рибкою»: Костик про Ярославського та найкращі пів року
Орест Костик. Фото: ФК Металіст
Голкіпер харківського Металіста Орест Костик дав велике інтерв’ю «УФ» у якому розповів про етапи власної ігрової кар’єри від занять у школі Карпат до статусу першого номера у клубі УПЛ.

23-річний воротар Металіста Костик став одним із найбільших відкриттів першої половини чемпіонату України 2022/2023. На долю молодого футболіста випало конкурувати за місце у складі з ексголкіпером національної збірної України Олександром Рибкою, проте він зміг зробити, здавалося б, неможливе.

Костик дочекався свого шансу та зміг настільки добре показати себе в УПЛ (10 матчів, 13 пропущених голів, 2 гри «на нуль»), що витіснив зі складу досвідченого колегу та став першим номером у команді.

В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Костик розповів про конкуренцію із Рибкою, тренерські перестановки у Металісті по ходу сезону та спілкування президента клубу Олександра Ярославського із командою.

Також Костик пригадав тренування у школі Карпат, виступи за аматорські колективи, досвід у Вересі, дебют в УПЛ у складі ФК Львова, період у Литві та свою важку травму.

Не оминули в інтерв’ю і тему інтересу до молодого голкіпера зі сторони інших клубів після вдалого відрізка у Металісті.

«Вважаю, що стати першим номером у Металісті мені допомогло везіння»

– Оресте, ви стали одним із відкриттів сезону УПЛ 2022/2023 у складі Металіста. Це найкращі пів року у вашій кар’єрі?

– Ця половина сезону дійсно вийшла непоганою. Проте я вважаю, що також в мене був вдалий відрізок у кар’єрі, коли я тільки починав грати в УПЛ за ФК Львів. Ще краще зіграти за Металіст мені дуже допоміг той досвід гри на найвищому, який я отримав раніше. 

– Розкажіть, як ви потрапили до Металіста? Хто вас запросив?

– Я мав розмову із, на той момент, спортивним директором Металіста Василем Кобіним. Буквально за день ми про все домовилися. Я приїхав на перегляд до Ужгорода. Основна частина команди тоді ще була на зборах у Туреччині. Потренувався тиждень і мені запропонували підписати контракт.

– Вашим конкурентом за місце у воротах команди є досвідчений голкіпер Олександр Рибка. Як вам працювати разом із ним?

– Він є одним із найсильніших моїх партнерів за всю кар'єру, і я беру приклад із нього. Олександр багато допомагає мені під час тренувань та дає поради. 

У нас хороше спілкування. Можу сказати, що ми друзі. Навіть зараз, коли ми не бачимось, підтримуємо зв’язок. Олександр імпонує мені як професіонал та людина.

Олександр Рибка. Фото: ФК Металіст

– Як ви вважаєте, внаслідок чого вам вдалося по ходу сезону стати першим номером команди?

– Вважаю, що мені трохи допомогло везіння. Олександр травмувався у матчі проти Вереса, і я його замінив у тій грі. Так вийшло, що команда перемогла. Мені довірили місце у воротах і на наступні матчі. Поки мій товариш відновлювався, я зміг добре показати себе.

«Ярославський за пів року не мав жодного спілкування із командою Металіста»

– Металіст розпочинав сезон під керівництвом тренерського тандему Олександра Призетка та Олега Ратія. Наскільки відомо, зараз у вас на тренерському містку зміни. Розкажіть, якою є ситуація?

– Наразі, по суті, головним тренером команди є Кобін. Саме він готував команду до останніх двох матчів першої половини сезону. Призетко наразі повністю відійшов від справ у Металісті. Ратій виконує функції асистента головного тренера.

– Як ви можете оцінити Кобіна як тренера?

– Поки важко дати йому якусь оцінку, бо під його керівництвом команда тренувалася лише три тижні. Він ввів певні корективи у тренувальний процес та тактику гри команди. Основна його вимога – грати через контроль м’яча.

– Можливо, ви ще можете виділити когось із тренерського штабу Металіста?

– За ці пів року мені дуже сподобалося працювати з Андрієм Диканем, який є тренером воротарів у команді. Це дуже хороший спеціаліст, що використовує у своїх тренуваннях новітній підхід. 

Можу сказати, що він і за своїми людськими якостями імпоную мені. Дикань сильно підтримав мене у той момент, коли я не грав. Казав, що необхідно терпіти та продовжувати працювати, що бачить мій потенціал.

У період відпустки ми також підтримуємо зв’язок. Дикань – людина із величезним футбольним досвідом, із якою я однозначно хотів би продовжувати працювати надалі.

– Чи мала команда за ці пів року якийсь зв’язок із президентом клубу Олександром Ярославським?

– Із командою в нього не було спілкування у жодному з форматів. Наскільки мені відомо, він підтримує зв’язок із тренерським штабом та менеджментом клубу. 

«Після закінчення школи Карпат я не зміг потрапити до U-19, тому що був слабшим за конкурентів»

– Хотілося б повернутися на початок вашого футбольного шляху, який ви починали у школі Карпат. Як ви туди потрапили?

– Я жив у Львові та навчався у четвертому класі. Тоді Карпати набирали до своєї школи дітей 1999 року народження. Тренером у цій віковій категорії був Віталій Шумський. Він ходив по усіх школах та передивлявся талановитих дітей. Шумський і запросив мене на тренування. 

Я почав їх відвідувати й через деякий час мені запропонували вже до п’ятого класу повноцінно перейти до школи Карпат, де набирали спецклас. Я перейшов туди та навчався у цій школі до 11 класу.

– Чому після закінчення школи Карпат вам одразу не вдалося потрапити до структури професійного футбольного клубу?

– У Карпатах U-19 на той час грали старші та досвідчені воротарі. Карпати мали, окрім школи, ще й академію, де займалися хлопці з усієї України. Вийшло так, що за моїм роком взяли до U-19 одного голкіпера зі школи, і одного з академії.

На той момент я був слабшим за своїх конкурентів та не міг виграти у них конкуренцію. Мені запропонували тоді просто продовжити тренуватися із Карпатами U-19.

– Наскільки відомо, тоді вам довелося пройти певний перехідний період від молодіжного до дорослого футболу через аматорські колективи. Як це було?

– Так, я продовжував тренуватися у юнацькій команді Карпат і паралельно грав за аматорські клуби. Спочатку за Опір, а потім за Сокіл (Золочів).

Мені було досить важко. Цей досвід став для мене першим на дорослому рівні. Тим більше, грав не із професіональними футболістами, і багато речей у діях моїх партнерів було непросто зрозуміти. Я виступав на цьому рівні, доки не отримав травму меніска.

«На перегляді у Вересі отримав травму меніска під час першого ж тренування та пропустив пів року»

– Потім вам все ж таки вдалося зробити крок вперед у своїй кар’єрі та потрапити до дубля Вереса. Як це відбулося?

– Верес тоді базувався у Львові, і я прийшов на перегляд до команди. На жаль, на першому ж тренуванні отримав рецидив своєї травми коліна. 

Довелося робити операцію. Пів року відновлювався, а взимку мені запропонували спробувати власні сили у Вересі вдруге.

Зміг добре показати себе та залишився у дублі Вереса. Я був лише другим голкіпером команди. Завжди на матчі дублю давали воротаря з основного складу, але мені все ж таки вдалося зіграти декілька матчів.

– Після Вересу ви перейшли до тернопільської Ниви. Чому зважилися на такий крок і як для вас пройшов цей етап кар’єри?

– Верес тоді перейменували у ФК Львів. Мені запропонували залишитися у дублі нової команди, проте у той же час я отримав запрошення від тернопільської Ниви. Команда на той момент грала у Другій лізі. 

Вирішив спробувати власні сили на дорослому професійному рівні та прийняв пропозицію. Там я не зміг добре показати себе і за пів року не зіграв жодного матчу. Після цього невдалого досвіду вирішив повернутися до дубля Львова.

«Зміг дебютувати в УПЛ за ФК Львів, бо перший голкіпер захворів, а другий травмувався»

– Саме у цьому клубі ви дебютували в УПЛ. За яких обставин це сталося? 

– Після повернення до ФК Львова я ще понад рік виступав за дубль, проте вже почав на певному етапі тренуватися з основною командою.

Пам’ятаю, зіграв в одному із матчів за дубль у Києві проти Динамо, а після гри до мене підійшов адміністратор команди та сказав, що я буду як другий воротар готуватися з основою до дербі із Рухом. Командою тоді керував Георгій Цецадзе.

Захворів Герман Пеньков, тому я та Ігор Литовка вдвох готувалися до матчу. Так вийшло, що на передматчевій розминці Литовка травмувався. Таким чином, я отримав шанс дебютувати в УПЛ. Мені вдалося у дебютній грі втримати ворота «на замку», а матч закінчився із рахунком 0:0.

– За період ваших виступів у складі ФК Львова від якого із тренерів ви відчували найбільшу довіру?

– Найбільше довіри було від Шумського, який очолив команду після Цецадзе. При ньому я зіграв найбільше матчів.

– У свої 23 роки ви вже встигли спробувати себе і в якості легіонера, відігравши пів сезону за литовську Йонаву. Який досвід ви отримали там?

– Так, оскільки чемпіонат України був перерваний через початок повномасштабної війни, я не захотів втрачати ігрові кондиції та прийняв пропозицію від литовського клубу.

Не можу цей період якось особливо занести собі в актив. У мене був контракт із клубом лише на три місяці. Команда виявилася дуже слабкою. Ми завершили чемпіонат на останньому місці. Я відіграв лише декілька ігор у складі та повернувся до України, де зараз добре почуваю себе у Металісті.

«Не знаю, що буде далі, але наразі я не отримував пропозицій від інших клубів»

– Оресте, наостанок хотілося б запитати щодо інтересу до вас зі сторони інших клубів. Після дуже вдалої першої половини сезону в УПЛ, за нашою інформацією, вас запросили на збори лідера УПЛ – СК Дніпро-1. То чи надходили вам уже якість пропозиції?

– Нічого не можу сказати. На цю мить я є гравцем Металіста та готуюся їхати на збори із цією командою. Не знаю, що буде далі, але наразі я не отримував жодних конкретних пропозицій від інших клубів.