«У Ниви є кістяк. Залишилось підсилитися точково»: Ярошенко впевнений, що йому вдасться зібрати у Вінниці міцний колектив

З Юрієм Ярошенком, одним з найдосвідченіших тренерів нижчих ліг України, майже десять років безперервного досвіду, ми планували поговорити давно, одразу після чуток про його призначення головним тренером Ниви. 

Однак колишній наставник Сум, Полтави та Альянсу попросив нас витримати паузу й дочекатися щонайменше офіційного призначення, щоб розмова вийшла предметною. 

Очікування, як виявилось вартувало часу. В ексклюзивному інтерв’ю «Українському футболу» Ярошенко розповів не лише про те, які нині справи в Ниві, а й пригадав про свій колишній клуб Альянс з Липової Долини. Команда після початку великої війни фактично припинила своєї існування, а чимало гравців опинившись закордоном, вирішили не повертатись до України. 

Також Юрій Миколайович пригадав і про дуже давні часи, коли працював в академії Моноліта де спостерігав за тоді геть молодим і та на той час нікому невідомим гравцем Сашком Зінченком. 

«Середній рівень всіх колективів у Другій лізі понизився» 

– Юрію Миколайовичу, ми відклали бесіду, щоб ви мали час освоїтися в Вінниці. І як?

– Більше тижня вже працюю на посаді головного тренера Ниви. Вже вкоренився (сміється, – прим. «УФ»). Помаленьку знайомлюсь з колективом.

Зараз у Ниві максимально робоча атмосфера. Дуже мені подобається відношення до тренувального процесу з боку всіх гравців, ніхто не літає в хмарах, всі сконцентровані, всі розуміють, що попереду багато праці, попереду важкий сезон. 

– Як взагалі виник варіант співпраці саме з Нивою?

– Ще взимку представники Ниви мені дзвонили та пропонували очолити команду, але на той момент я був у Сумах, тренував команду Україна-Токарі (село Токарі, Сумська область, – прим. «УФ»), котра грала на область.

Юрій Ярошенко, фото: ФК Нива

В мене була усна домовленість з президентом Ниви Артуром Загорульком, що я працюю до першого червня там, де я працював на той час, а потім вже переходжу на більш якісний рівень, тобто переїжджаю до Вінниці. Ми домовилися також, щоб я нікому іншому не давав обіцянок, дотерпів до літа, скажімо так. От власне літо настало – час працювати на благо Ниви.

– Я не сумніваюсь, що ви слідкували за перипетіями в Другій лізі в сезоні 2022/2023 років. Яке склалося враження від турніру загалом, бо ж він був, м'яко кажучи, непростим? Насамперед, мова про те, що сезон грали в розпал війни.

– Так, сезон був дуже непростим, тут ви праві на сто відсотків. Насамперед, хотів би подякувати нашим воїнам, що ми мали взагалі можливість грати у футбол.

Я не буду лукавити, скажу прямо – середній рівень всіх колективів у Другій лізі понизився. Власне, просів рівень дуже сильно і в Прем'єр-лізі, і в Першій лізі, що вже говорити за Другу. 

Дивився дуже багато ігор Другої ліги, тому подібні заяви роблю не огульно, а зі знанням діла. Сподіваюсь, в новому сезоні справи в Другій лізі будуть кращими і відповідно рівень змагань та команд підвищиться.

– Який план у Ниви на літнє міжсезоння?

– Увесь план подальшої підготовки в нас розбитий на два головні етапи. Перший – це загальна підготовка гравців. Будемо працювати в режимі двох тренувань на день. На першому занятті футболісти займаються на тренажерах та аеробікою. На другому підтягуємо фізику: силові вправи, на швидкість, координацію і звісно ж працюємо з м'ячем. 

Другий етап в нас розпочнеться третього липня і триватиме 12 днів. Команда виїде за місто і це вже буде спеціальна підготовка, спрямована в першу чергу на розвиток швидкісно-силових здібностей гравців та відпрацювання ігрових вправ, налагодження техніко-тактичних дій. Все через м’яч.

Футболісти Ниви Вінниця, фото: ФК Нива Вінниця

– Що відносно контрольних ігор? Вже є домовленість про товариські матчі і якщо так, то з ким?

– На сьогодні в мене склад неоптимальний. На жаль. Тому грати контрольні поєдинки розпочнемо згодом. Спершу я перегляну новачків з команди U-19. Але вже можу впевнено сказати, що на першому етапі підготовки в нас точно буде два спаринги: 28 червня ми будемо грати проти Полісся зі Ставків. Також є домовленість з Агробізнесом.

В подальшому будуть ще матчі з Епіцентром, з Поділлям із Хмельницького і з одеським Чорноморцем. Є попередня домовленість, що з «моряками» зіграємо в Одесі. Орієнтовно 8 липня. 

«Досвідчених футболістів до Другої ліги калачем не заманиш. Хіба ну дуже великим»

– Чи буде кому грати на останньому рубежі команди, бо ж відомо, що в Ниві геть не лишилося голкіперів? Як взагалі справи з новачками – когось вже вдалося підписати?

– Буде кому грати. Не слід переживати. До нас точно повернеться Єгор Попович. А також зараз вже переглядаємо молодого хлопчину, який буде, можливо, його дублером. Дуже сподіваюся, що Ниву підсилить також Ярослав Важинський, з яким я працював в Альнсі. Він нині за кордоном.

Окрім воротарів, зараз у нас багато молодих виконавців на перегляді. Їх прізвища ні вам, ні переважній більшості вболівальників та читачів нічого не скажуть.

Розумієте, Друга ліга ‒ турнір, передусім, для молодих. Для них це своєрідний трамплін. Досвідчених футболістів до Другої ліги калачем не заманиш. Хіба ну дуже великим, я про гроші, звісно ж. Потрібні потужні фінансові можливості, а таких можливостей у Ниви наразі немає. У нас все стабільно, як для Другої ліги, але не більше.

Але, як би там не було, а два-три гравці досвідчених у Ниві з'являться. Дуже на це сподіваюсь, докладаємо максимум зусиль, керівництво клубу в цьому також сприяє. Переговори тривають.

На сьогодні дуже важливо, що в обоймі є Вадим Страшкевич, Артур Загорулько, Володимир Грачов, Євген Меженський, знову ж таки, я з цим хлопцем мав справу в Альянсі, Олександр Євтіхов ще, я його знаю по академії донецького Шахтаря.

Артур Загорулько, фото: ФК Нива Вінниця

Певний кістяк є. Залишається зробити точкове підсилення. Потрібно, щоб було два повноцінних та конкурентоспроможних склади. Поступово, поетапно ми до цього йдемо.

– Пристойний склад має бути, тож і завдання на сезон певно що єдине – вихід до Першої ліги?

– Нічого з цього приводу говорити не буду. Ні-чо-го.

– Хочеш насмішити Бога, розкажи йому про свої плани?

– Оце влучно! Саме так. Не люблю я говорити про задумане. Забобонний. Курчат по осені рахують. Звісно що завдання та прагнення є, але вслух я про них не буду говорити, пробачте вже.

«Президент французького клубу порівняв охоронця на стадіоні з Путіним. Після цього страж порядку отетерів»

– Юрій Миколайович, дуже цікава ситуація з Альянсом, вашою попередньою командою. Нині багато хто з Ваших експідопічних перебувають у Франції, де опинилися після початку повномасштабної війни. Могли і Ви там залишитися, але повернулись. Внесіть ясність в усю цю історію.

– Що ж, давайте по-порядку. 24 лютого 2022 року ми були на зборах в Туреччині. Дізнались що почалась велика війна. Що робити ‒ розуміли не дуже.

Нас запросили до Франції. Зробив це етнічний українець Олів'є Сторожук, президент футбольного клубу Пуассі з одноіменного міста недалеко від Парижа. Він навіть українською мовою трошки володіє. Справжній такий українець.

Коли був у Франції, то якось ми поїхали на футбол, вже не пам'ятаю хто грав, але це і не важливо в контексті того, що хочу розповісти. Так от, був кумедний випадок: нас чогось не хотів пропускати охоронець на стадіон, я так і не зрозумів чого, щось там белькотів французькою і йому у відповідь Сторожук сказав, що він поводиться немов Путін! 

Президент французького клубу порівняв охоронця на стадіоні з Путіним. Після цього страж порядку отетерів. У охоронця очі на лоба повилазили. Це потрібно було бачити. Там всі емоції були на обличчі. Для нього таке порівняння було дуже великою образою. І знаєте, після цього, ототожнення з Путіним, охоронець з нами одразу почав ввічливо спілкуватись.

Юрій Ярошенко, фото: ПФЛ

Пуассі грає в четвертому дивізіоні Франції. Напівпрофесійна ліга. Деякі футболісти Альянса виявили бажання там грати. Щодо мене, то я не бачив перспектив для себе, хоч якось себе реалізувати в нижчих лігах Франції.

Чому я повернувся? Україна – моя батьківщина, хоч і друга, бо народився я в Киргизії. Патріотичні почуття змусили мене повернутися до України, насамперед. Тут я знаю чим займатися, а в Європі… там вистачає своїх кадрів.

Якщо говорити про Альянс, то дуже я сумую за командою. Дуже довгий шлях я з цим клубом пройшов. Я і досі спілкуюся з гравцями, які залишилися у Франції. Майже регулярно переписуємося в соціальних мережах. Багато хто вітав мене, коли дізналися, що я очолив Ниву. 

«Зінченка змалку називав «світлою головою». Дав йому прізвисько «Кріс Уоддл»

– Свого часу ви чимало попрацювали в дитячо-юнацьких академіях. Зокрема донецького Шахтаря та Металурга, Іллічівця, Моноліта. Тренували Олександра Зінченка. Один з нинішній лідерів національної збірної України з дитячих років мав задатки великого гравця?

– Дуже хороша академія мали бути в Іллічівську, академія Моноліта, але проіснувала три чи чотири роки… Саме там і виховувався свого часу Сашко Зінченко. Але сказати, що Зінченко мій вихованець, було б неправильним. 

Пригадую, що з першого разу він, здається, так і не пройшов перегляд до академії Шахтаря. Були в них якісь сумніви щодо Олександра. Дуже довго вагалися в Донецьку, брати чи не брати.

Особисто я Зінченка змалку називав «світлою головою» і не через колір волосся. Коли ми працювали разом, йому було 14 років. Я йому дав прізвисько «Кріс Уоддл», був такий англійський футболіст, грав за збірну Англії, за Тоттенхем, Ньюкасл, французький Марсель. Дуже якісний був півзахисник. Зінченко мені чимось його нагадував.

– Пильно стежите за іграми Зінченка в Арсеналі?

– Звісно. Навіть підписаний на нього в Інстаграм. Після здобуття чемпіонства з Манчестер Сіті він приїздив до Сум, бо вчився в педагогічному університеті місцевому, подарував мені свою футболку.

Олександр Зінченко, фото: Getty Images

– Перехід із Сіті до Арсеналу ‒ крок назад? Все ж таки нині команда в Пепа Гвардіоли найкраща не лише в Європі, а й в усьому світі. Ви можете зі мною не погодитись, але здобутий требл, говорить сам за себе.

– Та хто буде сперечатися? Манчестер Сіті – фантастична команда. Однак перехід до Арсеналу я вважаю правильним рішенням Олександра. В Лондоні він гравець основі. Не сидить на лаві, а грає.

Ви просто порахуйте, скільки він ігор провів за «канонірів» в минулому сезоні. Та він би стільки матчів за «містян» не провів і за два сезони! Саші треба розвиватися. Зараз не пік його кар'єри. Він буде прогресувати ще, впевнений, а для цього потрібна ігрова практика. Без неї ніяк.