«В Україні грають 16 команд, а перемагає Динамо чи Шахтар»: Дулуб про успіх ЛНЗ і провал Карпат – підсумки УПЛ

Свисток на перерву пролунав: перша частина сезону 2025/26 в українській Прем'єр-лізі офіційно завершена. Поки команди йдуть на зимові канікули, настає час підбити проміжні підсумки та розкласти все по поличках. 

Про тенденції, головні розчарування та найяскравіші відкриття півріччя оглядач сайту «Український футбол» Владислав Лютостанський поговорив з відомим фахівцем Олегом Дулубом – колишнім наставником Карпат, Чорноморця, ПФК Львів та ЛНЗ.

«Нинішні тренери в УПЛ та ті, що були 10 років тому – це різний рівень»

– Олеже Анатолійовичу, поділіться враженнями від першої частини сезону 2025/26 в УПЛ.

– Знаєте, є відчуття легкого хаосу в голові. Все змішалося, тому що ніхто не очікував невдалого виступу київського Динамо, команди, яка стала чемпіоном. Ніхто не очікував провалу Карпат. Ніхто не очікував, скажімо, тріумфу ЛНЗ – напевно, це можна назвати тріумфом. Тому все перемішалося. 

Ти розумієш, що зараз український чемпіонат, по-хорошому, представляє собою таку бочку, де вариться щось таке, якась страва, яка може вийти як чудовою, так і зі знаком мінус.

– Загалом бачимо тенденцію, що Динамо і Шахтар не так вже й відірвані від інших команд УПЛ, як це було раніше. Це свідчить про проблеми грандів, які опустилися на цей рівень, чи інші команди завдяки менеджменту та селекції підвищили свій клас?

– Я б розділив це на дві різні історії – Шахтар і Київ. Але їх, як і всі інші команди, об'єднує одна проблема. За великим рахунком, якщо порівняти з тим, що було раніше, то це різниця в тренерській кваліфікації. Насамперед. Тому що тренери тоді, коли я приходив в УПЛ (у жовтні 2016 фахівець очолив Карпати – прим. «УФ»), і ті, які працюють зараз, трохи відрізняються за рівнем.

Олег Дулуб. Фото: ЛНЗ

– Зараз набагато більше молодих спеціалістів.

– Так, але хороший тренер – це як хороше вино. З роками він стає тільки кращим, тому що є досвід, знання, вміння. Плюс йде вихолощення молоді. Є ще таке розуміння, на мій погляд: у футболі розбираються всі, але розуміють його небагато хто. Розуміння футболу як гри, як явища, як бізнесу приходить тільки з досвідом.

–  Зараз навіть наші гранди мають доволі молодих і недосвідчених наставників – Турана та Костюка.

– Якщо ми беремо по Києву, я б сказав, що Динамо, Карпати, і навіть Ліверпуль – це все одна історія. Це я про тенденції приходу нового наставника після системного фахівця. Після тренера, який вибудовував, навчав, тренував. У Києві це був Луческу, в Карпатах – Мирон Богданович Маркевич, а в Ліверпулі – Клопп.

Другий тренер, який приходить, коли ці процеси налагоджено, має дуже важливу задачу – підтримувати атмосферу. Але футбол – це комплекс. Не можна ставити на чільне місце щось одне: тактичне навчання чи атмосферу. І ось тут проблеми виникають у третього тренера. Як я вже казав, після Шовковського приходить Костюк, і в нього будуть проблеми, тому що йому потрібно все вибудовувати заново.

«Динамо має грати з позиції сили, а у Шахтаря буде дуже хороша команда через пару років»

– Чи можна сказати, що Шовковському після успішного чемпіонського року просто не вистачило досвіду і кваліфікації, аби знайти нові рішення? Адже він з тією ж командою, з якою брав золото, проблемно розпочав новий сезон.

– Повертаючись до Динамо, треба бачити, яку колосальну роботу провів Луческу до того. Це робота, яка була зроблена ними ще в Шахтарі. У 2016-му «гірники» не продовжили з ним контракт, і ще два-три роки вони йшли по накатаній, користуючись тим, що зробив Луческу. Те ж саме в київському Динамо.

Кваліфікація тренера зростає з роками, тому що з'являється досвід дій у різних ситуаціях. Ти розумієш, як вибудовувати взаємини всередині команди, між гравцями, з персоналом. 

Мені навіть складно порівняти життєвий досвід того ж Луческу чи Мирона Богдановича з молодими тренерами. Це неспівставно. Люди, які мають за плечима по 1000 матчів як тренери, прораховують ситуації дуже швидко, як хороший шахіст на дошці.

– Деякі вболівальники коментують призначення Костюка як повернення до «вертикального футболу» і відмову від позиційної гри, яку намагався ставити Шовковський за патернами Луческу. Чи бачите ви позитив у можливому поверненні до вертикального стилю?

– Футбол не може бути ні атакувальним, ні оборонним, він може бути тільки збалансованим. В основі будь-якої філософії лежить розуміння тенденцій розвитку світового футболу.

Я дивлюся європейські чемпіонати, єврокубки і бачу, що команди відійшли від стерильного контролю м'яча. Ман Сіті минулого року наступив на ці граблі, і це закінчилося крахом. Зараз вони перебудовуються.

 Потрібно розуміти тенденції. Основне зараз – це перехідні фази, вертикальний футбол. Більшість голів забивається саме в перехідних фазах.

Згадайте старий слоган: «Динамо – сила в русі». Зразки 1996-1997 років – це гра на максимальних швидкостях. Це ДНК клубу і ДНК країни. Є хороша фраза: «Апельсини в Україні не ростуть». Це коли ти хочеш на ґрунті української ДНК побудувати футбол, який не приносить емоцій глядачам. 

Футбол, який було приємно дивитися – це матчі збірної з Ісландією. Це були емоції, швидкість.

– Погоджуюся, що не слід відмовлятися від своєї ідентичності. Однак: як бути Динамо зараз, коли в УПЛ вони фаворити більшості матчів і грають з м’ячем?

– Динамо – це команда, яка повинна грати з позиції сили. У Луческу було дві моделі гри: для внутрішнього використання (домінування на класі) та для Європи – гра від оборони з вертикальними випадами. 

Дуже добре це виходило у Петракова в збірній на початку: гра в три центральні захисники під вертикальний футбол. Це всередині українських гравців, від цього нікуди не дітися.

– Шахтар теж не без проблем: втрачені очки, відсутність лідерства в чемпіонаті...

– Ця команда буде дуже хорошою роки через два. Вже є проблиски, але вік гравців – 19-21 рік. Велика діаспора, 10-12 гравців, і всі молоді, за винятком, мабуть, одного центрального захисника-«дядьки» Матвієнка. 

Для молоді властиві швидкість та агресія, але також і нестабільність результатів. Двоє гравців, які випадали з цього контексту – це Кевін і Аліссон. Кевіна продали, Аліссон отримав травму. Це гравці, які на диво були дорослими не за роками – за розумінням гри та стабільністю, як свого часу Забарний.

Друга проблема, на мій погляд, – це непрораховані навантаження в підготовчий період. Коли велика група гравців (до 12 осіб) мала м'язові травми – це говорить про те, що тренувальний процес побудований неправильно. 

– Тим паче після практики 10 вихідних при попереднику Турана – Маріно Пушичу.

– Я думаю, що якби Шахтар був з тими гравцями, які в підсумку травмувалися, проблем із потраплянням до основної сітки Ліги Європи у них би не було.

Арда Туран. Фото: Шахтар

 «Про Карпати краще, ніж Маркевич вже і не скажеш»

– Яка команда справила на вас найкраще враження в першій частині сезону?

– Повторюся, що чемпіонат залишає відчуття такого «варива»: то одна команда вискакує, то друга. Але в кінцевому підсумку, перефразовуючи Гарі Лінекера: «В Україні грають 16 команд, а перемагає Динамо чи Шахтар». 

Немає клубів, які б рівно проходили дистанцію. Дві-три перемоги – і команду відразу викидає в групу лідерів.

– Хто вас розчарував найбільше?

– По-перше, Олександрія, по-друге – Карпати.

– Чому саме Олександрія?

– Насамперед, це втрата керівної складової – тренерського штабу, який пішов у Полісся. Олександрія спочатку омолоджувала склад, потім зрозуміли, що треба повертатися у футбол, запросили досвідчених гравців, які забезпечили результат, але потім пішли.

Була велика втрата кваліфікованих кадрів. Запросили легіонерів непоганого рівня, але рівень управління цими гравцями залишає бажати кращого. Навіть є невідповідність тренерської ліцензії.

А щодо Карпат, то краще, ніж сказав Мирон Богданович, вже й не скажеш. Там все розкладено по поличках.

– Маркевич довго мовчав про Карпати, але зараз його схоже прорвало...

– Це людина, для якої Карпати – легендарна історія. Він приводив їх до медалей, створював нові Карпати. Для нього цей клуб – як рідний дім.

Серед розчарувань також відзначу Верес. Враховуючи роботу Шандрука минулого року, перебування на 11-му місці в трьох очках від перехідних матчів – це не те, що очікувалося.

– Хто став відкриттям сезону?

– Якщо брати за результатом, то ЛНЗ. Єдине – невідповідність якості гри займаному місцю. Я не отримував відповідей на свої запитання, дивлячись їхні ігри. Розумію, що діють за рахунок Оба, який дуже добре увірвався в чемпіонат. Більшість було зав'язано саме на ньому.

По-друге, ЛНЗ запросив велику кількість футболістів Руху. Складалося враження, що Рух стає базовою командою для ЛНЗ. Це не є добре, бо не може бути в одній команді стільки талановитих гравців одночасно. Але професійний футбол – це гра на результат, і тут вичавили максимум.

– А хто залишив хороше враження, крім ЛНЗ?

– Також відзначив би Полісся – лише одна поразка в останніх п'яти матчах, хоча та гра з Рухом (0:1) була неоднозначною в плані суддівства.

– Як оціните нинішній Кривбас з Патріком ван Леувеном на чолі?

– Неоднозначно. Зростання вартості складу на 40% – це добре, але вартість гравця визначається силою чемпіонату і місцем. Якщо брати кінцівку – лише одна перемога в останніх п'яти матчах. Це властиво молодим гравцям – нестабільний виступ на дистанції.

«Шапаренко та Бражко – це розчарування зараз»

– Кого назвете найкращим тренером першого кола?

– Мабуть, Ротань. Він вже другий сезон підтверджує свою кваліфікацію. Робота ван Леувена в Кривбасі в тих умовах, в яких він перебуває, заслуговує на увагу. Відзначу працю Костишина в Колосі – видно, за рахунок чого вони перевертають команду, яка раніше постійно була в зоні вильоту. Також подобається робота Скрипника – Зоря зараз досить непогана, хоча не так багато очок і набрала.

– Найкращий гравець першого кола?

– Напевно, Оба. Його внесок у забиті м'ячі ЛНЗ в УПЛ – це половина успіху (сім голів, чотири асисти). Для ЛНЗ його відхід у Шахтар – непоправна втрата. Це колосальне везіння, що він одразу почав давати результат без адаптації.

На другому місці – Гуцуляк. Незважаючи на історію з контрактом у Поліссі, за сумою якостей та грою в збірній (важливі голи, найкращий бомбардир) він заслуговує на відзнаку.

Третій – Аліссон (до травми). Це реально дуже сильний гравець, на рівні Кевіна. Відразу видно якість – інша ліга, інший рівень.

– Хто не виправдав очікувань?

– Розчарування – напевно, Шапаренко і Бражко.

Володимир Бражко. Фото: Динамо

– Йожеф Йожефович Сабо продовжує стверджувати, що причина в одруженні...

– Можливо, це одна з причин. Але головна – є така наука «футболономіка». Один із її постулатів: якщо на футболіста є попит, його треба продавати. Ти продаєш футболіста, він переходить на інший рівень. 

Бражко і Шапаренко два роки тому виглядали як гравці з іншої планети. Неможливість переходу призвела до втрати мотивації. А внутрішня мотивація – це до 25% успіху. Без неї складно рухатися по дистанції.

– Якщо вони взимку перейдуть в Європу, чи зможуть повернутися на свій рівень? Все-таки чимало часу втрачено.

– Складне питання. Ви правильно сказали: втрачено час. Той самий час, коли вони були на піку. Коли Бражко з'явився, писали, що це гравець рівня Ліги чемпіонів – і це відповідало дійсності. На нього був реальний попит з АПЛ. Я так розумію, він дуже хотів поїхати.

Гравець може втратити мотивацію і закінчити з футболом, незалежно від кондицій. Але є приклади як Модрич, який у 40 років підписує контракти, бо не втратив мотивацію.

– Хто найкращий український легіонер за ці пів року?

– Для мене номер один – Забарний. За рівнем гри, лідерськими якостями у збірній та громадянською позицією. Думаю, Ілля в майбутньому – це капітан збірної України на роки.

«Не можна вийти на ЧС-2026 лише за рахунок емоцій»

– Збірна виконала завдання-мінімум, пробившись у плей-оф. Які думки про майбутній матч зі Швецією та потенційну зустріч з парою Польща-Албанія?

– Щодо пари Польща-Албанія: всі віддають перевагу полякам, вже пишуть, що якщо Україна пройде шведів, то гратимемо з ними. Я б так однозначно не казав. Албанський футбол – агресивний, колючий. Цих футболістів складно перемогти поза межами поля; вони будуть битися до останнього. На одну гру може зібратися будь-яка команда.

– А якщо повернутися до шведів?

– Щодо Швеції: на одну гру збереться будь-хто, а на дві – тільки дійсно класні команди, бо буде коротка пауза. Якщо хочеш пройти перший матч за рахунок емоцій, то на другу гру їх не вистачить, як це було у попередньої збірної Петракова проти Шотландії (3:1) та Уельсу (0:1). 

Тут потрібно проходити за рахунок якості гри, класу, згуртованості та аналізу. Тим більше, матчі будуть у березні, коли в чемпіонаті зіграють лише три-чотири тури. У якому стані будуть футболісти – спрогнозувати дуже складно.

– У Вашингтоні вже і жеребкування ЧС-2026 відбулося. Якщо пройдемо плей-оф відбору, то гратимемо в групі F з Нідерландами, Японією і Тунісом. Аналітики Opta називають нашу групу однією з найрівніших на турнірі.

– Погоджуюся з Opta. Дивіться, Нідерланди – це Нідерланди, хоча з будь-якою командою можна грати. Японці – це законодавці моди в своєму регіоні. Якщо судити по тому, що я бачив у юнацькому футболі – якісний стрибок було зроблено. Далі Туніс – це такий європеїзований африканський футбол, де чимала група гравців виступає в Європі. 

Тобто маємо дійсно важку групу, де команди плюс-мінус одного рівня.

Збірна України. Фото: УАФ

Збірна першої частини УПЛ 2025/26 від Олега Дулуба

• Воротар: Дмитро Різник (Шахтар)
• Захисники: Педро Енріке (Шахтар), Микола Матвієнко (Шахтар), Олег Горін (ЛНЗ), Олександр Караваєв (Динамо).
• Півзахисники: Іван Калюжний (Металіст 1925), Єгор Твердохліб (Кривбас), Педріньйо (Шахтар)
• Вінгери: Глейкер Мендоза (Кривбас), Олексій Гуцуляк (Полісся)
• Нападник: Проспер Оба (ЛНЗ).

***

Читайте по темі

• «Конопля відбирати не вміє, а просить мільйони!»: Леоненко про Шахтар, кризу Динамо і успіх ЛНЗ – підсумки УПЛ.
• «Наш чемпіонат став набагато рівнішим»: Богданов – про сенсаційний ЛНЗ, спад Динамо і перспективний Шахтар.
• «Олігархи вже не ті – сидить, втік, збіднів»: Федорчук – про першу частину УПЛ, головних героїв і розчарування.