Вадим КОЛЕСНИК: «Уже готовий до того, щоби спробувати себе в ролі головного тренера»

«Пропозиція не стала для мене несподіванкою»

— Вадиме Леонідовичу, якщо чесно, сподівалися, що після звільнення Яровенка вам запропонують очолити колектив?

— Пропозиція не стала для мене несподіванкою. Уже чимало років працюю в Охтирці. Думаю, що вже готовий до того, щоби спробувати себе в ролі головного тренера.

— Отож, не жалкуєте, що, пропрацювавши в клубі аж ціле десятиліття, нарешті посіли посаду головного тренера?

— Цей час провів недаремно. Коли «Нафтовик» виступав у вищій лізі, я тренував дубль, потім одного часу в першій лізі вже доводилося бути виконуючим обов’язки головного тренера. Помалу набував досвіду, тому нині в моїй роботі не буде такого, щоби я із чимось би не впорався, адже все відбувалося послідовно та виважено.

— Раніше би не погодилися на місце наставника основної команди нафтовиків?

— Нелегко відповісти. Знаєте, в житті всяке траплялось. Однак це мені не заважало чекати з вірою, що колись таки стану повноправним очільником колективу. Я робив усе від себе залежне, щоби це заслужити. Як бачите, чекав і працював не марно, відтак не приховуватиму свою радість. Нині ж моя мета: зробити щось хороше для охтирського ФК.

— Коли Євген Яровенко залишав клуб, у нього була з вами бесіда, як зі своїм наступником?

— Ні. Яровенко дуже несподівано залишив команду, тому й уявити собі не міг, що саме я його заміню. У клубі думали, що він залишиться та працюватиме надалі, попри все, що відбулось останнім часом. Однак питання здоров’я та, можливо, сімейні обставини значно вплинули на розвиток подій.

— Валерій Городов пішов разом із Яровенком, чи в нього було своє бажання змінити місце працевлаштування?

— Цього знати не можу, чому пішов Городов. Він також несподівано вирішив поїхати з Охтирки. Знову ж таки, ніхто в клубі цього не чекав. Уже навіть були плани на міжсезоння щодо перших зборів. А за тиждень вони написали заяви про звільнення. Повторюся, достеменно невідомі причини такого рішення.

— Якщо вірити офіційному сайту, то вашим першим асистентом став Сергій Закарлюка. Він єдиний, хто поповнив тренерський склад узимку?

— Так. У нас є тренер воротарів Діброва, тренер-селекціонер Цисар, директор Полунін, його заступник Мізін, як бачите, футбольні люди, котрі довго працюють на своїх місцях. Якщо навіть виникне запитання щодо певної ситуації, то є до кого звернутися за порадою.

— Наскільки розумію, більше змін на тренерському містку не передбачається?

— Однозначно, ні. Усі кадрові питання у середовищі тренерів уже вирішили, тому в такому складі працюватимемо надалі.

«Колективу не вистачає стабільності»

— Чи можете підсумувати виступи підопічних у першій частині змагань?

— Пригадую, всередині цього терміну був хороший відрізок (матчів шість-вісім), коли команда набрала великих обертів. Стартові зустрічі провели достатньо посередньо, а ось кінцівку — провалили. Випливає висновок, що колективу не вистачає стабільності. Разом із цим, не можу сказати, що нас хтось переграв. Завжди поступались у серйозній боротьбі за мінімальної переваги в рахунку на користь суперника.

— Що вам сподобалось у грі ваших підопічних за цей час, а що, навпаки, потребує копіткої роботи над собою?

— Передусім, гра на контратаках — козир нашого клубу. Також до позитиву можна віднести самовідданість футболістів: на кожну гру хлопці виходили з настроєм перемогти. Щодо того, що не сподобалося: контроль м’яча. Видно, що не вистачає обдуманих дій у центрі поля. Відтак інколи здавалося, що в нас немає свого малюнку гри. Більше того, завжди дивувало, що можемо виграти в усіх, а також, у свою чергу, можемо кожному поступитись. Як уже казав, стабільність — головний біль нинішнього «Нафтовика».

— Серед лідерів першої ліги охтирці пропустили найбільше. Чи не час зосередитися на проб­лемі з обороною?

— У нас захист непоганий. Прос­то так якось склалося. Хоча не відкидаю, що роботи у цій ланці також удосталь. Як кажуть, оборона починається з атаки, й навпаки. Тому вина в пропущених м’ячах не лише оборонців і воротарів. Півзахисникам і нападникам потрібно було також більше працювати на захист своїх воріт.

— Четверте місце реально відображає сили «чорно-жовтих»?

— Скажу так: вищезгаданий хороший відрізок зумовив наше перебування у верхівці турнірної таблиці. Проте невдале завершення року, коли програвали аутсайдерам, усе трішки змінило, тому варто ще радіти, що перебуваємо на четвертій сходинці, позаяк могли перебувати нижче. Однак наші конкуренти також удосталь утратили очки, тому все справедливо.

— Проблеми наприкінці першого кола часом не перебувають у площині мотивації?

— Не думаю. Уже говорив, що хлопці щоматчу виходили рішуче налаштовані — видно було по їхніх очах. Не хочеться копирсатися в колишніх негараздах, уже все позаду.

— Чи прощання з Яровенком і Городовим спричинило зміну планів на зимовий антракт?

— Та не дуже. Як Євген Вікторович оголосив команді, що збирає­мося 24 січня, так вирішили нічого не змінювати. Лише «зсунули» збори наперед, аби поїхати вже на саму гру другої частини сезону. А то раніше виходило: приїжджаємо зі зборів до Охтирки, а в нас немає ніяких можливостей для повноцінних тренувань. Також хотіли в Туреччині провести збір, але фінансові складнощі внесли свої корективи. Але нічого страшного, в Криму також є непогані умови для підготовки взимку.

«Є потреба в нових кадрах у захисті»

— Чи варто чекати активних дій на трансферному ринку охтирського ФК упродовж паузи у чемпіонаті?

— У нас є потреба в нових кад­рах у захисті. Нинішні оборонці мають прагнення спробувати свої сили в іншому місці. Тому вся ланка потребує підсилення. Додам, що також переглядаємо гравців на позицію лівого вінгера. Оці кадрові питання виникли не через те, що хочу зробити великі зміни у складі команди. Усе робитиметься задля підтримки конкуренції. Нічого глобального не передбачається. Основний набір виконавців у нас уже є, а приєднаються до нас не більше п’яти футболістів. Зараз більше уваги приділятимемо тренуванням команди, щоби «підтягнути» позиційну гру. Можливо, це допоможе нам легше здобувати перемоги.

— За умови плідної та успішної роботи взимку, чи можна чекати на солідний поступ «Нафтовика» в турнірці навесні?

— Та тяжко на це розраховувати, коли залишається всього десять турів. Та й відрив у фаворитів дуже великий. Завдання на весну: перемагати в усіх поєдинках, що допоможе набирати очки та заробляти преміальні. Уболівальників радувати також входить у наші плани.

— Якщо все виграєте, напевне, претендуватимете на підвищення в класі?

— Виграти всі матчі — утопія. Усе можливо, тільки життя інколи свої корективи вносить. Чи готовий клуб до прем’єр-ліги? У нас така організація, що все може статися. Зараз завдання виходу до прем’єр-ліги немає. Залишається командними результатами підштовхувати керівництво до таких цілей. Не можна так робити: давайте нам мільйони, а ми вийдемо до еліти. Необхідно, по-перше, довести свою спроможність грою, а по-друге, матеріальною базою. Хоча з такими критеріями, котрі вимагає прем’єр-ліга, нам ще довго до цього рости. Якщо помітили, через це зникло дуже багато суперників у боротьбі за перехід до сильнішої ліги. Чемпіонат стає нецікавим: одні й ті ж команди грають уже другий сезон. Якщо би хтось перейшов із першої ліги до прем’єр-ліги, а умовний запорізький «Металург» опустився би до нас, було би веселіше.

— Наразі всі гравці перебувають на відпочинку. Собі такого ж дозволити не можете?

— Якраз учора (розмова відбулась у п’ятницю, 20 числа. — Є. Д.) збирались усі тренери «Нафтовика»: обговорили збори, селекційні питання. Робота тренерів — безперервний процес. Допоки футболісти відпочивають, ми продумуємо плани щодо підготовки команди. Хоча, зрозуміло, що у цей час роботи все ж менше, бо матчів немає. Тому можу собі дозволити відпочити чи пограти ввечері у футбол, а коли з’явиться натхнення, засісти за свої конспекти.

Євген ДЕМЯН.