«Вернидуб і Кобін мають різні тренерські темпераменти»: Вілівальд – про дебют в УПЛ з Інгульцем і чи повернеться в Кривбас
400 
Автор – Ігор ДМИТРІЄНКО
Володимир Вілівальд став одним з відкриттів цього сезону УПЛ. Не дивлячись на те, що Інгулець пішов на зимову перерву останнім в таблиці, 21-річний захисник, якого було орендовано у Кривбасу строком на один сезон, дуже непогано себе зарекомендував, забивши два з 12 голів команди на першому етапі чемпіонату. Про свій футбольний шлях, повернення до України з Угорщини та цілі на майбутнє він розповів в ексклюзивному інтерв’ю сайту «УФ».
Чи розраховує Вернидуб на молодого захисника? Чи залишиться Вілівальд у Петровому на другу частину сезону?
Захисник Кривбасу Володимир Вілівальд в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» розповів про:
- те, чому міг закінчити з футболом ще у юнацькому віці
- де застав повномасштабне вторгнення рашистів в Україну
- якого він походження та звідки цікаве прізвище
- яким побачив новий стадіон Інгульця
- яку мету ставить перед собою у найближчий час
«Одного дня я дав обіцянку всій моїй родині, що стану професійним футболістом»
– Володимире, ти народився у містечку Тернівка на Дніпровщині. Як почалось твоє захоплення футболом?
– Все почалось з того, що мій батько відвів мене на перше тренування у місцевий клуб Темп, після чого, я цілком занурився у цей вид спорту. Я не пропускав жодного тренування, а у вільний час відточував свої навички на подвір’ї. З кожним роком, з кожним новим досягненням моє захоплення футболом тільки зростало.
– Знаємо, що твій брат також міг стати професійним гравцем, але, на жаль отримав травму. Це правда?
– Так, в мене є старший брат, який теж починав грати у місцевому клубі Темп. Невдовзі брата запросили на перегляд у Інтер (Дніпро), де він сподобався тренерам. Проте, на жаль, по приїзду додому він зламав ногу. Протягом року брат відновлювався, і за цей час втратив свої фізичні кондиції, тому в подальшому грав тільки на аматорському рівні.
Можу сказати, що саме брат та батько мотивували мене та заряджали футбольним духом.
– Що допомагало тобі на шляху до дитячої мрії – стати професійним гравцем?
– Одного дня я дав обіцянку всій моїй родині, що стану професійним футболістом. Навіть у юному віці я щиро вірив в свої сили та в свій футбольний потенціал. Я мав багато амбіцій та впевненість в своїх діях, тому боровся до останнього, поки не досяг своєї мети. Якщо бути відвертим, я б не впорався без підтримки моїх рідних людей, які завжди підбадьорювали та вірили в моє успішне майбутнє.
Володимир Вілівальд (ліворуч). Фото: ФК Шахтар
«Я міг закінчити з футболом, але мене підтримала мама і ми знайшли вихід з непростої фінансової ситуації»
– Чотири роки тому ти міг взагалі закінчити з футболом. Розкажи про цей період та що тоді зіграло ключову роль у твоєму рішенні не кидати футбол?
– Тоді був непростий період мого життя, адже батьки розійшлись. Я жив з мамою, яка була вимушена забезпечувати нас з братом. Мій батько, як міг, допомагав нам, проте відповідальність за родину лягло на плечі матусі. У той період дніпровська академія Інтер запросила мене приєднатися до них, проте мені не знайшлось місця на футбольній базі. На цьому етапі моя майбутня кар’єра була під загрозою, адже потрібно було знімати квартиру, яку ми не могли фінансово потягнути.
Не дивлячись ні на що, мати підтримала мене, вона була готова на все заради мене, адже розуміла — це важливий крок в моєму житті. Дякувати Богу, ми знайшли вихід із ситуації і я залишився жити у мого двоюрідного брата.
– Чи правда, що ти починав грати на позиції нападника. Як опинився врешті-решт в центрі захисту?
– Ні, я грав нападника лише в одному матчі за Кривбас U-19. Тоді я вийшов на 15 хвилин і забив два голи. Це був мій єдиний досвід гри на позиції форварда. А в цілому раніше я грав навіть опорного півзахисника.
– У тебе доволі цікаве прізвище – Вілівальд. Яке воно має походження?
– В мене є німецькі корені по батьковій лінії. Звідси і таке прізвище – Вілівальд.
«В голові не могло вкластися, як в ХХІ сторіччі може розгорнутися така війна»
– Ти став гравцем Кривбасу у 2021 році, щоправда, тоді тільки U-19. Ви грали в Першій лізі ДЮФЛУ. Сильний був колектив?
– Колектив був дійсно чудовим. Нашу команду зібрали всього за один місяць, проте ми з хлопцями дуже швидко згуртувалися та стали однією родиною. Щодо виступів експартнерів, то знаю, що Андрій Демиденко грає в Першій лізі в клубі ЮКСА, а Олександр Мусолітін виступає в Естонії у Вищій лізі.
– В 2022 році життя кожного українця змінилось. Де ти був, коли почалося повномасштабне вторгнення і що для тебе ця клята війна?
– На початку повномасштабного вторгнення я був на зборах з Кривбасом, які проходили в Туреччині. Мені подзвонили родичі і повідомили моторошну новину — почалася війна. Я був розгубленим, адже дуже хвилювався за життя та безпеку моїх близьких людей. В голові не могло вкластися, як в ХХІ сторіччі може розгорнутися така війна.
– З початком війни багато хто з українських гравців тимчасово продовжив кар’єру за кордоном. Де в той період був ти?
– Треба було приглушити всі свої емоції та вирішити подальші кроки. Тоді мені надійшла пропозиція від генерального директора ФК Кривбас Володимира Володимировича Баєнка поїхати в угорську футбольну академію Кішварда, поки не відновиться український чемпіонат. Я з радістю погодився. Чесно кажучи, через велику кількість українців, які грали в тамтешній академії, я дуже швидко адаптувався на новому місці. В академії Кішварди відчув рівень європейського футболу та отримав цінний досвід від тренерів.
«Дізнавшись, що Кривбас очолив Вернидуб, повертався до України на ентузіазмі»
– Чому вирішив повернутися в Україну?
– Я грав в Угорщині 9 місяців, після чого мусив повернутися в Україну – мене не змогли заявити за U-17. В цілому, мій трансфер до Кішварди не реалізувався, адже клуби не змогли дійти спільних домовленостей. Будучи там, я вже чув новини про прихід до Кривбас нового тренера — Юрія Миколайовича Вернидуба. Тому я на ентузіазмі повертався додому, до України.
– Можливість попрацювати з Вернидубом спокушала повернутись?
– Так. Я дуже прагнув попрацювати з тренером такого рівня як Вернидуб. Мені хотілося не тільки побачити його тренувальний процес, але і поспілкуватися з Юрієм Миколайовичем. Адже я міг тільки мріяти попрацювати з таким тренером, команда якого, Шериф, свого часу перемагала Реал в Лізі Чемпіонів. Тому по приїзду я викладався на всі сто відсотків, щоб показати себе і потрапити до головної команди.
– За три сезони в U-19 ти став лідером, капітаном, а ще в 56 матчах відзначився 11 голами. Солідний показник, як для центрального захисника. Як тобі це вдалось?
– Після повернення я відчував довіру до себе з боку тренерів та керівництва клубу. Саме це мене зарядило як треба та додало впевненості, тому я зміг швидко набрати гарну фізичну форму і стати капітаном. Щодо голів, то секрету тут немає: десь забивав після стандартів, десь з пенальті.
– Перший матч в УПЛ у складі Кривбасу в тебе випав на поєдинок з Динамо. Що відчував тоді Володимир Вілівальд?
– Чесно кажучи, емоції зашкалювали. Я дуже нервував, коли виходив на поле, адже тоді зовсім не очікував, що буду мати таку можливість. Хлопці головної команди мене дуже підтримали, за що я їм вдячний. Наприклад, Вакулко запевнив, що це мій перший, проте не останній матч в УПЛ, тому треба зібрати всі емоції до купи та сконцентруватися на грі. Що я і зробив.
– Як сприйняв новину про оренду до Інгульця у серпні цього року?
– Коли ми повернулися зі зборів в Словенії, у мене було таке відчуття, що команда на мене не розраховує. Попереду були виступи в єврокубках, тому Кривбас треба було підсилювати досвідченими футболістами і я це добре розумів.
Пам’ятаю теплу розмову з Вернидубом. Юрій Миколайович пояснив ситуацію та заспокоїв мене, що на мене розраховують – я відчув себе потрібним, тому поїхав до Інгульця на позитиві, адже прагнув ігрової практики на полі.
– Про новий стадіон Інгульця ходять легенди. Ти 100% там бував. Як тобі нова арена?
– Так, я часто там бував. Скажу чесно, стадіон дійсно чудовий. Є якісь незакінчені деталі будівництва, проте в цілому все вже в гарному стані. Наскільки я знаю, його відкриттю заважає відсутність документів.
«Було важко адаптуватися в Інгульці. Проте, після того, як я забив перший гол, всі хлопці одразу мене прийняли»
– В Інгульці у перших трьох матчах ти забив два голи. Як команда сприймала нового бомбардира?
– Мені було важко адаптуватися в новому колективі. Проте, після того як я забив перший гол, всі хлопці одразу мене прийняли. З багатьма ми потоваришували.
– Як тобі робота з Василем Кобіним? Чи швидко знайшли спільну мову?
– Для мене Василь Васильович – молодий та амбітний тренер. Мені подобається, що він розуміє як працювати з юними хлопцями та дає їм шанс показати себе на полі. Він вірить в команду. Я радий, що провів з ним перше коло чемпіонату.
– В чому відмінність між Кобіним і Вернидубом?
– Відмінність в досвіді. Вони мають різні тренерські темпераменти. Юрій Миколайович має певний стрижень, він знає як працювати з досвідченими гравцями. Вернидуба поважають, як батька. Василь Васильович – більш м’якший, як тренер.
– Як в цілому оціниш дебютне для себе повноцінне перше коло в УПЛ?
– Важко себе оцінювати. Але я відчуваю себе більш впевненим, адже зараз розумію свій футбольний потенціал. Для мене це був чудовий досвід, певний трамплін. Зараз я прагну грати на рівень вище — повернутись до головної команди Кривбасу. Я вірю, що зможу досягти цієї мети, просто потрібен час.
– Яка ситуація наразі? З ким ти проведеш збори? І де будеш грати в другій частині чемпіонату?
– Я поїду з Кривбасом на збори в Іспанію. А там все буде залежати тільки від мене, як я себе проявлю. За результатами моєї праці тренерський штаб буде вирішувати – залишаюся я чи ні.
Василь Кобін. Фото: ФК Шахтар
«Дуже хотілося вийти та зіграти проти Кривбасу у складі Інгульця. Вийти та показати, на що я здатний»
– Перед цим інтерв’ю ми подзвонили Юрію Вернидубу та попросили коментар стосовно твоєї гри. Він сказав, що ти непогано себе проявив у Інгульці і значно спрогресував.
Цитуємо: «Вілівальд добре виглядав у матчах першого кола. Я дивився усі матчі за участю Володимира і разом з тренерами аналізували його дії. Дуже розраховую на нього. Все в його руках. Сподіваюсь, він буде грати у стартовому складі Кривбасу».
– Наскільки надихають такі слова від керманича Кривбасу?
– Мені дуже приємно чути такі слова від Юрія Миколайовича. Я впевнений, що будь-який амбітний гравець покаже гарні результати, якщо буде мати велику кількість ігрової практики.
– Проти Кривбасу у першому колі ти не грав за умовами оренди?
– Саме так, адже такі умови орендного договору.
– А хотілося б перевірити себе в грі проти одноклубників?
– Буду відвертим, мені дуже хотілося вийти та зіграти проти Кривбасу. Хотілося довести та показати на що я здатний, це спортивний інтерес.
– Чи слідкував за виступом Кривбасу у першій частині сезону? Як би його оцінив?
– Так, я слідкував за всіма матчами клубу. Вважаю, що початок сезону був трішки «плаваючим». Мені здається, на це вплинули єврокубки: переїзди, важка дорога, психологічний тиск. Добре, що Кривбас вчасно зібрався, зловив фарт і набрав по максимуму залікових балів, не дивлячись, на велику кількість травмованих футболістів. Бачимо, що хлопці універсальні, знайшли в собі сили та зайняли проміжне четверте місце.
– Дякуємо за інтерв’ю, бажаємо в 2025 тільки перемог, як особистих, так і головної нашої Перемоги.
– Дякую і вам. Хочу подякувати всім вболівальникам за їх активну підтримку та прихильність до футболу. Бажаю всім українцям сил та натхнення на нові звершення. Любові та миру в серці і нашій Україні.
