«Випили по 0,3 пивка та вийшли у фінал Євро»: Фещук та Михалик – про сенсацію української «молодіжки» 2006-го

Нинішньому поколінню української «молодіжки» точно є на кого рівнятися. У 2006 році збірна України U-21 Під керівництвом Олексія Михайличенка вперше в історії вийшла на чемпіонат Європи та одразу змогла досягти другого місця. Напередодні чвертьфінального матчу з французами нам є що згадати – були у нас навіть медальні покоління.

Обговоривши з Олександром Матвєєвим провал молодіжної збірної України на Євро-2011, сайт «Український футбол» зв’язався з учасниками подій 2006 року Максимом Фещуком та Тарасом Михаликом, які розповіли про свій «срібний» досвід.

Ексгравці «молодіжки» пригадали, як команда із Андрієм П’ятовим, Дмитром Чигринським, Олександром Алієвим, Артемом Мілевським та іншими зірками у складі йшла по турніру в Португалії. Також легенди розповіли про атмосферу у тій збірній, боротьбу за лідерство у ній між Мілевським та Алієвим, та як після «відновлення» пивом команда вийшла до фіналу Євро.

«Після матчу став на ваги та побачив, що скинув п’ять кілограмів»

– Чи федерація або тренерський штаб, або самі гравці перед собою ставили якісь конкретні завдання на турнір?

Фещук: Завдання, як такого, не було. Їхали взяти максимальний результат, а там – як вийде. Вийшло взяти срібло, на жаль.

Михалик: Не пам’ятаю, щоб хтось ставив перед нами якісь конкретні завдання. Треба було виходити у кожній грі та перемагати, а там – як піде. 

– Турнір ви розпочали із класної перемоги над Нідерландами із рахунком 2:1. Що вам запам’яталося із тієї гри?

Фещук: Можливо, вони нас трохи недооцінили. Вийшла хороша гра. Дебют в нас вдався, ця гра дала поштовх. 

Михалик: Запам’яталося, що під час тієї гри стояла неймовірна спека у 35 градусів.

Нідерланди у тій грі пропустили досить курйозний другий гол від нас. Хотіли створити «штучний офсайд», але зробили це дуже невдало. Думаю, вони сподівалися нас легко обіграти.

Україна святкує гол нідерландцям, фото: Getty Images

– У наступній грі ви мінімально поступилися італійцям (0:1), пропустивши у доданий час від Джорджо К'єлліні. Що тоді сталося?

Фещук: Гра була бойовою. Розраховували, як мінімум, не програти. Проте стався нещасний випадок.

Михалик: З Італією ми просто трохи не дотерпіли, на жаль.

– На останній матч у групі проти Данії ви, однак, змогли зібратися та здобути вольову перемогу із рахунком 2:1. Як вдалося налаштуватися після фіаско з італійцями?

Фещук: У нас був дуже хороший колектив та підбір гравців. Завдяки цьому ми вирвали перемогу у данців та вийшли із групи.

Михалик: Після Італії всі вже трохи голови опустили, проте тренерський штаб дуже добре попрацював. Олексій Михайличенко, Геннадій Литовченко, Олександр Іщенко – це люди із досвідом. Вони нас перезавантажили. На матч із Данією ми вийшли спокійно. Хоча та перемога також не далася нам просто. Після матчу, пам’ятаю, став на ваги та побачив, що скинув п’ять кілограмів. І це враховуючи, що у мене тоді взагалі вага була смішна.

«Тьома Мілевський вивів мене майже сам на сам із голкіпером»

– У півфіналі ви лише по пенальті здолали збірну Сербії та Чорногорії (0:0, по пен. 5:6). Невже цей суперник був настільки важким?

Фещук: Гра була дуже важка та рівна. На нашому боці був фарт, бо пенальті – це лотерея.

Михалик: Важка була гра. Можливо, обидві команди на той момент вже фізично підсіли.

Саня Рибка тоді вийшов на заміну під серію пенальті та нас витягнув. Мабуть, Михайличенко щось знав.

– Чому у фіналі вам не вдалося вдруге обіграти Нідерланди, та команда зрештою із розгромом поступилася (0:3)?

Фещук: Нідерланди – дуже якісна команда була. Перед фіналом вони зробили висновки із першого матчу. Проте у будь-якому випадку, шани в нас були.

Михалик: Пам’ятаю, я у фіналі мав гольовий момент за рахунку 0:0. Тьома Мілевський вивів мене майже сам на сам із голкіпером. Пробивав поміж ніг, але воротар якось накрив той м’яч ледве не спиною. Якби я забив тоді, то все могло скластися інакше. А так ми один пустили, потім другий… 

Саню Романчука видалили у другому таймі, але це був вже наслідок попередніх наших проблем у тій грі. Потім ми вже у меншості пропустили ще один гол.

– Як ви на той момент сприйняли срібні нагороди?

Фещук: Насправді, позитивно. Друге місце на чемпіонаті Європи – це вагомий результат. Проте якщо пригадати, як ми грали, яка в нас була команда, можна сказати, що ми могли поборотися й за чемпіонство. Це був хороший турнір із великою кількістю позитивних емоцій.

Михалик: Після півфіналу це сприймалося як досягнення, після фіналу – як розчарування.

– На тому турнірі грали багато майбутніх зірок європейського футболу. Хто вам найбільше запам’ятався?

Фещук: Запам’ятався Клас-Ян Гюнтелар. У півфіналі Нідерланди пройшли Францію (3:2), і він там забив дуже класний гол, пробивши «черпаком» над голкіпером. Гюнтелар виділявся і вже на той момент був класним виконавцем. Всі розуміли, що в нього велике майбутнє. Однак я вважаю, що в нього кар’єра могла бути й кращою.

Клас-Ян Гюнтелар, фото: Getty Images

Михалик: Ті ж Гюнтелар, К'єлліні, Рікарду Куарежма ‒ хоч ми й не грали проти Португалії, але бачили, що він творив у інших матчах. Було багато доволі якісних гравців.

– Хто у нашій команді були лідерами?

Фещук: Звичайно, це були кияни. Мілевський, Саша Алієв... Проте можу сказати, що команда була дуже сильна в усіх лініях. У воротах грав Андрій П’ятов, в захисті – Дмитро Чигринський. Навіть не хочеться когось окремо виділяти. Багато футболістів із тієї команди потім грали на високому рівні.

Михалик: Мабуть, Мілевський та Алієв. Вони все ж таки пограли на той момент на рівні Динамо.

«Кєнти, хоч і друзі, але «перетягували ковдру» на себе»

– Цікаво, що після того Євро майже одразу відбувся дорослий чемпіонат світу, на який зі збірною Олега Блохіна поїхали троє гравців «молодіжки» (П’ятов, Чигринський, Мілевський, – прим. Д.В.). Чи не відчувалося, що вони вже подумки знаходяться у Німеччині?

Фещук: Та ні. Як можна думати про дорослий чемпіонат світу, коли ти зараз граєш на турнірі, де є шанс досягти максимального результату?! Повірте, всі хотіли виграти, та віддавалися на максимум. Це Євро для кожного вже було чимось неймовірним. Хоча не виключаю, що лідери «молодіжки» хотіли поїхати й на дорослий чемпіонат світу.

Михалик: Не думаю, що це грало якусь роль. Більш-менш важливим гравцем національної збірної на чемпіонаті світу був тільки Мілевський. Інші хлопці поїхали аби підстрахувати у випадку чого. Усі це розуміли. Тим більше до останнього не було відомо, хто поїде. Це вже сказали наприкінці.

– Як вам працювалося під керівництвом Олексія Михайличенка?

Фещук: Дуже позитивна людина. Під його керівництвом було приємно працювати. Він міг і налаштувати, і підтримати футболіста. Тільки найкращі спогади про роботу із ним.

Дуже хороший мікроклімат. Завжди, коли мене викликали до «молодіжки», мікроклімат був чудовим.

Михалик: Михайличенко вмів знайти баланс. Знав, коли команду можна трохи відпустити, а коли треба навпаки трохи підігнати. Тренерський штаб тоді підібрався класний. Отримував задоволення від гри за збірну. Знав, що приїхав не на каторгу.

– Хто в команді був більше по гумору?

Фещук: Та всі були нормальні. Саша Яценко любив пожартувати та підняти атмосферу.

Михалик: По гумору в нас більше Іщенко був ‒ Олександр Олексійович. Зараз він в академії Динамо працює. Міг добре підколоти.

– Мілевський та Алієв вже тоді були кєнтами?

Фещук: Звичайно. У мене таке враження, що вони все життя кєнтами були. 

Олександр Алієв та Артем Мілевський, фото: Instagram

Пам’ятаю, за рік до того Євро між ними був кумедний момент на молодіжному чемпіонаті світу у Нідерландах. Кожен із них вважав себе лідером. На форум головною зіркою команди поїхав Мілевський, а вже на самому турнірі Алієв взявся забивати та поклав п’ять голів. Цікаво було поспостерігати за ними зі сторони. Вони хоч і друзі, але «перетягували ковдру» на себе.

Тоді, до речі, першість виграла Аргентина, а кращим бомбардиром став 17-річний Ліонель Мессі із шістьома голами. Ми в 1/8 фіналу програли Нігерії (0:1). 

Михалик: Так-так. Вже тоді вони були кєнтами.

«Михайличенко каже: «По бутылочке разрешаю»

– В яких умовах проживала команда у Португалії? 

Фещук: Все було суперово. Умови були на найвищому рівні. Грали у місті Агеда. Фінал проходив у Порту.

Михалик: Жили у невеликому місті. Дуже здивувало, що на стадіон приходило багато українських вболівальників. Вочевидь, це були наші заробітчани у Португалії. Приходили наші люди й під готель, і на футбол. Було дуже приємно.

– Як футболісти проводили дозвілля між матчами?

Фещук: В принципі, на території готелю були всі умови: басейн, відновлення… Ігри проходили на кожен третій день, тому вільного часу, чесно кажучи, було небагато. Відновлювалися, тренувалися, слідкували за матчами конкурентів.

Михалик: Взагалі ніхто нікуди не їздив. Усі були на місці. У готелі був басейн, грали у карти…

– Наскільки строго було із режимом?

Фещук: У всіх все було нормально. Можливо, могла бути баночка пива у період відновлення, але то не проблема.

Михалик: По режиму все було більш-менш. Була історія, але навіть не знаю, чи можна її розповідати. Було в нас «відновлення», як-то кажуть (сміється, – прим. Д.В.).

Здається, це було після Данії. Після матчу усі виснажені, втратили багато сил на спеці. Водою сильно не нап’єшся. Ми приїхали на вечерю, там особливо ніхто їсти не хоче, бо не лізе. І тут заносять тазик із льодом, а там по 0,3 пива. Михайличенко каже: «По бутылочке разрешаю». І всі бояться взяти, чекають. Пауза. Не пам’ятаю вже, хто вже перший, але потім й інші насмілилися. Бачите, після тієї гри «відновилися» по 0,3 пивка й вийшли обіграли сербів.

• Читайте також: Турнірна таблиця молодіжної збірної України на Євро-2023 після перемоги Іспанії над Хорватією: відомо місце команди Ротаня

– Зараз ви слідкуєте за нашою «молодіжкою» на Євро?

Фещук: Звичайно. Прогнозую, що можна очікувати дуже хороших результатів. В нас добротна збірна та виконавці. У команди є потенціал для досягнення максимальних результатів. Тому я вірю й надіюсь. Думаю, вони самі ставлять перед собою високі завдання.

Збірна України U-21, фото: УАФ

Тренерський почерк Руслана Ротаня, очевидно, є. Проте гра залежить від виконавців. Команда зіграна, хлопці можуть замінити один одного. Якщо у футболістів, що приїхали із національної збірної, вистачить сил допомогти команді, то це буде дуже корисно в контексті ротації. У тренера є вибір, тому він буде дивитися, хто в кращому фізичному та психологічному стані.

Михалик: Скажу чесно, матчі не дивлюся. Я був то у дорозі на Київ із ветеранами, то на Сході. Завозили нашим військовим різні необхідні речі. Щось із телефону намагався подивитися, але не надто виходило. Там не дуже до футболу. Сподіваюся, що вдасться подивитися хоч одну гру на турнірі, а хлопцям бажаю успіху.

• Фещук на молодіжному Євро-06 взяв участь у трьох матчах;
• Михалик відіграв в усіх п’яти поєдинках;
• Авторами голів синьо-жовтих на турнірі були Мілевський та Фомін (по два м’ячі).