«Вперше побачив Бартуловича, коли той грав за Хайдук»: Башич – про брата в Лаціо, батька на війні та довге волосся

Переглядів 1617
Олександр Карпенко Олександр Карпенко
9 голосів
«Вперше побачив Бартуловича, коли той грав за Хайдук»: Башич – про брата в Лаціо, батька на війні та довге волосся
Яков Башич. Фото: ФК Зоря
Хавбек Зорі Яков Башич ексклюзивно для УФ розповів про підготовку до недільного матчу 22 туру УПЛ проти Металіста 1925, а також про перші кроки в нашому футболі.

Зоря після провальної першої частини сезону активно попрацювала на ринку, аби виправити скрутне становище, в якому опинилися «мужики». Серед новачків опинився герой нашого сьогоднішнього інтерв'ю, який наважився змінити головного невдаху першості Хорватії на Зорю, яка почала оживати після рестарту УПЛ.

Яков Башич у своєму першому матчі за Зорю забив переможний гол в матчі проти Ворсклу (1:0), що вивело його з тіні брата-близнюка – Тома, який перебуває на контракті в Лаціо, а цей сезон проводить на правах оренди в Салернітані.

В ексклюзивному інтерв'ю сайту «Український футбол» Яков Башич розповів про:

  • Успішний рестарт Зорі в УПЛ
  • Що підштовхнуло його приїхати в Україну під час війни
  • Та багато ін.

«Не можу дочекатися, щоб зіграти з Динамо в повних складах»

– Як Зоря готується до матчу проти Металіста 1925 цієї неділі?

– У четвер до нас повернулися збірники, і команда зібралася в повному складі. Тренери дали нам на тренуванні невелике уявлення про те, що ми хочемо зробити в неділю... Розберемо суперника на теорії і будемо готові до матчу.

– Після перерви всі партнери по команді здорові?

– У товариському матчі проти київської Оболоні (2:1) кілька гравців отримали незначні ушкодження, які вони успішно заліковували протягом тижня. Деякі з них тренувалися в нормальному режимі, тому я вважаю, що всі повинні бути готові. Всі, хто повернувся зі збірної, також здорові.

– Після рестарту УПЛ Зоря продемонструвала чудову гру. Що цьому посприяло?

– Я чув, що команді було важко в першій частині сезону через багато прикрих причин. Безумовно, має зараз допомогти хороша передсезонка в Туреччині, де тренер Юрій Коваль мав час збалансувати команду. У нас багато талановитих гравців і чудовий баланс між молодими та досвідченими гравцями.

– Ти забив перший м’яч за Зорю в офіційній дебютній грі з Ворсклою (1:0). Як ти можеш описати свої емоції в той момент? Чи забивав переможні голи в Хорватії або США?

– У мене раніше не було досвіду забивати в дебютній грі. У той момент, коли я забив, я не відчував і не дозволяв собі надмірного хвилювання, тому що це було на початку гри, і мені потрібно було ще багато працювати, щоб виграти гру. Але після перемоги я був дуже щасливий! Це допомогло мені розслабитися і відчути себе впевнено. Просто тому, що на новачка завжди чиниться певний тиск. Потрібен певний час, щоб завоювати довіру партнерів по команді. І, звичайно, це багато значило для мене.

– З ким із суперників, на твою думку, був найскладніший матч? Ворскла, Олександрія, Минай, Динамо…

– Найважче було проти Динамо. Звичайно, якби у нас зіграв весь склад, це було б не так складно, але водночас все одно важко. Не можу дочекатися, щоб зіграти з ними знову, але цього разу повним складом.

– З іншого боку, ми побачили молодь, яка не отримувала багато ігрового часу. Ти бачиш в цих хлопцях потенціал?

– Так, я був здивований, наскільки добре молоді хлопці впоралися з грою, і, безумовно, є гравці, які можуть допомогти нам у майбутньому, деякі з них продовжують тренуватися з нами.

– Я думаю, що твої слова надихнуть їх, коли вони побачать це інтерв'ю:)

– Сподіваюся, що так.

Яков Башич. Фото: ФК Зоря

«Батьки скептично поставилися до мого переїзду. Вони добре знають, що таке війна»

– Якове, давай поговоримо про твій переїзд в Україну. Як ти опинився в Зорі?

– Рудеш дуже важко виступає в хорватській лізі і влітку може вилетіти до 2-го дивізіону. Я не хотів чекати літа, щоб здійснити перехід, а зробив це в зимове вікно.

Я обговорив усе з клубом і своїм агентом, який зв'язався із Зорею. Зоря проявила інтерес, і я швидко приєднався до них у Туреччині на передсезонних зборах. Вони хотіли побачити мене особисто і дали зіграти одну контрольну гру, щоб зрозуміти вимоги. Ми швидко дійшли згоди, і я підписав контракт.

– В даному випадку ситуація win-win: Рудеш отримав гроші, а ти – новий виклик для себе.

– Так, це була безпрограшна ситуація. Всі задоволені. Мене запитують, як так сталося, що я обрав Україну, адже тут війна... Я не роздумував ні секунди, тому що Зоря – великий український клуб, а УПЛ – дуже шанована ліга в Європі і дає можливість гравцям перейти в топ-чемпіонат.

– Цікавий збіг. Твоя колишня команда і Салернітана, де грає твій брат-близнюк Тома, є першими кандидатами на виліт у своїх чемпіонатах.

– Щось в цьому є.

– Раз ти вже згадав про війну, як твоя родина відреагували на твій вибір на користь охопленої війною України?

– Вони сприйняли це з деяким скептицизмом, але я дав їм зрозуміти, що їм немає про що хвилюватися. Для мене це крок вперед у моїй кар'єрі з відкритими воротами до нового етапу. Тож чому б не спробувати?

– У них є причини для скептицизму, адже вони були свідками війни на Балканах, я думаю...

– Так, мій батько воював у хорватсько-сербській війні в 1991-1995 роках. Вони дуже добре знають, що таке війна. Я народився в 1996 році і не відчув цього. Зараз у Києві я відчуваю себе в безпеці, попри щоденні сирени. Я вірю, що в Україні все під контролем.

– Що говорив брат про твій вибір?

– Брат не здивувався, бо знав, наскільки погана була ситуація в Рудеші, і ми говорили раніше, що я збираюся здійснити трансфер взимку, якщо клуб мене відпустить.

«Надихає довге волосся Роналдінью, Тарзана та Леголаса»

– Коли ти зрозумів, що хочеш стати футболістом? Можливо, твій батько до війни на Балканах був професіоналом?

– Ми обидва почали займатися футболом у віці 7 років просто тому, що любили гру. Наш батько ніколи не грав професійно, але також закоханий у футбол, особливо в Хайдук (Спліт).

– Думаю, твій батько дуже радий бачити Хайдук на вершині. Боротьба за титул має бути до самого кінця.

– Зараз всі скептично налаштовані щодо виграшу титулу, тому що Хайдук програв останню гру, а Рієка вперше перемогла, і Динамо (Загреб) повернулося до своєї переможної серії. Але це точно буде напружена боротьба. Захоплююча до самого кінця.

– Ким з футболістів надихався в дитинстві?

– Роналдінью. Через нього почав підтримувати Барселону. В дитинстві в мене також було довге волосся, і натхнення прийшло від Роналдінью. Сьогодні мене надихає довге волосся багатьох інших персонажів, таких як Тарзан і Леголас з «Володаря перстнів», і водночас, якщо дивитися з футбольної точки зору, Роналдінью все ще залишається моїм улюбленим футболістом.

– Як поціновувачу Толкіна, твоє порівняння футболу з фентезі мені зайшло:)

– Розповім кумедний факт: коли я вперше приїхав до Туреччини – в Анталію, навіть коли я нічого не говорив і нікому не розповідав, товариші по команді та персонал почали називати мене Тарзаном через моє довге волосся. При цьому вони не знали, що Тарзан з діснеївського мультфільму – мій улюблений персонаж.

– Видно, що ти з командою на одному вайбі. Як твої перші тижні в новій країні?

– На початку завжди важко, коли змінюєш країну, все нове, але товариші по команді та персонал допомогли мені швидко адаптуватися та познайомитися з місцевістю. Наразі я лише раз їздив у центр Києва, щоб купити деякі речі.

Київ такий величезний. Коли дерева зазеленіють і потеплішає, я обов'язково досліджу більше міста. Зараз ще занадто холодно, щоб гуляти. Поки що Київ – єдине місто, яке я трохи дослідив.

Яков Башич. Фото: ФК Зоря

«Чотири роки в Штатах пробудили в мені дух авантюризму»

– Під час навчання у Штатах ти чотири роки поєднував футбол з вивченням психології. Наскільки твоє перебування в США змінило твою особистість? Що ти відкрив для себе нового?

– Так, я провів чотири дивовижні роки в США, вивчаючи психологію та граючи у футбол. Цей досвід пробудив у мені дух авантюризму. Я завжди любив подорожувати і пізнавати нове, зустрічатися з багатьма людьми з різних культур, і ця можливість збагатила мій досвід. Насправді це також одна з причин, чому мені було легко прийняти рішення і переїхати в Україну.

– Наші дві країни мають схожий менталітет. Багато гравців з Балкан залишили велику спадщину в УПЛ.

– Так, погоджуюсь. Наші мови досить подібні. Такі гравці, як Даріо Срна, Йосип Піварич, Єрко Леко, а також мій тренер Младен Бартулович багато віддали Україні. Младен мені дуже допомагає у всьому, і працювати з ним – це неймовірно. Цікаво, що мій перший футбольний матч, який я дивився в дитинстві наживо з батьком і братом на великому стадіоні, коли Бартулович грав ще у Спліті, Хайдук – Дебрецен 2005 року.

– Чим захоплюєшся поза футболом?

– О, у мене їх багато, і я не буду перераховувати весь список. Ось деякі з них. З раннього дитинства я закохався в коней. У дитинстві я був волонтером на кінному ранчо неподалік від мого будинку в Загребі та проводив там багато часу. Я катаюся на конях вже 15 років і маю величезний досвід роботи з ними. До речі, це одна з причин, чому мій брат-близнюк зараз грає в Лаціо, а мені довелося трохи поборотися з цим протягом багатьох років.

У той час як Тома грав у футбол з друзями на шкільному подвір'ї, я проводив свій вільний час, катаючись на конях. Виявилося, що не можна всидіти на двох стільцях. Треба зосередитися на чомусь одному. Розставити пріоритети. Я зосередився на футболі, але пізніше, коли навчався в коледжі.

Окрім коней, я люблю стріляти з лука та стрільбу, ходити в походи, кемпінги... шукати пригод. У коледжі я навчився грати на гітарі, тому я також співаю і граю на ній.

– На твій погляд, Тома після оренди в Салернітані отримає шанс в Лаціо за нового тренера?

– Тома, напевно, потрапить на передсезонку з Лаціо. Спортивний директор дуже цінує його і хоче, щоб він повернувся. Звичайно, він повинен буде також заслужити, щоб залишитися з новим тренером. У нього там ще два роки контракту.

– Ти згадував про своє захоплення подорожами. Які місця тобі найбільше запам'яталися?

– Безумовно, Куба. Куба – це окремий світ. Там час ніби зупинився, і ти відчуваєш себе справді по-іншому. Із сучасних світових місць – це, безумовно, Нью-Йорк, а також Сан-Франциско. В Європі мені дуже сподобалась грецька Атена, коли я їздив туди зі шкільною екскурсією, а також дуже запам'ятався візит до брата в Рим.

X