«Все йшло до цього — затримки з зарплатою, інші проблеми»: Микола Павлов дав болісне інтерв’ю про долю Ворскли
416 
За підсумками сезону 2024/25 Ворскла не змогла зберегти місце в елітному дивізіоні України, поступившись у стикових матчах ФК Кудрівка. Сталася справжня катастрофа для полтавського футболу, тому що три десятиліття головна команда області грала в УПЛ і Вищій лізі, здобувала Кубок України, медалі та виходи в єврокубки.
Колишній головний тренер полтавської команди Микола Петрович Павлов, який привів полтавців до найвищого досягнення в історії – здобуття Кубка України 2008/09, ексклюзивно для сайту «Український футбол» дав велике інтерв’ю:
- проаналізував причини провального виступу Ворскли, яка вперше вилетіла з УПЛ;
- оцінив перспективи своїх колег – тренерів;
- висловився про чемпіонство Динамо, яке свого часу теж приводив до золотих медалей.
«Крах Ворскли? Поступово до цього все йшло»
– Миколо Петровичу, добре знайома вам Ворскла цього сезону вперше з 1996 року вилетіла з УПЛ. Що ви можете сказати щодо цієї неприємної ситуації?
– Мені дуже прикро, що так сталося. Ворскла – одна з моїх рідних команд, де мені було добре і всім було добре. Я думаю, що поступово до цього все йшло – затримки із зарплатою, деякі інші проблеми, про які говорив і головний тренер Юрій Максимов… Усе це призвело до того, що так сталося.
Хоча за підбором гравців, мені здається, Ворскла – команда далеко не остання і не заслуговувала на виліт.
– Всім відомо про фінансові проблеми Ворскли, що власник полтавського клубу Костянтин Жеваго знаходиться під санкціями РНБО і його давно немає в Україні, про трансферні бани. Сусіди із СК Полтава навіть повідомляли, що в Ворсклі зміниться керівництво, після чого обоє топ-менеджерів клубу синхронно, нарешті, виступили в ЗМІ. Ви не знаєте, які плани мають інвестори щодо майбутнього Ворскли?
– Ні, зараз мені нічого про це не відомо, адже я давно не в клубі, тому детально не цікавлюся, все дізнаюся зі ЗМІ.
Хоча минулого року я кілька разів приїжджав до Полтави. Відвідував місто, коли закінчив кар'єру захисник Ворскли Володимир Чеснаков, приїжджав на день народження тренера полтавської команди Сергія Долганського, також кілька матчів Ворскли дивився наживо.
Скажу так: коли я там був, нічого не віщувало такого результату.
Гравці Ворскли, фото: ФК Ворскла
«Всі розуміють, звідки це все йде. Жеваго зараз за кордоном, приїхати не може»
– Після закінчення сезону головний тренер Ворскли Юрій Максимов сказав, що полтавський клуб може повторити долю Дніпра-1 і зникнути з футбольної мапи України. Наскільки реальний такий варіант розвитку подій?
– Я не був у Дніпрі-1, коли там все це відбувалося, так само як і в Полтаві. У Юрія Максимова, мабуть, є з чим порівнювати. Якщо це все схоже, то, значить, це все дуже погано для полтавського футболу, і для українського теж. Втратити таку команду, в такому регіоні України – дуже сумно.
Людям, які були присутні при цьому, – я маю на увазі, в клубі і команді, – не робить честі те, що Ворскла вилетіла в Першу лігу.
– Ви довгий час працювали на посаді головного тренера Ворскли (2007-2012), знаєте багатьох бізнесменів, любителів футболу. Можливо, хтось з них зможе взяти клуб і врятувати його чи зараз такий час, що не до футболу?
– Всі розуміють, звідки це все йде. Костянтин Валентинович Жеваго зараз за кордоном, приїхати не може, на нього накладені певні санкції, йдуть якісь слідчі дії. Напевно, все це і дало такий негативний результат. Я маю на увазі, фінансову нестабільність, тренерську «чехарду», яка останнім часом відбувалася.
– Я можу припустити, що саме фінансові проблеми дуже негативно вплинули на всю цю ситуацію. Якщо українці ще могли потерпіти заборгованості, то легіонерів важко мотивувати віддаватися на повну.
– Звичайно, все так, але ця проблема не сьогодні виникла. Наскільки мені відомо, є люди з адміністративного штабу, про яких чомусь завжди згадують завжди в останню чергу, тому що у них маленька зарплата, вони не мають права голосу… То ці затримки по зарплаті [щодо людей із адмінперсоналу] тривають, я не відкрию Америку, з 2016 року.
«Мій прихід у Ворсклу не відбувся б, якби не було Бабаєва»
– Ви раніше працювали в багатьох клубах – Колос (Нікополь), ФК Дніпро, Таврія, Іллічівець – і зараз їх немає на футбольній карті України. Як ви це сприймаєте зараз і чи можна відродити ці команди в майбутньому?
– Ви самі розумієте, що відродження Таврії не від нас залежить, та ж ситуація з Маріуполем. Так, немає команди в Нікополі, про Дніпро вже багато написано.
Коли у Полтавській області жив і працював Олег Бабаєв (екс-президент Ворскли, убитий в липні 2014 року – прим. «УФ»), про якого останнім часом несправедливо забувають, в клубі був порядок, фінансування було стабільним. Жеваго його цінував і поважав, у Бабаєва був великий авторитет, його всі любили – футболісти, керівники. Коли він став мером Кременчука, побудував там стадіон, і взагалі дуже багато зробив.
Олег Бабаєв, фото: pentagon.in.ua
Мій прихід у Ворсклу не відбувся б, якби не було Бабаєва, адже він вів переговори зі мною. В іншій ситуації я б там, напевно, ніколи б і не опинився. Коли я приймав команду, вона була в зоні вильоту, вони тоді в останні роки за тур-два до кінця сезонів виконували завдання залишитися у Вищій лізі.
За той час, що я очолював Ворсклу, ми виграли Кубок України, грали в єврокубках і ніколи не стояло питання, щоб боротися за виживання, а тільки за найвищі завдання.
– Тим більше, тоді рівень чемпіонату України був набагато вищим.
– І рівень команд був вищим, конкуренція була дуже сильною. Той період (2010-2014), як пишуть журналісти і кажуть фахівці, які тоді працювали, це був пік українського футболу за успіхами, фінансуванням, рівнем футболістів.
Не забувайте, що і рівень тренерів був пристойний.
– Якщо зайшла тема про тренерів, тоді запитаю вашу думку щодо роботи нинішніх українських фахівців. Багато говорять про роботу Руслана Ротаня, Олега Шандрука... Кого ви відзначите, може, когось із більш досвідчених тренерів, наприклад, Юрія Вернидуба або Романа Григорчука?
– Мені в останні роки подобається, і я неодноразово про це говорив – Руслан Ротань. У цьому сезоні він підтвердив свою спроможність.
Незважаючи на те, що Верес змазав кінцівку чемпіонату і посів дев'яте місце в УПЛ, мені дуже імпонує, як працює Олег Шандрук.
Також відзначу роботу Ігоря Йовічевича, який працював у Дніпрі-1 і Шахтарі.
Якщо ви помітили, то я називаю молодих тренерів і якби їм довіряли більше, то, я думаю, у нас і успіхів було б більше. Це не в образу більш досвідченим колегам, адже вже десять років тому, як я пішов на пенсію, і тоді називав прізвища деяких тренерів, назвавши їх «збитими льотчиками» і що у них вже нічого не буде в кар'єрі (сміється, – прим. «УФ»). Так і сталося.
Микола Павлов і Андрій Шевченко, фото: УАФ
Наразі в умовах війни потрібні молоді тренери – вони більш енергійні, ось вони й повинні працювати. Це моя точка зору, я від неї не відмовляюся ніколи. Їм треба тільки довіряти і підтримувати. У нас хороша тренерська школа.
– Як ви вважаєте, у Ротаня вийде домогтися серйозних результатів в Поліссі?
– У житомирському клубі відповідальність буде ще більшою, тому що в Олександрії раніше були інші завдання – якщо потрапляли в єврокубки, то це було дуже добре, а так в основному – боротьба за збереження місця в УПЛ.
У цьому сезоні ФК Олександрія піднялася на такий рівень, тому що їм ніхто не заважав, від них цього ніхто не очікував і не вимагав, не було тиску на тренерський штаб. А зараз в Поліссі після невдач з попереднім тренером (Імад Ашур, – прим. «УФ»), можуть виникнути проблеми і у Ротаня. Там занадто багато футболістів, з якими ще треба розібратися.
– Так, гравців там дійсно забагато, плюс Ротань також вимагатиме підсилення.
– І не тільки футболістів багато, там і тренерів багато – і в першій команді, і в другій, і в U-19, тому на тренерський штаб Ротаня чекає ще дуже багато роботи.
«Коли тренер наближається до 60 років, порада всім – не ставте його наставником команди»
– Повернуся до питання щодо більш досвідчених тренерів – Вернидуба і Григорчука. Чому, наприклад, останнім часом не виходить досягти результату у Романа Йосиповича? Здавалося, він і працював у клубах з хорошим фінансуванням, але немає великих успіхів. У чому причина?
– Я вже давно про це говорив: коли тренер наближається до віку 60 років, порада всім – не ставте його наставником команди. Я по собі це знаю, і я вже ніколи не буду працювати так, як коли мені було 50 або 55 років. Тим, кому вже 60 років і більше, вони вже ніколи не будуть працювати так, як молоді. Молоді тренери будуть помилятися, але вони будуть працювати більш активно, емоційніше і продуктивніше за тих, кому вже за 60 років.
Тим більше, якщо взяти роботу Григорчука не тільки в ЛНЗ: у Чорноморці – не вийшло, в Азербайджані (Нефтчі та частково Габала, – прим. «УФ») – теж ні, а чому мало вийти в Черкасах? Це моя точка зору, і не в образу віковим тренерам, я б довіряв молодим фахівцям.
Роман Григорчук, фото: ФК ЛНЗ
«Чемпіонство Динамо? Це заслуга, перш за все, тренерського штабу на чолі з Шовковським»
– Цього року чемпіоном України стало київське Динамо. Як вважаєте, заслужено?
– Звичайно, заслужено. Динамо не програло жодної гри в такій ситуації – війна, переїзди, тривоги, і тим не менше, київська команда ніде не оступилася в УПЛ. І це заслуга, перш за все, тренерського штабу на чолі з Олександром Шовковським.
– А під Лігу чемпіонів Динамо потрібно підсилення?
– Не знаю, що сказати на це. У цьому сезоні Динамо ризикувало і грало не завжди основним складом, була велика ротація. Вони ставили завдання виграти чемпіонат України – і вони його виконали, значить, ризики були виправдані. А якби грали таким же складом в єврокубках, могло й не бути такого успіху на внутрішній арені. Напевно, не вистачило б сил.
Дотримуйтеся правил (принципів) відповідальної гри