В’ячеслав ГРОЗНИЙ: «Дурню про моє звільнення поширювали ідіоти»

Амбіційний наставник ужгородської «Говерли» розповів про причини невдач команди, трансфери, а також прояснив ситуацію щодо пліток про так зване звільнення

— Який настрій панує нині в команді у світлі останніх невдач у чемпіонаті?

— Наша команда — у процесі створення: не закрита низка позицій, адже із чистого аркуша неможливо зразу збудувати боєздатний колектив. На жаль, наразі ми не можемо проводити всі поєдинки на такому рівні, як це було в матчі з «Динамо», «Шахтарем», «Дніпром». Пов’язую це з психологією, тому що хлопці по-різному налаштовуються на суперників. Не можуть вони грати на одній хвилі проти грандів і рівних за класом противників. Убачаю у цьому й свою вину, адже до когось удається достукатися, а до когось — ні. Прикро, що не можу налаштовувати своїх підопічних на кожну гру так, наче це фінал Ліги чемпіонів. Коли немає максимальної налаштованості всіх, без винятку, гравців, тоді немає й результату. Налаштовуватися на гру — це також частина професіоналізму. І я про це постійно кажу своїм підопічним. Футболісти мають бути професіоналами не тільки біля зарплатних кас, а й на футбольному полі, на тренуванні, на зборах тощо. Якби ми реалізовували ті моменти, що мали в іграх із грандами, то здобули би не одне, а значно більше очок. Гравці заслуговували на більше. У нас лише в другому таймі матчу з «Таврією» була реалізація, а в усіх інших поєдинках ні. Багато у чому це пов’язано з відсутністю конкуренції в лінії нападу. Із останнім пасом у нас також проблеми, немає досі справжнього диригента атак. Також назву вам одну з ключових причин наших невдач — у нас фактично 15 орендованих гравців. Справа в тому, що практика оренди гравців — це абсолютно нормально, так працюють багато клубів не тільки Європи, а й усього світу. Пам’ятаю, коли 2002 року наш тренерський штаб прийшов в київський «Арсенал», там була група орендованих гравців, і вони будь-що хотіли довести свою профпридатність і помилкове незатребування у своїх клубах. А в Ужгороді маю таке відчуття, що деякі футболісти ображені на свої команди. Не всі. Наприклад, ті ж динамівці Києва добре розуміють, що це для них трамплін, відтак вони добросовісно пра­цюють, бо хочуть потрапити в першу команду. Я за це їм дуже вдячний. Люлька здобув місце у стартовому складі; Буяльський також допомагає нам; той же Морозенко, я впевнений, після відновлення стане нам у великій нагоді. Хотілося, щоби всі, без винятку, орендовані гравці почувалися не тимчасовим явищем, а тим, хто має принести користь цьому клубові, всьому краю, зреш­тою, радість уболівальникам. Але, на жаль, не в усіх спостерігаю таке прагнення та віддачу.

— Вимушена перерва піде на користь «Говерлі»?

— Так, справді. Для нас це позитивний момент. Ми дали три вихідних гравцям для того, щоби вони мали можливість відпочити, провести час із близькими та рідними, відтак почали працювати. На превеликий жаль, не вдалося провести жодного спарингу. Зірвався матч із словацьким «Кошице» та угорським «Дебреценом», через напружений графік у їхніх внутрішніх першостях та кубкових матчах. Із львівськими «Карпатами» ми грати не захотіли, адже в останній час й так дуже часто з ними зустрічаємося. «Волинь» поїхала до Євпаторії. На Закарпатті команд ні першої, ні другої ліги немає, тому вирішили задовольнитися двосторонкою. Провели її в модельному режимі. Гравці мали змогу виконати різні тактичні завдання. Кілька разів робив перестановки в командах, моделюючи при цьому різні схеми гри. У принципі залишився задоволений роботою підопічних, адже працювали вони із серйозними навантаженнями.

— У ЗМІ з’явилася інформація, що до вашого клубу приєднався румунський нападник Нікулає. На яких умовах із ним підписана угода?

— Ви знаєте, з Нікулає поки що ніхто нічого не підписував. Окрім нього, на перегляді в нашій команді перебуває ще троє новачків. Один із них — захисник Леанд­ро. Прізвища двох інших називати не буду. Але це гравці групи атаки, вони іноземці, звісно, вільні агенти. Жодним із них угод ми ніяких не підписували, до заявки не вносили, наразі їх тільки переглядаємо. Подивимося, наскільки вони можуть бути корисними для нас.

— Чи можете сказати, хто є основним голкіпером у вашій команді: Бабенко, Надь, Чурилов? Адже всі троє з певною періодичністю з’являються на футбольному полі.

— Усі троє. Ми довіряємо всім однаково. Хто з них гратиме, вирішує тренер воротарів Васютик. Володимир Богданович самотужки вирішує, проти якого із суперників поставити того чи іншого воротаря. Це суто його прерогатива. Я вважаю такий підхід коректним і повністю йому довіряю. У нас усі голкіпери — виконавці високого рівня, тож кожен заслуговує на місце в основному складі. За довгу тренерську кар’єру можу сказати, що двох воротарів у одній команді у сучасному футболі вже недостатньо. Основний виконавець може травмуватися, тоді доводиться ставити дублера або взагалі залучати молодь. А так у нас є троє високо­кваліфікованих воротарів, котрі постійно мають ігрову практику, відтак перебувають у ігровому тонусі.

— Чи сильно переживали після невтішного дербі з «Карпатами»?

— Я й досі переживаю. Усе ніяк не можу збагнути, як на такий поєдинок можна було не налаштуватись?! Дуже хотів перемогти, адже я тренер-максималіст і бачив усі передумови для нашої вікторії. Команда перебувала у хорошій формі, ми провели чудовий тренувальний збір, тому ніяк не міг збагнути, чому так сталося? Команда почала грати лише після пропущеного м’яча. Але так не можна! Гадаю, тут причина в психології. Із досвідченими гравцями простіше. А за нас, як уже казав, виступає багато орендованих молодих футболістів. Тому це непросто. Чесно скажу, що не відійшов од цієї поразки й донині. І, мабуть, ще довго переживатиму.

— Скажіть, чи відповідає дійс­ності інформація, яку поширював один із спортивних інтернет-порталів про те, що ви, начебто, звинуватили своїх гравців у здачі матчу з львівськими «Карпатами» і подали у відставку?

— Ви би не були журналістом, якби про цю дурню, поширену ідіо­тами, в мене не спитали. Так їм і передайте. Це взагалі написала якась неосудна людина, котрій у голові коїться казна-що. Хіба ви десь чули, що я на якійсь прес-конференції казав подібні речі або давав таке інтерв’ю. Навіщо це вигадувати, це — повна нісенітниця. Наш клуб уже зробив офіційну заяву з приводу цього: якщо вони не вибачаться, ми подамо на них у суд. Навіщо це взагалі тиражувати? Чесно кажучи, не розумію, кому це потрібно? На парканах багато чого написано. Комусь, певне, просто нудно, тож од нудьги вони й пишуть усілякі дурниці.

— Чому відпустили Трішовича?

— Йому здоров’я не дозволяє виконувати ті фізичні навантаження, які даємо гравцям. Два останніх роки він повноцінно не грає, саме через травми ми втратили одного із найсильніших гравців «Говерли». Можливо, Олександр до нас ще повернеться взимку, якщо пов­ністю відновиться, залікує свої ушкодження, відтак зможе на повну силу працювати на тренуваннях, не відчуваючи при цьому якогось дискомфорту.

— Новачки вже встигли адаптуватися в команді?

— Ні, не адаптувалися. Гадаю, цей процес триватиме до 18 туру включно. Гравці ж прийшли від різних тренерів, із різних чемпіонатів, у різній фізичній готовності. Багато нюансів є. Тому говорити про те, що вони адаптувалися, було би не правильно. Можливо, саме від цього наша команда й грає настільки нестабільно.

— У 9 турі ужгородці зіграють у Донецьку проти місцевого «Металурга». На що сподіваєтеся?

— Для мене важливо, щоби команда брала очки. Моїм підо­пічним зовсім не обов’язково грати на пуб­ліку, за принципом «ви заб’єте скільки зможете, а ми скільки захочемо». Для нас голов­не результат, а яким чином його досягати — це вже інше питання. Якщо буде видовище, але при цьому невтішні показники, нас така гра не влаштовуватиме. Повинен бути баланс, гармонія. Головне, щоби на чорне не писали біле, а на біле — чорне. «Говерла» — не та команда, яку потрібно копати ногами, ми також уміємо захищатися.

— Невдалі виступи «Говерли» не похитнули довіру керівництва до головного тренера?

— Минулого сезону команда взагалі вилетіла до першої ліги. Також, порівняно зі стартом минулої першості, ми й очок більше набрали. Але справа не у цьому. Наразі йде процес створення нової команди, відтак робити це дуже складно.

— Тобто керівництво з розумінням ставиться до такої ситуації?

— Так, у мене є довіра з боку керівництва, за що я йому безмежно вдячний. Уперше, коли розмовляв з президентом клубу, сказав, що для мене найголовніше не конт­ракт, а саме довіра. Якщо люди довіряють один одному, в них обов’язково все вийде. Я не бачу трагедії в тому, що після 8 турів ми недобрали очки. Для мене важливе інше: попри результат, бачити прогрес команди, її згуртованість, де кожний відчуватиме підтримку один одного.

Роман КИРІЄНКО.