«Якби від мене вимагали те, що Лупашко, то я б раніше закінчив»: Шуст – про воротарську лабораторію в Карпатах

Цього міжсезоння у воротарській лінії Карпат відбулись значні зміни. Дебютний сезон в УПЛ за місце першого номера боролись Олександр Кемкін та Яків Кінарейкін, однак цього літа обидва голкіпери змінили прописку.

Несподіваний продаж Кінарейкіна у Вільярреал і оренда Кемкіна в Кривбас залишив Карпати з 18-річним Домчаком, який уже встиг дебютувати в УПЛ, а специфічні вимоги тренерського штабу змушували ламати голову, хто буде заміною втраченим голкіперам. Але в новий сезон «леви» ввійшли з екс-воротарем Кривбасу Кліщуком – і оновлена позиція №1 стала нашим першим приводом поговорити з людиною, яка відповідає за підготовку голкіперів Карпат.

Сайт «Український футбол» розпитав одного з асистентів головного тренера Карпат Богдана Шуста про внутрішню воротарську кухню в таборі зелено-білих.

Як Карпати відпускали основного воротаря в Іспанію? «Не хотіли розлучатись з Кінарейкіним»

– Богдане, цього сезону в Карпатах повністю змінилась воротарська ланка. Багато часу знадобилось зрозуміти ваші принципи роботи? 

– Назар Домчак постійно працював з нами раніше. До появи Кінарейкіна він був другим номером після Кемкіна. Він працював з нами, отримуючи практику в U-19. 

Андрій був першим вибором серед доступних воротарів. Нам був потрібен досвідчений воротар: сильна ментальність, готовність працювати під тиском. Ми дуже задоволені Кліщуком. Так само і Роман Мисак разом з Андрієм допомагають Назару. Так само ми підключаємо Артема Колесника, який з нами їздив на збори. Зараз він травмований, але ми дуже на нього сподіваємось. Всі хлопці мають бажання вчитися і працювати. Як молоді, так і досвідчені воротарі Карпат. 

Яків Кінарейкін. Фото: Карпати

– Кінарейкін у чомусь обрав шлях Луніна, який в ранньому віці опинився в Іспанії. Які в нього перспективи зробити успішну кар'єру в Європі?

– Для Яші відкрилась класна опція в плані футболу і досвіду в житті. За рік часу в Карпатах від дуже наполегливо працював, бо знав, що хоче піти далі, грати в топовому чемпіонаті. Навіть коли не грав, то це стимулювало працювати ще потужніше. 

Мрія повинна бути в кожного гравця, при невдачах переключатиме їх. У Яші не було ще пропозицій, але я знаю, що він володіє англійською, вчив іспанську. І там йому буде набагато простіше. Скільки у нас футболістів через мовний бар'єр важко адаптовувались… Якщо ти не вчиш мову до переходу, значить ти в себе не віриш, що можеш там грати. 

Когось доля випробовує по-різному. Хтось живе одним днем і думає, що слава і популярність будуть завжди. Дехто вигрібає через проблеми, які треба достойно проходити. Ніхто крім тебе не створює труднощі. Дуже важливо мати поруч людей не з власної тусовки, аби не заглиблюватись в мильну бульбашку. Після футболу ти опиняєшся серед звичайних людей і не можеш потім себе знайти.

– Продаж Кінарейкіна став несподіванкою для Карпат?

– Ми не хотіли розставатися з Яшою, але були змушені піти назустріч через умови його контракту.. 

– Не секрет, що головний тренер Владислав Лупашко скрупульозно підходить до підбору гравців і не кожен може заграти. З воротарями так само?

– Стиль гри визначає головний тренер і ми вже підлаштовуємось під його бачення. Спонукати до того, щоб воротар був максимально органічним в цій системі гри. Профайл воротаря в Карпатах дуже непростий, оскільки вимоги Владислава Вікторовича є дуже високими. Все, що стосується організації і взаємодії воротаря з гравцями. Разом з Юрієм Шевчуком і Богданом Хоркавим вимагаємо дуже багато, іноді неможливого. Я дуже щасливий, що у нас сформувався такий колектив.

– Кемкін не впорався з високими вимогами до воротарів?

– Саша зробив дуже вагомий внесок минулого року. Минулої зими Яша виграв конкуренцію і в другій частині сезону ми зробили ставку на Кінарейкіна. Кемкін має досить пристойні якості, які потрібно розвивати, але для цього потрібно грати. Ми не бачили змісту тримати Саню другим на момент, коли Яша був ще в команді. 

Наша задача була донести кожному, якщо ти не будеш розвиватися і працювати максимально на тренуваннях ти не зможеш бути першим номером. За минулі заслуги грати ніхто не буде і в будь-який момент на твоє місце прийде інший воротар. Не може бути такого, що відсутність самовіддачі в тренувальному процесі. Який рівень показує воротар на тренуваннях, такий буде і в матчах. 

Хто ще міг замінити Кінарейкіна? «Карпати розглядали Паламарчука»

– Для молоді момент, поки не повернулись класні легіонери, це великий шанс?

– Раніше таких можливостей в українських гравців взагалі не було. Будь-якому футболісту потрібно розуміти, що війна колись закінчиться і до нас почнуть їхати класні легіонери. Цю можливість потрібно максимально використати. 2 годин тренувань не буває достатньо для розвитку. Йдеться тільки про фізичний розвиток, тоді як футболіст має бути всебічно розвинутим.

Богдан Шуст. Фото: Карпати

– Ваш експідопічний в Інгульці Олексій Паламарчук розглядався серед потенційних кандидатів?

– Олексій був в нашому шортлисті. Ми дивились на сильну ментальність, гру під тиском і досвід гри в єврокубках. Тому вибір був зроблений на користь Кліщука, який це все пройшов в Кривбасі. На жаль, Льоха не мав досвіду гри під зовнішнім та внутрішнім тиском в команді, яка бореться за єврокубки. 

– Олексій близько року тому розповідав мені, що ви навчили його в 30 років грати ногами. Важко воротарів старої генерації навчити принципам сучасної грі?

– Якщо людина хоче, то її не потрібно змушувати. Це можна сказати і про Льоху, який хотів розвиватись, повірив в ідею головного тренера. Владислав Вікторович переконав Паламарчука в індивідуальних розмовах, що він може грати в той футбол, брати активну участь в побудові гри. Я б також відмітив інтелект і цілеспрямованість. Тобі хотілось ще більше віддаватись в роботі з ним. 

– Не кожен клуб може похизуватись двома тренерами воротарів. Як відбувається взаємодія між вами та Юрієм Шевчуком?

– Нема розподілення в обов'язках. Цей досвід цікавий обміном ідеями, постійна комунікація. Ми з Юрієм Степановичем, як і решта членів тренерського штабу багато часу проводимо в спілкуванні, постійному аналізу. Твоя думка завжди має бути чимось підкріплена, перш ніж бути реалізованою в життя. В тандемі можна воротарям створювати максимально великий обсяг ігрових ситуацій, постійна комунікація, робота над помилками. 

Ми працюємо в одному напрямку, заданим головним тренером. Нема хорошого і поганого поліцейського. Все на позитиві, але підкріплено високими вимогами. Наші воротарі знають, що багато що зав'язано на деталях.

Як Лупашко здобував новий фах у футболі? «Воротар, який закінчив грати, далекий від того, щоб бути тренером»

– Ви закінчили з футболом не так давно. Яким був процес переходу на тренерську роботу?

– Воротар, який тільки-но закінчив грати, є далеким від того, щоб бути тренером. Це інша професія, яку треба з нуля практично потрібно опановувати. 

Дуже корисну інформацію я отримав від Долганського, Гребенюка, Тименка, Циткіна. Це досвідчені тренера з великим багажем знань,після яких я дуже змінив своє бачення в розвитку воротаря. Особливо що стосується розуміння гри воротаря в тактичному плані. Дуже щирі і відкриті люди, які фанатично ставляться до своєї роботи. Дуже радий, що мені пощастило з ними зустрітися. Зараз це здається простим, але коли починав тренувати, то я дивився другими очима і ще раз переконався, що на тренера потрібно багато вчитися. Якби від мене у воротах вимагали, що хоче бачити Владислав Вікторович, то я б раніше закінчив з футболом:)

– Коли ви для себе вирішили стати тренером?

– Я розумів, що багато моментів я не можу робити гравцем, але можу навчити інших воротарів. Я отримую велике задоволення від тренерської роботи. 

Спілкуючись з Гребенюком, я більше дізнався про біомеханіку організму і як правильно воротарю працювати. Все будується на простих вправах, як працюють руки, корпус, при яких дистанціях і кутах, висота корпусу по відношенню до м'яча. Цим моментам мають приділяти увагу ще з раннього віку. Замість того, щоб займатись тактичною підготовкою на рівні УПЛ, ми повинні більшу кількість часу приділяти технічному елементу. Не всі мають по два тренери воротарів, а в клубах нижчих ліг годі й казати. Коли нема базового розуміння, то навіть вправи на по відео з YouTube тобі не допоможуть. 

Дуже класний досвід спілкування з Володимиром Тименком, який працює в штабі Ротаня. Чудова і відкрита людина. Йому можна зателефонувати в будь-який час. Дуже багато цікавих моментів для себе відкрив.

– Вас можна назвати самоучкою?

– Частково. Достатньо інформації отримав від тренерів, а решту з відкритих джерел та ресурсів. Конспекти я не вів, бо ті методи зараз не є актуальними для сьогодення. Але базові принципи залишаються. 

– В яких аспектах ви прагнете вдосконалюватись?

– Теорія абсолютно нічого не дає без практичної основи. Потрібно максимально створювати можливості і знаходити час. Обмін відео, думками дає тобі можливість подивитись на процеси під іншим кутом. Помилки завжди будуть, але вони теж дадуть тобі певну інформацію на майбутнє. 

– Якою ви бачите трансформацію гри воротарів в майбутньому?

– Цей процес не є завершеним. Вимоги до гри ногами зазнали перетворень. Раніше було достатньо доставляти м'яч з точки вдарити, передачі розкидувати. Сьогодні воротар має володіти м’ячем на рівні польового гравця, подекуди йти в обіграші. Мати сталеві нерви, коли суперник в тебе на нозі висить. Використовувати різні частини ступні, не прив'язуватись до власного штрафного. 

Фізичні якості можна відновити швидко. Складніше ментально переключатись, в залежності від перебігу на полі. Потрібно працювати на максимальній швидкості. Це дуже енергозатратно. Зараз складно побачити в футболі, коли воротар просто відпочиває в рамці, не беручі участі в грі. Треба постійно бути в фокусі і не губити концентрацію. Ці моменти вони дуже впливають. Рухова активність зросла. Це просунутий воротар-мотало з високим аналітичним складом розуму.

Владислав Лупашко. Фото: Карпати

Хто зі штабу прийшов із 70 пунктами для покращення? «Лупашко розглядає воротарську помилку, як власну»

– Яку роль у вашому тренерському шляху відіграв Владислав Лупашко?

– Мені дуже пощастило зустріти людину, з якою працювати одне задоволення. Не знаю, як в других командах, але Вікторович завжди прислуховується і коли нема основної роботи з польовими гравцями, то він переключається на воротарів. Дивіться, як воротарі готові, як вони працюють в різних ситуаціях і в в нього є розуміння того, що він хотів би бачити від голкіпера. І мушу сказати, що він досить непогано розуміється на воротарській справі. Йому завжди цікаво, наскільки він є близьким до істини. Ми з Юрієм Степановичем про себе думаємо – нічого собі. Дуже класно, коли головний тренер дає зрозуміти воротарям, що вони не десь в кутку собі працюють, а за ними стежать і це спонукає ще більше віддаватись. 

Так само у Вікторовича є цікава риса пропускати будь-яку ситуацію абсолютно спокійно. Бувають ситуації, коли думаєш собі: «Може за нього крикнути?» Ні, все спокійно, під контролем. Це не вдаваний спокій, коли все зсередини бурлить і люди поруч вони відчувають це. Він розглядає воротарську помилку, як власну. Жодного натяку на перекладання відповідальності на когось персонально. Наші воротарі розуміють, що у них є право на помилку. В такій атмосфері дуже класно працювати. 

Ще одна сильна сторона Владислава – раціональне використання часу. Він примудряється всі справи закривати. Він вміє максимально грамотно розпоряджатись часом, не перекидаючи повноваження на помічників. Дуже класно прокачаний в плані психології. 

– Можете навести приклад?

– В Інгульці це далося взнаки, коли Вікторович порозумівся з Олександром Григоровичем [Поворознюком]. Нам максимально йшли на зустріч в питаннях, які потребували оперативного втручання.

– Ось і секрет чемпіонства в Першій лізі:)

– Не потрібно забувати, що ми завдячуємо Сергію Дмитровичу Лавриненку, який взяв нас працювати помічниками. Він дуже багато дав нам, як молодим тренерам. Особливо в плані спілкування, теоретичної роботи, планування, зібрання. 

– Є показова історія, яка показує Лупашка у всій красі?

– Одного разу він запропонував кожному з команди помічників написати ідеї для покращення в Інгульці. Всі зайшли так, ніхто нічого не писав. Заходить Владислав Вікторович, в якого з обох сторін списаний А4 аркуш паперу. Назбиралось 70 пунктів. Лавриненко подивився на Лупашка і сказав: «Я це також проходив, але з кожним днем будеш закреслювати ідеї». Так воно і вийшло в підсумку. 

Головне, що ідеї були. Знадобився час, щоб зрозуміти, як воно працює на практиці і воно з часом відсіялось само по собі. Ті можливості, які дав Лавриненко, щоб у тебе спали рожеві окуляри. Це була класна школа, коли ти ще вчора зняв бутси і взяв секундомір зі свисточком. Ці можливості були цінними і він йшов на великі ризики, щоб ми розвивалися.

– Можна говорити про те, що це коштувало Лавриненку роботи в Інгульці?

– Сергій Дмитрович клуб залишив, ми залишились працювати з Сергієм Івановичем Ковальцем і потім команду довірили нам.

– Але був епізод з Бартуловичем, який, схоже, образився на рішення не призначати його головним. Що було насправді?

– На це питання можуть відповісти Младен і Григорович. Розмова була особиста. Я на ній не був присутнім.

Младен Бартулович. Фото: Зоря

Навіщо в Інгульці вивчали методі Де Дзербі та Алонсо? «Вікторович змусив повірити гравців Першої ліги, що вони можуть  грати з позиції сили»

– Тим не менш, ставка Поворознюка спрацювала і принесла золото Першої ліги.

– Тоді в команду прийшли працювати Ігор Єрмаков, Вадим Шутенко. Зібрався молодий, голодний тренерський штаб, які хочуть розвиватись. На перших етапах було непросто. Потрібно було змусити футболістів повірити в нашу ідею грати першим номером. Це досить тривалий процес. На початках була стадія неприйняття. Забивали 1-2 і грали по рахунку. 

– Які методи йшли в хід?

– Владислав Вікторович багато часу провів за індивідуальними розмовами, спільний перегляд відеоматеріали. Ми показували принципи гри Де Дзербі, Хабі Алонсо слайди з цитатами тренерів. Пройшов час, футболісти набули психологічної впевненості, яка дала можливість грати з позиції сили. 

Основна проблема була в ментальності. Побачив Шахтар або Динамо – трохи припаркувався. Тобі забивають і ти вже не віриш, що відіграєшся. Ти навіть не намагаєшся конкурувати. Так не повинно бути. Потрібно вірити в процес. Результати можуть бути різні, але ти побачиш, з чим можна працювати і покращити.

– Показовим можна назвати кейс в Карпатах проти Шахтаря. Коли отримали 5 голів рік тому і зараз врятувались від поразки (3:3).

– Владислав Вікторович хотів показати футболістам, що можна грати відкрито з такими командами. Клас робить свою справу, але ми показуємо, що через наш тренувальний процес можна грати з такими командами. Це дає можливість рости не лише нам, але і грандам буде на руку маючи такий рівень супротиву. 

– В Карпатах вакансію спортивного психолога вдалося закрити?

– Владислав Вікторович в пошуку, оскільки розуміє, що в Карпатах це буде всеосяжна робота.

– Можна подумати про кадидатуру його дружини Катерини, яка є фаховим психологом?

– Гадаю, Вікторович дуже цінує час з родиною поза футболом:) Футболу йому точно вистачає за домом.

– Рубрика дилетантське питання. Як воротарю можна протидіяти агресивному блокуванню, яке часто використовує Арсенал на стандартах?

– Варто віддати належне Арсеналу, який ідеально використовує правила і цим лайфхаком користується. Потрібно розуміти, що поріг боротьби в Англії на порядок вищий за Європу, на яку орієнтуємось ми. Якби нам так давали боротись, то голів зі стандартів було в рази більше. Воротарю в таких умовах неможливо працювати.

Кого Шуст вважає найкращим у збірній України? «У Різника нема в Шахтарі того що мають Лунін і Трубін»

– У ваш час майже нереально було конкурувати в збірній України з Шовковським, а після нього з Пятовим. Кому віддаєте перевагу з сьогоднішніх кіперів?

– Дуже круто, що є Трубін та Лунін, які грають в Європі. Так само Діма Різник демонструє свій рівень в Шахтарі. 

Трубін помітно спрогресував в Бенфіці, граючи по декілька ігор на тиждень під тиском, чого бракувало в Шахтарі. Через Бенфіку свого часу різні воротарі пройшли. А так, як вони вміють продавати, Анатолій надовго не затримається в Лісабоні.

У Діми в Шахтарі ситуація протилежна. Ти граєш на переповненому стадіоні в Афінах, емоції зашкалюють, а потім ти повертаєшся в Україну, небагато людей і десь це може впливати. Цей бар'єр воротарі створюють самі собі. На сьогоднішній день йому нема рівних в нашому чемпіонаті. Є потенціал в решти хлопців, але відсутня стабільність на дистанції.

– Що робити Луніну, якого Хабі Алонсо не бачить в Реалі основним?

– Мене підкупляє в Андрії його віра, що він буде основним в Реалі. В плані побуту і родини все круто. У тебе один з найкращих агентів в світовому футболі. Давати оцінки, якісь поради з мого боку буде не зовсім правильно, коли ти є частиною найкращого клубу світу. Так, для збірної відсутність постійної практики це мінус і дуже сильний. У тебе нема стресу в тренувальному процесі, як в першого номера. Тренувальний процес поруч з суперзірками вже є частиною тебе і діставати емоції з цього вже ти не можеш. 

Андрій Лунін. Фото: Реал

– Хто з сьогоднішніх кіперів вам найбільше подобається?

– В нас прийнято оцінювати воротарів за рефлексами, хоча це не зовсім правильно. Я назву Щенсного, який за плечима має досвід гри в 3-х різних топ-чемпіонатах. Його інтелекту, який дає йому можливість адаптуватись виявилось достатньо, щоб прийти з пляжу стати основним в Барселоні. Якщо в Італії Войцех працював максимально низько, то в Барсі дуже високо піднята лінія оборони, відповідно і роль воротаря. Вибір позиції, відчуття таймінгу. На його прикладі ми показуємо нашим хлопцям, як за рахунок інтелекту ти можеш трансформуватись.

– Після дебютного сезону в УПЛ, на якому етапі розвитку зараз перебувають Карпати?

– Ми все ще в процесі побудови. До цього додається фактор лавки і кількість травмованих футболістів. Особливо постраждала у нас лінія захисту. Новачки прийшли пізно, потрібен час на адаптацію. Я добре знаю, які вимоги у львівської публіки до Карпат, але є ряд обставин, що безпосередньо впливають на цей процес. 

Емоційно затратними є матчі з лідерами, після яких ти не можеш відновитись в плані психології. У нас таких матчів не так багато і це є мінус для Карпат. Якби кожен матч в чемпіонаті був за накалом подібний до топ-чемпіонату гравці постійно б тримали свій психологічний стан на високому рівні. В перший сезон не було такого тиску за результат, як зараз. Коли вже підігріті очікування від нас і наша команда перебуватиме під більш пильною увагою. 

– Пауза на збірні стане вам у нагоді?

– Це можливість тренерського штабу зробити правильну роботу, щоб покращитись.

– Кубок – особливий турнір для всіх причетних до Карпат. Значення цього турніру для вас складно переоцінити?

– Це розуміють всі, в тому числі і легіонери. Є комунікація з вболівальниками, які вірять, що ми можемо в КУ якнайдалі дійти. 

– На правах місцевого, вас тішить велике представництво львівського футболу на всіх рівнях?

– Дуже круто і Львів справді заслуговує на те, щоб бути максимально представлений в футболі. Маємо дербі Карпат і Руху в УПЛ. Фенікс-Маріуполь і Куликів-Білка в ПФЛ. Добротні команди на область. Є прагнення розвиватись, боротись за вболівальника. Це не може не радувати. 

– Що для вас буде маркером успішного сезону?

– Загальний прогрес кожного футболіста.