Український футбол
Юрій БАКАЛОВ: «УТОМИВСЯ БИТИСЯ З ВІТРЯКАМИ»
колишній тренер «Арсеналу» одразу після відставки наполегливо відмовлявся від інтерв’ю. Зараз не заперечує, що перебував не в найкращому гуморі

— Не стільки був злий, скільки накопичилося гіркоти, — підкреслив Бакалов. — Адже втомився битися з вітряками. Піти у відставку вирішував обдумано. Не через результати команди, просто хотів підняти градус у ситуації з клубом. Зараз прийшов до висновку, що треба було рішуче діяти ще раніше. Може, було би більше часу й можливостей знайти вихід із становища.

— Чим вам запам’ятався період, проведений в «Арсеналі»?

— Не хочу згадувати про погане. Я така людина, що стараюся більше звертати увагу на позитивні моменти. А їх було чимало! Ми проводили хороші матчі, підібрався непоганий колектив, у якому панував хороший мікроклімат. Прислухайтеся до висловлювань колишніх гравців «Арсеналу»: ніхто не критикує атмосферу, що була всередині команди. Хлопці працювали сумлінно й відповідально, не зважаючи ні на що. Поки не почалася катавасія із з’ясуванням стосунків між керівниками.

— Прем’єр-ліга досі не виключила «Арсенал» із учасників змагань. Це просто питання часу чи можливі якісь варіанти?

— Із юридичної точки зору не обговорюватиму ситуацію, адже прем’єр-ліга призначила чергове засідання «по справі «Арсеналу» на 18 грудня. Але фактично команди не існує: немає ні футболістів, ні тренерського штабу. Отож, думаю, це — питання часу.

— Ринат Ахметов пропонував скинутися, щоби врятувати «Арсенал». Але ця справа не зрушила з місця.

— Можна лише подякувати людям, які намагалися врятувати клуб, шукали якісь компроміси. Ми всі хотіли вірити, особливо в останні три-чотири місяці тільки й сподівалися, що «Арсенал» не зникне з футбольної мапи. Проте дива не сталося. На мій погляд, реакція була трохи запізнілою, треба було раніше оприлюднювати цю тему.

— Мирон Маркевич винуватить у зникненні «Арсеналу» прем’єр-лігу, та, у свою чергу, нарікає на комітет із атестації ФФУ. Ви якої думки?

— Мирон Богданович може собі дозволити такі заяви, адже має певні заслуги перед українським футболом. Мені тяжко судити, хто винуватий. Просто можу сказати, що легше за все перекидати відповідальність один на одного.

— Була заплутана ситуація з Володимиром Гоменюком, за якого «Металіст» заплатив чималі кошти, але вони зникли в невідомому напрямку й не пішли на порятунок клубу. Вам щось про це відомо?

— Нічого не можу прокоментувати. Це питання до керівників, які займалися цим трансфером. Єдине — на той час я очолював «Арсенал», але про трансфер Гоменюка дізнався одним із останніх, після того, як Володимир сам мені про це повідомив.

— Судячи зі сторони, в Олександра Онищенка не було бажання боротися за «Арсенал». Може, ви більше знаєте?

— Я маю думку із цього приводу, але краще запитати про це в Онищенка й тих людей, які з ним працювали.

— Що треба, щоби не допустити повторення ситуацій із «Кривбасом», «Арсеналом»?

— Це справді болюче питання, причому клуби зникають і в нижчих дивізіонах. Думаю, керівники клубів, федерації футболу повинні порушити це питання, й раз і назавжди його вирішити. Може, варто створити спеціальний фонд. Адже клуби сплачують немаленькі внески й штрафи. Є практика західних чемпіонатів, наприклад, французького, в якому, якщо команда терпить крах, то їй виділяється необхідна допомога, щоби підтримати на першій порі, втримати на плаву й запобігти зникненню. Мабуть, і нам час про це задуматися.

— Чим нині займаєтесь?

— Перебуваю в творчій відпустці. Дивлюся старі матчі «Арсеналу», підготовчі спортивні програми, національні чемпіонати, аналізую на всяк випадок для себе. Також займаюся навчанням, недавно був у Дніпропетровську, де проводилося продовження PRO-ліцензування. Разом із колегами послухали лекції, поспілкувалися. Щодо подальшого працевлаштування, з кимось зустрічаюсь, розмовляю, але про конкретику ще зарано говорити.

— Іноді вас можна побачити у футбольних програмах у іпостасі експерта. Чи ґрунтовно бачите себе в такій ролі?

— Це — для душі. Хочеться все ж більше займатися своїми прямими обов’язками. Бо експерт є експерт, а тренер є тренер. Але коли запрошують на телепередачі, не відмовляюсь. Це й спілкування, й висловлення своєї думки. Нічого страшного у цьому немає. Навпаки, це теж своєрідне навчання.

— Чутки про те, що ви очолите «Севастополь», мають під собою підставу?

— Чутки я не коментую. За всіма іншими питаннями треба звертатися до керівників севастопольців.

— Випадково, Леонід Кучук до себе в «Локомотив» не кликав?

— Леонід Станіславович також був у Дніпропетровську на ліцензуванні, ми з ним два дні плідно спілкувалися. Але в нього вже давно сформований тренерський штаб, разом із двома помічниками Кучук працював і в «Арсеналі», й нині в «Локомотиві». Думаю, в московському клубі сьогодні немає вакантних посад.

Не здивовані, що «залізничники» зараз лідирують у чемпіонаті Росії?

— Абсолютно не здивований. Ще минулого сезону треба було сильно постаратися з тим складом «Локомотиву», щоби посісти дев’яте місце. Це не в докір тому тренерському штабу, який на той момент працював у московській команді. Мабуть, мали місце якісь свої нюанси. А цього сезону до складу «залізничників» додалося виконавців світового рівня. Плюс ми знаємо можливості Кучука, якому вже немає чого доводити. Саме завдяки цьому й вийшов результат.

— У Росії діє податок на іноземних тренерів. Може, й у нас треба зробити щось подібне?

— Може, й треба. Хоча в нас не так багато іноземних спеціалістів: Мірча Луческу — практично українець, якщо не помиляюся, він уже років сім працює у «Шахтарі», Хуанде Рамос уже три роки в «Дніпрі». Є ще Сергій Ташуєв у донецькому «Металурзі», але він тільки недавно з’явився в нашому чемпіонаті, тож стосовно нього тяжко сказати щось предметне. А в Росії своя ситуація — там більше засилля тренерів-легіонерів. До того ж, там мають серйозну вагу профспілки. Багато чого залежить од президентів клубів: якщо вони дивляться в бік іноземців і мають для цього ресурси, то їх тяжко переконати в іншому. Але, звичайно, хочеться, щоби більше довіряли вітчизняним фахівцям.

Сергій ТАЛИМОНЧИК.


стрічка новин