Юрій ГУРА: «Карти, нарди, шахи — в усьому потрібно перемагати»

Наставник «Украгрокому» оцінив гру підопічних у поточному сезоні

— Юрію Володимировичу, очевидно, що розпочну розмову з останнього матчу, в якому ви здолали «сталеварів». Перед зустріччю розраховували, що зможете взяти три очки в протистоянні з одним із лідерів першості?

— Звичайно, адже для нас кожен суперник принциповий. Перед нами стоїть таке завдання — перемагати в кожному матчі. Не сказав би, що ми «Олімпік» не хотіли переграти. Із одним фаворитом не склалося, в іншого — виграли. Із кожним опонентом треба грати. Це, як календар: сьогодні понеділок, а завт­ра вівторок — нічого не можна із цим удіяти. Це ж не будівниц­тво: хочу копаю, а хочу — ні. Гравці повинні щоматчу демонструвати все, на що вони спроможні, якщо в них у голові крутяться думки щодо виступів у прем’єр-лізі.

— Не вважаєте звитягу над «Сталлю» сенсаційною?

— І чого би це вона стала сенсацією? Нам усе одно, на якому місці перебуває наш візаві. У нас є своя команда — «Украгроком», якому постійно необхідні перемоги. Навіщо виходити на поле, якщо щоразу відштовхуватись од сили суперника? До того ж, нашу команду взагалі потрібно заносити до книги рекордів Гіннесса: ми — єдина команда в лізі, що представляє село.

— Однині команда знову виступатиме в Головківці. Перед цим грала в Олександрії. Повернення на рідний стадіон пішло на користь?

— Я думаю, що так. Було приємно всім, що ми повернулись: і вболівальникам, і футболістам. Так, із іншої сторони, в нас компактний стадіон, але це допомогло в поєдинку з алчевцями. Ми знали, що вони діють широко. Відтак на нашому полі гості повинні були грати по-іншому, змінювати акценти та перелаштовуватись. В Олександрії на КСК «Ніка», звичайно, нам би було складніше.

— Після двобою Вадим Плотніков говорив, що поле мале, навіть кутовий не можна нормально подати…

— (Перебиваючи). У нас не маленьке поле! Воно повністю відповідає всім європейським стандартам. А взагалі, на мою думку, за якістю поле в Головківці — одне з найкращих у першій лізі.

— На післяматчевій прес-конференції ви вибачалися перед фанатами за гру проти «Олімпіка». Внаслідок чого виникла така ситуація? Можливо, був якийсь конфлікт?

— Ні, конфлікту немає місця в нашій ситуації. Просто у соціальних мережах пройшла інформація, що наші фанати дещо образилися, що ми не змогли бодай зачепитися за очки в грі проти донеччан. Тоді вони гуртом зібралися та, недочекавшись завершення гри, залишили межі поля. Не хочеться, щоби виникали схожі моменти. Ми ж для наших уболівальників граємо! Футбол для того й створений, аби глядачі приходили на стадіон, як у театр, і отримували задоволення.

— Інцидент вичерпаний? Може, виходили з ними на контакт?

— Гадаю, що так, вичерпаний, хоча напряму із фанатами ми не спілкувались. Думаю, що вибачення та перемога в останньому турі їх порадує та дозволить забути про минулі негаразди.

— Останнім часом «Украгроком» демонструє непогані результати: за вісім матчів програвали лише двічі. Головківці, зрештою, знайшли свою гру?

— Не сказав би, що це якась серія чи закономірність. Десь виходить здобути своє, десь — ні. Чому у цих матчах програли? Із тернопільським ФК дуже складно грати, там зібрався хороший колектив. Із «Олімпіком» була гра з розряду, коли багато створюєш і не забиваєш, а в суперника один момент — один гол. Такий футбол. Звісно, що з кожної зустрічі хочеться вийти переможцем. Мабуть, й справді ми демонструємо футбол не дуже видовищний. Утім, притримуюся позиції: гра забувається, а рахунок — залишається.

— Чи погодитеся, що «аграрії» зараз мають кращий вигляд, ніж на початку сезону?

— Безумовно! Уже й зіграність прослідковується. Улітку ще не всі гравці були знайомі між собою. «Украгроком» розпочинав свій шлях у першій лізі із чистого аркуша. Нині ж, бачу, починають виникати дружні стосунки у хлопців. Поступово ліпиться колектив, що дає свої плоди в результатах.

— Тобто, те, що раніше не виходило, а зараз, навпаки, завершується успіхом, полягає лише в площині зіграності?

— Звичайно, взаєморозуміння — важлива складова футболу. Виконавцям потрібно розуміти одне одного та тренера. Коли все тримається купи та є розуміння, тільки тоді з’являється результат.

— Про якусь ейфорію не варто говорити, зважаючи на звитяги над клубами із чільного пелетону?

— Вважаю, що ні. Наразі така ситуація, коли всі можуть відібрати очки в лідерів. Узяти, до прикладу, «Ниву» — команду, що сміливо могла би претендувати на високі місця. «Олександрія» теж має багато кваліфікованих виконавців, однак нічим не краща за тернопільську команду. У цьому чемпіонаті будь-який клуб здатен на сюрприз опоненту. Сезон наче й довгий, але вже незабаром потрібно йти на зимову паузу.

— Багато фахівців і тренерів відзначають, що представники Кіровоградщини нікому не поступаються в боротьбі. Непоступливість — головний ваш козир?

— Безперечно! Я сам такий був: не любив програвати в будь-яку гру. Карти, нарди, шахи — в усьому потрібно перемагати. Відповідно такий настрій я передаю своїм підо­пічним, які також притримуються мого бачення футболу.

— Натомість ваша команда мало забиває: за цим показником лише «Динамо-2» та «Авангард» вам поступаються. Не турбує атакувальна лінія команди?

— Це — мій головний біль. Проб­лема з реалізацією нам найбільше дошкуляє. Нібито й створюємо немало небезпечних моментів, а використати їх не завжди виходить. Думаю, що у нас ще є час це виправити, взимку матимемо його вдосталь, аби знайти компроміс у цьому питанні. Ясна річ, що нам необхідне підсилення. Причому в кожну з ланок, не лише передню.

— Нині команда розташувалася на дев’ятому місці. Чи задовольняє така позиція, як для дебютного сезону?

— Задовольняє, але хотілося би перебувати вище. Із «Геліосом» утратили двоє очок, «Олімпік» нас позбавив узагалі залікових пунктів. Це — футбол, тут нічого не буває за планом. У кінці листопада вже можемо реально подивитися на турнірку й думати, що робитимемо далі.

— Через щільність у турнірній таблиці сподіваєтеся, що зможете піднятися вище?

— Давайте не говоритимемо про це зараз. Не вступивши в калюжу, не можна сказати, якої вона глибини. Не забігатимемо далеко вперед. Погоджуєтеся?

— Авжеж! Попереду два матчі: у Чернівцях із «Буковиною» та вдома з «Десною». Яка команда з міст на «Ч» для вас принциповіша?

— Готуватимемося до цих ігор, як і до попередніх. Гадаю, що ці поєдинки не будуть менш важливими для «Украгрокому». Із такими суперниками не слід чогось вигадувати, потрібно просто вийти на поле та, сподіваюсь, отримати задоволення від перемог.

Євген ДЕМЯН.