Юрій СМАГІН: «Якщо приїдуть шейхи, з’являться й можливості, й завдання»

«Ось зараз наберу Федорчука, він мені швидко знайде п’ять-шість гравців»

— Юрію Івановичу, вчора (16 січня. — Є.Д.) офіційний сайт «корабелів» поінформував, що вам довірили посаду керманича.

— Раніше на чолі колективу був Федорчук, із яким ми разом завершували вищу тренерську школу. У нас є спільні знайомі, котрі й запросили в клуб. Мені тоді довірили селекційний відділ, займався пошуком гравців у Херсонській області. Як відомо, Олег Вікторович недавно перебрався в «Полтаву». Мені ж запропонували взяти на себе обов’язки наставника, від чого відмовлятися не став. Так як у мене немає ліцензії «Pro», доведеться працювати з доточкою «в.о.». Допомагатимуть мені Володимир Пономаренко та Анатолій Ставка.

У принципі, в нас усе нормально. Звичайно, хочеться пограти на результат, а не заради участі. Проте потрібно виходити з реального становища. Інвесторів у нас немає, однак, аби існувати, в нас є можливості. Відтак ставку робитимемо на місцеву молодь, адже не зможемо задовольнити апетити приїжджих виконавців. Скажу, що з оптимізмом дивимося в майбутнє, просто потрібно працювати, не покладаючи рук. Зрештою, така ситуація не лише в нас, а навіть у вищоліговому «Чорноморці».

— На що вистачає нинішніх можливостей? До прикладу, впродовж другого кола не буде проблем із виїздами в інші міста?

— Усе може бути, нічого конкретного не можу сказати. Лише коли є сформований бюджет, можна щось знати та планувати. У «Миколаєва» поки немає жодної конкретики. Отож нині можна лише гадати, як воно буде? Поки попередньо домовилися, що збираємо команду другого лютого. Спочатку дивитимемося, хто в нас є, а потім шукатимемо вільних агентів. Усе визначатиметься в процесі. Зараз навіть не можу відповісти, що буде завтра, позаяк це не від мене залежить.

— Згадані можливості існують завдяки місцевій владі?

— Так, тому й сказав, що в нас іще все нормально, адже нас підтримують. Правда, досі не можемо знайти собі президента. До того ж, у ситуації, коли в країні йде війна, тяжко сподіватися на більше. Хоча про зняття із чемпіонату мова не йтиме. Зараз вирішується, на якому рівні виступатимемо: матимемо в кишені п’ять гривень чи 50. Якщо до нас приїдуть спонсори чи якісь шейхи, то з’являться й можливості, й завдання, якщо ж нічого не зміниться, то відштовхуватимемося від місцевих ресурсів. На жаль, іншого варіанту немає. Як показує практика: з безгрошів’ям іще ніхто не ставав чемпіоном. Коли завершується сезон, турнірна таблиця, зазвичай, відповідає позиціям ФК за їхнім бюджетом. Лише талан чи доля може втрутитися у цю закономірність.

— Сказали, що збиратимете команду другого лютого, проте відомо, що певна частина вже зараз бере участь у зимовій першості області.

— Наразі проглядаємо кадри на місцевому та обласному рівнях, й паралельно беремо участь у цих змаганнях. Беремо «на олівець» гравців, які зможуть уже поповнити наш колектив, або влитися в нього в перспективі. Плюс ті люди, котрі працювали в команді раніше за Федорчука, — це п’ять-шість виконавців.

— Недавно мав інтерв’ю з Олегом Вік­торовичем, у якому він повідав, що багато його екс-підопічних зараз шукають можливості працевлаштуватися деінде.

— Думаю, на даний момент у цьому питанні Федорчук обізнаніший. Я лише другий день працюю в новій ролі, ще не знаю всієї кадрової ситуації. Зрештою, футболісти — це не проб­лема. У мене є багато друзів, які допоможуть у цьому. Окрім того, на ринку багато вільних агентів, адже чисельність клубів усе меншає. Повірте, ось зараз наберу Федорчука, він мені швидко знайде п’ять-шість гравців. Також можу зателефонувати Анатолію Бузнику, Сергію Мурадяну, Івану Балану, в Мелітополь знайомим, із якими раніше працював, вони мене не залишать у біді. Таким чином, можна по дві-три людини знайти. Інше питання, що ми зможемо запропонувати цим гравцям? А якщо з’являться гроші, то зможемо повернути навіть тих людей, які раніше грали за «корабелів».

«Залишилося лише дізнатися: підемо ми на спектакль чи на мультики»

— Якщо нічого не зміниться, то чого можна досягти із цією командою?

— Складно відповісти. У будь-якому випадку потрібно підсилюватися гравцями, котрі погодяться працювати в таких умовах. Ми нікого не будемо просити та благати. Це не за моїми принципами. Треба, щоби сюди прийшли гравці, котрі битимуться за цю команду. Це кінець стосунків, якщо футболіст тобі ставить умови. Він має думати про команду, людей, які її підтримають, а не про гроші. А коли виступатиме свій хлопець, то наступного дня сусіди на нього косо дивитимуться, якщо він погано зіграє. Це важлива психологічна мотивація. Сподіваюся, що все-таки знайдемо хороших виконавців, які вирішать пограти другу частину першості, а не чекати хороших пропозицій. Також буде момент, коли команди на зборах позбуватимуться гравців, які їм не підійшли. Тоді нам буде простіше знайти потрібних людей.

Ну, якщо в тебе є лише сто гривень, ти ж не підеш на концерт, квиток куди вартує дві тисячі? Ти підеш у кіно чи театр і подивишся фільм або виставу. Так і в нас ситуація чимось подіб­на. Хоча все ще може зміниться, як приміром, у Чернівцях.

— Які умови зараз створенні для команди в плані тренувань і проживання?

— У нас є своє штучне поле. А з проживанням і харчуванням нам допомагає місто. Думаю, що з виїздами також проблеми не виникатиме. Єдине, що залишилося під питанням, — бюджет зарплат. Повірте, все буде добре. У іншому випадку, ми би нині не спілкувалися.

Знову ж таки, розраховую на підтримку моїх друзів. Уже бачу, як Федорчук формує склад у «Полтаві», й говорить гравцю, який не вписується в його контекст: «Їдь у «Миколаїв», там ти допоможеш команді, а тут вистачає сильних футболістів на твоїй позиції». А ми, у свою чергу, залюбки приймемо його.

— Судячи з ваших показників під час ігрової кар’єри у «Суднобудівнику» (рекордсмен за проведеними матчами (385), другий за результативністю — 105 забитих м’ячів), нинішні «корабели» гратимуть на атаку.

— Авжеж! Буду тільки вітати такі прагнення футболістів. Я тут, справді, чимало пограв, забивав, отож знаю, за що місцеві вболівальники люблять футбол. Навіть якщо хочеш здобути одне очко, необхідно бігти вперед. Якщо зразу закриєшся в обороні, то відхопиш цілу торбу. Хоча розумію, що є деякі суперники, проти яких не можна грати відкрито. На мою думку, якщо команда добре підготовлена фізично, то вдома просто зобов’язана грати в атакувальний футбол, за умови своєчасного повернення в оборону. Щодо гостьових матчів: варто витерпіти стартовий натиск (20-30 хвилин), а далі нав’язувати свою гру. Не бачу сенсу вчити молодь грати на захист, адже потім, коли попрошу їх зіграти першим номером, вони прос­то не знатимуть, що потрібно робити. Відтак тільки таким чином можна привернути увагу вболівальників, якщо грати комбінаційно, видовищно, результативно. Проте все це думки, бо все залежатиме од рівня підготовки, який генеруватиме нашу тактику й стратегію.

— На що націлюватимете підопічних у чемпіонаті?

— Це переважно залежатиме від наших опонентів. Хто як підготується, укомплектується. Хоча результат першого кола вважаємо прийнятним, а команду зібрали за тиждень до стартового туру. Проте, вважаю, щоби створити команду, потрібно три роки. Власне, чому футбол раніше був іншим? Тому що раніше було завдання — не виганяти, а зберегти колектив, а за можливості ще знайти двох-трьох гравців. І, найголовніше, не ламати те, що награвалося кілька років. А як можемо щось награвати, якщо кожних півроку доводиться збирати новий комплект футболістів? Зараз тримаю довідник за 2013-й: жодної людини не залишилося! Як можна щось зробити за цей час, якщо навіть у школі за півроку не вчать дітей добре читати?

До того ж, навіть не знаю, скільки людей назбирається з попереднього складу. Після цього інтерв’ю сяду, візьму список і буду телефонувати, дізнаватися. Думаю, хтось уже не захоче повертатися, дехто повернеться, тільки якщо не вдасться в іншому місці закріпитися. Але нічого — команду зберемо й все в нас буде доб­ре! Залишилося лише дізнатися, підемо ми на спектакль чи на мультики?

Євген ДЕМЯН.