Затоплена Нова Каховка: згадуємо Енергію – шалені трансфери, перемога над Едмаром, нічия з Довбиком і рекордсмен Гіннеса
133099 
До війни Енергія стабільно виступала у Другій лізі, але з приходом на нашу землю російських терористів команда призупинила свою діяльність – Нову Каховку було окуповано з першого дня вторгнення.
Сьогоднішній гість сайту «Український футбол» Олег Федорчук очолював Енергію з 2016 до 2021 року. Він розповів нам, що являла собою ця самобутня команда та місто, яке дало Україні чимало відомих футболістів.
«У Новій Каховці є три олімпійські чемпіони, а в Каховці – рекордсмен книги Гіннеса»
Федорчук познайомився з Новою Каховкою задовго до того, як прийняв Енергію – ще 1992 року. Як би дивно це не звучало, але вперше йому порадив туди поїхати тренер титулованого хокейного клубу Сокіл – Анатолій Богданов.
- Читайте також: «Затопило 4 футбольних поля та базу збірної України зі стрільби з луку і метання молота»: мер Нової Каховки Коваленко – про підрив ГЕС
Олег Вікторович закохався у місто з першого погляду:
«Сокіл весь час їздив на збори до Нової Каховки, Богданов мені сказав, що там гарне місце.
Я приїхав, подивився, і мені все сподобалося. Нова Каховка – зелене місто із низькими цінами. З того часу, які б команди я не тренував, я весь час їздив на збори до Нової Каховки».
Хоч Енергія ніколи не грала у Вищій лізі, але регіон подарував Україні багато відомих футболістів:
«Там розпочинав свою футбольну кар'єру легендарний тренер Дніпра Євген Кучеревський. Відомий вихованець новокаховського футболу – Олексій Дитятьєв. У Каховці народився Віталій Несін, який трагічно загинув у автокатастрофі. Берислав – рідне місто Артема Щедрого, який грав в академії Динамо. Ці три населені пункти знаходяться недалеко один від одного».
Олексій Дитятьєв, фото: ФК Львів
Але не лише футбольними талантами багатий той край. Нова Каховка виховала навіть олімпійських чемпіонів.
«Дуже спортивне місто! У районному центрі є три олімпійські чемпіони – триразові Борзов, Чухрай (обидва – веслування на байдарках та каное) та Бебешко (гандбол). У місті дуже багато спортивних майданчиків, люди змалку звикають до спорту», – каже Федорчук.
Ще одна унікальна особистість живе в сусідній Каховці – рекордсмен книги Гіннеса Василь Росошик.
«Він десять із половиною годин міг набивати м'яч. Уявляєте? Коли я працював в Енергії, йому було вже за 70 років, але у своєму місті він мав пошану. Футбольний край!», – захоплюється Федорчук.
«Команди боялися їхати до Нової Каховки. Ми перемагали Металіст із Едмаром та грали внічию з Дніпром, за який виступали Супряга та Довбик»
Олег Вікторович прийняв Енергію у 2016 році і пропрацював там майже п'ять років, але спочатку він хотів відмовитись від пропозиції.
«Коли я тільки приїхав туди, враження було гнітюче. Енергія була внизу таблиці Другої ліги, були заборгованості по зарплаті, тому особливого бажання очолювати команду не було».
Змінити думку тренера змогла лише одна людина.
«Мер міста Володимир Коваленко мене переконав. Я побачив, що він горить футболом та є господарською людиною. Він повністю взяв на себе життєдіяльність команди та підключив до фінансування бізнесменів».
Попри це команда ніколи не могла похвалитися великими фінансами, але Федорчука привабив інший момент, який рідко зустрінеш у професійних клубах.
«За фінансами команда завжди була скромною, на рівні 9-10 місця Другої ліги. Але мене підкупило те, що в Енергії все було по-сімейному. Футбол у Новій Каховці любили. Енергія була у трійці за відвідуваністю серед команд Другої ліги. На стадіоні завжди було від 1500 до 3000 глядачів в залежності від суперника».
Бійцівські якості Енергії відчули на собі багато відомих клубів та футболістів, серед яких Едмар, Довбик та Супряга, а заруби з Кристалом досі пам'ятають місцеві вболівальники.
Едмар у складі Металіста 1925, фото: ФК Металіст 1925
«Енергія завжди вирізнялася характером. Я завжди казав: ми бідні, але горді. Наша команда гідно змагалася з херсонським Кристалом. У нас було дербі, як у Олександрії з кропивницькою Зіркою чи Полтави з Кременчуком.
Усі команди боялися їхати до Нової Каховки та поважали нас. Ми перемагали Металіст із Едмаром, який мчав до УПЛ. Грали внічию з Дніпром, за який виступали Супряга та Довбик».
«Найвдаліший наш трансфер – це продаж Шастала до Олександрії за 10 тисяч доларів. Наприклад, Махнєва у Нікополя ми купили за 20 тисяч гривень»
Найзірковіший гравець Енергії – нападник Дмитро Шастал, який відомий своїми виступами за Олександрію, а зараз захищає кольори Полісся. Проте форвард на той час переживав важкий період, і якби не Федорчук, то невідомо, як би склалася подальша його кар'єра.
«Шастал взагалі хотів закінчити із футболом. Він не вірив, що йому вдасться чогось досягти і мені довелося докласти максимум зусиль, щоб змусити його повірити в себе. Я йому сказав: «Я тобі допоміг, тепер ти допоможи мені. Якщо за місяць в тебе нічого не вийде, то підеш собі геть. Але команда без тебе пропаде». Він за місяць забив п'ять голів і лишився.
Багато футболістів нижчих ліг вважають, що Прем'єр-ліга – це недосяжний результат. Але, правду кажучи, різниця між дивізіонами невелика. Іноді футболісти Першої та Другої ліги виглядають цікавіше, ніж гравці УПЛ», – каже Федорчук.
Стадіон «Енергія», фото: Google
Окрема тема розмови – трансфери. Енергія була одним із небагатьох клубів Другої ліги, який умів заробляти на переходах.
«Ми заробляли на трансферах гроші для клубу та компенсували бюджет на 20 відсотків. Найвдаліший наш трансфер – це продаж Шастала до Олександрії за 10 тисяч доларів».
Але в середньому Енергія продавала футболістів за півтори-дві тисячі доларів, а купувала набагато дешевше. Наприклад, Дмитра Махнєва у Нікополя у 2017 році ми купили за 20 тисяч гривень», – резюмує Федорчук.
«Чотири поїздки поспіль у нас спалахував автобус, проте ми ніколи не скаржилися»
Виїзні матчі Енергії взагалі перетворювалися на авантюрну пригоду. Виною всьому горе-автобус.
«Чотири поїздки поспіль у нас спалахував автобус. Якось їдемо ми до Одеси на матч із Балканами, чую – запах диму в салоні. Я кричу: «По конях, вилітаємо!». Позаду двигун уже горить, все в диму, ми вибігли, а один футболіст зібрався назад у салон, каже: «Я бутси забув». Я йому слідом: «Х#р з ними, я тобі нові куплю».
У результаті автобус загасили та поїхали далі. Таке було завжди. Там стояло питання не тільки зіграти матч, а вижити (сміється, – прим. А.П.). Проте ми ніколи не скаржилися. Я вдячний усім футболістам за те, що вони всі терпіли, і із задоволенням згадую цю команду», – згадує Федорчук з ностальгією.
«Для мене дуже важливо, що жоден із гравців моєї команди не став колаборантом»
Після підриву росіянами ГЕС Нову Каховку одразу почало затоплювати. Одним із перших під воду пішов зоопарк, про який лишилися теплі спогади у Олега Вікторовича.
«Якось я врятував маленьке білченя. Я йшов вулицею біля будинку культури, де зараз плавають лебеді. Там з гнізда випало білченя, яке тільки що народилося, я його спіймав і відніс до зоопарку. Він знаходиться прямо на березі і його затопило разом із тваринами. Це жахливо. Для мене вчора була важка ніч», – крізь сльози каже Федорчук.
Інфраструктура Енергії була затоплена за кілька годин після вибуху греблі.
«Дуже шкода інфраструктури. Два з половиною роки тому президент відкрив шикарне штучне поле, воно знаходиться на 100 метрів нижче за головну арену, прямо біля Дніпра. Його затопило одразу. Пам'ятаю, коли ми там тренувалися, то часто м'ячі вилітали в річку», – каже Федорчук.
Затоплений стадіон «Енергія», фото: Google
Тренера тішить лише одне – що жоден із його колишніх підопічних не перейшов на бік ворога.
«Практично всі футболісти Енергії роз'їхалися різними країнами: Польща, Англія, Іспанія. Для мене дуже важливо, що жоден із гравців моєї команди не став колаборантом. Всі вони патріотично налаштовані», – пишається Федорчук.
Олег Вікторович має мрію. Після нашої перемоги над окупантами він хоче повернутися до Нової Каховки, і не просто як гість.
«100% я повернуся до Нової Каховки, яка стала мені рідною! Думаю, я ще буду присутній на відкритті нового стадіону, сподіваюся, що в якості головного тренером професійної команди Енергії», – резюмує Федорчук.