Збірна України на Олімпіаді: чому вона без Мудрика, Трубіна чи Ярмоленка, хто наші суперники та яке завдання в Парижі
2874 
Збірна України з футболу вперше вийшла на Олімпійські ігри, ставши бронзовим призером молодіжного чемпіонату Європи в 2023 році. Проте, всупереч історичності цієї події, Руслан Ротань повіз у Париж далеко не оптимальний склад.
Відомий вітчизняний спеціаліст із юнацького та молодіжного футболу Андрій Кудирко в інтерв’ю сайту «Український футбол» пояснив усе найголовніше про участь нашої збірної в Олімпійському футбольному турнірі 2024 року:
- в якій формі збірна України підійшла до Олімпіади
- наскільки сильний склад зібрав Руслан Ротань
- що являють собою Аргентина, Ірак і Марокко
- які футбольні зірки приїхали на Олімпіаду
- чому лише через 33 роки збірна України з футболу пробилася на Олімпійські ігри
«Турнір у Тулоні треба розглядати окремо від Олімпіади – і через кадри, і через суперників»
– Збірна України на шляху до Олімпіади встигла виграти престижний тулонський турнір – Меморіал Моріса Ревелло, а також зіграти кілька спарингів. У якій формі команда Ротаня?
– Турнір у Тулоні, який команда Ротаня виграла у червні, варто розглядати окремо від Олімпійських ігор. По-перше, суперниками нашої збірної, яка наразі відноситься до рангу U-23, були Індонезія U-20, Італія U-21, Японія U-19 та Кот-д’Івуар U-20, тобто – команди дуже різного калібру, яких дуже важко порівнювати.
По-друге, в Тулоні і на Олімпійських іграх нашу країну представлятимуть дуже різні команди, хоча два турніри розділив лише місяць. Мінус Нещерет, Драмбаєв, Михавко, Волошин, Кучерявий, Синчук, Шостак, Ярмолюк – вісім футболістів, майже половина основної заявки на Ігри.
І це – вже з урахуванням того, що тренерський штаб української збірної ще перед Тулоном вже приблизно розумів, що головних зірок не дочекається, і шукав альтернативу. Але й тут не дуже вдалося вгадати із можливостями.
Андрій Кудирко. Фото: особистий архів А.К.
– Зрозуміло, є своя специфіка в олімпійського футбольного турніру. Але все ж, ось такий демонстративний недопуск клубами гравців – це норма для Олімпіади чи це саме наша збірна настільки постраждала?
– Звичайно, хотілося б побачити на полях Франції якусь ідеальну олімпійську збірну України. Але у світі футболу статус Олімпійських ігор не дуже високий. Свідчення тому й те, що рішення – відпускати чи не відпускати футболістів на Ігри – приймають клуби, оскільки цей турнір відбувається не в дати ФІФА.
Так, найбільш авторитетні міжнародні змагання на рівні збірних 100 з гаком років тому проводилися саме на Олімпійських іграх. Але подивіться, кому вдавалося попасти в топ-4 на останніх Іграх – футболістам Нігерії (чемпіони Атланти-1996, срібні призери Пекіну-2008), Камеруну (чемпіони Сіднею-2000), Мексики (чемпіони Лондона-2012), Парагваю (срібні призери Афін-2004), Чилі (бронза Сіднею-2000), Іраку (четверте місце Афін-2004), Гондурасу (четверте місце Ріо-2016)...
Тому, зважаючи на реалії, збірна України зіграє у Франції далеко не найсильнішим складом. І так само проти нас будуть грати якісь калейдоскопічні команди, силу яких ми зможемо дізнатися вже в лабораторних умовах – під час практики. Оскільки навіть присутність окремих зірок у складах тих чи інших збірних нічого не гарантує, а іноді навіть псує колектив.
«Маємо те, що маємо в складі збірної України через одну причину»
– Вихід футбольної збірної на Олімпіаду здавався подією історичною. Чому ж тоді ми не дочекалися в складі Ярмоленка, Степаненка, Мудрика чи Трубіна?
– Вся проблема в тому, що Олімпійські ігри – то не Євро чи Чемпіонат світу. Виклик до олімпійської збірної у світі футболу в чомусь нагадує той самий ідеалістичний олімпійський лозунг головне – не перемога, а участь. Клуби не зобов’язані відпускати гравців на турнір, коли у них вже, образно кажучи, починаються «жнива» – фінальна стадія міжсезоння, старт сезону або навіть важливі кваліфікаційні ігри єврокубків. В таких умовах олімпійська збірна – то валіза без ручки: і нести не дуже зручно, і кинути не хочеться.
– Можна було б помріяти, яку б найкращу команду міг би зібрати Ротань. Яку б ідеальну збірну ви назвали?
– У воротах – Трубін (Бенфіка) або Нещерет (Динамо), в центрі захисту на вибір – Забарний (Борнмут), Батагов (Зоря), Салюк (Чорноморець), Дідик (Рух), справа – Крупський (Ворскла) або Сич (Рух), зліва – Вівчаренко (Динамо) або Мартинюк (Олександрія).
Півзахист – тут просто голова обертом: Судаков, Очеретько (Шахтар), Мудрик (Челсі), Ярмолюк (Брентфорд), Рубчинський, Михайленко, Брагару, Бражко, Волошин (всі – Динамо). Трохи менше варіантів в атаці, але і там – Сікан (Шахтар), Ванат (Динамо), Краснопір (Рух).
І всі вони – 2001 року народження та молодші.
– А якщо ще пофантазувати з приводу того, хто міг би заповнити три вакансії для футболістів, які народилися до 2001 року, але хотіли б проявити себе на ОІ?
– Тут могли б бути і Ярмоленко, і Циганков, і Зінченко, і Яремчук, і Довбик, і Малиновський. Але все впирається в те, що клуби не зобов’язані відпускати футболістів в олімпійську збірну. Тому маємо те, що маємо. І так у кожній збірній.
Андрій Ярмоленко. Фото: УАФ
«Вибір кадрів в Аргентині на топовому рівні. Велике бажання зіграти за Марокко на Олімпіаді виявив навіть Хакімі»
– Як вам наша група на Олімпіаді, суперники?
– Важко щось прогнозувати, оскільки важко оцінити рівень саме цих варіантів складів збірних. Ми знаємо проблеми Ротаня, але й у наших суперників вони такі ж самі. Наприклад, збірна Іраку не може розраховувати на своїх найкращих європейських легіонерів. Але ж і місцеві футболісти, мабуть, не за красиві очі виграли бронзові нагороди на весняному Кубку Азії U-23.
Збірна Марокко – діючий чемпіон Африки U-23, але і там за рік часу відбулися значні зміни. Хоча не можна обійти той факт, що велике бажання зіграти на Олімпійських іграх проявив зірковий Хакімі з ПСЖ, який буде капітаном африканської команди. Він дуже сильний футболіст. Але чи не стане перетягувати увагу на себе в оточенні молоді? Відповідь на це питання ніхто не знає.
І, нарешті, збірна Аргентини, яка у будь-якому складі є дуже неприємним суперником. Мабуть, саме вони – фаворити нашої групи. Хоча у фінальній пульці у Південній Америці аргентинці виглядали не дуже переконливо – виграш у Бразилії (1:0) після двох нічиїх на старті забезпечив команді знаменитого Хав’єра Маскерано мінімальну перевагу над бразильцями, а переможцем квартету став Парагвай.
Тим не менш, вибір кадрів в Аргентині завжди на топовому рівні, плюс вони підтягнули Отаменді, Руллі, Альвареса з Манчестер Сіті. Велику увагу викликає юний талант Ечеверрі – 18-річний півзахисник Рівер Плейт, якому прогнозують велике майбутнє. З ними буде дуже непросто.
«На Олімпіаді зіграють Ляказетт, Отаменді, Альварес, Олісе та інші зірки й проспекти»
– Гаразд, якщо пройти складний груповий турнір, то які наші турнірні перспективи ви бачите при наявній сітці Олімпіади?
– Для виходу з групи потрібно зайняти перше або друге місце в групі. Перемагати не найсильніші варіанти збірних Іраку, Марокко та навіть Аргентини – цілком можливо. Це реальний план, але на Євро-2024 збірна України теоретично також виходила з не дуже складної групи, але по факту завершила останньою з чотирьох, зібравшись тільки в четвертому за рахунком таймі турніру.
А ось далі дві найкращі команди нашої групи у чвертьфіналі виходять на когось із Групи А, де зібрана також непогана компанія – Франція (господарі турніру з дуже потужним складом), США (чемпіон Північної Америки U-20), Гвінея та Нова Зеландія. В півфіналі можуть чекати ще Іспанія (чемпіон Європи U-21), Єгипет, Узбекистан (дуже непогана команда, віце-чемпіон Азії U-23), Японія (чемпіон Азії U-23), Парагвай (найкраща команда Південної Америки на передолімпійському турнірі), Малі.
Якоїсь великої кількості грандів немає, але вистачає потенційно цікавих збірних країн із сильною школою або з великою мотивацією футболістів проявити себе якнайкраще і отримати гарний контракт від сильного клубу.
– Не всім же Челсі, Бенфіка та інші гранди відмовили в участі. Хто наразі головні зірки олімпійського футбольного турніру 2024 року?
– Мабуть, наймогутніша команда за рівнем комплектації на цих Іграх – Франція. Зірок світового калібру у них немає, але є велика група дуже сильних футболістів, які високо оцінюються експертами – Олісе, Лукеба, Мілло, Дуе та інші на чолі з 33-річним капітаном Ляказеттом.
Непоганий підбір кадрів у іспанців – Баена, Омородіон, Москера, 17-річний талант Барселони Кубарсі.
На турнір заявлені сильні ветерани – Траоре, Кейта (Гвінея), Ельнені (Єгипет), Отаменді, Руллі (Аргентина), Ляказетт (Франція), якого я вже згадував, Шомуродов (Узбекистан). Є маститі футболісти з досвідом – Хакімі (Марокко), Альварес (Аргентина). Є дуже талановиті проспекти – крім Кубарсі (Іспанія), це Ечеверрі (Аргентина), Дуе (Франція), Ель-Ханнус (Марокко), Глух (Ізраїль), Енкісо (Парагвай).
Андрій Кудирко. Фото: особистий архів А.К.
«В України не дуже гарна історія виступів на Євро U-21, та й держава має прикладати зусилля, щоб команди з різних видів потрапляли на Олімпіаду»
– Філософське питання: чому аж зараз, після 33 років спроб, наша збірна потрапила на ОІ з футболу?
– Почнемо з того, що квоти на Олімпійські ігри для Європи не дуже великі. Наприклад, в Париж-2024 пробилися лише три команди із зони УЄФА – Іспанія, Ізраїль та Україна. Плюс господарі – Франція. А щоб кваліфікуватися на ОІ, потрібно вистрілити на молодіжному Чемпіонаті Європи – не просто потрапити до фінального турніру, а й дійти, наприклад, до півфіналу.
Причому це має бути Євро, яке безпосередньо проводиться перед Літніми Іграми, оскільки Чемпіонати Європи U-21 проводяться раз на два роки, а Олімпійські ігри – раз на чотири роки.
У нас же не дуже гарна історія виступів на Євро U-21. Так, у 2006-му Україна взяла срібло, а у 2023-му якраз грала у півфіналі. Але це всі досягнення за 30 років. Був ще вихід в фінальний турнір Євро-2011 (тоді ми посіли останнє місце в групі), були виходи до стадії плей-офф, була дуже непогана історія у відборі Євро-1996, коли ми програли Італії (майбутнім чемпіонам континенту) одне очко, поступившись в особистій зустрічі в останньому турі – 1:2.
Тим не менш, це міні-досягнення з нашої точки зору, а з глобальної точки зору Україна лише тричі була представлена у фінальному турнірі Євро U-21. Причому лише два з них (2011 та 2023) були передолімпійськими, і один з них наша команда провалила.
– Гаразд – якби це біда лише футболу. Проте в Париж-2024 більше не потрапила жодна збірна України з ігрових видів спорту! Чому у нас настільки слабке представництво командних видів спорту?
– Тут усе просто: для того, щоб мати на Олімпійських іграх збірні (і чоловічі, і жіночі) з баскетболу, гандболу, волейболу, водного поло, хокею чи хокею на траві, потрібно, щоб держава прикладала для цього зусилля.
Потрібна інфраструктура – нові зали, палаци, майданчики, басейни, катки.
Потрібні тренери – багато дитячих, велика кількість професіоналів по роботі з дорослими.
Потрібне фінансування – і для утримання інфраструктури, і для пристойних зарплат тренерам, і для проведення змагань, які повинні мати і структуру, і масштаб, і охоплення.
Потрібна також глобальна популяризація – з кожного телевізора, радіо, з кожної праски ми повинні чути про спорт, про спортивні секції, про турніри, про змагання, про перспективи.
Потрібно заохочувати представників бізнесу вкладатися у спорт.
Просто виділяти гроші на утримання національних федерацій і займатися розвитком та популяризацією спорту – це дві величезні різниці. От просто порівняйте, в якому стані командні види спорту в умовній Словенії чи Хорватії, і в якому стані – в Україні. Як часто на топових турнірах виступають їхні збірні, і як часто – наші. А ми беремо для порівняння країни, у яких населення – приблизно як в Києві.
– А які збірні України з командних видів спорту найуспішніші на Олімпіаді?
– Я пам’ятаю, що на Іграх-1996 в Атланті від України виступали три збірних – жіноча баскетбольна, жіноча волейбольна та чоловіча з водного поло. Пам’ятаю, що в Афінах-2004 наші гандболістки здобули бронзові нагороди. Пам’ятаю хокейну збірну на Іграх-2002 у Солт-Лейк Сіті. І ось тепер на Літніх Іграх виступить футбольна збірна. Якщо нікого не пропустив, то маємо лише п’ять команд за 30 років.
За нинішніх умов набагато легше підготувати умовного гімнаста або легкоатлета, організувати, умовно кажучи, Чемпіонат України, в якому візьмуть участь 20 чи навіть 30 спортсменів, ніж підготувати цілу збірну з баскетболу, для формування якої потрібен конкурентоспроможний чемпіонат з 10 команд. А це гроші. Чисто математично – витрат на команду більше, а медаль вони здобудуть (якщо здобудуть) – тільки одну на всіх. А легкоатлет чи гімнаст може кілька медалей за одні Ігри виграти. От і рахуйте спортивну економіку. Тому тут питання дійсно філософське – які цілі та завдання ставляться.
