«Женя мав потенціал бути ближчим до Кріштіану Роналду»: Маркевич, Ротань і Федецький про Коноплянку в його 35-річчя
1739 
Сьогодні, 29 вересня 2024 року, виповнюється 35 років одному з найкращих гравців в історії українського футболу – Євгену Коноплянці. Він брав чемпіонство України з Шахтарем, перемагав в Лізі Європи з Севільєю, але більше за все ми пам’ятаємо його виступи за Дніпро та збірну України. За «дніпрян» Євген зіграв 212 матчів, в яких забив 45 м’ячів та віддав 40 гольових передач. Не менш вражаючі цифри Євген показав і в збірній Україні: 87 матчів і 21 гол (3-й результат в історії збірної після Шевченка – 48 та Ярмоленка – 46).
В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» його експартнери по Дніпру та збірній, а також одні з кращих друзів – Руслан Ротань та Артем Федецький – поділилися спогадами про «Коно» або «Конопу», як називали Євгена в Дніпрі. Також про іменинника висловився екстренер Дніпра, під керівництвом якого Коноплянка доходив до фіналу Ліги Європи, – Мирон Маркевич.
Першим інтерв’ю дав Мирон Маркевич, який працював разом з Коноплянкою в збірній Україні, а потім і в Дніпрі.
«Просив Курченка купити Коноплянку в Металіст, але він відмовив»
‒ Мироне Богдановичу, пам’ятаєте першу зустріч з Євгеном?
‒ Зустріч відбулася, коли я тренував збірну і приїхав у Дніпро. Володимир Безсонов (тренував ФК Дніпро у період з 2008 по 2010 р., – прим. І.Л.) мені сказав, щоб звернув увагу на цього хлопця, я і взяв його у збірну. Він забив декілька м’ячів, зокрема румунам. Коноплянка одразу став одним із кращих.
Євген Коноплянка і Мирон Маркевич, фото: з відкритих джерел
‒ Ви одразу стали йому довіряти?
‒ Звичайно. Потім я хотів його запросити в Металіст, бо після продажу Тайсона потрібна була заміна. Просив президента, щоб купили Коноплянку, але, на жаль, Курченко не захотів. Може, й добре, бо коли я очолив Дніпро, наші шляхи з Коноплянкою знову перетнулися. Там Євген був одним з основних футболістів, на яких будувалась гра команди.
‒ Яка він людина?
‒ Нормальний хлопець. Я з ним проблем не мав ніяких. Може, трохи не допрацьовував у захисті, але я під нього ставив захисника, який не підключався до атак, а Коноплянка в той час робив погоду в нападі. Ставлюся до цього нормально, бо в кожній команді є такий футболіст, який створює дива на полі, тому можна закривати очі, що десь недопрацьовував у захисті.
Женя стільки передач віддав та забив голів, що всі, я в тому числі, пам’ятають його і його вклад в український футбол.
‒ Найяскравіший футбольний спогад про Коноплянку та найкращий гол?
‒ Гол Аяксу (мова про гол у матчі-відповіді 1/8 фіналу ЛЄ сезону 2014/15, який фактично вивів Дніпро у 1/4 фіналу, – прим. І.Л.). бо це можна назвати шедевром. Може, і не найкрасивіший, але точно найважливіший. Багато м’ячів Женя забивав красивих, але цей був дуже потрібним, бо програвали голландцям і гол Коноплянки змінив хід зустрічі у додатковий час.
«У Дніпрі та в збірній Коноплянка був один з кращих»
‒ Чи реалізував Коноплянка свій потенціал, і якщо ні, то чому?
‒ Зрозуміло, що ні. Не вгадав, можливо, з клубом, бо дуже хотів в Англію, але Коломойський його не продав. У Севільї, куди перейшов Євген, тренер грав у три захисники, може, було незручно йому з такою схемою. Тяжко щось говорити, але одне знаю точно – у Дніпрі та в збірній він був один з кращих.
‒ Ви згадали Англію і сумнозвісну історію з невдалим трансфером в Ліверпуль, що вам про це відомо? І якщо він перейшов би, чи могла його кар’єра скластися по іншому?
‒ Не знаю нюансів, то, напевно, більше сам Євген чи його батько скаже. Ліверпуль є Ліверпуль – і дуже шкода, що він туди не перейшов. Коноплянка був у розквіті сил і Ліверпуль тоді не був грандом, як зараз, тому Євген міг ще прогресувати й далі.
‒ Що побажаєте Євгену на день народження?
‒ Побажаю здоров’я, натхнення в новій роботі – агентській компанії з Зозулею. Я їм обом бажаю успіху, діти, щоб на радість росли та всього якнайкращого.
Не відмовився поговорити про Євгена і один з його кращих друзів – Руслан Ротань, разом із яким вони боролися під знаменами Дніпра за найвищі місця в Україні та були «грозою авторитетів» в Європі.
«Запам’ятав Євгена, подумав, що його чекає велике майбутнє, так і сталося»
‒ Руслане, чи пам’ятаєте ви першу зустріч з Євгеном, яке було перше враження?
‒ Так, добре пам’ятаю. Я тоді грав ще за Динамо (Київ). Коноплянка грав лише дебютні матчі за першу команду Дніпра. Я після гри вже розпитував у товаришів по команді, що це за хлопчина такий: швидкий і технічний. Мене поставили зліва у захисті, а Женя якраз був справа в атаці, тому зіткнулися у дуелі. Запам’ятав його, подумав: «Нічого собі, спритний такий хлопець! На нього чекає велике майбутнє», так воно і вийшло.
‒ У тій грі Коноплянці вдалося хоч раз вас накрутити на фланзі?
‒ Звичайно, Женя ж це вміє, до того ж, я грав не на своїй позиції. Дуже детально не пам’ятаю ту кубкову гру. Ми, хоча і перемогли, але проблеми з ним у мене були точно.
«Коноплянка – людина з великої літери»
‒ Першу розмову з Євгеном пам’ятаєте? Про що говорили?
‒ Це вже було, коли я повернувся до Дніпра. Женя на той момент уже грав за основну команду. Спочатку спілкувалися просто як одноклубники, але з часом стосунки ставали кращими, тому що проводили багато часу разом. Тим більше, що в Дніпрі команда завжди була дружньою, постійно якісь спільні вечері, тренування, проводили разом вільний час після них, тому спілкувалися багато.
Євген Коноплянка і Руслан Ротань, фото: з відкритих джерел
Це ж не секрет, що Женя – веселий хлопець, любить різні жарти, що дуже важливо в колективному спілкуванні, у футболі таке постійно.
‒ Ви вже відзначили почуття гумору Євгена, можете розповісти про нього більше? Яка він людина?
‒ Коноплянка – людина з великої літери. Він завжди поруч, завжди допоможе, якщо треба. Наприклад, коли почалась війна на Донбасі, ми разом із Зозулею та Коноплянкою навідували наших військових у шпиталях, допомагали їм. Це говорить про нього, як про щиру, щедру людину, яка знає, що таке співчуття. Коли ти займаєшся футболом, своєю улюбленою справою, а інші жертвують своїм здоров’ям, а іноді й життям, захищаючи тебе, неможливо їх не підтримувати. У цьому плані Женя завжди був щирим, завжди їм допомагав, це також дуже важливо.
«Гра один в один, обігрування суперника та удар – якості, за які Коноплянка став кращим футболістом України»
‒ Який найяскравіший футбольний спогад, пов’язаний з Коноплянкою?
‒ Ми грали з Євгеном на одному фланзі: він трошки вище, я – нижче, страхуючи його, тому що усі тренери, які з ним працювали, давали йому завдання, які відповідають його найкращим якостям. Гра один в один, обігрування суперника та удар – якості, за які він став найкращим футболістом України та дійсно зарекомендував себе як якісний гравець за мірками Європи.
‒ Чи правда, що Коноплянка – єдиний гравець Дніпра, якому дозволяли не відпрацьовувати в захисті, бо навіть Селезньова тренери змушували бігати назад?
‒ Не можна сказати, що прямо дозволяли, бо все одно кожен тренер хотів, щоб усі гравці відпрацьовували у захисті, але водночас усі розуміли, що гра один в один забирає багато сил та є дуже важливою. Думаю, що час від часу тренерський штаб просто закривав очі на те, що Женя там десь не допрацьовував, хоча особисто я так сказати не можу. Євген завжди був з командою, завжди працював на команду і викладався на полі на максимум.
«Гол Коноплянки на «Уемблі» збірній Англії був дуже красивим і важливим»
‒ Можете поділитися якоюсь особистою історією пов’язаною з Євгеном, якоюсь кумедною?
‒ Смішних історій було дуже багато. Коли людина з жартами на «ти», то кожне тренування, гра, поїздка стає кумедною історією. Навіть зараз, коли ми зустрічаємося, це завжди весела та душевна розмова, жарти. Навіть так одразу не можу згадати якусь одну.
‒ Який найкращий гол Коноплянки на вашу думку?
‒ Мені здається, що це цілком може бути гол на “Уемблі”, у грі проти збірної Англії, це був дуже красивий та важливий гол (мова про гол забитий 11 вересня 2012 року в матчі Англія – Україна в рамках кваліфікації на Чемпіонат світу-2014,– прим. І.Л.).
Також варто відзначити дуже гарний гол, коли ми грали у Лізі Європи проти ПСВ, він забив у схожому стилі (Руслан говорить про гол Коноплянки у матчі ПСВ – Дніпро в 2012 році в рамках групового етапу Ліги Європи, – прим. І.Л.). Оці два шедевральні голи одразу спадають на думку.
‒ Я одразу згадую гол, забитий у ворота Аяксу у додатковий час.
‒ Так, це також був дуже важливий гол. Що стосується важливості голу, то тут з вами абсолютно погоджуюсь. Але якщо говорити саме про красиві голи, то безумовно два, що я згадував раніше: з великої відстані, в дев’ятку, як Женя це вміє.
«Женя мав потенціал, щоб бути ближчим до зірок світового футболу, таких як Кріштіану Роналду»
‒ Чи реалізував Коноплянка свій потенціал? Якщо ні, то чому?
‒ На мою думку, Женя працював завжди на 100%. Якщо зараз дивитися, чи реалізував він свій потенціал, то, мабуть, ні. Усі ми чекали від нього, що він ось-ось буде зіркою європейського футболу.
Можливо, десь переходи у ті чи інші клуби, якісь інші моменти не дозволили йому цього зробити. Якщо запитати, чи було йому куди далі розвиватися, то так, це безперечно. Але все одно, для мене Коноплянка – один із найкращих вінгерів не тільки в Україні, а й у Європі за останні 10 років точно.
‒ Якщо розбирати причини, як ви вважаєте, чи могли бути це певні лінощі, зокрема були розмови відносно відсутності у Євгена бажання вчити іспанську мову?
‒ Він її вчив. Я приїздив до нього в гості в Іспанію, на той момент минуло лише близько 3 місяців з моменту його переходу, а він вже доволі непогано розмовляв. У спорті дуже багато факторів: свій тренер, правильна команда, де гравцю буде комфортно – це все та багато чого іншого впливає на результати.
Євген Коноплянка, фото: Getty Images
Думаю, що якщо ви запитаєте Женю, що саме завадило, то і він сам не зможе дати відповідь. Мені залишається лише підтвердити, що у нього був потенціал, щоб бути ближчим до зірок світового футболу, таких як Кріштіану Роналду, наприклад.
‒ Що можете побажати Євгену на день народження?
‒ Звісно, здоров’я, йому і його родині, без цього ніяк. Щоб у нього усе виходило і з його футбольною діяльністю, і з кіберспортом. Миру, звичайно, побажаю, цього хочеться усім зараз в Україні, а з миром налагодиться й усе інше, у тому числі й футбол. Бо не вистачає позитивних емоцій, на жаль.
Артем Федецький, як і два попередні спікери, був прямим свідком гри Коноплянки, граючи з ним у збірній Україні та Дніпрі.
«Можна сказати, що Коноплянка готував мене до протистояння з Рібері»
‒ Якою була ваша перша зустріч з Коноплянкою і яке перше враження від нього?
‒ Такий хлопець-весельчак, майже завжди з хорошим настроєм. Найприємніші враження. Перша зустріч на полі? Карпати – Дніпро, коли ми ще перебували у різних командах, а сам Коноплянка був зовсім молодий та грав ще під 42-м номером. Я йшов у підкат, а Женя трохи на стегно мені наступив. Таким був наш перший контактний ігровий момент.
‒ Хто кого тоді “возив” на фланзі?
‒ Женя тоді тільки починав свій футбольний шлях та “обростав м’язами”. Був молодим і ще ні міг мене “возити”, тільки набирав форму. Пам’ятаю інше. Перед матчами плей-офф збірної з Францією, коли моїм опонентом на полі був Рібері, я просив Хуанде Рамоса, щоб у тактичних тренуваннях ставив мене проти Жені, щоб я звикав до нестандартних фінтів. Можна сказати, що Коноплянка безпосередньо готував мене до протистояння з Рібері.
‒ І це спрацювало, особливо у першій зустрічі.
‒ Всі згадують цей матч у такому контексті. Скажу, що я особисто не був повністю задоволений собою в тому матчі. Так, надійно у захисті, але треба було і допомагати в атаці Ярмоленку. Хоча скільки я забігань зробив за кар’єру у збірній, а отримував паси від нього лічені рази. За рахунок мене Ярмоленко став одним із кращих бомбардирів збірної (сміється,– прим. І.Л.).
«Коноплянка не має зіркової хвороби, є простою людиною»
‒ Повертаючись до Коноплянки, що можете сказати про нього, як про людину? Крім почуття гумору, про що всім відомо.
‒ Багато хто вважає, що Коноплянка мав якусь зіркову хворобу, а насправді він є простою людиною. В колективі він – душа компанії, разом із Зозулею постійно якісь жарти вигадували. Женя завжди на позитиві, прямий, без всяких залаштункових ігор. Крута людина та чудовий футболіст. Він заслужив свою зірковість своєю працею на полі, не знаю, коли ми побачимо на футбольній орбіті нового Коноплянку.
Артем Федецький і Євген Коноплянка, фото: Instagram
– Що вам відомо про невдалий перехід Коноплянки у Ліверпуль?
– За Женею тоді бігало пів Європи, але, на жаль, Коломойський не відпустив його у Ліверпуль. Ця ситуація відбувалася безпосередньо при мені, коли Дніпро повернувся зі зборів в Іспанії. В аеропорту Дніпропетровська вже стояв чартерний рейс з емблемою Ліверпуля. Він поїхав з менеджментом “мерсисайдців” на медогляд, але не склалося. На жаль, бо думаю, що Коно чудово б себе проявив в Англії.
‒ Думаєте, що Ліверпуль підійшов би йому більше, ніж Севілья потім?
‒ Різні періоди. Коли ним цікавився Ліверпуль та інші європейські гранди, то Коноплянка був на піку форми і йому треба було йти із Дніпра. Коломойський його тоді не продав і через деякий час Коноплянка пішов безкоштовно. Момент було втрачено і частково ігровий спалах Євгена тоді згас. В чемпіонаті Англії він міг би прогресувати й далі.
«Коломойський – така людина, що його важко зрозуміти»
‒ Але без Коноплянки у Дніпра могло не бути фіналу Ліги Європи?
‒ І таке можливо, як кажуть, що не робиться, то на краще. Якщо брати суто футбольні моменти, то для Коноплянки трансфер був би плюсом, а для Дніпра – мінусом. Сталося, як сталося, з Коноплянкою ми потрапили до фіналу і Женя вніс велику частку в цей успіх. Євген міг робити в атаці що завгодно, обігрувати через ліву так і праву сторону. Робоча нога була – права, але й лівою він віддавав передачі та забивав чудові голи. Як захисник, скажу, що проти таких гравців діяти дуже важко, ще й зважаючи на його чудову швидкість та техніку.
‒ Чому Коломойський не відпустив Коноплянку тоді в Ліверпуль?
‒ Коломойський – така людина, що його важко зрозуміти.
«Мудрик або Коноплянка? Міша би сидів на лавці й вчився як треба грати»
‒ Який найяскравіший спогад, пов’язаний з Євгеном?
‒ Абсолютно все. Кожен день, тренування, матч. Перебування в збірній або Дніпрі, відпочинок сім’ями. Женя – дуже легкий в плані спілкування, що казати про почуття гумору. Емоції всі позитивні.
Євген Коноплянка, фото: ФК Дніпро
На жаль, Женя вирішив завершити кар’єру, вік і травми, але що поробиш. Будемо сподіватися, що будуть нові Коноплянки, але на жаль, зараз таких на радарі не бачу. Нам би в діючу збірну Коноплянку в піковій формі, він підсилив би цю збірну відсотків на 25-30 однозначно.
‒ Але він грає на позиції Мудрика. Як із цим бути? Хто грав би в основі?
‒ Міша би сидів на лавці й вчився як треба грати. Не розумію “хайпу” навколо Мудрика. Так, є певні навички, але говоримо в першу чергу про цінник. Так, Шахтар красені, треба ж було продати Михайла за 100 мільйонів! Це праймовий підхід менеджменту клубу. Кажуть, що Мудрик – наступний Коноплянка. На мою думку, поки без шансів. Щоб бути Коноплянкою, не знаю, скільки треба працювати. Так, Мудрик – професіонал, працює над собою, намагається розвиватися, але це і близько не Коноплянка у свої кращі часи.
«Якби Коноплянка перейшов у Ліверпуль, зараз про завершення кар’єри не було б і мови»
‒ Чи реалізував Коноплянка свій потенціал? І якщо ні, то чому?
‒ Думаю, що ні. Якби Женя перейшов би в Ліверпуль, все було б зовсім по-іншому. Я бачив, як Женя виглядав у той момент. Він отримав би новий виклик і показав свої найкращі якості в АПЛ. І зараз би про завершення кар’єри не було б і мови, грав би досі. На жаль, так сталося, що залишився в Дніпрі. Для клубу це було на щастя, так би вчилися грати без Коноплянки у складі.
Але в клубі з такими традиціями та шаленими вболівальниками, як Ліверпуль, Коноплянка б розкрився ще більше та лавку там би не грів. Був ажіотаж в пресі: його хоче Тоттенгем, його хоче Ліверпуль, Женя все це бачив. Коноплянка був готовий перейти в більш серйозний чемпіонат, але одна людина вирішила інакше. Далі у Ліверпуля пропав інтерес, взяли на його позицію інших гравців, а Женя пішов вільним агентом у Севілью.
‒ Що побажаєте Євгену на день народження?
– Що побажаю – скажу особисто. В загальному: добробуту, сімейного щастя, успіхів в агентській діяльності. Він – порядна людина і знає, як бути людяним та чесним стосовно футболістів. Молоді гравці будуть на нього покладатися в питаннях захисту. Хай пробує, розвивається. Хай відкриває ще нових Коноплянок, Ярмоленків, щоб це все йшло на користь для України. Хай завжди залишається на позитиві, бо коли згадуєш його “прикольчики”, одразу з’являється посмішка на обличчі.
Приєднуємось до привітань вище, дякуємо Євгену за чудові футбольні моменти та бажаємо йому всього якнайкращого!