«Золотий м’яч» не змінив Родрі»: Альварес – про дружбу з зіркою Манчестер Сіті, дідуся в Реалі та Карпати

Влітку 2024 року іспанський півзахисник Пабло Альварес Гарсія змінив клубну прописку, підписавши контракт з львівськими Карпатами. Нині 28-річний хавбек проводить вже свій другий сезон в українському футболі. 

До цього встиг Альварес пограти у чемпіонаті Болгарії за Черно Море та виступав у Хорватії за Рієку. Хоча починався футбольний шлях Пабло саме в Іспанії, де він пройшов через системи Вільярреалу та Алавесу. Перебуваючи в структурі «жовтої субмарини», доля звела його з майбутнім чемпіоном Європи, володарем «Золотого м’яча»-2024 та зірковим півзахисником Манчестер Сіті – Родрі. 

Оглядач сайту «Український футбол» Владислав Лютостанський напередодні матчу Карпати – Епіцентр поговорив з Пабло Альваресом, який розповів про дружбу з Родрі, поділився спогадами про гру в Болгарії і Хорватії та переповів поточну ситуацію в Карпатах. 

 «Після матчу з Динамо залишилося багато емоцій. Навіть нічия залишила приємні відчуття»

– Який настрій панував у роздягальні Карпат під час міжнародної паузи, враховуючи нічию з чинним чемпіоном України – Динамо – та перемогу над віцечемпіоном УПЛ Олександрією?

– Настрій дуже позитивний. Нічия з Динамо залишила відчуття, що ми могли виграти. Ми провели чудовий матч, грали сміливо, і в першому таймі я відчував, що нам треба було завершити гру на нашу користь. 

Після цього перемога над Олександрією (2:0) ще більше підсилила нашу впевненість. Під час міжнародної паузи ми продовжуємо працювати з енергією та мотивацією, знаючи, що команда прогресує.

Пабло Альварес, фото: ФК Карпати (Львів)

– Минулого сезону ти грав проти Олександрії, яка боролася за призові місця. Наразі ж Олександрія перебуває внизу турнірної таблиці, має інший тренерський штаб та велику кількість нових гравців. Чи кинулася тобі в очі ця різниця?

– Минулого сезону команда була дуже компактною, з гравцями, які грали разом уже тривалий час. Зараз, з багатьма змінами та новим тренерським штабом, вони ще шукають свою найкращу версію. Але команда все одно має якість і завжди є небезпечним суперником.

– Перед Олександрією у вас був шалений матч-трилер з Динамо. Які враження залишилися від цієї гри? Ти особисто був більше засмучений, що не вдалося втримати перемогу 2:0, чи радів, бо вдалося відігратися після 2:3?

– Це був дуже насичений матч, з серії тих, опісля яких залишається багато емоцій. Коли ми вигравали 2:0, відчували, що можемо досягти чогось грандіозного, але потім Динамо показало свою якість і вийшло вперед з рахунком 3:2. Проте навіть за таких обставин нічия (3:3) в підсумку залишила приємні відчуття.

«Ми познайомилися з Родрі, коли одночасно підписали контракт з Вільярреалом»

– Це вже твій другий сезон в чемпіонаті України. Хотілося б дізнатися як саме ти опинився у футболі. За яку команду вболівав у дитинстві та хто був твоїм футбольним кумиром?

– З дитинства завжди мав м’яч під рукою. Почав грати в клубі свого міста і поступово піднімався по вікових категоріях. Коли був дитиною, я дуже захоплювався Реалом Мадрид – мені подобалася їхня ментальність переможців і манера, у якій вони змагалися в кожному матчі. Мій кумир – Зідан.

– Ти раніше зізнавався, що колишній голкіпер Реалу (1966-1975) Андрес Хункера був тобі двоюрідним дідусем. Можеш розповісти цікаву історію чи цінну пораду, яку він передав тобі?

– Так, це особлива людина для мене. Він передав мені важливість дисципліни та скромності, як на полі, так і поза ним.

Пабло Альварес, фото: ФК Карпати (Львів)

– Також в інтерв’ю клубному каналу ти розповідав, що до певного часу обирав між футболом та криміналістикою. Що найбільше тебе приваблювало в цій дисципліні?

– Мене завжди цікавило розуміння людської поведінки та способи вирішення складних проблем.

– Свого часу ви разом з Родрі грали в структурі Вільярреалу. Чи не змінила твого товариша слава, яка прийшла до нього, особливо після перемоги на ЧЄ-2024 та здобуття «Золотого м’яча»? Якою людиною є Родрі?

– Родрі – дуже скромна людина. Ми познайомилися, коли обидва підписали контракти з Вільярреалом, і з того часу він залишався приземленим. Те, що він досягнув титулів та «Золотого м’яча», вражає, але він не змінився як особистість. Завжди був прикладом наполегливості та професіоналізму.

– Якими зараз є ваші стосунки? Минулого ж сезону в Родрі був непростий період через важку травму…

– Ми підтримуємо контакти. Під час його травми я надсилав йому повідомлення з підтримкою; знаю, як тяжко йому було той період пережити. Сподіваюся, він знову відновить свою найкращу форму, я впевнений, що так і буде.

– Ти пробував закріпитися в системі Вільярреалу та Алавесу, однак врешті ухвалив рішення спробувати себе за межами Іспанії. Знайшов для себе відповідь, чому не вдалося повністю проявити себе в цих клубах на батьківщині?

– Це були етапи навчання. В обох клубах була велика конкуренція та сильні гравці. Іноді можливості не з’являються в потрібний момент, але я забрав із собою все, чому навчився. Це допомогло мені зрости як гравцю та підготувало до переходу за межі Іспанії.

«У мене був дуже складний період в Хорватії. За п’ять місяців у Рієці змінилося чотири тренери та кілька спортивних директорів»

–  Як ти описав би період своїх виступів у Болгарії за клуб Черно Море? Які найяскравіші спогади лишилися?

– Це був дуже цінний досвід. Болгарський футбол фізично вимогливий та інтенсивний, і це допомогло мені адаптуватися до нового середовища та навчитися виходити із зони комфорту. Зберігаю хороші спогади про клуб і фанатів, які завжди сильно підтримували.

Пабло Альварес в Черно Море, фото: instagram.com/pabloalvarezg10/

– Пізніше в Рієці ти мав не так багато ігрового часу. З чим це було пов’язано? Залишився осад від виступів у Хорватії?

– Це був дуже складний період. За п’ять місяців у нас було чотири різних тренери та кілька спортивних директорів, більше 30 гравців пройшло через клуб за цей короткий час, що створило велику нестабільність. Ми майже всю передсезонну підготовку залишалися без тренера, я отримав м’язову травму, що ускладнило можливість показати себе на полі. 

Тому спогади щодо цього етапу не зовсім хороші, хоча я й навчився адаптовуватися до труднощів та зберігати професіоналізм попри обставини.

–  В Рієці ти перетинався з колись великим хорватським талантом Аленом Халіловичем, який свого часу перебував на контракті в Барселоні. Які враження він на тебе справив?

– Гравець з неймовірним талантом. Має чудову техніку та велике футбольне бачення. Це той футболіст, який може вирішити матч одним дотиком. Розділяти роздягальню з ним було хорошим досвідом.

«Невдалий старт Карпат в новому сезоні? Критика стала мотивацією»

–  Повернімося до наших реалій. Карпати не досить вдало стартували в сезоні, зігравши внічию з новачками УПЛ – СК Полтава та ФК Кудрівка. Чимало критики лунало на адресу команди, як ти сам сприймав такий початок сезону в чемпіонаті?

– Ми знали, що старт не був таким, яким би ми хотіли, особливо через нічиї. Але всередині колективу завжди була присутня самокритика і бажання покращуватися. Критика стала мотивацією, і я думаю, що останні результати показують, що ми на правильному шляху.

–  А як тобі вже другий сезон працюється під керівництвом Владислава Лупашка? Які сильні сторони цього фахівця ти міг би відзначити?

– Це тренер, який багато вимагає, але також дає довіру. Мені подобається його розуміння гри: він хоче, щоб команда мала свою ідентичність, тиснула на суперника, грала сміливо. Він знає, коли підтримати, а коли вимагати, і ця комбінація робить його дуже повноцінним спеціалістом.

Владислав Лупашко, фото: ФК Карпати (Львів)

–  У наступному турі УПЛ Карпати гратимуть з Епіцентром, який нині займає останню сходинку чемпіонату та за який виступає троє твоїх співвітчизників. Які очікування маєш від наступного домашнього матчу?

– У цьому чемпіонаті всі матчі складні. Сподіваємося, що вдома та за підтримки наших фанатів ми зможемо продовжувати здобувати по три очки.