«Звягель точно би боровся за УПЛ»: реакція Вірта на зняття команди з Першої ліги та жорсткі спогади про Верес
4632 
ПФК Звягель за спортивним принципом заслужив підвищення в класі й зараз мав би дебютувати в Першій лізі. Проте, як виявилося, з імовірністю в 99% цей клуб не візьме участі в сезоні 2024/25.
Президент клубу Дмитро Костюк в ексклюзивному інтерв'ю «УФ» розповів, що причиною зняття команди стали рішення місцевої влади, яка не змогла посприяти розв'язанню проблеми з реконструкції стадіону. Як підсумок – клуб із Житомирщини призупиняє свій шлях у професійному футболі.
Літнє міжсезоння не віщувало біди для Звягеля: під завдання виходу в Першу лігу було запрошено Юрія Вірта, який заради повернення до тренерської роботи залишив тепле місце телевізійного експерта на «УПЛ ТБ», проте історія тренера у Звягеля вийшла короткотривалою.
Журналіст сайту «Український футбол» Олександр Карпенко записав ексклюзивне інтерв'ю з Юрієм Віртом, який підсумував тримісячний етап роботи у Звягелі, провівши паралель з тим, як під його керівництвом підіймався Верес.
«Вперше у своїй тренерській кар’єрі я приймав команду в кінці чемпіонату»
– Юрій Миколайович, як прокоментуєте останні новини про неучасть ПФК Звягель у Першій лізі?
– Команду розпустили. Можу тільки підтвердити слова президента клубу Дмитра Костюка, що Звягель не вийде на новий сезон. Весь колектив написав заяву про звільнення. З нами повністю розрахувалися.
– Ваша співпраця зі Звягелем вийшла короткотривалою. Що особисто вам дав цей досвід роботи на Житомирщині?
– Вперше у своїй тренерській кар’єрі я приймав команду наприкінці чемпіонату, коли залишалося грати 1,5 місяці і треба виконати завдання. Команда вела боротьбу за перше місце. Дві великі різниці: коли ти готуєш команду до сезону і застрибуєш в останній вагон на ходу.
Зрозуміло, що десь не все могло піти за ідеальним сценарієм.
– Що не вдалося?
– Хотілося стати чемпіонами, але нічия з ФК Кудрівка (1:1) коштувала нам золотих нагород Другої ліги. Деякі корективи внесли та вирішили основне завдання – підвищитися в класі.
Дуже добре, що в нас був великий вибір футболістів. Шестеро провідних гравців на травмах – за інших обставин це була б катастрофа. Тренування, які ми запропонували, були дуже інтенсивними, і команда важко витримувала навантаження. Хоч їм було важко, але великий респект за їхнє професійне ставлення
– Друга ліга сильно змінилася з того часу, коли ви піднімали Верес?
– Однозначно специфіка відрізняється. Я не можу сказати, що кардинально змінився рівень, але дуже хороший клас можна відмітити в ЮКСА, Дружби. Граючі такі команди. Коли свого часу я виводив із Другої ліги Верес, також виділялися в цій лізі Полісся, Нива (Тернопіль), Скала 1911, Чайка. Дуже складно було з ними. Самі бачите, деякі з них уже в УПЛ і єврокубках…
Юрій Вірт. Фото: Верес
– На чолі Звягеля ви зіграли з прямими конкурентами – Дружбою та ЮКСА. Що можете сказати про ваших прямих конкурентів?
– Хороша гра була проти Дружби (1:1). Бойовий матч вийшов. Навіть коли ми зрівняли на 90+6, це було закономірно. Обидві команди прагнули виграти цю гру. Треба відзначити хороший рівень команди. Вони справді заслуговували бути серед учасників Першої ліги (якби команда не знялася через проблеми з мобілізацією).
«Хотілося б ще попрацювати з цими гравцями, які були у Звягелі»
– Не шкодуєте, що заради роботи у Звягелі полишили роботу телевізійним експертом на «УПЛ ТБ»?
– Ні в якому разі. Робота на телебаченні – класний досвід, але я – тренер, і з радістю відгукнувся на запрошення Дмитра Сергійовича Костюка. Я відчуваю себе у своїй тарілці біля поля. На превеликий жаль, моя історія у Звягелі протривала всього 3 місяці. Амбіції у команди були. Хотілося б ще попрацювати з цими гравцями, але не все від нас залежало. Команда будувалася хороша. Ми б точно могли навести галасу у Першій лізі.
– Навіть так? У дебютному сезоні?
– Був такий період, коли ми готувалися до чемпіонату і Полісся віддавало нам в оренду Ндукве, Янакова та Грицука. Коли грати «стики» з Хустом, команда добре підготувалася. Варто подякувати керівникам Полісся, які надали нам шикарні умови. Два тижні готувалися – і гра показала, що по ділу їх обіграли. Я відчув кайф, адреналін, чого не вистачало в телевізійній студії. Чекатиму з нетерпінням нового виклику.
– Які у вас були відчуття перед дебютом клубу в Першій лізі?
– Я бачив, що нам треба закрити 2-3 позиції – і Звягель точно би боровся за УПЛ. Я думаю, що команда могла сміливо боротися за топ-4 у Першій лізі. Повірте мені, Звягель точно би став одним з відкриттів Першої ліги. Дуже прикро, що за тиждень до початку чемпіонату команда знялася.
– Раніше ви, як тренер, мали своє ставлення до телеекспертів, пізніше побували в цій ролі. Як почувалися?
– Велика різниця, коли ти сидиш в студії та в тренерському кріслі. Тим паче, коли в тебе стоїть задача підвищитися в класі. Кожна гра дарувала тобі божевільні емоції. Не було права на помилку. На всіх тиснув результат. Не все виходило, але футболісти своїм ставленням заслужили грати в Першій лізі.
– Який ваш наступний крок?
– Я розумію, що всі команди готуються до старту чемпіонату. Всі з тренерами. Не так легко працевлаштуватися. Звичайно, я відкритий до пропозицій.
– А що з футболістами?
– Футболісти в перемовинах. Я отримую дзвінки по тих гравцях, яких переглядають, тому не маю жодних сумнівів, що хлопці знайдуть собі нові команди. Гравці, з якими я попрацював у Звягелі, мають хороший потенціал і багато пограли. Дуже професійне відношення. Велика заслуга їх в тому, що команда змогла піднятися вище. ПФК Звягель до зняття команди брав гравців на повноцінні контракти, крім тріо Ндукве, Янаков, Грицук. Ми вже відходили від цього.
– На телебачення назад не кликали?
– Запрошень поки не було. Я готовий розглянути таку можливість. Це також цікава робота, але непроста.
– З появою в Інгульці Василя Кобіна точно є вакансія на «УПЛ ТБ» 😊
– Можу побажати Василю Васильовичу, щоб його каденція в Інгульці була довшою за мою у Звягелі.
«Запрошення Степанюка та Гончаренка перекриває бюджет Вереса, яким оперував я»
– Я абсолютно переконаний, що ви тримаєте руку на пульсі, що відбувається у Вересі. По трансферній кампанії команда зможе не довести до перехідних матчів?
– Дуже радий, що Верес добре попрацював на трансферному ринку. Запрошення Степанюка та Гончаренка перекриває весь бюджет, яким оперував я. Ті двоє отримують стільки, скільки вся моя команда. Президент клубу зрозумів, що потрібно вкладати кошти, аби бути вище 12 місця. Новий сезон покаже, наскільки це було виправдано, як команда готувалася. Через турів 6-7 можна буде зробити певні висновки.
Руслан Степанюк (по центру). Фото: Верес
– Верес зробив Степанюку найдорожчий контракт в історії клубу. А чому вам так не йшли назустріч в трансферних питаннях?
– На жаль, мені було в цьому відмовлено, апелюючи тим, що в мене й так стільки футболістів у ростері. Але насправді в мене був кадровий дефіцит.
В моєму розпорядженні було 13 польових гравців. Президент знав, що я з 13 футболістами давав результат, і думав, що так дотягнемо. Хоча я залишив команду в УПЛ, мене звільнили, а зараз, коли команда залишилася так само – через «стики», умовно кажучи, пускали салюти, банкети, всі раділи.
– А при вас у Вересу вимальовувалися запрошення гравців статусу Степанюка?
– У Вереса була можливість запросити з тоді ще гравця Динамо Кадірі. Ще один захисник із Румунії готовий був приїздити.
Бюджет НК Верес (Рівне) після мене був збільшений втричі. А ми витискали максимум з того, що в нас було. Коли Кльоц отримав травму йому казали одягнути гіпс, а він ту ногу обколював, щоб дограти до кінця, тому що дійсно не вистачало футболістів. Неймовірні зусилля були витрачені, щоб Верес залишився в УПЛ.
– Кльоцу це дуже сильно вилізло боком по здоров’ю…
– Так, дійсно. Коли ми вже грали перший стик з МФК Металург, він ще більшої шкоди собі завдав. Велика повага Дмитру, який віддав всього себе, щоб допомогти команді.
Взагалі, якщо про спогади. Ось такий факт. Ми працювали з найменшим бюджетом за мірками УПЛ, пройшовши за 4 роки шлях з Другої ліги. В Першій лізі стали чемпіонами. В УПЛ перед нами стояло завдання потрапити в десятку.
– Тобто непотрапляння в топ-10 стало приводом для Вереса прибрати Вірта?
– То вже для преси було сказано про десяте місце. Причина була зовсім інша. Хоч такою ціною, але я радий, що справи у Вереса пішли в кращу сторону. Місто Рівне заслуговує команду, яка не має бовтатися внизу, будувати поля, інфраструктуру. Вони не можуть тягатися з Поліссям та ЛНЗ, але в силу своїх можливостей рухатися вперед.
– Але були і невдалі кейси, як трансферна сага з Годею, якого могли продати в Карпати, а в підсумку він сидить у запасі.
– Це був би найкращий трансфер за історію Вереса. На жаль, для Вереса ця угода не сталася. Це було би топ.
«Надєїн хотів, щоб я запрошував футболістів на 1000 доларів зарплати, а мене звільнили, тому що Верес не потрапив в 10-ку»
– Пройшло трохи більше року. Готові озвучити істинну причину, чому ви покинули Верес?
– За три тури до кінця позаминулого сезону, коли ми не потрапили в десятку і президент сказав: «Ми розірвемо з тобою контракт, бо ти не виконав завдання». Іван Олексійович перед початком чемпіонату поставив мені завдання запросити нових гравців на 1000 доларів зарплати, умовно кажучи – і все. А потім вони не могли вже домовитися з футболістами, пропонуючи 3-4 тисячі доларів. Футболісти відмовляли.
Коли в перемовинах брали участь президент, його заступник та колишній спортивний директор Шевчук – жодного футболіста вони не підписали. А мені потрібно було новачків вмовляти на ще скромніші умови. І я це зробив. Нас тоді залишив Рома Гончаренко, який отримав запрошення в Колос. Коли я президенту сказав: давайте поговоримо по совісті: ви говорили «Рятуй команду», а зараз ви говорите: «Ти не виконав завдання і ми тебе звільняємо»? Я не зрозумів цього.
Він погодився зі мною, але рішення було вже прийнято. Я дав слово залишити Верес в УПЛ.
– А ось це цікаво. Уявіть, що ми на бізнес-конференції і вас запросили спікером, який розповідає про кейс, як вмовити футболіста грати в УПЛ за 1000 доларів. Як це можливо?
– Воно так і було. Футболісти дійсно йшли на 30 тисяч гривень зарплатні. З тієї суми ми починали в Другій лізі. Повірте мені, відношення до футболу було те саме, як і коли хлопці грають за набагато більші гроші.
Ми багато років провели разом. Я говорив: «Пацани, треба потерпіти, війна. Давайте рік пограємо, а далі розмовлятимемо з президентом». 10 футболістів погодились, працювали. Вони це прекрасно розуміли. Велика подяка хлопцям, які пішли на цей крок.
– Які у вас зараз стосунки з Надєїним?
– Ми розійшлися добре. По сьогоднішній день спілкуємось. На той момент я просто не зрозумів його. Великий вплив на Івана Олексійовича могло мати оточення: ходили, нашіптували на мене. Можна було вчинити інакше, але час уже назад не повернеш. Команда з найменшими фінансовими умовами боролася за місце під сонцем і через нефарт опинилася в перехідних матчах. Три місяці вдача відверталася від нас. Яка може бути вдача, коли люди біля президента на трибуні вболівають проти Вірта?
Іван Надєїн. Фото: Верес
– Повертаючись до вашої промови в останній серії серіаліті «Футболіст», кого ви не хотіли бачити на тому фото з командою?
– Я не буду називати прізвища. Повірте мені, футбольні люди прекрасно знають. Бог їм суддя.
– Багато можна було почути докорів, що ви на собі замикали чимало питань, які не обмежувались виключно тренерством.
– Саша, зрозумійте, коли ми починали, не було вибудовано клубної вертикалі в цілому. Якби я слухав тих людей, які це говорили, Верес не грав би в УПЛ. В клубі було три людини – президент, гендиректор і головний тренер. То хто мав приймати рішення?
Якщо в нас не було відповідних посад, хто мав приймати ці рішення? Я не втручався в адміністративну діяльність клубу, а займався виключно спортивною частиною. Я навіть не знаю, де був офіс клубу. Мені не було там що робити. Я був зосереджений на спортивній складовій.
Для мене було найголовнішим готувати команду та комплектувати її. В мене не було одного агента, який заводив в клуб гравців. Люди не знають, про що говорять. Я читав і дивом дивувався, про що люди пишуть.
– Те, що кризовий період Вереса супроводжувався зйомками, грало вам в плюс, адже десь підсвічувало проблеми в команді?
– Десь та слава більше в мене була, чим у президента. Може, десь і ревнував. Я не знаю. Люди робили свою роботу, а я – свою. У перші дні мені було незвично, а потім вже ці дрони, камери були не кидалися в око.
Люди побачили, як живе справжня професійна команда. Що відбувається за лаштунками. Десь воно не в мою сторону зіграло. Але це і є футбол, який ми всі любимо.
Всі могли переконатися, що без лакшерних умов, полів, фінансування, команду можна підняти в УПЛ при правильній роботі тренерського штабу, селекції. Це показало, що команда може досягти успіхів, не маючи елементарного.
– З Дмитром Поворознюком підтримуєте контакт?
– Вже не так спілкуємось, адже наші дороги розійшлися. Я продовжую тренувати, а в нього купа проектів.
– Як не поїхати дахом, якщо творча відпустка може розтягнутися в часі?
– На телебаченні в тебе немає практики, але є теорія. Я, готуючись до ефірів, передивлявся всі матчі. Особисто аналізував всі команди, гравців. В мене всі були дані. Це тримало мене в тонусі. Я тримав руку на пульсі, що відбувалося в УПЛ.
– Новий сезон стартує зовсім скоро. Як оціните рівень сьогоднішньої УПЛ?
– З’являються цікаві та амбіційні проекти, які роблять все для того, щоб вирішувати завдання. Можна навести приклад ЛНЗ та Полісся. Цікаву роботу з Минаєм проробив Любенович. Всі поховали ту команду після першого кола. Желько прийшов, довірив молодим футболістам і команда ледь не врятувалася.
– Крім серба, чия тренерська робота сподобалася?
– Цікаво було спостерігати, як ЛНЗ Олега Дулуба по ходу сезону трансформувався. Команда починала грати від оборони і поступово перебудувалася на атакувальний лад.
Олег Дулуб. Фото: ЛНЗ
– УПЛ ослабла. Це факт. А в чому покращилася?
– В кожної команди є свій стиль. Рівень команд вирівнявся. Ти не можеш передбачити, хто фаворит. Немає тої переваги лідерів і явних аутсайдерів. Загальний рівень українського футболу понизився. Варто сподіватися, що після закінчення війни футбол почне підійматися і повернеться на високий рівень. Величезна подяка Силам Оборони України, які дають сьогодні змогу грати в футбол, говорити про нього і думати про майбутнє.
Зараз ти живеш одним днем. Яскравий тому приклад – Звягель. Ще кілька днів тому плануєш з президентом, як готуватися до Першої ліги, а потім тобі кажуть – проект закривається.
– Що скажете про епопею з «турніром чотирьох»? Справедливе рішення Виконкому?
– Я можу зрозуміти емоції Желько, з точки зору тренера і підготовки команди. Але я вважаю, що це рішення справедливе, єдине – за спортивним принципом було би правильно понизитися в класі Минаю та Металісту 1925, а Епіцентру та Лівому берегу дати можливість розіграти вакантне місце Дніпра-1 в УПЛ.
Я не розумію, чому форс-мажор, який стався з Дніпром-1, не було передбачено?
Якщо нема чітких прописаних норм в регламенті – спортивний принцип має бути дотриманий. Стільки людей в кабінетах сидять, отримують великі гроші, а не подумали, що будь-який клуб вищого дивізіону може спіткати участь Дніпра-1.
Не лише чиновникам, але і керівникам клубів треба більш прискіпливо підходити до формування регламенту. Перед кожним чемпіонатом вони його перечитують і потім затверджують. Як бачите, стільки людей не змогли змоделювати ситуацію, що робити, коли знімається команда перед чемпіонатом.
– Що, як неодноразовий учасник різних плей-оф, думаєте про перші матчі «турніру чотирьох»?
– Металіст 1925 на папері та фінансах не мав взагалі вилітати. Турнір з одного матчу нічого тобі не гарантує. Все може відбутися. Розминка перед чемпіонатом буде хороша.
