Український футбол
14 ПРИДУ… ПРИДУШЕНИХ НАДІЙ
Що буде з основними виконавцями «Металіста», котрим клуб винен за півроку?

Небагато осіб, так чи інакше зацікавлених футболом України, знають, що один із корінців нинішнього плачевного стану восьмиразового призера національної першості простягається до зими 2012-2013 років. До часу, коли харківський клуб отримав нового власника. За інсайдерськими даними, на першій же зустрічі з командою між ним та кожним гравцем мали місце схожі діалоги:

— Ти хто?

— Я — […], віце-капітан.

— Скільки отримував до мене?

— 30 тисяч доларів на місяць.

— Матимеш 130 тисяч! А які в тебе були преміальні?

— У нас преміальних не видають…

— Тепер видаватимуть!

Який наслідок мав цей необґрунтований «золотий дощ»? Сталося дуже швидке й глибоке розбещення футболістів: вони й до того плавали у вершках, а опісля вершки зробились іще жирнішими, густішими, смачнішими…

Тож уявіть, як людині, котра ще вчора отримувала (слово «заробляла» не можу вжити) мільйони в доларах, сьогодні пропонують… скажемо, тисячі в гривнях. О, тут психологічного шоку не уникнути! «Знаючі люди» запевняють, що це — друга причина того, чому настільки велика група футболістів — 14 осіб — довела себе до відсутності грошей і місця роботи.

Ті ж «знаючі люди» наводять причину № 3: низький інтелектуальний рівень виконавців «Металіста», що завадив їм збагнути довколишню реальність. На жаль, нібито прості речі багатьом професійним спортсменам складно зрозуміти. Джерела «УФ» запевняють, що «14 друзів за нещастям» насправді не відчули моменту, після якого «світ став іншим»: не відчули, який уплив на футбол матиме зміна влади й економічна скрута в державі, війна на Донбасі тощо. Для них їхній особистий колапс, який видимо й неухильно насувавсь упродовж останнього року, виявився несподіванкою.

Кажучи «особистий колапс», я навряд чи перебільшую. Адже ота 14-ка «металістів», яка відмовляється грати до погашення керівництвом боргів, перебуває на роздоріжжі, де з одного боку — поганий варіант, а з другого — ще гірший. Поганий значить залишитися (щонайменше до літа) в Харкові, отримуючи порівняно незначний заробіток або ж не отримуючи й того. Іще гірший варіант — півроку сидіти без роботи, сливе, без ігрової практики. Помиляються ті, хто вважає, ніби ці харків’яни стануть вільними агентами: за нашими законами, відповідний статус можна отримати до зачинення трансферного вікна. Тобто Папа Гуйє, котрий ледь не останньої секунди втік до Дніпропетровська, — хитріший, гнучкіший, розумніший за партнерів. Недарма він окуляри носить…

Чи мають харків’яни шанс дочекатися невиплачених за п’ять місяців грошей? Імовірність цього невелика. Насамперед тому, що в роботодавця просто немає фінансів, а відтак жоден суд не зарадить. Навіть коли твої інтереси представляє умовний Дмитро Селюк. Чи можуть вони все ж набути омріяної кваліфікації «вільний агент»? Парадоксально, але теоретична перспектива існує: якщо ця 14-ка звернеться з колективним позовом до двох органів ФФУ — Палати вирішення спорів та Комітету з питань статусу й трансферів, імовірно, їм «підуть назустріч». Можливо навіть, гравцям сприятиме новообраний керманич Федерації, котрому, по-перше, зіграє на руку позитивна реклама, по-друге, не захочеться чути нарікання, мовляв, як ви допустили, що без клубу сидять виконавці національної збірної (зокрема Едмар)!

Утім, для цього треба мати розум і бути, як кажуть на Черкащині, «розбитним». Слід рухатися, шукати варіанти, не чекаючи, коли ситуація стане безнадійною. Подейкують, окремим виконавцям «жовто-синіх» бажано змінити нинішніх агентів, адже ті принаймні почасти винуваті, оперативно не зорієнтувавшись у ситуації. З другого боку, один із агентів сказав автору цих рядків: «Я хотів забрати свого клієнта до іншої команди, проте не зміг його вмовити. Не зміг, бо той не захотів іти на значно меншу зарплатню. Що я вдію, коли в нього перед очима проста арифметика: він має в банку, умовно кажучи, 100 тисяч доларів, раніше це означало 800 тисяч гривень, а тепер — три мільйони. Такі люди досі не відчувають, що в Україні криза. Їх нереально переконати, що дійсність уже зовсім інша й минулого не повернеш».

Одначе слід наголосити, що не тільки «грошова пелена» затулила очі вітчизняним професіоналам. Істотну роль, повторюю, зіграв… ну, брак розумової гімнастики. Одразу кілька вельми компетентних осіб упевняли мене, що деяким гравцям на пальцях потрібно було пояснювати: або ти йдеш на малу ставку, або півроку сидиш без команди та грошей. І начебто у багатьох випадках якраз відсутність «того, хто здатен пояснити» призвела до масового безробіття серед футболістів УПЛ, яке бачимо за підсумком зими.

Володимир БАНЯС.


стрічка новин