Український футбол
Анатолій ЧАНЦЕВ: «Мій контракт із «Металургом» уже закінчився»
Наставник запорізького «Металурга» розповів про ситуацію зі Штурком, святкування 80-річчя клубу та своє мабутнє на чолі «червоно-жовто-чорних»

— Анатолію Дмитровичу, недавно «Металург» відзначав 80-річчя. Вам сподобалися урочистості із цього приводу?

— Звісно, сподобалося. У першу чергу, керівництво клубу зробило хороший подарунок ветеранам запорізької команди. Були тут футболісти старшого покоління, середнього й молодші хлопці. Одне слово, свято вдалося. Окрім того, відбулася товариська зустріч між ветеранами «Металурга» та дніпропетровського «Дніпра». Дівчата радували танцями в перерві матчу та після нього. Враження залишилися тільки позитивні. Хотів би також сказати кілька слів про сам поєдинок, який пройшов на хорошому рівні, й там брали участь по-справжньому класні гравці. Після офіційної частини ветеранів запросили на бенкет, де були присутні й перші особи клубу. Адже потрібно було належним чином вшанувати наших ветеранів, котрі кували славу запорізькому футболу не один десяток років. Знаю, що й у парку «металургів» із цього приводу були організовані різні конкурси, заходи, тож, можна сказати, мешканці Запоріжжя взяли активну участь у святкуванні 80-річчя футбольної команди. Без минулого не буде майбутнього, відтак дуже приємно, що вдалося так відзначити ювілей «Металурга».

— Свого часу президент запорізького клубу Андрій Шевчук зазначив, що задоволений дев’ятою сходинкою, котру його команда посіла за підсумками минулого сезону. А ви задоволені грою підопічних?

— Гадаю, навряд чи знайдеться такий тренер, котрий повністю буде задоволений грою своєї команди. Навіть у тих колективах, котрі займають призові місця, наставники нерідко скаржаться на якість гри. Звичайно, прогрес «Металурга» був помітний, і ближче до фінішу першості ми грали все краще й краще. Якщо порівнювати з початком весни, то наприкінці чемпіонату малюнок гри був зовсім інший. Не приховуватиму, хотілося би досягти кращих результатів, аби команда діяла впевненіше та надійніше. Саме цього ми й очікуємо від наших підо­пічних наступного сезону.

— Коли стало зрозуміло, що клуб залишиться в прем’єр-лізі, було помітно, що ви дещо експериментуєте зі складом, випробовуючи різні тактичні схеми. Якісь висновки зробили зі своїх дослідів?

— У нас чудова футбольна академія, котра щорічно постачає до першої команди молодих гравців. Власне, щороку випускає кількох виконавців, котрі цілком достойні виступати в УПЛ. Отож у двох заключних матчах чемпіонату ми перевірили в бойових умовах наших хлопців, подивилися на їхні можливості, потенціал. Грали проти класних суперників — луганської «Зорі», київського «Динамо». Зокрема, в матчі зі столичним клубом наша молодь продемонструвала вольові якості, зіграли до останнього, й, зрештою, змогли досягти нічиєї. Тобто переглянули найближчий резерв, і, маю сказати, певною мірою він вселяє оптимізм.

— Анатолію Дмитровичу, проясніть, будь ласка, ситуацію зі Штурком, який довгий час лікувався, а наразі клуб припинив із ним співпрацю.

— Сьогодні я був на зборах, ініційованих керівництвом команди (розмова відбулася 10 червня. —
Р. К.). На цьому заході також був присутній і Штурко. Відтак повідомляю, що команда за жодних обставин не
залишить Юрія, й наразі готуються документи про подальшу співпрацю. Як саме це буде, я не знаю, але очільники «Металурга» взяли на себе відповідальність допомагати гравцеві одужати. Чи це буде просто допомога, чи матиме місце якийсь контракт, не знаю, але зв’язок із Юрієм триматимемо обов’язково. Можливо, це навіть буде робочий контакт, тому що хлопець горить бажанням повернутися у футбол. На сьогодні щось складно сказати з приводу його відновлення, бо попереду на Юрія чекає ретельне обстеження, тож який буде висновок лікарів, тяжко сказати. Проте запевняю, що Штурка ніхто наприз­воляще не залишить, і, як відзначив наш президент: «У взаєминах із Штурком крапку ще зарано ставити». Особисто я був свідком цієї розмови, відтак цілком відповідаю за все вищесказане.

— Себто, якщо Юрій одужає, то знову зможе грати за «Металург»?

— Для будь-якого гравця двері «Металурга» завжди відчинені. Інша справа, чи відповідатиме Юра рівню прем’єр-ліги? Якщо все складеться нормально, гадаю, він знову одягне футболку запорізького клубу.

— Недавно Павло Пашаєв отримав громадянство Азербайджану й був викликаний до складу тамтешньої збірної на товариські матчі. Із урахуванням того, що в Україні подвійне громадянство заборонене, відтепер Павло вважатиметься легіонером?

— Потрібно подивитися, як це все регулюється регламентом. Зрештою, ми вже обговорювали з ним цю тему, відтак незабаром маємо підготувати всі необхідні документи, щоби він міг і надалі брати участь у чемпіонаті України, й був частиною нашого колективу.

— Як українець чи як легіонер?

— Якщо ж Павло має азербайджанське громадянство, значить він поповнив когорту легіонерів «Металурга». Власне кажучи, не варто робити завчасних висновків, адже потрібно дивитися регламент. Тому наразі я не готовий дати відповідь із цього приводу.

— Ви акцентували, що чудово працює академія клубу, та чи збирається «Металург» у літнє міжсезоння підписувати новачків? Якщо так, то яку суму готове пожертвувати керівництво на трансфери?

— Скільки саме буде витрачено грошей на придбання нових виконавців, сказати не можу, але в нас активно працює селекційна служба. А роботу цього органу контро­люють особисто очільники клубу. Гадаю, до нас приєднаються нові футболісти.

— Яка з позицій у вашому клубі вважається найпроблемнішою й потребує підсилення?

— Як на мене, ми на кожну позицію запросили би кваліфікованого виконавця, та лише за умови, що вони будуть на рівень вищі за нинішніх гравців «Металурга». Зрештою, молоді в нас достатньо, й вона повинна зростати, граючи пліч-о-пліч із високопрофесійними футболістами.

— Анатолію Дмитровичу, хочеться також дізнатися про вашу подальшу долю в запорізькому колективі. Чи й надалі збираєтеся працювати головним тренером, чи повернетеся на управлінську посаду?

— На сьогодні я залишаюся головним тренером, однак усе залежатиме від рішення керівництва клубу. Справа в тім, що в мене контракт із клубом уже закінчився, й незабаром ми маємо вирішити, як співпрацюватимемо надалі.

Роман КИРІЄНКО.


стрічка новин