Андрій АННЕНКОВ: «Нашій команді потрібен лише час, аби перебудуватись із аматорського футболу на професійний рівень»

«УФ» продовжує знайомити читачів із новачками другої ліги. Цього разу до вашої уваги — інтерв’ю з головним наставником «Арсеналу-Києва», який, до слова, вже встиг відіграти три тури у нинішній першості. Саме про ці матчі (і не тільки) ми й поговорили з паном Андрієм Анненковим.

— Андрію Михайловичу, у стартових трьох турах вашій команді, на жаль, не вдалося здобути жодної перемоги (дві поразки і нічия. — В. Б.). На вашу думку, в чому голов­на причина таких результатів «Арсеналу-Києва»?

— Потрібно сказати, що всі ці минулі три гри були абсолютно різними за своїм змістом. Якщо перші два матчі були провальними, особливо гра в Сумах, де ми програли — 1:0 — у команди не було колективних дій, то вже наступна нічийна гра з «Кременем» була для нас в емоційному плані нервовою. Щодо минулого матчу проти «Колоса», який ми програли, то вже в цьому протистоянні було певне задоволення від організації гри нашої команди як в обороні, так і в атаці. Тим не менше, вважаю, нашій команді потрібен лише час, аби перебудуватись із аматорського футболу на професійний рівень. Повторюся, хлопцям потрібен час, адже вони, можливо, десь і недочули того, що ми їм говорили. Ми по-
переджали, що супротив з боку опонентів буде зовсім інший, адже це друга ліга. Це не першість міста. Вони це лише зараз на собі відчули, а звідси й такі результати… У майбутньому, переконаний, усе буде змінюватися лише на краще.

— Як вам новачки команди, яких ви підписали останнім часом?

— Загалом, ми ними задоволені. Однак потрібно враховувати, що не всі з них грали з перших матчів. У нас були проблеми із трансфером нападника зі Словаччини, який лише минулими вихідними зіграв свою першу гру в складі нашої команди. Руслан Черненко — досить досвідчений гравець, який свого часу пограв у дублі «Арсеналу». Ми його доб­ре знаємо, тому брали Руслана конкретно на позицію. Єдина неприємність — травма Бровка, який зіграв лише один матч. Також задоволені хлопцем із Вінниці, якого ми також запросили до нашого клубу. Це молодий гравець — 1996 року народження, який себе дуже позитивно зарекомендував останнім часом.

— Які плани щодо подальшого підсилення команди? Чи є в колективі позиції, які би ви, як голов­ний тренер, хотіли би посилити?

— Звичайно! Думаю, що будь-який тренер не відмовиться від хорошого гравця, який здатний якісно підсилити команду. Тому, звісно, таке бажання присутнє.

— Перед стартом чемпіонату президент вашого клубу говорив, що перед командою стоїть завдання підвищення в класі, тобто вихід до першої ліги за підсумками цього сезону. Після перших невдалих турів це завдання не скасовується?

— Думаю, ви прекрасно розумієте, що немає сенсу ставити зав­дання «не вилетіти». Який це тоді стимул для футболіста? Звичайно, ми перед собою ставимо завдання добитися максимального результату в другій лізі. Якщо говорити конкретніше — перемагати в кожній зустрічі чемпіонату. Якщо досягати таких цілей у кожному матчі, то, звичайно, кінцевий результат буде позитивним.

— У наступному турі ваша команда зустрічається із «Крис­талом» — теперішнім лідером чемпіонату, який ще не втратив жодного залікового бала. Як вважаєте, для ваших підопічних це буде додатковий стимул проявити себе?

— Звичайно, а по-іншому і бути не може. Хочу також зазначити, що херсонці — дуже добротна й досвідчена команда. Вони вже досить довгий час виступають у другій лізі одним складом. Ми знаємо про їхні сильні сторони. У свою чергу, ми намагатимемось продемонструвати наші сильні якості. Чим вищий рівень нашого суперника, тим краще для моїх підопічних. Особливо зважаючи на те, що буквально ще вчора ми грали на аматорському рівні. Тому для наших хлопців це буде лише додатковий стимул проявити себе.

Володимир БОБИР.