Український футбол
Антон МОНАХОВ: «У моєму віці треба дивитися передусім на контракт»
Екс-оборонець запорізького «Металурга» поки ще не знайшов собі нової команди після зимового прощання з клубом із рідного міста

Раніше Антон виступав за низку клубів із різних чемпіонатів України, та ніколи не мав проблем із працевлаштуванням. Також свого часу він пробував сили за кордоном, але йому не вдалося затриматись ані в Росії, ні в Польщі. Нині, коли Монахову виповнилося 32, він залишився без команди. «УФ» вирішив поспілкуватись із Антоном, аби дізнатись, як проходило розставання з «козаками», та чим планує займатися далі.

— Антоне, ви часом не на перегляді в одному з вітчизняних колективів?

— На жаль, ні. Поки сам підтримую свою форму. Конкретних пропозицій немає, тому залишаюсь удома, із сім’єю.

— Розкажіть детальніше, як відбулося прощання з «Металургом»?

— Та його й не було. Просто після останнього матчу у чемпіонаті мене викликали до керівництва й одразу сказали, що продовжувати співпрацю не мають наміру. Відтак новий контракт мені ніхто й не пропонував. На цьому все.

— На вашу думку, чому так раптово припинився цей етап кар’єри в Запоріжжі?

— Тут навіть глибоко не потрібно копати. Думаю, що все пов’язане зі зміною тренера. Після того, як пішов Пучков, було видно, що Таран на мене не розраховує.

Немає якихось образ на колишній клуб, де не захотіли вас затримати надалі?

— Абсолютно ні. Нормальна футбольна ситуація. Змінився коуч, а на гравців, яких він запрошував, далі не розраховують, адже в іншого очільника може бути своє, інше, бачення футболу.

Невже зараз не знайшлося бодай аматорського колективу, з яким у цей час можете грати у футбол?

— Зрозуміло, що самому тренуватися та «мотати кола» — це не зовсім дієвий спосіб підготовки. Зараз допомагаю одній команді, котра виступає на область. Не хочу на цьому зупинятися, це все ж таки на певний час. Хоча це мені дозволяє тримати себе у формі. А взагалі перебуваю в режимі очікування, сподіваюся, незабаром підвернеться якийсь цікавий варіант із новою командою.

— Пошуком клубу займаєтесь особисто, чи у вас є агент, який піклується про ваше працевлаштування?

— Ні, що я тут можу зробити? Лише чекати. Звичайно, що мій агент працює над тим, щоби вже взимку я приєднався до нового колективу.

— У вашому послужному списку були й першо-, й друголігові ФК. Не відкидаєте можливості, що пошуки ведуться й на нижчому рівні?

— Та не знаю. Чесно кажучи, навіть не замислювався над можливістю пограти в нижчих дивізіонах. Хоча за цікавої пропозиції не виключаю, що сяду за стіл перемовин із слабкішими командами, ніж колишній «Металург». Головне — зараз грати, перебувати в обоймі. Хотілося би, звісно, ще пограти на найвищому рівні, але поки туди мене ніхто не поспішає кликати.

— А варіантів із іноземними командами немає? Не так давно вас запрошував польський «Відзев»…

— Ні. Там також у паспорт дивляться. Хто старший, то двічі подумають, перш ніж гравця запрошувати. Натомість відчуваю, що, попри свій вік, я ще спроможний грати на хорошому рівні, допомагати сильним командам. Але що зробиш проти «принципу» паспорта?

— У плані вибору ключовим є вигідний контракт чи рівень команди?

— Напевне, в моєму віці треба дивитися передусім на контракт, а не в якому дивізіоні грає клуб.

— Є передумови до того, щоби знайти команду в зимовий антракт?

— Хотілося би у це вірити. Водночас, якщо би не сподівався на це, то в такому випадку можна було би завершувати кар’єру. Якщо зараз не знайду нове місце, то потім це буде зробити значно складніше.

— Про завершення виступів узагалі не думали?

— Поки що довго над цим не замислювався. Однозначно ще хочу грати. Тому нічого тут вигадувати.

— На комфортну старість заробили, чи займатиметеся чимось іншим після кар’єри футболіста?

— Ні, в будь-якому випадку ще пот­рібно буде чимось займатись.

Не бачите себе в ролі тренера?

— Щодо вибору тренерської діяльності я не певен. Проте на відсотків 90 можу сказати, що моє подальше життя після того, як повішаю бутси на цвях, буде пов’язане із футболом. Над цим, як уже казав, не думав: чи це буде робота наставником, чи, можливо, агентом. Із часом зрозумію, що мені ближче.

Євген ДЕМЯН.


стрічка новин