Український футбол
Артем ФЕДЕЦЬКИЙ: «Гадаю, нас усе ж оштрафують»
Захисник «Дніпра» поділився враженнями від дебютної гри своєї команди в Лізі чемпіонів, розповів про інцидент за участі ультрас і тактичні перебудови Маркевича

Після нічийного матчу «Дніпра» з «Копенгагеном» у мікст-зоні журналісти, як завжди, чекали на коментарі та післяматчеві інтерв’ю від учасників дійства. На превеликий жаль, хоробрості поспілкуватися із журналістами вистачило лише в Артема Федецького. Джаба Канкава, Матеус і Євген Чеберячко демонстративно пройшли повз нас, повністю ігноруючи представників мас-медіа. Сергій Політило, ледь побачивши людей із мікрофонами, взагалі проявив боягузтво та втік назад до роздягалень. На цьому тлі якісно виокремлювалися гравці «Копенгагена», які залюбки йшли на контакт. Отож дуже прикро, що наші футболісти й досі ігнорують вітчизняні ЗМІ, геть не бажаючи проявити відкритість та солідарність до журналістів.

— Артеме, дніпряни так і не змог­ли «розпечатати» ворота данської команди. Як гадаєте, чого не вистачило для перемоги?

— Було дуже складно зламувати насичену оборону суперника. Гравці «Копенгагена» зразу окопалися на своїй половині поля та сподівалися на контратаки. Наш план спрацював наполовину: вдома ми не пропустили, але й забити не змогли. Напевне, потрібно було впевненіше діяти в завершальній стадії атак.

— Наскільки складно було перебудуватися від вимог Хуанде Рамоса до тих, котрі нині прищеп­лює команді Мирон Маркевич?

— Переконаний, нам ще є над чим працювати. Ми повинні краще виконувати вимоги головного тренера. Мирон Богданович просить грати в комбінаційний і атакувальний футбол. Отож будемо працювати над цим.

— Другий тайм розпочався із затримкою через начебто агресивні дії вболівальників. Скажіть, що там узагалі сталося, і чому наставник «Копенгагена» вирішив забрати з поля своїх футболістів?

— Не знаю. Потрібно було в Дніп­ропетровську грати, там точно би нічого не трапилося. Я, звісно, жартую, проте цей інцидент — дуже неприємний. Насправді, я не бачив, через що все почалося. Тепер найголовніше, щоби нам узагалі не заборонили грати за присутності глядачів. Гадаю, нас усе ж оштрафують, але, сподіваюся, УЄФА тільки цим і обмежиться. Зреш­тою, на наших фанів я не злюся. Нав­паки, це вони скоріше мають на нас ображатися, адже ми їх сьогодні підвели, не змогли виграти.

Що гравці робили, коли їх відвели в підтрибунне приміщення?

— А вам прямо-таки потрібно це знати? Намагалися тримати себе в тонусі, щоб одразу вступити в гру. Гадаю, якби ми забили м’яч — гра пішла би по-іншому.

— Ситуація з уболівальниками, часом, не вплинула на настрій у другому таймі?

— Ні, це не позначилося. Узагалі, підтримка була хорошою. Я думав, що глядачів прийде менше. Коли ми вий­шли на розминку, на трибунах майже нікого не було, але потім люди підтягнулися. Загалом, хотів би подякувати столичним уболівальникам, котрі не залишили «Дніпро» сам на сам із суперником і прийшли підтримати нашу команду.

— Уже другий матч поспіль Маркевич використовує вас на лівому фланзі оборони. Наскільки комфортно почуваєтеся на цій позиції, адже, як показав поєдинок, активність ваших підключень до атаки помітно зменшилася?

— Не рідна позиція, проте нормально. Де тренер скаже, там і потрібно грати. Звичайно, до нової позиції потрібен час, щоби призвичаїтися, повністю пристосуватися. Якщо вам відомо, на зборах ми награвали інший варіант схеми — зі Стриничем і Ротанем, але, на жаль, наразі цих гравців немає в нашому складі. Але зараз такий футбол, що потрібно бути універсалом — уміти грати на різних позиціях.

— На що сподіваєтесь в матчі-відповіді, адже сьогодні ваша команда здобула доволі таки «слизький» рахунок, який, власне, не дає переваги жодному із суперників?

— Мирон Богданович ще перед грою казав, що все вирішиться в Копенгагені. Так і сталося. Ми повин­ні діяти сміливіше, використовувати свої шанси в атаці. А вони, думаю, в нас будуть. Проаналізуємо домашній матч і зробимо висновки. Навряд чи данці вдома діятимуть таким же чином, як і в першому поєдинку. Усе ж, їм також потрібно забивати, щоби потрапити до наступного раунду, а відтак вони мають відкриватися, оголяючи, таким чином, свої тили.

Роман КИРІЄНКО.


стрічка новин