А цей хлопець справді футболіст?

«Дніпро» ніколи не був переможцем вітчизняної першості, тоді як футболісти, яким клуб дав дорогу у великий футбол, такі як Максим Калиниченко чи Богдан Шершун, здобували славу і в чемпіонаті Росії, і в Кубку УЄФА. Обидва згодом повернулися в Дніпропет­ровськ, але продуктивності від цього було обмаль.

Утім, «Дніпро» має практику вдалого розставання зі своїми вихованцями. Наприклад, Костянтина Кравченка продав у «Шахтар» за п’ять мільйонів доларів — суму відступних, прописаних у конт­ракті гравця з дніпропетровцями. Зараз Кравченко виступає в «Іллічівці», і його трансфер якщо і вартий п’яти мільйонів, то точно не доларів. Перехід Віталія Каверіна в «Динамо» — взагалі загадка. Футболіст, за якого столичний клуб заплатив, за деякими даними, 1,2 мільйони євро і який свого часу у складі збірної U-19 став чемпіоном Європи, ніяк не міг пробитися навіть у заявку «Дніпра» на матчі прем’єр-ліги, але чомусь знадобився киянам. Напевно, задля того, аби підсилити аматорський колектив з Київської області «Динамо-РУФК», в якому Каверін засвітився у осінній частині цього сезону.

У орендах гравців теж чимало користі: клуб, якому належить виконавець, може збоку спостерігати, як той витримує конкуренцію в іншому місці, як набуває психологічної впевненості, як зростає його майстерність, тактична і фізична готовність. Нехай Джаба Канкава вже давно виріс зі статусу перспективного футболіста, але він пройшов саме тим шляхом, що описаний вище. Грузинський легіонер чудово проявив себе в «Кривбасі» і повернувся в «Дніпро», де також виборов собі місце в основному складі.

Дмитро Льопа, який свого часу подавав надії, мабуть, не менші, ніж Євген Коноплянка, зараз пробує свої сили в «Карпатах», де в першій частині сезону його не бачили в складі. Але згодом Олександр Севидов став більше йому довіряти. І не можна сказати, що 25-річний гравець був якимось безпомічним, ні, Льопа старався з усіх сил: і за першої-ліпшої нагоди загострював ситуацію, і назад повертався, були достатньо загрозливими і стандарти в його виконанні. Але щоб знову одягти футболку дніпропетровського клубу, йому треба виходити на новий рівень, тим більше, зараз у «Дніпрі» зашкалює конкуренція.

На місці Хуанде Рамоса ретельніше придивився би до правого захисника Павла Пашаєва. Колись його котирували нижче, ніж брата-близнюка Максима, Царство йому Небесне, але Павло не зневірився в своїх силах, продовжував напружено працювати і заслужив на місце в складі «Кривбасу» від Олега Тарана. В тому складі криворіжців, який посів підсумкове сьоме місце в поки останньому для себе чемпіонаті, нарівні з Олексієм Антоновим, Денисом Дедечком особисто мені запам’ятався і Пашаєв, який відзначався швидкістю і вправними діями в обороні, не цурався підключатися до атак. У Львові Павло також швидко став гравцем основного складу, проявляючи свої найкращі якості. У «Дніпрі» на позиції Пашаєва використовують і Артема Федецього, і Олександра Мандзюка — обидва гравці національної збірної. Проте вони як гренадери могли б бути корисними на інших місцях, натомість мобільний Пашаєв поки чекає свого шансу в Дніпропетровську.

Аналогічний шлях від Кривого Рогу до Львова проробив і партнер Пашаєва Валерій Федорчук. Екс-гравець ФК «Львів» також чудово себе зарекомендував у «Кривбасі». А з «Карпат» узагалі отримав виклик до збірної України. Іспанський спеціаліст поки не бачить Валерія в складі «Дніпра», а перевіряє можливості Сергія Політила. Колишній «моряк» поки нечасто виходить на поле, і не виключаю, що влітку може повторити долю Федорчука.

Колись у Туреччині під час зборів клубів вищого дивізіону мені випала нагода спостерігати за одним із матчів «Дніпра», в якому тоді ще Володимир Безсонов вирішив перевірити найближчий резерв, і серед інших випустив Артура Карнозу. Я стояв біля лінії поля, і поруч зі мною бігав асистент арбітра, здається, з Казахстану. Так от, після чергового проходу Карнози, який «накрутив» кількох суперників і завдав влучного удару по воротах, асистент, порівнявшись зі мною, з посмішкою на вустах запитав: «А цей хлопець справді футболіст? Він більше на борця схожий».

Кремезному Карнозі також не знаходилося місця в складі «Дніпра», і спочатку він відправився в оренду в «Нафтовик», де визнавався одним з найкращих футболістів першої ліги. Потім разом з «Севастополем» здобув путівку в прем’єр-лігу, де також став одним з відкриттів. Насамперед, Карноза виокремлювався технічним арсеналом — і м’яч може притримати, і обіграти кількох опонентів, і точний пас на загострення віддати, і м’яч забити. Особливо в першій частині нинішнього сезону Артурові вдавалися удари зі штрафних, якими він приніс важливі очки кримській команді. Ще в Севастополь цей футболіст переїжджав як вільний агент, і з «Дніпром» не зв’язаний жодними контрактними зобов’язаннями. Питання: чим Політило кращий за Карнозу? Дивно, чому на свого вихованця «Дніпро» звертає меншу увагу, ніж на футболіста зі сторони.

Уже не належить «Дніпру» і такий виконавець, як Олександр Насонов. Хуанде Рамос також не бачив його в складі своєї команди. Насонов відправився шукати кращої долі у «Волині», а коли контракт завершився, то заявив, що продовжить кар’єру в іншому місці, але точно не в «Дніпрі». Видно, накипіло. Зрештою гравець нашої молодіжної збірної опинився в донецькому «Металурзі», де зумів скласти справжню конкуренцію гравцю нашої національної збірної Миколі Морозюку. Зазначу, що в Дніпропетровську Насонова розглядали як крайнього півзахисника, а зараз у Донецьку він діє на позиції правого захисника. Як кажуть, талановита людина талановита в усьому.

Якщо серед польових гравців, вихованих «Дніпром», спостерігається деякий прогрес, то стосовно голкіперів це поки важко сказати. Ще в минулому десятилітті воротарів, для яких «Дніпро» вважався рідною командою, було більш ніж достатньо — це і Микола Медін, і Максим Старцев, і Артем Куслій. Перший зараз працює тренером у дублі «Дніпра», Старцев намагається закріпитися в запорізькому «Металурзі», а Куслій завершив кар’єру через проблеми зі здоров’ям. Із нового покоління одного часу розкрився в Луцьку Денис Шеліхов, але більше ніж на півроку його не вистачило. Зараз Шеліхов разом з «Дніпром» на зборі в Іспанії, але чомусь здається, що якщо він і залишиться в команді, то через те, що ніде в іншому місці йому не знайдуть роботи.

Тренери давали шанс Антону Каніболоцькому. Але після кількох грубих помилок перспективний страж воріт міцно окупував лаву запасних. Але це не завадило Каніболоцькому перебратися в «Шахтар», де в минулому сезоні на нього робили більшу ставку, ніж на Андрія П’ятова. Останній не здавався і переконав Мірчу Луческу, що на ньому рано ставити хрест.

Мабуть, зараз у «Дніпрі» не жалкують, що відпустили Каніболоцького, але завершиться оренда Дениса Бойка, і невідомо, яким боком повернеться ситуація.

Сергій ТАЛИМОНЧИК.