Цілком привітно в штабі Генінсона

Одноголосне рішення делегатів стало увертюрою до весняної частини чемпіонату України й дає Володимиру Генінсону найширший кредит довіри. За великим рахунком, його попередник Віталій Данилов мав би відзвітувати на Загальних зборах УПЛ, однак такого не сталося. Чи не цю деталь мав на увазі гендиректор «Зорі» Сергій Рафаїлов, сказавши: «Ніхто не наважується взяти на себе сміливість, і, по суті, лігу треба створювати заново в наших умовах»?

Утім, не став би згущувати фарби — цей заклад працював і за хронічної відсутності Віталія Богдановича на місці (дирекція, оргвідділ, прес-служба). Й, мабуть, побажання гендиректора «Дніпра» Андрія Стеценка («Сподіваємося, Володимир Братиславович зуміє вивести з піке, в якому вона перебуває») стосується не критичного положення «літака», а пошуків кращого контакту з клубами. Але чому тоді на виборах переважали не президенти ФК (власне, такий приклад тільки один — Ігор Суркіс)?

До речі, пан Володимир уже зіграв на випередження: «Менеджмент це добре, але все одно стратегію диктують власники. З їхньою переважною більшістю мені вже вдалося переговорити. Не належу до жодної політичної сили, не наближений до жодного з клубів — тому, гадаю, побачили такі підсумки голосування. Ще в передвиборчій програмі одним з пунктів значилося, що кандидат повинен влаштовувати всі клуби».

Момент, дійсно, принциповий. Згадайте, не так давно клани ділилися за принципом — київський, донецький, дніпропетровський тощо. І якщо певний претендент отримував серйозну посаду, так само у федерації або в ПФЛ, то цьому раділи далеко не всі! Генінсона ж привітали одностайно, 13-ма парами рук. До речі, автор цих рядків ризикнув узяти до заголовка переспів справді колективістських куплетів одеського барда 1920-х років Мирона Ямпольського. Вони відомі або як «На Молдаванке музыка играла», або «Ужасно шумно в доме…» Прізвище президента УПЛ трохи римується з героєм пісні, складеної у 18-й квартирі по вул. Канатній, 84. Але справа зовсім не в цьому. Підкупає, що ВБГ не збирається закриватися в шкаралупі організації: «Буде повна відкритість: медіа отримають доступ на всі наради. Проводитимемо прес-клуби, «круглі столи», куди запрошуватимуться журналісти, на питання яких відповідатиму. Планую це робити кожні три місяці».

Чи не бентежить молодий, як для такої посади, вік — президентові невдовзі виповниться круглих 40? Але ж за роками народження корінний киянин Генінсон тільки на один молодший від шефа ФФУ й на два від Прем’єр-міністра. Зреш-
тою, йому ж свого часу в 35 доручили крісло директора з експлуатації у штабі НСК «Олімпійський».

Прямі пункти анкети, пов’язані зі спортом? Даруйте, але подіб-
ний збіг — гравець класу «А» й згодом диплом, виданий університетським юрфаком, — трапився в нашому елітному дивізіоні одного-єдиного разу. Це про В’ячеслава Лещука, першого президента «Чорноморця», а перед цим його капітана (відіграв за кар’єру десь під 350 матчів у футболці рідної команди). Отож, дозволимо Володимиру Генінсону обмежитися бакалавратом у штаті Вермонт і сертифікатом тренера Європейської Асоціації стадіонів і безпеки (ESSMA), а принагідно — ман-
датом співробітника профільного комітету УЄФА за цим напрямком.

… Що завтра? Побачимо. Для початку на березневому конгресі ФФУ треба новоспеченого керівника прем’єр-ліги дообрати членом Виконкому. Гадаю, з оцим проблем не виникне, адже його в Лабораторному провулку знають ще й як донедавна виконавчого директора Федерації. Роботи вистачить, насамперед щодо збереження спроможних до нормального існування клубів, кількість яких в сезоні-2016/2017 Загальними Зборами підтверджено на рівні «12».

А от щодо забезпечення єдиного телевізійного «пулу» («не впораюся — напишу заяву»), то акуратно порадив би ватажку ліги не квапитися. Адже якби в нас усі виборні високопосадовці настільки чесно ставили «на кін» пакет обіцянок, то спікери парламенту та мери міст-мільйонників змінювалися б кожних півроку. Зрозуміло, що подібних стрибків наш професіональний футбол банально не витримає.

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ.