Дмитро БІЛОНОГ: «Приклад Болбата нас надихає»

— Дмитре, ви вже другий рік виступаєте на професійному рівні. Наскільки легко пройшла ваша адаптація в дорослому футболі?

— Перший рік було дуже тяжко. У другій лізі граєш проти дорослих чоловіків, досвідчених футболістів, відтак у деяких компонентах необхідно було значно додавати. Цьогоріч мені вже простіше, й коли граємо з іншими колективами, почуваюся набагато впевненіше та розкутіше.

— У літнє міжсезоння склад «Шахтаря-3» значно оновився. Порівняно з минулим роком «гірники» стали сильнішими чи, навпаки, слабкішими?

— Звісно, цього сезону наша команда молодша, ніж у попередньому. Однак я не став би говорити, що нинішній колектив слабкіший чи сильніший. Просто нові обранці ще не встигли зігратися, молоді бракує досвіду. Можливо, саме через це виникають якісь помилки в атаці чи під час гри в захисті. Як на мене, молодість усьому причина, але це тимчасово й поправно, тож, гадаю, вже найближчим майбутнім команда набере ходи й заграє набагато потужніше.

— Тобто нинішні низькі показники «помаранчево-чорних» — тимчасове явище?

— Так! Команда у нас молода, хлопці обдаровані, перспективні. Їм є куди рости. Окрім того, наш тренер уміє працювати з молоддю, що він вже неодноразово доводив. Подивіться, скільки через нього футболістів прем’єр-ліги пройшло. Я впевнений, як тільки хлопці притруться один до одного, сповна зрозуміють побудову нашої гри та вимоги тренера, наші перемоги не за горами. Зрештою, найголовніше завдання «Шахтаря-3» — це виховання футболістів для першої команди, а гра прийде.

— Певне, для футболістів третьої команди «Шахтаря» приклад Болбата має надихати, адже хлопчина всього за рік проторував шлях од другого дивізіону до колективу прем’єр-ліги та національної збірної України!

— Певна річ, приклад Болбата нас надихає. Він взірець того, як хлопцям на кшталт мене потрібно працювати та прогресувати, щоби досягнути бодай якихось висот у футболі. Окрім того, Сергій продемонстрував, що й за футболістами в другій лізі слідкують провідні клуби, й у випадку успішної гри можна отримати запрошення від іменитих клубів. Тобто двері ні перед ким не зачинені, потрібно в них тільки постукати.

— Як живеться донецьким молодим футболістам на тимчасово орендованій навчально-тренувальній базі в Карлівці?

— Усе добре. База хороша, поля нормальні, тож скаржитися ні на що. Добре, що нашій команді узагалі знайшли місце, де ми можемо нормально тренуватися й грати. Це дорогого коштує. Звісно, в Кирші база набагато краща, але й тут доволі комфортно.

— Цього літа ви разом із збірною України U-19 на юнацькому чемпіонаті Європи, що проходив в Угорщині, вибороли право наступного року брати участь у світовій першості. Які у вас враження від єврофоруму?

— Чесно зізнаюся, враження тільки позитивні. Можу відзначити хороший рівень суперників, однак із кожним із них можна було грати. Скажу навіть більше: ми цілком могли вийти з тієї групи. Усе вирішилося на завершальних хвилинах, коли серби забили м’яч Болгарії, й пройшли до півфіналу. Попри програш Німеччині, не вважаю нашу команду слабкішою. Просто для хлопців це був перший подібний досвід, адже до цього на такому рівні ми ще не виступали, відтак мала місце певна нервозність. А якщо розглядати турнір загалом, то в ньому брали участь найсильніші збірні Європи у своїх вікових категоріях, отож перебувати серед такої компанії було просто фантастично.

— На чемпіонат світу чекаєте виклику від Петракова?

— Звісно, чекаю. Для мене кожен виклик до лав збірної — неабияка честь і радість. Мені завжди приємно повертатися до табору «синьо-жовтих» захищати честь країни. Дуже хотілося, щоби я й наступного року заслужив виклик на великий футбольний турнір.

— Од збірної повернемося до справ клубних. У восьмому турі вашій команді доведеться з’їздити до Стрия на матч із тамтешньою «Скалою». Як донеччани готуються до цього поєдинку?

— Готуємося в звичному режимі. Іде підготовчий процес, абсолютно нічого нового й надзвичайного. Тобто готуємося так, як і до решти матчів чемпіонату.

— Дмитре, футболісти постійно в інтерв’ю говорять, що готуються в звичному режимі. А що таке звичний режим і чим він примітний?

— Звичний режим якраз тим і примітний, що абсолютно нічим не примітний. Раз у день тренування, відпочинок, штатний спортивний режим за розкладом. Ось і все.

— У попередньому матчі з «Реал Фармою» ви забили доволі ефектний гол, перекинувши м’яч через голкіпера п’яткою. Заздалегідь вирішили, що битимете саме таким чином, чи ідея виникла в процесі епізоду?

— Коли вже наближався до воротаря, вирішив, що зіграю саме так. Тобто це було обдумане рішення, а не спонтанне. У підсумку, вийшло доволі непогано.

— Як гадаєте, яке місце за підсумками нинішньої першості до снаги посісти «Шахтарю-3»?

— Думаю, в п’ятірку повинні потрапити. Ми це можемо й маємо зробити.

Роман КИРІЄНКО.