Дмитро ГРИШКО: «Єврокубки? Поки захмарних цілей у нас немає»

— Враховуючи, що підготовка до дебюту в прем’єр-лізі з відомих причин була зім’ятою, могли собі уявити, що після шести турів «Олімпік» забереться так високо — на четверте місце?

— Справді, підготовка до сезону проходила в непростих умовах: ми постійно, що називається, сиділи на валізах, не знали, де опинимося й у яких умовах будемо тренуватися. Тому довелося набирати форму впродовж чемпіонату.

Що стосується нашого сьогоднішнього четвертого місця, то все одно захмарних цілей ми не ставимо. Головне — адаптуватися в еліті. Добре, що набираємо очки. Йдемо крок за кроком, налаштовуємося винятково на майбутню гру. Зараз всі наші думки — про матч із «Дніпром». Ми не дивимося поки в турнірну таблицю, а ось, наприклад, під час зимової паузи буде час на неї поглянути.

— Недавно від колишніх футболістів доводилося чути думку, що «Олімпіку» час боротися за путівку в Лігу Європи, а не за виживання. Чого в такому висловлюванні більше: іронії чи здорового глузду?

— Напевне, все-таки іронії. Ми реально дивимося на стан речей: поки нам іще зарано боротися за єврокубки. Зараз головне залишитись у прем’єр-лізі та набути досвіду виступів.

— Судячи з усього, із шести проведених матчів рівнем своєї гри найсильніше враження на вас справив «Шахтар»?

— Це безперечно. За передчуттями під час гри шансів у нас того дня було дуже мало. І повірте, ми, як спортсмени, не виходили на матч із «гірниками» приреченими, знаючи, що крупно програємо. Який солдат не мріє стати генералом? На кожну гру виходимо з думками лише перемогти, інші варіанти не розглядаємо. Просто «Шахтар» зіграв чітко й злагоджено, всі дії виконував автоматично. Нам було складно протистояти чемпіону. Тому на своїй шкірі відчули: є ще чого вчитися.

— Як вважаєте, команда вже усвідомлює, на що зможе претендувати зі своїм потенціалом у елітному дивізіоні?

— Насамперед, відчули, що між першою та прем’єр-лігою — колосальна прірва. Поки в нас, на жаль, немає стабільності. Можемо один матч зіграти вдало, а наступний провести нижче піднятої нами ж планки. Такого не має бути: не повинні опускатися нижче певного рівня. Як мінімум. А краще піднімати планку своєї гри вище й вище, щоби прогресувати.

Приміром, у матчі з донецьким «Металургом», який виграли, допустили безліч помилок. Тренер нам на них указав. І знаємо, що маємо потенціал, аби далі рости та ставати сильнішими.

— Мені здається, що одна з найсильніших якостей Романа Санжара полягає в тому, що він, попри свій молодий, як для тренера, вік, заряджає гравців величезною впевненістю у власних силах. Згодні?

— На сто відсотків! Роман Миколайович знаходить підхід до кожного гравця, володіє неймовірною інтуїцією. Так, він — молодий, із багатьма з нас ще грав, дружили, але зараз ми дотримуємося дистанції футболіст — тренер. Приємно, що в нас є діалог, наставник цікавиться нашою думкою щодо навантажень, інших аспектів тренувального процесу. Це дуже важливо.

— Пару центрбеків Гришко — Дитятьєв сьогодні часто хвалять і включають у різні збірні турів. Однак одинадцять пропущених «Олімпіком» м’ячів — це, напевне, перебір…

— Так, цей показник не дуже приємний, але більше уваги звертаємо на графу під назвою «очки» (посміхається). Не буду виправдовуватися, що дев’ять м’ячів ми пропустили в іграх проти двох команд — учасниць єврокубків. Маємо те, що маємо. Нам у тих матчах дали зрозуміти: щось робимо не так.

А те, що Льошу й мене відзначають, звичайно, приємно. Але в тій грі з донецьким «Металургом» ми з моїм партнером, із яким граємо давно, напомилялися стільки, як, напевне, за всі попередні матчі. Добре, що нас виручили хлопці, які забили на один м’яч більше, ніж суперники. Ясно одне: бачимо, над чим потрібно ще працювати.

— У міжсезоння в команду прийшли десять новачків. Однак у стартовому складі на гру проти донецького «Металурга» вийшли лише троє з них — голкіпер Ігор Литовка, правий захисник Ігор Тищенко та вінгер Дмитро Єременко. Про що це говорить?

— Під кожного суперника головний тренер підбирає виконавців і тактику. Мабуть, на цей раз Роман Миколайович вирішив зупинитися на такому варіанті складу. До речі, вісім виконавців — це ті хлопці, хто грав у першій лізі. Ось бачите, вони показують, що можуть виступати й на рівні прем’єр-ліги. Це — здорово!

— Мірча Луческу після матчу із «Шахтарем» зазначив, що «Олімпік» у другому таймі ослаб фізично, а ось проти «Металурга» команда (і це визнали всі) після перерви додала в русі, агресії. Чим поясните такі метаморфози?

— Тим, що із «Шахтарем» був третій тур, а зараз шостий. Ми набираємо форму, додаємо. І в грі з «Металургом» були краще готові фізично, ніж у поєдинку з «гірниками». І, сподіваюся, в матчі з «Дніпром» краще будемо готові, ніж із «металургами».

— «Олімпік», як дебютант прем’єр-ліги, пише свою історію сьогодні із чистого аркуша. Ви, Дмитре, приміром, стали автором першого переможного гола команди в зустрічі на виїзді в Ужгороді. Чи надаєте значення таким подіям?

— Кожен футболіст, який вписує своє ім’я в історію клубу, звичайно, переповнюється тільки позитивними емоціями. Я — не виняток. Але для мене найголовніше успіх команди, а не особисті досягнення. Якби в Ужгороді той м’яч забив хтось із моїх партнерів, і ми виграли, то я радів би так само. Узагалі, та перемога для нас була дуже важливою для відчуття, що ми можемо відбирати очки й на виїзді.

— Професіоналізм у всьому та сучасні методи відновлення дозволяють сьогодні футболістам виступати на високому рівні значно довше, ніж раніше. Яскравий приклад — граючий президент «Олімпіка» Владислав Гельзін. Чи є бажання піти його стежиною?

— Звичайно, є. Із нашого президента беру приклад як у людському, так і у футбольному плані. Подивіться, з яким величезним бажанням він тренується й грає… А що стосується моїх перспектив, то без футболу свого життя не уявляю. Що буде після того, як повішу бутси на цвях, навіть не замислювався, адже ще, вважаю, далеко не повністю реалізував свій потенціал як чинний гравець.

Дмитро ДОЙНІКОВ.