Дмитро ЮСОВ: «Олег Анатолійович не боїться довіряти молоді»

— Цьогоріч «козаки» стартували доволі непогано, набравши за чотири тури стільки ж очок. При цьому ваша команда програвала винятково фаворитам першості — «Шахтарю» та «Дніпру». Як гадаєте, «Металургу», нареш­ті, вдасться переключитися з боротьби за виживання на досягнення місця, скажімо, у середині таблиці?

— Олег Анатолійович неодноразово у численних інтерв’ю заявляв, що команді потрібне підсилення. Так, перед стартом першості до складу «Металурга» влилося зразу кілька висококваліфікованих футболістів: Льопа, Лисицький, Пашаєв, інші. Отож наразі потроху налагоджуємо ігрові зв’язки, хлопці звикають один до одного. У підсумку, за ці чотири тури наша команда зміцніла, стала зігранішою та ціліснішою. Гадаю, саме за рахунок цього нам і вдалося здобути залікові пункти.

— Якщо раніше вважалися молодим і перспективним, вас тільки підпускали до першої команди, то нинішнього сезону ви стали повноправним гравцем основного складу й узяли участь у всіх матчах першості. Місце у старті — це винагорода за старання та працелюбність?

— Певне, що так. Я справді дуже багато працював, і коли грав у дублі, й коли потрапив до першої команди. Наполегливо тренувався, постійно доводив тренерам, що я чогось вартий, щось можу на футбольному полі. Попередні наставники, котрі працювали в «Металурзі», на мене не особ­ливо розраховували, не давали шансу проявити себе. Із приходом у клуб Олега Тарана все змінилося. Одного разу він довірив мені місце у стартовому складі, йому моя гра сподобалася. Потім на зборах удалося закріпитися, сповна зрозуміти й вимоги тренера, й команду гру. Отож у чинному чемпіонаті я постійно потрапляю до основи. Усе це стало можливим тільки за рахунок шаленої самовіддачі та працелюбності.

— Судячи з останніх поєдинків, Олег Таран використовує вас на флангах атаки. Наскільки комфортно почуваєтеся на позиції крайнього атакувальника?

— За амплуа я — атакувальний універсал. Можу зіграти як праворуч у атаці, так і ліворуч, у центрі або на вістрі. Для мене немає принципової різниці, на якій саме позиції діяти попереду. У молодіжній збірній, наприклад, Сергій Ковалець мене використовує більше як наконечника чи відтягнутого форварда.

— Зважаючи на ваш універсалізм, певне, володієте досконало ударами з обох ніг?

— Кожний футболіст повинен однаково вміти ефективно діяти обома ногами. Аби переставляти їх не лише для ходіння, а й вправно використовувати для ефективної передачі чи ж добре пробити. Щодо мене, то й лівою, й правою володію майже однаково. Хоча найбільш робочою в мене вважається саме права. Скажу так, якщо м’яч буде під лівою, перекладати, втрачаючи дорогоцінну мить, його на праву не буду.

— Школа «Металурга» славиться своїми випускниками, які нині виступають майже в кожному клубі УПЛ. Певне, Олег Таран чудово інформований про можливості молодих запоріжців, адже, крім вас, до основного складу потрапляють і дев’ятнадцятирічний Жураховський, і вісімнадцятирічний Каплієнко…

— Олег Анатолійович не боїться довіряти молоді, він для нас і тренер, і вчитель. Олег Таран кожному дає шанс проявити себе, а решта залежить тільки від хлопців. Хтось використовує свій шанс, хтось ні, однак ні перед ким коуч дверей не зачиняє. Узагалі, якщо вже тебе підпускають до основи, то потроху дають ігровий час, постійно підтримують. У тебе з’являється впевненість і підтримка, а на полі дієш розкуто, без будь-якого остраху.

— Тобто молоді футболісти не бояться, що в разі невдалої гри вони більше не отримають другого шансу?

— Та ні, такого немає. Тренер за погану гру, звісно, може покартати, однак другий шанс завжди надасть. Посадити на лаву може на один-два матчі, та якщо на тренуваннях доводиш своєю працею, що готовий виправитися, обов’язково знову отримаєш можливість проявити себе.

— У 1/16 Кубка України вам удалося відзначитися переможним м’ячем у ворота першолігового «Геліоса». Причому гол у вас вийшов доволі ефектним: у стилі відомого француза Анрі, коли йому вдавалися обвідні удари щічкою в дальній від голкіпера кут. Ви заздалегідь вирішили, що битимете саме таким чином, чи вирішували вже за ситуацією?

— Заздалегідь не думав, що саме так виконуватиму удар. Просто так вийшло, що отримав м’яч у карному майданчику суперника, відтак другим дотиком спрямував у сітку воріт. Усе це вийшло якось само собою. Загалом, кубкові матчі завжди виокремлюються своєю безкомпромісністю, адже з будь-яким суперником у Кубку грати дуже непросто. Команди з першої, другої ліг налаштовуються, неначе на фінал, і б’ються за кожний м’яч. Отож у цьому плані дуже непросто грати проти таких суперників. У матчі з «Геліосом» так і вийшло, що харків’яни продемонстрували не тільки характер, а й свою непоступливість. Кілька разів нас Максим Старцев урятував. У другому таймі стало легше, гравці «Геліоса» дещо втомилися, збавили оберти, чим ми сповна і скористалися.

— Недавно наставник молодіжної збірної Сергій Ковалець оприлюднив список гравців на заключні матчі відбору до Євро-2015. Серед 24 футболістів значиться й ваше прізвище. Як дізналися про запрошення до табору «молодіжки»?

— У нас такими справами займається спеціальна людина в клубі, щось на кшталт адміністратора. Саме від нього я й дізнався, що мені прийшов виклик до табору молодіжної збірної. Повідомив, що першого вересня збір, отож готуйся до матчів збірної. Узагалі, я дуже радий знову опинитися в «молодіжці», адже там панує фантастична атмосфера, класні футболісти, тренери. Збірна — це супер, і я щасливий знову опинитися у цій команді.

— На заключному етапі доведеться зіграти проти швейцарців і ліхтенштейнців. Чи слідкуєте за суперниками по кваліфікаційному раунду?

— Я трішки знайомий з командою Ліхтенштейну, адже цього літа мені вдалося зіграти проти неї, й навіть відзначитися забитим м’ячем. А ось про Швейцарію майже нічого не знаю. У першому колі проти «банкірських гномів» я не грав. Але нічого, гадаю, по приїзді до табору збірної Сергій Іванович усе нам пояснить, із можливостями суперників познайомить. Що ці команди собою представляють, як грають — усе це дізнаємося на теоретичних заняттях. Поки про майбутніх опонентів нічого конкретного сказати не можу.

— Із огляду на турнірне становище, певне, швейцарці налаштовуватимуться на матч із Україною, як на останній бій, адже навіть нічия фактично позбавляє їх шансів на потрапляння до плей-оф?

— Певне, що так. Знаю, в нашій відбірковій групі становище дуже непросте, і швейцарці, як і ми, претендують на потрапляння до плей-оф. Матч обіцяє бути складним, але ми граємо вдома, тож розчарувати своїх уболівальників просто не можемо.

Роман КИРІЄНКО.