Український футбол
«Дякую «Карпатам» за провокацію»
Львівський клуб звернувся до «Шахтаря» разом вийти на поле у футболках з написом «Слава українській армії!», але «гірники» відмовилися

Спорт повинен бути поза політикою. Але в країні зараз такі часи, що складно від цього відмежуватися. Наприклад, мало хто згадує, що у Львові «Шахтар» зняв усі запитання щодо переможця за половину першого тайму, а потім спокійно догравав і беріг сили на матч Ліги чемпіонів із «Атлетиком». Значно більшого розголосу набула передматчева ситуація, коли «Карпати» звернулися до «Шахтаря» з проханням разом вийти на поле у футболках з написом «Слава українській армії!», але «гірники» відмовилися, чим спровокували хвилю різнобарвних суджень. Дехто підтримав «Шахтар», який не купився на «провокацію», а дехто відзначив злободенність питання, яке по-справжньому відкрило очі на донецький клуб.

Із офіційних осіб висловився лише гендиректор «Шахтаря» Сергій Палкін, який у мережі
Фейсбук назвав акцію, влаштовану менеджментом «Карпат», спробою дискредитувати донецький клуб у очах львівських уболівальників, спекулюючи на людському горі і смерті: «На мій погляд, це чиста провокація. Матч із «Шахтарем» для цього був обраний, звичайно, не випадково (до цього моменту ні на одному зі своїх домашніх матчів «Карпати» чомусь не висловлювалися на підтримку дій армії). Організатори акції знали напевно, що «Шахтар» не вийде на поле в запропонованих йому футболках. Якщо матч розпочався з хвилини мовчання, яка була присвячена воїнам, полеглим у ході бойових дій на сході України, тоді чому ніхто не вшанував пам’ять тисяч мирних жителів: літніх, жінок, дітей, трагічно загиблих на Донбасі? Невже вони не заслуговують навіть такого скромного знаку уваги, як хвилина мовчання? Це сумний і показовий симптом, із яким «Шахтарю» тяжко змиритися. У нашому домі йде війна, гинуть ні в чому не винні люди. Для кожного мешканця Донбасу це особистий біль. Футбол не має розколювати країну — футбол покликаний об’єднувати людей. Тому я зак­ликаю менеджмент «Карпат» припинити займатися акціями, спрямованими на виживання нашого клубу зі Львова. Такого задоволення ми їм не дамо».

У цій же соціальній мережі один із користувачів так висловився із цього приводу: «Не мог­ли «гірники» одягти ці футболки якраз із тієї ж причини, з якої вони не могли стати на українську сторону навесні, не змогли чітко сказати, що Донецьк — це Україна. Досі не можуть пояснити своїм футболістам, Ракицькому і Шевчуку, що таке Гімн України і чому його треба співати. Не могли. Тому що живуть у реальності, що Україна — це іграшка. І можете не сподіватися, від свого кредо вони ніколи не зможуть відмовитися, саме тому дякую «Карпатам» за провокацію — тепер усім усе ясно…»

Якщо згадувати про власне футбол, то не можна не оминути увагою рекорд, який установив президент «Олімпіка» Владислав Гельзін, який у 41 рік і майже три місяці став найбільш віковим футболістом, який забивав у чемпіонатах країни. Влучно із цього приводу сказав наставник «Іллічівця» Микола Павлов: «Мені пощастило, що нашому президенту вже за 75». «Олімпік» набрав серйозний хід, але про потрапляння в «зону єврокубків» іще рано говорити. Пригадую, якось «Волинь» після першої частини сезону перебувала серед лідерів, а потім залишила вищий дивізіон. Стосовно лучан, то вони у цьому чемпіонаті також дивують. Команда Віталія Кварцяного навіть на засніженому газоні «Оболонь-Арени» намагалася комбінувати, не відсиджувалася в обороні, і, вважаю, заслужено здобула перемогу.

Ми анонсували, що матч «Металіст» — «Чорноморець» через міркування безпеки відбудеться не в Харкові, а в Одесі, але згодом прем’єр-ліга взагалі вирішила перенести цей поєдинок на весну.

Із інших двобоїв варто виокремити несподівану нічию «Дніпра» з «Говерлою», керманич якої В’ячеслав Грозний напередодні не вірив, що його команда спроможна відібрати очки у суперника. Чи, може, просто замилював очі. Ужгородці зіграли доволі професійно, хоч і не обійшлося без долі талану, коли забивали м’яч.

У Запоріжжі «Динамо» не без перепон узяло троє очок, а в Полтаві «Ворскла» виявилася сильнішою за несхожу на себе «Зорю».

Сергій ТАЛИМОНЧИК.


стрічка новин