«Енергія» четвертий сезон нікому не віддає Кубок

Львівська «Енергія» обіграла івано-франківський «Ураган» у чвертьфіналі Кубка України. Якщо це трапляється, «енергетики» перемагають у регіональному «дербі», причому матчі відбуваються на передостанніх стадіях, то їм ніщо не заважає здобувати трофей. Так трапляється останні чотири роки. А взагалі у столиці Галичини Кубок України прописався з 2010-го, коли тріумфатором став «Тайм».

2011-го та 2012-го успіх тодішніх підопічних Станіслава Гончаренка можна було передбачити. Надто міцним видавався кадровий потенціал клубу, який оформився через злиття власне «Енергії» й «Тайму», тогочасного чемпіона країни. Але останні два роки, коли командою на тренерській лаві керував уже Олександр Косенко, навряд чи можна було безапеляційно назвати «Енергію» фаворитом кубкових перегонів.

2013-го команда розвалювалася через несподіваний відхід Гончаренка: Миколі Сичу не вдалося впродовж сезону втримати команду на належному рівні. Але ефект зміни тренерів і бажання довести, що їх зарано списали, зокрема після ганебної домашньої поразки від «Урагану» (2:7), дав позитив.

Цього сезону «Енергію» трусонуло з точки зору скорочення фінансового пакету, який клубу надавав генеральний спонсор. Кадрово команда також послабла — Овсянніков перейшов до «Єнакієвця».

Подібні проблеми відчув і «Ураган». Матеріальне забезпечення знизилося, Павел Будняк розірвав угоду з клубом. Але шанси івано-франківців перед чвертьфіналом розцінювалися дещо вище. Їхня гра виглядала добре поставленою, а лава запасних переконливішою. «Енергія» могла «козиряти» тільки системою гри з п’ятим польовим, але до неї справа не дійшла.

Матч дещо нагадав півфінал футбольної Ліги чемпіонів «Реал» — «Баварія». «Ураган» виступав у ролі мюнхенської команди й катав м’яча, «Енергія» розраховувала на швидкий перехід у атаку. Порівняння не зовсім точне: «Ураган» не просто конт­ролював м’яч, а й створював моменти. Достатньо моментів. Але на початку другого тайму й пропускав достатньо контрвипадів суперника. Таких, що в арбітрів були можливості покарати івано-франківців червоною карткою. Якби дуже захотіти. Судді цього уникли, вочевидь, зробили це абсолютно слушно. Але грубої помилки на користь «Урагану» все одно припустилися. Після розіграшу штрафного рука Шотурми змінила напрям польоту м’яча, який прямував у порожні ворота. Якщо це й не шестиметровий (місцезнаходження Шотурми було «прикордонним»), то червона картка була безсумнівною.

За всієї поваги до Євгена Рогачова, автора хет-трику, гравця класного, досвідченого і скромного в оцінці своїх звершень, голов­ним героєм матчу треба назвати Володимира Кардаша. Голкіпер «Енергії» відіграв феноменально на лінії воріт, ні на мить не втрачаючи холоднокровності. Ще раз: «Ураган» провів дуже доброт­ний поєдинок, але наштовхнувся на таку оборонну відсіч суперника, яка не дала йому пройти далі.

До Черкас на фінальний турнір приїхало достатньо колективів, які за рангом не могли суперничати з трійкою головних претендентів. Тому півфінальні результати вийшли прогнозованими й у вирішальному матчі зійшлися ті, хто вигравав трофей-2009 і триразовий його переможець.

«Локомотив» діяв першим номером. «Енергія» знову контратакувала. Так і грали — на зустрічних курсах. Аж поки Клочко не забив удруге й отримав повторне попередження за емоційне святкування гола. Судді вчинили згідно з правилами. Інша річ, що правила ці, ФІФА, ідіотські — спробуй стриматися, коли забиваєш у таку мить. Розіграти 5 на 3, а Олександр Косенко тут же пішов із п’ятим польовим для «Енергії», яка має Павленка, тож 5 на 4 лускає наче насіння, справа техніки.

Дійшло й до 5 на 4. Це в овертаймі, коли рахунок був рівним, а «Енергія» хотіла дотягти до серії післяматчевих пенальті. І знову, як і рік тому в Луганську, була в них успішнішою. Хоча під час пробиття шестиметрових цілком могло статися так, що «Локомотив» повернув би приз після п’ятирічної перерви. Але ні — «Енергія»!

Фінал восьми

1/4 фіналу

1/2 фіналу

Фінал

Віталій МАРТИНЮК.