Фронт із обома флангами

ПРОВІДНІ КРАЙНІ ХАВБЕКИ ЗБІРНОЇ З НАБЛИЖЕННЯМ ЛІТА ПИЛЬНІШЕ ДИВИТИМУТЬСЯ НА ЗАХІД

Суто морально, Андрій Ярмоленко та Євген Коноплянка на переїзд, відповідно, з «Динамо» та «Дніпра», вже заслужили. Нинішнього сезону суттєво посприяли проходу своїх команд до топ-8 Ліги Європи. За кілька минулих — напрацювали на престиж клубів, їхню популярність і своєрідність тактичних малюнків. Отже, настав час змінити обстановку та подбати про власні банківські рахунки?

Але ж це надто банальний підхід до серйозних змін спортивної й життєвої біографії! Важливо вгадати з отим новим місцем служби (земляк-кіровоградець дніпровського напівоборонця — Андрій Канчельскіс — колись узяв надто високу й щасливу планку під назвою «МЮ»), а принагідно — принести достойний викуп українському колективу. Стосовно Коноплянки справа чомусь гальмується й затягується.

Мимоволі пригадався анекдот про не надто молодого одесита, котрий після третього повернення з еміграції подав заяву на візу вчетверте. Викликають його в КДБ: «Слухайте, Хаймович! Ви нас уже замучили. Розберіться, де ж вам найкраще?» — «Я вже визначився, — відповідає той. — Мені найкраще в дорозі». Ось і нині пошук варіантів здається найпривабливішим заняттям тим, од кого залежить від’їзд дніпропетровської «десятки», ніж сам трансфер.

Так само, можу лише здогадуватися, які аргументи викладали один одному Ігор Коломойський та Олег Коноплянка — батько та особистий агент нашого героя. Певне, вам знайомі такі його слова на тему інтересу італійців: «Знаю, що була інформація про моє проходження медогляду в «Ромі», але це не є правдою. Я пообіцяв президенту «Дніпра» залишитися в команді до кінця свого конт­ракту. Знаю, що клуби між собою домовилися, однак без мене».

Отже влітку Коноплянка точно спакує валізи, хоча я не квапився б із висновком про Рим. Адже лунали й інші пропозиції.

Інша історія з Ярмоленком. Об’єктивно, мотор динамівських атак сьогодні виглядає переконливіше за колегу по амплуа. Купуй чернігівського парубка, й не пошкодуєш. Але фішка в тім, що галасу довкола можливих прозахідних рухів Андрія набагато менше, що свідчить про виваженість позиції Ігоря Суркіса. Так, деякі ЗМІ вхопилися за ПСЖ і французький натяк на 20 мільйонів євро. Проте, наскільки безперечне джерело інформації?

Правда, існує причина, щоби динамівське начальство вмовило парубка зачекати задля гідної мети. Варто підопічним Сергія Реброва здобути цілком імовірне «золото», й Ліга чемпіонів стане для них рубежем і новим викликом. Отож має надійти така космічна пропозиція до офісу на Грушевського, щоби клуб і гравець не відмовилися. Подіб­ний крок нормально сприймуть ті, хто вважає, що Ярмоленко переріс рівень УПЛ.

Підводжу читача до ключового моменту: чи принесуть дивіденди національній збірній такі трансфери-2015? Скептики миттєво наведуть випадок добре адаптованого до Нідерландів Дениса Олійника, якого Михайло Фоменко не випустив ні проти Іспанії, ні проти навіть Латвії. Оптимісти ж заперечать, що саме однолітки Ярмоленко й Коноплянка (обидва — 1989-го) не вийдуть з довіри коуча, чий ансамбль — це, перефразовуючи назву кінофільму Ігоря Гостєва, є «Фронтом із флангами». Проте найбільше залежатиме від самопожертви вірогідних «іноземців».

Засторога від швидких гарантій з’явилася в автора цих рядків буквально півтора тижня тому, причому в передмісті… Тель-Авіва, де спілкувався з тренером воротарів «Маккабі» й принагідно найкращим легіонером ізраїльського футболу ХХ століття Олександром Уваровим. Мене цікавило, наскільки піднялася їхня теперішня збірна через регулярні переходи гравців «на континент»? Адже після попередніх 3:0 над учасниками ЧС-2014 — боснійцями — сини Землі обітованої одноосібно очолили таблицю своєї групи ЧЄ-2016.

Шура (а кумира тамтешньої торсиди інакше й не називають) відповів, що ці гравці привносять елементи таких шкіл, як британська (Таль Бен-Хаїм і Нір Бітон) чи фламандська (Рамі Гершон, Бен Саар і Ліор Рафаелов). Ну а партнери, мовляв, хоч і трохи заздрять мандрівникам, але спільна мета нівелює цю різницю. Так міркував і ваш кореспондент, але лише до вечора 28 березня.

Останній з перелічених збірників, як справедливо зауважив Уваров, таки витягнув «Брюгге» до чвертьфіналу ЛЄ. Звісно, штаб Мирона Маркевича нині вивчає дії Рафаелова з компанією. Однак конкретно в поєдинку з Уельсом ні він, ні Томер Хемед із іспанської «Альмерії» не відповідали статусу заспівувачів збірної. Справа не лише у цифрах — 0:3, а й у психології. Погодьтеся, вона час од часу підводить і українських хлопців. Добре би мені помилитися, й Коноплянка з Ярмоленком доведуть протилежне в майбутньому їхньому статусі. Коли ж вони його набудуть, — інтрига. Не слід квапити події.

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ.