Український футбол
Геннадій ПРИХОДЬКО: «Заміни проводив у телефонному режимі»
Наставник «Гірника», котрий цього туру відбував дискваліфікацію, розповів про свої стосунки з КДК ФФУ та поділився баченням перспектив команди

— У суботу відбувалася, як завжди, непроста зустріч. — зазначив Геннадій Миколайович. — У Комсомольську зібраний колектив хорошого рівня. Розбору суперника ми приділили особливу увагу. Переконаний, ми розжилися одним балом, а не втратили два. Те, як складалася гра (суперник володів ініціативою і створював безліч моментів), зумовило чимало зусиль із нашого боку. Підопічні виконали план на поєдинок. Утім, на мою думку, ми дуже беззубо зіграли в атаці, тож мало організували нагод відзначитися. Відтак результатом залишився задоволений, а якістю гри — ні.

Чим пояснюється беззуба гра в нападі?

— Насамперед, відсутністю Ситала. Як наслідок, не вистачало швидкості. Команда через брак флангової швидкості не стриміла в контратаки, про що ми домовлялися й моделювали. Відтак було обмаль гостроти з нашого боку. Натомість оборона відпрацювала майже безгрішно.

— Ваш помічник Ігор Дорошенко після двобою додавав, що команда прибула в Комсомольськ у день матчу, що залишило свій відбиток.

— Погоджуся, що це відчувалося. Проїхати чотири години в автобусі, а за дві години брати участь у матчі — це не могло залишитися безслідно. Відтак це позначилося на функціональному стані гравців, які знесилилися під завісу зустрічі. Якби приїхали завчасно, думаю, мали би інший вигляд. Однак це лише мої міркування.

— Постає запитання: а чому не приїхали за день до гри?

— Це не до мене запитання. Керівники ФК вирішили поїхати в матч-дей — ми поїхали.

Цей матч ви пропускали через дискваліфікацію. Якимось чином контактували з трибун із асистентами?

— Авжеж. Я був на зв’язку з помічником. Безу­мовно, це не піддається порівнянню, коли керуєш командою з технічної зони, де є змога глибше відчувати гру. Це дві великі різниці. Відтак почувався не у своїй тарілці.

— Загалом, рішення КДК залишило неприємний осад?

— Щодо рішень КДК узагалі нічого не хочу говорити. У них там своя кухня. Уважаю, що з мого боку не було нічого кримінального та серйозного стосовно судді. Я всього лише запитав у рефері, чому вилучили Ситала? А він стоїть і мовчить. Ну, я ще раз перепитав. Вочевидь, арбітру не сподобалося, в якій формі його запитав. Дискваліфікація на один матч — рішення органів футбольного правосуддя. Я його сприйняв як належне.

— Багато тренерів мені розповідали, що після таких дискваліфікацій стали менше говорити. У вас думки співпадають?

— Зрозумійте, говори, не говори — все одно правда буде на їхньому боці. Я так усвідомлюю: краще взагалі мовчати. Проте, на мій погляд, футбол — це емоції. Й не лише з боку тренерів. Отож, гадаю, судді це повинні розуміти та нормально ставитися до висловлювань. Усі ми — живі люди, а не роботи. Уроки — уроками, а життя продовжується.

— Повертаючись до матчу. На останніх хвилинах вашим підлеглим ледь не вдалося вирвати перемогу. Чия заслуга — вдала серія замін, які покращили малюнок гри?

— Заміни проводив у телефонному режимі. Я телефонував асистенту, казав йому, кого пот­рібно замінити. Було добре видно, хто стомився після важкої дороги, тож варто було підсилити потенціал атаки.

— Понад місяць «Гірник» не поступається у чемпіонаті. Позитивне емоційне тло сприяє роботі?

— Звичайно, що приємно, коли команда постійно набирає залікові бали. Це позитивно впливає на настрій футболістів, які швидше відновлюються психологічно і фізично. Таким чином, у колективі є бажання не збавляти оберти.

— Чи справедливе твердження, що навесні команда має кращий вигляд, аніж восени?

— Мені некоректно відповідати на такі запитання. Свою думку залишу при собі. Якщо ви притримуєтеся такого погляду, я вам удячний. Утім, думаю, в нас іще є потенціал для професійного зростання, можемо розвиватися у плані організації. Життя покаже, на якому шляху ми перебуваємо.

У другій частині сезону була лише одна поразка — від «Сум». Цей програш чогось навчив?

— Сподіваюся, що були зроб­лені правильні висновки. Після того матчу ми зібралися з хлопцями та проаналізували матч. Відтак внесли певні корективи. Згаданий поєдинок був провальним. Тим паче, як для двобою в домашніх пенатах. Плекаю надію, в подальшому ми уникнемо подібних результатів.

— Цього розіграшу «Гірник» уже 12 разів розписав мирову. Такий показник вас тішить чи засмучує?

— Нічия від нічиєї різниться. Окрім того, якщо здобудемо одне очко вдома, це поганий результат, якщо в гостях — хороший. Також у цьому контексті важливий перебіг подій на полі до фінального свистка. Відтак однозначно відповісти не можна. Уважаю, якщо в нас стільки мирових, значить, нам удалося сформувати непоступливу команду, котру складно покласти на лопатки.

— За сприятливих умов «гірники» можуть зачепитися за четверту сходинку. Чи є пот­рібний запас міцності для такого кроку?

— Скажу так: ми щоразу виходимо на поле, як востаннє. Кожен матч — окрема історія. Відтак побачимо результат нашої роботи лише після завершення чемпіонату. Хоча бачу, що підопічні рішуче налаштовані на покращення нашого турнірного становища.

На що сподіваєтеся в наступній зустрічі із «Зіркою»?

— Сподіваюся, відбудеться цікаве протистояння. Суперник — кваліфікований і високого рівня. Помітно, що в «Зірці» — чудовий підбір виконавців, які справді грають у футбол: технічний і швидкий. Отож, маю надію, що в нашому виконанні буде гідна гра.

Євген ДЕМЯН.


стрічка новин